М'яка сила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Soft power, може також посилатись на м'яке перемикання потужності, на відміну від жорсткого вимикача живлення комп'ютера.

М'яка сила (англ. Soft power — можна перекласти м'яка сила, м'яка влада, м'яка міць) — концепція, розвинена Джозефом Най для опису можливості отримати бажане через кооптацію (співробітництво) і привабливість на відміну від «твердої сили», тобто застосування примусових заходів або прямої оплати. Під "м'якою силою" мається на увазі здатність держави домагатися своїх цілей за рахунок привабливості власної культури, суспільно-політичних цінностей — на противагу "жорсткій силі", ґрунтованій на військовому і економічному тиску. Це поняття уперше сформулював Джозеф Най-молодший, професор Гарвардського інституту державного управління імені Джона Ф. Кеннеді. "Країна може досягати бажаних для себе результатів у світовій політиці, тому що інші країни — захоплюючись її цінностями, наслідуючи її приклад, прагнучи до її рівня процвітання і відкритості - хочуть йти за нею", — писав американський політолог у своїй книзі «М'яка сила: засіб досягнення успіху у світовій політиці».

Це термін міжнародної політики, що має глибоке філософське коріння. Так, ідея привабливості і притягання як форми сили походить від стародавніх китайських філософів, таких як Лао-Цзи, 7 століття до н.е.:

"Вода — найм'якша і найслабша річ у світі, але в подоланні твердого та міцного вона непереможна, і на світі немає їй рівного. Слабкі перемагають сильних, м'яке долає тверде. Це ще один парадокс: те, що м'яке, є сильним."

М'якою силою можуть володіти і користуватися не лише держави, а і всі суб'єкти міжнародної політики, такі, як НУО або міжнародні установи.[1]

Походження[ред. | ред. код]

Термін належить Джозефу Най з Гарвардського університету в книзі, написаній у 1990-му: Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. Він розвинув цю концепцію у своїй наступній книзі, написаній у 2004-му році: М'яка сила: засіб досягнення успіху у світовій політиці. Термін зараз широко використовується в міжнародних справах, аналітиками і державними діячами.

Етичні питання[ред. | ред. код]

Оскільки м'яка сила з'явилась як альтернатива твердій силовій політиці, вона більше до вподоби етично налаштованим вченим і політикам. Але м'яка сила це описова, а не нормативна концепція. Як і будь-яка форма сили, вона може використовуватись і в добрих, і в злих цілях. І хоча м'яка сила може бути використана з недобрими намірами і привести до жахливих наслідків, вона відрізняється від твердої сили своїми засобами. Виходячи з цього можна скласти нормативний аргумент для більш широкого використання м'якої сили у світі.

Особливості політики м’якої сили України в регіоні на початку ХХІ ст.[ред. | ред. код]

Структурні елементи «м’якої сили», зазвичай, використовують ті держави, які є світовими лідерами, що дозволяє впливати їм на політику інших держав. Такий підхід є найефективнішим вирішенням питань зовнішньої політики країн світу на початку третього тисячоліття. Використання Україною її багатих культурних надбань, підтримка демократичних цінностей може стати надійною основою для запровадження «м’якої сили» у реалізації зовнішньополітичного курсу України.

Категорія «сила» одна з найважливіших категорій в теорії та практиці міжнародних відносин. Професор Гарвардського університету Джозеф Най був першим, хто сформулював концепцію «м’якої сили», що відзначається здатністю держави впливати на світову громадську думку наступними ресурсами: глибиною і привабливістю цінностей і традицій національної культури, здобутками у сфері науки і освіти, вмінням переконувати у своїй правоті й завойовувати симпатії різних верств громадськості зарубіжних країн. У праці «М’яка сила: засоби досягнення успіху у світовій політиці» Джозеф Най зазначив, що матеріальні елементи сукупної державної сили – це «жорстка сила», а духовні її елементи – «м’яка сила». В епоху глобалізації та інформаційної революції дуже важливо розуміти той факт, що «не завжди силою володіє той, чия армія перемагає».

В українській суспільно-політичній думці попередником ідеї «м’якої сили» можна вважати В’ячеслава Липинського, який вважав, що правильна політика суверенної держави є вигідною не лише власне державі, але й її сусідам. Особливу увагу дослідник звертав на такі механізми здійснення зовнішньополітичної діяльності України як зовнішньополітичне партнерство, двосторонні взаємини, переговори з використанням досвідчених арбітрів у спірних ситуаціях, залучення на бік України громадян інших держав.

У цілому індекс «м’якої сили» України в Грузії 5,3 бали по 10-бальній шкалі. Цей показник, можливо, не надто високий, проте стабільний: українці мають безумовний «кредит довіри» у Грузії незалежно від геополітичної ситуації в регіоні та стосунків лідерів двох країн. Активна культурна політика проводиться і завдяки Посольству України, і завдяки українським громадським організаціям. На даний момент в Грузії існує приблизно 10 об’єднань українців, які сприяють поширенню української мови, культури та традицій.

В Республіці Молдова, за дослідженням Інституту світової політики, Україна має 6,3 бали з 10 можливих.  Носіями української мови у Молдові є понад 181 тис. осіб, що робить українців третьою за чисельністю лінгвістичною спільнотою. У Молдові є більш, ніж 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість.

Україна і Білорусь мають багато спільного. Попри спільний кордон, ці дві країни не обтяжували свої політичні стосунки територіальними чи військовими конфліктами. Це дає всі підстави Україні і Білорусі обрати спільний вектор розвитку та створити сприятливі умови для активізації союзницьких політичних відносин. Загалом, індекс м’якої сили України становить 4,59 балів з 10.

Дослідження інституту світової політики показує, що індекс «м’якої сили» України в Польщі в 2004-2014 рр. становить 4 бали.  Одним з найбільш вагомих елементів «м’якої сили», в першу чергу, є культурний чинник. Література, освіта, наука і музика – все це грає свою роль у становленні українсько-польських відносин. Все більшої популярності на теренах Польщі в цей час набуває творчість українських письменників, музикантів та кінорежисерів, йде великий потік українських студентів до польських ВНЗ. Наприклад, за часи незалежності України було підписано три договори між Міністерством освіти і науки України і Міністерством національної освіти Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки і освіти, а також угода про співробітництво в галузі охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей.

З огляду на постійний розвиток та трансформацію системи міжнародних відносин, дослідження цієї теми для України зумовлено потребою у реформуванні не лише зовнішньої, а й внутрішньої політики, можливості покращення іміджу держави як у регіоні, так й у світі загалом тощо[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Soft Power: The Means to Success in World Politics
  2. Чумакова К. Особливості політики м’якої сили України в регіоні на початку ХХІ ст. / К. Чумакова. Київ : КМАНУМ, 2018. - 32 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

  • Giulio Gallarotti, Cosmopolitan Power in International Relations: A Synthesis of Realism, Neoliberalism, and Constructivism, NY: Cambridge University Press, 2010, how hard and soft power can be combined to optimize national power
  • Giulio Gallarotti, The Power Curse: Influence and Illusion in World Politics, Boulder, CO.: Lynne Rienner Press, 2010, an analysis of how the over reliance on hard power can diminish the influence of nations
  • Giulio Gallarotti. «Soft Power: What it is, Why it’s Important, and the Conditions Under Which it Can Be Effectively Used» Journal of Political Power (2011)
  • Soft Power and US Foreign Policy: Theoretical, Historical and Contemporary Perspectives, ed Inderjeet Parmar and Michael Cox, Routledge, 2010
  • Steven Lukes, "Power and the battle for hearts and minds: on the bluntness of soft power, " in Felix Berenskoetter and M.J. Williams, eds. Power in World Politics, Routledge, 2007
  • Janice Bially Mattern, "Why Soft Power Is Not So Soft, " in Berenskoetter and Williams
  • J.S. Nye, "Notes for a soft power research agenda, " in Berenskoetter and Williams
  • Young Nam Cho and Jong Ho Jeong, "China's Soft Power, " Asia Survey,48,3,pp 453-72
  • Yashushi Watanabe and David McConnell, eds, Soft Power Superpowers: Cultural and National Assets of Japan and the United States, London, M E Sharpe, 2008
  • Ingrid d'Hooghe, "Into High Gear: China's Public Diplomacy’, The Hague Journal of Diplomacy, No. 3 (2008), pp. 37-61.
  • Ingrid d'Hooghe, «The Rise of China's Public Diplomacy», Clingendael Diplomacy Paper No. 12, The Hague, Clingendael Institute, July 2007, ISBN 978-90-5031-1175,36 pp.
  • "Playing soft or hard cop, " The Economist, January 19, 2006
  • Y. Fan, (2008) «Soft power: the power of attraction or confusion», Place Branding and Public Diplomacy, 4:2, available at http://bura.brunel.ac.uk/handle/2438/1594
  • Bruce Jentleson, «Principles: The Coming of a Democratic Century?» from American Foreign Policy: The Dynamics of Choice in the 21st Century
  • Jan Melissen, "Wielding Soft Power, " Clingendael Diplomacy Papers, No 2, Clingendael, Netherlands, 2005
  • Chicago Council on Global Affairs, «Soft Power in East Asia» June 2008
  • Joseph Nye, The Powers to Lead, NY Oxford University Press, 2008
  • Nye, Joseph, Soft Power: The Means to Success in World Politics
  • Joshua Kurlantzick, Charm Offensive: How China's Soft Power is Transforming the World (Yale University Press, 2007). Analysis of China's use of soft power to gain influence in the world's political arena.
  • John McCormick The European Superpower (Palgrave Macmillan, 2006). Argues that the European Union has used soft power effectively to emerge as an alternative and as a competitor to the heavy reliance of the US on hard power.
  • Matthew Fraser, Weapons of Mass Distraction: Soft Power and American Empire (St. Martin's Press, 2005). Analysis is focused on the pop culture aspect of soft power, such as movies, television, pop music, Disneyland, and American fast-food brands including Coca-Cola and McDonald's.
  • Middle East Policy Journal: Talking With a Region