Маньковська Руслана Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:41, 15 січня 2021, створена MW-UA (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маньковська Руслана Вікторівна
WLE 2013 Ceremony DSC 0009.jpg
Руслана Маньковська на церемонії нагородження фотоконкурсу "Вікі любить Землю" 2013
Народилася 25 лютого 1965(1965-02-25) (56 років)
Монастирищенський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність історик
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Посада старший науковий свівробітник відділу історичної регоіналістики Інституту історії України НАН України
Нагороди
Відмінник освіти України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесний краєзнавець України
Заслужений працівник культури України

Руслана Вікторівна Маньковська (народилася 25 лютого 1965(19650225) в селі Халаїдове Монастирищенського р-ну Черкаської обл.) – український науковець і громадська діячка, старший науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України. Дослідниця проблем українського музейництва, пам’яткознавства, краєзнавства, туристичної справи, культурології.

Освіта і наукові ступені[ред. | ред. код]

В 1987 закінчила історичний факультет Київського державного університету.

Кандидатська дисертація «Музейництво в Україні: питання теорії і практики (1917 – червень 1941 рр.)» (1997, наук. кер. – акад. НАН України П. Т. Тронько).

Докторська дисертація «Музейна справа України: теоретичні, практичні та антропологічні виміри історичного досвіду (1920-ті рр. – початок ХХІ століття)» (2-12, науковий консультант член-кореспондент НАН України В. М. Даниленко).

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1987–1993 – с. н. с. Меморіального комплексу «Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр.».
  • 1993–1997 – інженер, 1997–2000 – н. с.
  • з 2000 р. – старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України.
  • із 2017 р. – старший науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ століття.
  • 2002 – присвоєно вчене звання «старший науковий співробітник»
  • 2004 – присвоєно вчене звання «доцент».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

2000–2013 рр. — доцент Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Із 2019 р. — Національний університет фізичного виховання і спорту України (кафедра туризму).

Основні праці

  • Музеї України в суспільно-історичних викликах ХХ — початку ХХІ століть. — Львів: Простір М, 2016. — 408 с.[1]
  • Розвиток краєзнавства в музейних закладах // Основи краєзнавства. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Гол. ред. О. П. Реєнт. — Харків, 2015. — С. 229–251[2].
  • Культурологія: Навч. програма та метод. рекомендації. — К., 2005..
  • Розвиток музейної справи в Україні // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст. — К., 2004.
  • Краєзнавчі дослідження в музеях України // Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук. зб. — К., 2003.
  • Краєзнавство: Навч. програма. — К., 2002.
  • Музейники в лещатах тоталітаризму // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Вип. 13. — К., 2001.
  • Музейництво в Україні (1917–1941 рр.). — К., 2000.
  • Музеї України в інформаційному просторі: досвід та перспективи // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. — Вип. 11. — К., 2000.
  • Туристичні маршрути Півдня України // Устойчивое развитие туризма на Черноморском побережье: Сб. материалов симпозиума. — Одесса, 2000.

Дослідниця концептуально-теоретичних проблем сучасного українського музейництва, його ґенези та розвитку. Ініціаторка та учасниця низки музейних проєктів в Україні, зокрема, Першого Всеукраїнського конкурсу громадських музеїв (2009), культурологічного проєкту «Музейні скарби України» (підготовлено чотири документальні короткометражні фільми про музеї України), освітньо-культурологічного проєкту «Музейна педагогіка в освітньо-культурному просторі Києва: проблеми, сьогодення, перспективи» в рамках Міської комплексної цільової програми «Освіта Києва. 2019–2023 рр.» (підготовлено концепцію проєкту, здійснено його презентацію та промоцію в ЗМІ, в умовах карантину розроблено учнівську програму «Музей оnline»), Всеукраїнського музейного форуму (Переяслав-Хмельницький, 2017, 2019).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – К., 2003..
  • Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю): Довідник. – Т. 1. – К., Кам’янець – Подільський, 2003.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вийшла друком монографія Руслани Маньковської “Музеї України в суспільно-історичних викликах ХХ — початку ХХІ століть” | Національна спілка краєзнавців України (uk). Процитовано 2021-01-15. 
  2. Вийшов друком підручник для студентів “Основи краєзнавства” | Національна спілка краєзнавців України (uk). Процитовано 2021-01-15. 
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №276/2016. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2021-01-15.