Відмінності між версіями «Літопс»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(зовнішні посилання)
м (r2.7.1) (робот додав: fa:لیتوپس)
Рядок 216: Рядок 216:
 
[[en:Lithops]]
 
[[en:Lithops]]
 
[[es:Lithops]]
 
[[es:Lithops]]
  +
[[fa:لیتوپس]]
 
[[fi:Kivikukat]]
 
[[fi:Kivikukat]]
 
[[fr:Lithops]]
 
[[fr:Lithops]]

Версія за 10:43, 8 травня 2012

Літопс
Літопси
Літопси
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Ряд: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Аізоонові (Aizoaceae)
Рід: Літопс (Lithops)
N.E.Br.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lithops
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lithops
EOL logo.svg EOL: 3013596
IPNI: 16237-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3545

Лі́топс (лат. Lithops від грец. litos — камінь opsis — подібний) — рід суперсукулентних рослин, що відносяться до родини аізоонових (або мезембріантемових). Побутова назва — живі камінці (так називають також конофітуми, плейоспілоси, лапідарії та деякі інші мезембріантемові). Інша назва, що широко вживається на батьківщині літопсів — «готтентотська дупа».[1]

Історія відкриття

Англійський ботанік Бурчелл, що вперше відкрив цю рослину в 1811 році, подорожуючи по пустинній області Великого Карру, одного разу вирішив відпочити і присів поруч з купкою гальки. При уважному розгляді серед цих каменів він виявив рослини, які формою і малюнком майже повністю відповідали гальці. Так був відкритий літопс турбініформіс.

Біологічний опис

Надземна частина літопса являє собою два зрощених товстих листа, розділених неглибокою щілиною, з якої з'являється квітконіс і нові листя. Розмір до 5 см у висоту і ширину. Верхня поверхня листя конічна, опукла або плоска. Вона може бути різних відтінків: зеленого, коричневого, сірого і зазвичай поцяткована плямами і візерунками. У життєвому циклі рослини нова пара листя поступово замінює стару. Квіти білі або жовті (зрідка помаранчеві), 2,5 — 3 см в діаметрі, іноді запашні. Цвіте літопс в серпні (іноді й раніше) — листопаді. Кожна квітка тримається 5 — 10 днів. Плоди утворюються при перехресному запиленні.

Умови зростання

Всі літопси можуть мімікрувати. Це означає, що забарвлення поверхні листя повторює загальний фон місцевості. Цим літопси в якійсь мірі рятуються від тварин, що поїдають їх. Зростаючи в пустелі, літопсам доводиться миритися з відсутністю вологи. У цих рослин дуже довге коріння, здатне йти далеко вглиб ґрунту, щоб добути воду, а в період посухи літопси взагалі здатні зариватися. Така пристосовність забезпечується за допомогою спеціальних контрактільних коренів, втягуючих літопс в ґрунт. Стівен Хаммер розказує у своїй книзі «Літопси: Багатсво дикої природи» про те, що бачив у посушивому районі Південної Африки, в якому протягом двох років не було дощу, «налиті» рослини виду Lithops comptonii.

Поширення

Батьківщина цих незвичайних на вигляд рослин — посушливі райони Південно-Західної і Південної Африки: в ПАР та Намібії. Ареал зростання також включає незначний район Ботсвани та, можливо південну частину Анголи, яка через об'єктивні причини ще не досліджена. Зустрічаються вони на кварцових, гранітних або вапнякових ґрунтах, іноді навіть в тріщинах скель. Такі місця проживання вкрай бідні водою. Тут вона може повністю бути відсутньою місяцями, а річна кількість опадів не перевищує 200 мм на рік. При цьому рослини майже весь час перебувають під палючими променями сонця. Тільки невелика кількість родів квіткових рослин пристосувалося до життя в таких екстремальних умовах.

Систематика

Рід Lithops вперше був описаний в 1922 році Ніколасом Брауном. С тих пір пропонувалися різні способи систематики роду. Згідно з останньою (за Коулом) рід Літопс налічує 36 видів та 52 таксона більш низького рівня (підвидів та різновидів):

Примітки

  1. Андреева Н.Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература - Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7

Галерея

Джерела

Посилання