Марселен Бертло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Marcellin Berthelot.jpg
Ім'я при народженні фр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot
Народився 25 жовтня 1827(1827-10-25)
Париж
Помер 18 березня 1907(1907-03-18) (79 років)
Париж
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство Франція Франція
Діяльність хімік, педагог, політик, есперантист, професор
Alma mater Ліцей Генріха IV і факультет природничих наук Паризького університету[d]
Сфера інтересів Хімія
Заклад Колеж де Франс[1]
Посада irremovable senator[d], Q36400359?, міністр закордонних справ Франції[d] і Perpetual Secretary[d]
Аспіранти, докторанти Поль Сабатьє
Член Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Румунська академія, Паризька медична академія, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук і Академія наук Турина[d]
Батько Jacques-Martin Berthelot[d]
У шлюбі з Софі Бертло
Діти Philippe Berthelot[d], André Berthelot[d], René Berthelot[d] і Daniel Berthelot[d]
Нагороди Медаль Деві 1883
Медаль Коплі 1900

Марселен Бертло у Вікісховищі?

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

(рос.)

  • Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.