Максименко Олена Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:29, 12 серпня 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.9)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максименко Олена Сергіївна
Olena Maksymenko.jpg
Народилася 9 травня 1985(1985-05-09) (37 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005)[1];
Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016[2]

CMNS: Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівник.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму «Давня історія та археологія» Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему «Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів».[джерело?]

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Більшість професійного життя працює фрілансером – кореспондентом, редактором і фотографом. Регулярно дописує до видань «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.[джерело?]

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».[джерело?]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.[джерело?] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.[джерело?]

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів. [3]

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».[4]

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.[5]

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях «Буквоїд»[6], «1576 (Бібліотека українського світу)» , в антологіях «Літпошта» (2009), «Бандерштатна антологія» (2015).

Перша поетична збірка «Бременські траси» вийшла друком 2006 року завдяки перемозі у літературному конкурсі «Гранослов».

Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Збірка «Я тобі листопад» вийшла 2014 року і стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань «Неприкаяні» вийшла друком 2016 року у видавництві «Смолоскип» як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків «Пси, які приручають людей» (2021) — книга розкриває життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

  • «Гранослов» (2005)[джерело?]
  • «Культреванш» [джерело?]
  • «Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)[7]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
  2. Фотоблог Олени Максименко .
  3. Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
  4. Олена Максименко про кримський полон .
  5. Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
  6. Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
  7. Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мінсім’ямолодьспорт відзначив кращих молодих українських літераторів.. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006. 
  2. ЛАУРЕАТИ «СМОЛОСКИПА» 2016. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016. 
  3. Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014. 
  4. Максименко, Олена. «Госпітальєри»: лицарі без страху. Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015. 
  5. Відбувся табір для військових і волонтерів "Камуфляжна осінь" - STUDENA. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016. 
  6. Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022. 
  7. Літературний конкурс видавництва «СМОЛОСКИП». web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.