Малин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малин
Malyn gerb.png Malyn prapor.png
Герб Малина Прапор Малина
Малинська міськрада
Малинська міськрада
Малин
Малин на карті області. Малинський район виділено
Малин на карті області. Малинський район виділено
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Flag of Zhytomyr Oblast.svg Житомирська область
Район Малинська міська рада
Код КОАТУУ 1810900000
Перша згадка 891
Магдебурзьке право початок 19 століття
Населення 26 588 (01.01.2016) [1]
Площа 60.92 км²
Густота населення 436 осіб/км²
Поштові індекси 11600
Телефонний код +380-4133
Координати 50°46′08″ пн. ш. 29°16′12″ сх. д. / 50.76889° пн. ш. 29.27000° сх. д. / 50.76889; 29.27000Координати: 50°46′08″ пн. ш. 29°16′12″ сх. д. / 50.76889° пн. ш. 29.27000° сх. д. / 50.76889; 29.27000
Водойма Ірша, Малинське водосховище
День міста 17 вересня
Відстань
До обл./респ. центру
 - залізницею 137 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - залізницею 104 км
 - автошляхами 115 км
Міська влада
Адреса 11601, Житомирська обл., м. Малин, пл. Соборна, 6а
Веб-сторінка Малинська міськрада
Міський голова Шостак Олексій Григорович

Commons-logo.svg Малин у Вікісховищі

Ма́лин — районний центр, місто обласного значення, історичний, економічний і культурний центр Житомирської області України.

Розташований на річці Ірша, неподалік від автотраси Київ-Ковель-Варшава. Через місто проходить важлива залізнична магістраль — Південно-Західна залізниця.

Історія

Назва міста

Назву сучасного міста Малина пов'язують з ім'ям князя Мала. Адже в корені назви міста чітко простежується ім'я древлянського князя — легендарної особи часів Київської Русі. Особливо часто воно згадується у літописній розповіді про повстання древлян проти київського князя Ігоря в 945 року.

Проте є нові гіпотези щодо походження назви Малина. Деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала Древлянського — Малуші, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі посаду ключниці. В Малушу, древлянську князівну, закохався син Ольги — Святослав, а згодом народився син, в майбутньому князь київський Володимир. Малин служив форпостом на східних рубежах Древлянської землі. Саме тому і зазнав нападу під час карального походу Ольги.

Давні часи

Історія Малина налічує понад 1110 років. У південно-східній частині міста збереглися рештки давньоруського городища, заснованого на межі VIII-ІХ сторіч як пункт укріплення одного зі східнослов'янських племен — древлян. Деякі вчені вважають, що його побудував князь Мал Древлянський.

Наприкінці IX століття поблизу укріплення з'явилося відкрите поселення. У середині X століття поселення на березі Ірші було зруйноване. Це пов'язують з відомим походом княгині Ольги проти древлян (946 рік): непокірливі мешканці Іскоростеня відмовилися платити Ігорю подвійну данину, а щоб він не вчащав до них, убили його. Ігорева дружина — княгиня Ольга, вирішила помститися підступним древлянам і спалила Іскоростень. Очевидно, Малин, що географічно розташований на шляху Київ — Іскоростень, також постраждав від жорстокої княгині.

У Х-ХІ столітті місцеве поселення землі навколо Малина використовувало для полювання, рибальства, бджільництва, землеробства. Заселення території відбувалося шляхом селянської колонізації. У той час ці землі належали Литовському князівству.

У середині XIII століття городище було зруйноване внаслідок численних нападів монголо-татар. Під час розкопок на цьому місці археологи знайшли типовий наконечник монгольської стріли, кілька зразків іншої зброї.

З середини XVI століття (приблизно з 1545 року) Малином та багатьма навколишніми селами, які разом складали Малинський маєток, володіє давній русько-український шляхетський рід Єльців.

У складі Речі Посполитої

У 1569 році після укладання Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Шляхта надала місцевому населенню Магдебурзьке право.

У 1648 році жителі міста повстали проти правителів, влилися в селянсько-козацьке ополчення Богдана Хмельницького. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Малин залишився в складі Польщі й знаходився під її владою до 1793 року, маючи найчисельнішу польську спільноту.

Малинський маєток належав родині Єльців та їхнім нащадкам до середини XVIII століття (за винятком періоду козацьких війн 16481691 років та періоду правління єзуїтів у першій половині XVIII століття). Після завершення судового процесу між єзуїтами та нащадками Єльців за розподілом спадку Малин та деякі навколишні села переходять у володіння графині Анни Красицької (зі Старжеховських) з роду Єльців за материнською лінією (донька Маріанни Єлець та онука Яна-Вацлава Ремігіана Єльця). Вона була останньою представницею цього роду з володарів Малина. Пізніше Малинський маєток перейшов до княгині Радзивілл та її спадкоємців.

Католицька громада міста сто років мріяла про споруду костелу й 1784 року вона зрештою з'явилася. Костел було збудовано коштом княгині Радзивілл. Заповіт її передбачав 20 тис.карбованців сріблом на побудову святині, а також кошти на богадільню, за умови, щоб у ній також надавали притулок вірянам. За переказами, тут перебував чудотворний лик Божої Матері, що 1869 р. був переданий у католицький храм м. Києва. Костел у місті зберігся до наших днів і є найстарішим храмом. Інша культова споруда, збудована за часів Речі Посполитої — синагога, також збереглася до наших днів, але нині тут розташовано пожежну частину.

У складі Російської Імперії

Територія Малинського лісотехнічного коледжу, що входить до складу Державного ландшафтного заповідника місцевого значення «Гамарня». Тут у кін. ХІХ–поч. XX ст. проживала сім’я відомого дослідника, етнолога М. М. Миклухо-Маклая.
Територія Малинського лісотехнічного коледжу, що входить до складу Державного ландшафтного заповідника місцевого значення «Гамарня». Тут у кін. ХІХ–поч. XX ст. проживала сім’я відомого дослідника, етнолога М. М. Миклухо-Маклая.

Після другого поділу Польщі в 1793 році Малинські землі відійшли до складу Росії. В 1797 році Малин — містечко Радомисльського повіту Київської губернії.

У середині сторіччя в Малині налічувалося 130 дворів з 1038-ома мешканцями. У місті діяли чавунно-ливарний завод, два млини, розвивалася торгівля.

Після реформи 1861 року та скасування кріпацтва в Малині починає розвиватися промисловість. 1866 року Малин став волосним центром.

У 1873 році, після смерті чоловіка, місцеву садибу придбала Катерина Семенівна Миклуха — мати відомого мандрівника й ученого Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая. У Малин Миклуха-Маклай приїздив двічі — у 1886 і 1887 році. Сюди до нього приїздили гостювати друзі — вчені, журналісти. Відомий вчений А. Н. Корзухін у Малині намалював його портрет. Микола Миклухо-Маклай виїжджав у прилеглі села, вивчав побут селян.

У 1871 році заснована Паперова фабрика. У 1855 році Малин переходить у власність княгині Софії Олександрівни Щербакової. У 1866 р. Малин став волосним центром.

Національний склад населення містечка в цей час відзначався строкатістю. Тут поряд з українцями жили поляки, євреї, німці та чехи (колонія Малиндорф — Malindorf) тощо. Наприкінці XIX століття в місті діяли дві меблеві майстерні, чотири кузні, паровий млин, цегельний завод, і в 1902 році поблизу Малина була прокладена залізниця КиївКовель, що сприяла подальшому розвитку містечка.

Радянський період

На початку 1918 року в місті впроваджено радянську владу, але в лютому до міста ввійшли німецькі війська і більшовики пішли в підпілля. У районі міста почали діяти підпільні воєнізовані формування І. І. Драпія та І. А. Чернова-Мирутенка.

Містечко стало одним з центрів підпільної роботи комуністів на Київщині. У Малині діяла підпільна друкарня. Завдяки активним діям партизанів, було прискорено окупацію міста в 1919 році більшовиками.

Запеклі бої розгорнулися біля Малина 1920 року, коли в Україну прийшли польські війська. 28 квітня 7-а стрілецька дивізія, командиром якої був А. П. Голиков (Аркадій Гайдар) зайняла місто, польським військам довелося відступити.

У квітні 1932 року Малинську сільраду перетворено на міську. У вересні 1937 року, коли в Україні відбувався адміністративний поділ території, було створено Житомирську область. Малинський район було включено до її складу. У 1938 році за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Репресії НКВС та Голодомор знищили частину населення міста та району.

Група братських та індивідуальних могил радянських воїнів та підпільників. Поховано 615 чол.
Група братських та індивідуальних могил радянських воїнів та підпільників. Поховано 615 чол.

1941 рік. Знову війна. Вже на початку липня 1941 року фронт наблизився до Малина, на підступах до міста розгорнулись тяжкі оборонні бої. Польові радянські військомати мобілізували не підготовлене до боїв населення, яке в більшості загинуло в перші ж дні оборони району. 15 липня почались бої за Малин. Залізнична станція Малин чотири рази переходила з рук у руки — від нацистів до червоних. Оборона міста тривала місяць. Справжній героїзм проявили війська 5-й армії під командуванням генерала Потапова, а також 1-а протитанкова артилерійська бригада, 32-й залізничний батальйон, 215-а механізована дивізія.

У місті було встановлено окупаційний режим, який став жорсткіший через появу партизанів. Вже у серпні 1941 року поблизу Малина почав діяти партизанський загін під командуванням І. Ф. Бровкіна. Цього ж року до Малина прибув комуніст П. А. Тараскін. З його ініціативи восени 1941 року в Малині та прилеглих селах було створено підпільну організацію, ядром якої стали сам П. А. Тараскін, В. М. Афанасьєв, В. В. Дідківський, А. П. Мелещенко і В. Л. Бурманчук.

Курган безсмертя, Малин
Курган безсмертя, Малин

16 січня 1943 року гітлерівці «вирахували» підпільну організацію, а П. А. Тараскіна і його соратників розстріляли. Після їхньої смерті підпілля очолила комсомолка, випускниця малинської школи № 1 Ніна Сосніна. Організація поповнилася молоддю, яка доставляла партизанам зброю, набої, ліки і поширювала листівки серед населення. Бойовим штабом організації став будинок вчительки Є. Ф. Дорошок, де 31 серпня за вказівкою інформаторів нацисти оточили і спалили Ніну Сосніну, її батька Івана Івановича Сосніна і партизана Федора Зінченка, якому в цей час робили операцію. 630 днів діяла Малинська підпільна організація. Чимало учасників підпілля отримало радянські нагороди. П. А. Тараскіну і Н. І. Сосніній надано звання Героя Радянського Союзу.

Soviet Partisans monument in malyn.jpg

12 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту звільнили Малин. За роки окупації місто втратило понад півтори тисячі людей.

Відновили роботу промислові підприємства міста: Малинська паперова, Малинський дослідно-експериментальний завод, Малинський машинобудівний завод, швацька та меблева фабрики, каменеподрібнювальний завод, овочесушильний завод.

1972 року на честь загиблих мешканців Малинського району (понад шість тисяч), у парку культури і відпочинку був висипаний Курган Безсмертя. У ньому — земля, привезена з багатьох міст-героїв. Недалеко від Кургану Безсмертя знаходиться пам'ятник героям Великої Вітчизняної війни — на п'єдесталі встановлена 76-мм дивізійна гармата ЗІС-3. Гранітний обеліск визволителям міста від фашистських загарбників розташований на Привокзальній площі.

3 березня 1975 року село Городище Української сільської ради і південно-західна частина села Малинівки Малинівської сільської ради Малинського району включені в межі міста Малин[2].

1984 року відкритий Меморіальний комплекс Героям Малинского підпілля, а в наступному році — Алея Героїв. На ній установлені погруддя Н. І. Сосніної, П. А. Тараскіна, Н. П. Грищенка, В. З. Вайсера, А. П. Єгорова, П. Ф. Захарченка, І. А. Барміна.

1986 року в місті встановлений пам'ятник Миколі Миклусі-Маклаю, а в Малинському лісотехникумі, до більшовицької революції помістя родини Миклуха-Маклай — створений музей ученого.

Від 1991 до сьогодення

Гімн міста
Крізь роки і віки
Крізь роки і віки
Шлях проліг нелегкий
Для древлянського гордого міста.
Та світили зірки,
Бігли води ріки,
Щоб майбутнє наповнити змістом.

Приспів:
Там, де річка Ірша, там, де сосни й дуби
Землю й небо єднають у сплаві,
Рідний Малин, крилато стояти тобі
Тут на славу вкраїнській державі.

До пори дмуть вітри
І вогонь злий горить,
Тільки духу вони не зламали.
Не злякать, не скорить,
Бо щоб жить і творить
Був покладений рідний наш Малин.

Приспів.

Молодий він завжди,
Як у травні сади,
Як співуча моя Україна.
Нам його берегти,
З ним в майбутнє іти,
Всім на гордість плекаючи зміну

Приспів.

— Слова Є. Грищенка, музика Р.Олексієнка

Знаменною подією в житті всієї України став Всеукраїнський референдум і вибори Президента України в 1991 році. Понад 95 % жителів Малинщини, що брали участь у референдумі, проголосували за незалежність України.

15 вересня, того ж року Малин святкував своє 1100-річчя. Жителів міста зі славною датою поздоровляли численні гості. Протягом дванадцяти годин у міському парку продовжувалося свято за участю більш тисячі артистів, яке завершився грандіозним святковим салютом.

З 1996 року в Малині почала діяти Фабрика банкнотного паперу Національного банку України — єдине в Україні підприємство, що забезпечує країну банкнотним папером, на якому друкуються українські гривні. Зараз фабрика, крім основної продукції, робить усі види цінних паперів, папір для національної валюти, папір для паспортів як українських, так і паспортів дипломатичних представництв, для акцизних марок, залізничних квитків, акцій.

26-27 вересня в Малині пройшла науково-практична конференція, присвячена 150-річчю з дня народження М. М. Миклухи-Маклая, 125-річчю паперової фабрики і 55-річчю створення підпільної організації, учасниками якої були учені з різних міст України і зарубіжжя. Відкрите акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика» у 2001 році відзначила своє 130-річчя. Сьогодні це одне з найбільших підприємств у Європі, що виробляє понад 200 видів паперу.

2003 року постановою Верховної Ради України від 18 листопада місто Малин Малинського району Житомирської області віднесено до міст обласного підпорядкування.

Нині місто відоме єдиною в країні фабрикою з виробництва банкнотного паперу, а також паперовою фабрикою ВАТ «Малинська паперова фабрика — Вайдманн», що є найбільшою Швейцарською інвестицією в Україні та одним з найбільших підприємств целюлозно-паперової промисловості в Європі.[3]

Окремо слід виділити найпотужніше в Україні виробництво паперової продукції фабрику ТОВ «Папір-Мал».[4] Продукція підприємства має сталий попит в Україні та експортується до Словаччини, Молдови, Угорщини, Польщі, Молдови, Росії, Білорусі та Грузії. Після модернізації у травні 2012 року фабрика ТОВ «Папір-Мал» налагодила випуск високоякісних марок картону(лайнер, флютинг), паперу, крафт-паперу та паперу санітарно-гігієнічного призначення.

ПП «Малинська меблева фабрика»[5] спеціалізується на виготовленні дверей, меблів, меблевих щитів та пелет. Завдяки циклу повної переробки деревини та новітньому європейському обладнанню (деякі верстати представлені в єдиному екземплярі в Україні) фабрика є одним з лідерів деревообробної галузі України. Реалізовує свою продукцію завдяки власній мережі салонів по всій території країни, мережам будівельних гіпермаркетів та експортує до Європейського Союзу. На території підприємства розташовано найбільший у місті торговельний центр «Квартал» та супермаркет «Фуршет».

Водосховище у місті Малині

Також основу промислового потенціалу міста складають: Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод (МДЕЗ), який понад 40 років спеціалізується на виробництві нестандартизованого і спеціального технологічного устаткування, запчастин до конвеєрного устаткування, сталевого і чавунного лиття; державне підприємство «Малинський лісгосп»; Малинський каменеподрібнювальний завод; ВАТ «Прожектор», що спеціалізується на випуску устаткування електрозв'язку; швацька фабрика, а також понад 200 малих підприємств.

Станція юних техніків

У місті діють дві поліклініки, лікарня, станція швидкої допомоги, «Школа-ліцей № 1 імені Ніни Сосніної», п'ять загальноосвітніх шкіл, вечірня школа, 9 дитячих дошкільних закладів. Понад 1200 студентів навчається в Малинському лісотехнічному технікумі та понад 500 — у Малинському професійно-технічному училищі № 36. У місті працюють станція юних техніків, центр дитячої творчості, дитяча спортивна школа, школа мистецтв та три бібліотеки.

З Києвом і Житомиром місто з'єднане залізничним і автомобільним сполученням. До столиці з інтервалом у 1 годину з центральної площі Малина курсують комфортабельні мікроавтобуси (близько години їзди), шлях електропоїздом із залізничної станції Малин до Києва займає близько двох годин. В обласний центр дорога займає понад 2 годин автобусом, а залізницею — близько 3 годин з пересадкою у Коростені.

У 2009 році Андрушівською обсерваторією було відкрито астероїд 216451 Ірша, названий так на честь міста.

Населення

Населення міста налічує близько 27 тисяч мешканців, за національністю переважно — українці, росіяни, поляки, євреї, білоруси, а також представники ще більш як 20 національностей.

Чисельність населення

1959 1979 1989 2001 2016
11 095 23 791 29 572 28 113 26 588

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова російська
95,38% 4,12%

Відомі люди

Народилися


Мешкали, перебували

Освіта

У місті діють:

  • 9 дошкільних закладів, у яких виховується 1056 дітей;
  • 5 загальноосвітніх шкіл, де навчається 2560 учнів;
  • 1 ЗНВК «Школа-ліцей № 1» — 1086 учнів;
  • 4 позашкільні заклади (Центр дитячої творчості, станція юних техніків, ДЮСШ, Дитяча школа мистецтв) — 115 гуртками і секціями охоплено 1700 дітей.

Загалом працює — 748, зокрема педагогічних працівників — 468.

Пам'ятки

У Малині розташовано другий[7] (після Севастополя[8]) в Україні пам'ятник мандрівникові й антропологу Миколі Миклусі-Маклаю (1986, ск. П. Степанов, арх. О. Борис, Д. Ляшевич). Цей пам'ятник встановлено у сквері на схрещенні центральних вулиць — М. Грушевського і Н. Сосніної.

Визначною пам'яткою монументального мистецтва доби соцреалізму є також пам'ятник героям малинського підпілля заввишки понад 8 метрів (1984, ск. М. Олексієнко, Б. Лисенко, В. Чепелик, арх. О. Абрамов, Б. Орєхов, В. Тищенко). Він височить біля входу до міського парку культури та відпочинку ім. М. Миклухо-Маклая. Є в Малині пам'ятні знаки учасникам ліквідації та жертвам Чорнобильської катастрофи, жертвам Голодомору та політичних репресій 1930-х років, жертвам голокосту, а також Алея Героїв. Порівняно нещодавно у місті з'явився пам'ятник Героям Небесної Сотні. Він розташований у міському парку неподалік від навчального закладу.

У Малині міститься родова капличка дворян Гижицких. У місті є Костел Св. Анни, споруджений у 1780 році[9]. На сьогодні храм перебуває у вкрай поганому стані.

Див. також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Відомості Верховної Ради УРСР 1975 рік № 10 стор.133
  3. http://www.weidmann-electrical.com
  4. http://papirmal.wordpress.com/
  5. ПП «Малинська меблева фабрика»
  6. Рахель-Янаіт Бен-Цві – дружина президента Ізраїля(укр.)
  7. http://klymenko.in.ua/Other_World/Ukraine.Zahid-2015_19.htm#MyklouhoMaclay
  8. http://klymenko.in.ua/Other_World/Ukraine.Crimea.SevastopolAquarium.htm
  9. Костел св. Анни. Костели та каплиці України. Харківсько-Запорізька дієцезія латинського обряду. 08.03.2013. 

Посилання