Літературний ярмарок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літературний ярмарок
Країна видання Україна
Періодичність виходу щомісячно
Скорочена назва Літярмарок
Мова українська
Головний редактор М. Хвильовий
Засновано 1928

«Літературний ярмарок» — щомісячний художньо-літературний журнал-альманах, який виходив у Харкові з грудня 1928 р. по лютий 1930[1] р. Це видання стало важливим складником літературного процесу 1920-х рр. в Україні[2].

З історії видання[ред. | ред. код]

Журнал з'явився у грудні 1928 р., і перше число вийшло під номером 131 (тираж 5000 примірників): «Грудень 1928 р. 12х10+11»[3]. Мікулаш Неврлий писав, що цей альманах: «…завершував собою бурхливу добу українського відродження в 20-х роках»[4]. Ідея утворення журналу-альманаху належала М. Йогансену, а підхопили її та втілили М. Хвильовий та М. Куліш[5]. Ю. Смолич писав, що: «Літературним ярмарком» прозвано, власне, спочатку відтинок Сумської вулиці від кафе «Пок» і Театральної площі, де обабіч бульвару розташувалися редакції газет і журналів, — аж до площі Мироносицької, де містилося тоді ДВОУ"[6]. Назва «ярмарок» натякала на можливість «вільної торгівлі» ідеями, на противагу «державним крамницям» і «літературним відомствам» (так редакція у полеміці саркастично називала організації пролетарської літератури на кшталт ВУСПП).

Редакція альманаху декларувала свою позицію як позагрупову, що сприяло залученню до участі у виданні низки письменників з інших літературних об'єднань (наприклад, ВУСПП), хоча фактично альманах був органом групи письменників, що раніше входили до ВАПЛІТЕ, ліквідованої у 1928 році: О. Досвітній, М. Куліш, Ю. Шпол, М. Хвильовий, Ю. Яновський, П. Панч, М. Бажан, Д. Фальківський, А. Любченко, В. Мисик, К. Поліщук, О. Влизько, Т. Масенко, Г. Косинка, П. Лісовий, П. Капельгородський, В. Ґжицький, В. Сосюра, Г. Епік, Г. Коцюба, І. Дніпровський та ін.

У альманасі друкувалися такі гострі сатири, як «Іван Іванович» та «Ревізор» М. Хвильового, п'єси «Мина Мазайло» та «Народний Малахій» М. Куліша, «Вертеп» А. Любченка, уривки з поеми «Мазепа» В. Сосюри, роман «Чорне озеро» В. Ґжицького, прозові твори І. Сенченка, В. Мисика, пізніше звинувачені у «буржуазному націоналізмі». У публіцистичних матеріалах нерідко використовувалася форма містифікованого «листа» чи «спогаду» («У своїй хаті — чужа правда і сила, і воля» П. Капельгородського; «Лист Ол. Досвітнього до М. Куліша»). Форма «листа» до окремої особи чи до «Літярмаркому» практикувалася майже в кожному номері.

Альманах неодноразово зазнавав нападів офіційної критики, навіть за зовнішнє оформлення видання (поєднання модернізму з традиційними формами українського вертепу. Після закриття цього видання було створено групу та журнал «Пролітфронт».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Літературно-мистецьке життя: 10—30-ті роки. Історія Української літератури XX століття. www.litmisto.org.ua. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2012-07-24. 
  2. В. В. Кисіль «Літературний ярмарок» як об'єкт пародіювання (на матеріалі пародій Едварда Стріхи) [1]
  3. Літературний ярмарок. — 1928. — Кн.1. — С. 9.
  4. Неврлий М. Літературний ярмарок // Український календар. — 1968. — С. 7.
  5. Смолич Ю. Твори: У 8 т. — К., 1981. — Т. 7. — С. 124.
  6. Смолич Ю. Твори: У 8 т. — К., 1981. — Т. 7. — С. 123.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Словник літературознавчих термінів
  • Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929–1939. — Т. 6 / Ком. Акад.; НИИ лит. и искусства; Ред. коллегия: Лебедев-Полянский П. И., Маца И. Л., Нусинов И. М., Скрыпник И. А. Фриче В. М.; Отв. ред. Луначарский А. В.; ученый секретарь Гельфанд М. С. — М.: ОГИЗ РСФСР, гос. словарно-энцикл. изд-во «Сов. Энцикл.», 1932. — [IV], 920 стб.: ил. [2]
  • Довідник з історії України К-П