Марксизм-ленінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маркси́зм-леніні́зм — крайня ліва політична ідеологія ХХ століття, російський радянський різновид «марксизму». Після Жовтневого перевороту 1917 в СРСР-Росії - офіційна партійна та державна політико-ідеологічна доктрина.

Як варіант марксизму, «марксизм-ленінізм» в Росії був спочатку спрощенний В. Леніним, а потім радикально відредагований Й. Сталіним.

Як і всяка релігійно-ідеологічна система, марксизм-ленінізм розповсюджувався («місіонувався»), або силоміць насаджувався у залежних державах-сателітах.

Джерела

За Леніним марсизм при своєму створенні мав наступні джерела:

  1. Класичну німецьку філософію (Іммануїл Кант, Георг Гегель, Людвіг Фейєрбах)
  2. Англійську політичну економію (Давид Рікардо , Адам Сміт)
  3. Французький та англійський утопічний соціалізм (Анрі Сен-Сімон, Шарль Фур'є, Роберт Оуен)[6]

Структура

Внаслідок обробки Леніним і Сталіним похідних ідей Маркса і Енгельса, утворилася наступна конструкція, яка складається з великих блоків, які в СРСР називалися самостійними «науками»:

  1. Діалектичний матеріалізм — яким власне сам Маркс не цікавився;
  2. Історичний матеріалізм — зарахований в кінці 1970-х рр. до діалектичного матеріалізму та тлумачений як поширення принципів останнього на сферу суспільних явищ;
  3. «Політична економія соціалізму» — на відміну від класичної політичної економії або «політичної економії капіталізму» ніколи так і не була конституйована в наукових економічних поняттях
  4. «Науковий комунізм» — комуністичне пророцтво або «соцільне прогнозування», яке то оголошувало побудову комунізму справою найближчих десятиліть, то навпаки - відсувало його на «історично осяжний період».[7]

А також з менших блоків, які звалися окремими «вченнями»:

  1. «Вчення Леніна про імперіалізм як останньої стадії капіталізму» — мало за ціль пристосувати старий (ХІХ ст.) опис капіталізму до реалій 20 ст. і, всупереч фактам, відстояти стару ідею, що загальна криза капіталізму продовжує поглиблюватися;
  2. «Вчення про класову боротьбу робітничого класу» та про «всесвітню соціалістичну революцію»;
  3. «Вчення про партію нового типу» — доктрина партії комуністів-«більшовиків» та пов'язанного з цією партією революційного руху, що розвинена Леніним та не має ніякого відношення до ортодоксального марксизму;

Конкретизіція принципів на практиці

Комуністичні ідеологи та апологети представляли марксизм-ленінізм, як «цілосну наукову систему» знань. Згідно з сучасними критичними поглядами м-л - це еклектичний та протирічний конгломерат різних поглядів, які з часу свого створення не відповідають об'єктивній дійсності. Марксистсько-ленінська партія (КПРС), користуючись цим «вченням», була змушена висмикувати тези з нього відповідно до політичної ситуації або багаторазово їх міняти, згідно з політичною кон'юнктурою. Незмінним лишалось центральне ядро марксизму-ленінізму:

  • Влада в країні повинна належати одній - комуністичній партії. Влада ця повинна носити монопольний характер - ніякого реального поділу державних політичних інститутів на законодавчу, виконавчу чи судову владу.(«Диктатура пролетаріату») Влада розподіляється, делегується зверху-вниз, ніякої демократії, ніякої свободи внизу. («Принцип демократичного централізму»)
  • Суспільство існує і розвивається за планом, накресленим цією партією (див. Програма КПРС). Не може бути ніякого змагання ідей, тобто не може бути присутня ніяка інша конкурентна комуністичній ідеологія;
  • Заради збереження цієї влади підходять будь-які методи, про якісь моральні або гуманітарні обмеження чи матеріальні бар'єри - не може йти мови.
  • Всі сфери людського суспільного життя - економічна діяльність і господарська власність, культура та добробут, духовне життя та ідеологія, приватна сфера людини - повинні бути підкорені і підконтрольні центральній монопольній владі (див. Тоталітаризм).

Суспільна функція

Функціонально Марксизм-ленінізм виконував такі ролі у суспільстві:

  • Державна доктрина Радянського Союзу та його правлячої партії (КПРС)
  • Власне ідеологія комунізму (соціалізму)
  • Навчальна дисципліна.

Партійно-державні інституції, в чиїй компетенції знаходився контроль та тлумачення м-л.-зму, їх єрархія:

  • Ідеологічний відділ ЦК КПРС на чолі з секретарем - одним із членів Політбюро ЦК КПРС та відповідні відділи у ЦК КП союзних республік; відділи Пропаганди та агітації центральних партіних органів.
  • Інститут Марксизму-ленінізму, рос. ИМЛ (раніше: Інститут Маркса-Енгельса-Леніна, рос. ИМЭЛ) - головна «теоретична» інстанція; Академія суспільних наук при ЦК КПРС (рос. АОН) - центральний науково-навчальний заклад. Центральна та республіканські Вищі партійні школи (рос. ВПШ) - навчально-наукові заклади
  • Чисельні кафедри марксизму-ленінізму та підпорядкованих дисциплін у всіх цивільних та військових ВНЗах СРСР всіх рангів та профілів.

Дисциплінарно марксизм-ленінізм поділявся на такі фахи:

  • Історичний матеріалізм
  • Діалектичний матеріалізм (або матеріалестична діалектика)
  • Науковий комунізм
  • Політична економія соціалізму
  • Науковий атеізм
  • Історія КПРС

У структуру марксизму-ленінізму традиційно входили ортодоксальний марксизм, тобто наукові праці та економічні дослідження Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, ленінізм, тобто наукові праці В. Леніна та ідеї регіональних ідеологів, що трансформувалися на користь еліти, що володарювала в той або інший період.

Інституції

Головною теоретичною та наково-методологічною інституцією, що контролювала марксисько-ленінскьку ідеологію в СРСР був Інститут марксизму-ленінізму (раніше «Інститут Маркса-Енгельса-Леніна») при ЦК КПРС. Периферійними підрозділами були чисельні кафедри «марксизму-ленінізму», «марксисько-ленінської філософії» та «наукового комунізму» - у всіх без винятку державних цивільних та військових вищих навчальних закладах. Відповідні накові ступені та звання «кандидата» та «доктора наук» були наявні в номенклатурі Вищої атестаційної комісії.

Викладання та розробка марксизму-ленінізму як «наукової» дисціпліни відбувалася:

Першоджерела

  • К.Маркс, Ф.Енгельс. Твори. – 2-е видання
  • В. І. Ленін. Повне зібрання творів. - 5-е видання. рос.мовою
  • И.В. Сталин. Вопросы ленинизма. - М.: Госполитиздат. 11-е изд., 1945.
  • Програма КПРС. 3-я редакція.

Література

Виноски