Відмінності між версіями «Максиміліан Тульє»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м
 
Рядок 44: Рядок 44:
 
Автор 29 підручників та 183 наукових праць.
 
Автор 29 підручників та 183 наукових праць.
   
Помер у день початку Другої світової війни, 1 вересня 1939 року. Похований на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]].
+
Помер у день початку Другої світової війни, 1 вересня 1939 року. Похований на полі № 71 [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря.]]
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 09:15, 26 березня 2021

Максиміліан Тульє
Maksymilian Marceli Thullie
Maksymilian Thullie (1853-1939).jpg
Народився 16 січня 1853(1853-01-16)[1]
Львів, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 1 вересня 1939(1939-09-01)[1] (86 років)
Львів, Львівське воєводство, Польська Республіка
Поховання
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність політик, інженер, викладач університету
Alma mater Львівська технічна академія, Віденський технічний університет
Заклад Львівська політехніка
Посада Ректор Львівської політехніки (1894—1895 і 1910—1911)
Звання професор
Членство Польське наукове товариство у Львові
Рід Q63531283?
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Хрест «За заслуги перед Церквою і Папою»

CMNS: Максиміліан Тульє у Вікісховищі

Максиміліан Марцелі Тульє (пол. Maksymilian Marceli Thullie; 16 січня 1853, Львів — 1 вересня 1939, там само[3]) — польський інженер. Доктор технічних наук (1901), почесний професор (1926). 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках. Один із розробників правил використання залізобетону в будівництві мостів; запровадив поняття фази.

Біографія[ред. | ред. код]

Склеп родини Тульє на Личаківському цвинтарі

У 1871 — студент Львівської технічної академії, наступного року перевівся до Віденського технічного університету, де закінчив факультет інженерії (1876). Від 1876 року працював у Львівсько-Чернівецькій залізниці. 1878 року здобув звання інженера, викладач теорії будівництва мостів, будівельної механіки, штатний доцент, з 1888 — безплатний надзвичайний професор статики будівництва і теорії мостів, 1889—1925 — завідувач кафедри будівництва мостів, 1893 — звичайний професор Львівської політехнічної школи. Ректор Львівської політехнічної школи у 1894 і 1910 роках.

Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[4] Упродовж 1885—1893 років працював редактором друкованого органу товариства — часопису «Czasopismo Techniczne».

1894 року ініціював побудову у подвір'ї Львівської політехніки залізобетонного моста-арки (стоїть там і досі), як експоната для виставки застосування залізобетону, що проводилася в той час у Львові.

Автор 29 підручників та 183 наукових праць.

Помер у день початку Другої світової війни, 1 вересня 1939 року. Похований на полі № 71 Личаківського цвинтаря.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка»Львів: 1994. — С. 210–211. — 257 с.
  3. Дані на сторінці Бібліотеки Сейму Польщі (пол.)
  4. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 96.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Нові імена. Львівщина та львів'яни. Історико-біографічний енциклопедичний довідник. — Львів, 2004 — С. 422—423