Маломиколаївка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Маломиколаївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Антрацитівський район
Рада Маломиколаївська селищна рада
Код КОАТУУ: 4420356200
Основні дані
Засноване поч. 18 ст.
Статус з 1964 р. року
Площа 4,54 км²
Населення 1771 (01.01.2011)[1]
Густота 390 осіб/км²
Поштовий індекс 94642
Телефонний код +380 6431
Географічні координати 48°18′25″ пн. ш. 39°01′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д. / 48.30694; 39.02194Координати: 48°18′25″ пн. ш. 39°01′19″ сх. д. / 48.30694° пн. ш. 39.02194° сх. д. / 48.30694; 39.02194
Висота над рівнем моря 171 м
Водойма р. Вільхівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Штерівка
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 152 км
 - автошляхами: 41 км
Селищна влада
Адреса 94641, Луганська обл., Антрацитівський р-н, смт Маломиколаївка, вул. Радянська, 9-А
Карта
Маломиколаївка. Карта розташування: Україна
Маломиколаївка
Маломиколаївка
Маломиколаївка. Карта розташування: Луганська область
Маломиколаївка
Маломиколаївка

Маломиколаївка — селище міського типу Антрацитівського району Луганської області.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°18' пн. ш. 39°1' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 4,54 км².

Селище розташоване за 38 км від Антрацита. Найближча залізнична станція — Штерівка, за 10 км. Через Маломиколаївку протікає річка Вільхівка[2].

Історія[ред. | ред. код]

Маломиколаївка заснована на початку XVIII століття. Першими жителями селища стали 13 кріпацьких селянських сімей з Чернігівської, Могилевської губерній та Литви, які були переселені сюди польським паном Булацелем. Окрім Маломиколаївки Булацелу також належали села Чорногорівка, Велика Миколаївка, а в Бахметті — цукровий завод[2].

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 132 місцевих жителя, з них 68 загинуло, 85 осіб нагороджені орденами і медалями[3].

21 серпня 2014 року розпочалася операція по зачистці населеного пункту від промосковських терористів[4].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 2096 осіб, з них 41,84% зазначили рідною українську мову, 56,77% — російську, а 1,39% — іншу[5].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На північ від селища досліджені поховання в кам'яних ящиках епохи пізньої бронзи[3].

Також на території Маломиколаївки знаходиться пам'ятник радянським воїнам, що загинули під час Другої світової війни.

Уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]