Мартинюк Адам Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Іванович Мартинюк
Адам Іванович Мартинюк

Час на посаді:
11 травня 2010 — 12 грудня 2012
Президент  Віктор Янукович
Прем'єр-міністр  Микола Азаров
ПопередникЛавринович Олександр Володимирович
НаступникІгор Калєтнік

Час на посаді:
11 липня 2006 — 20 вересня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникМартинюк Адам Іванович
НаступникЛавринович Олександр Володимирович

Час на посаді:
18 листопада 2003 — 4 квітня 2006
ПрезидентЛеонід Кучма
Віктор Ющенко
ПопередникВасильєв Геннадій Андрійович
НаступникМартинюк Адам Іванович

Час на посаді:
9 липня 1998 — 21 січня 2000
ПрезидентЛеонід Кучма
ПопередникТкаченко Олександр Миколайович
НаступникМедведчук Віктор Володимирович

Народився16 серпня 1950(1950-08-16) (68 років)
село Ветли, Любешівський район, Волинська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяКПУ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
Комуністична партія України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Комуністична партія України 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Комуністична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Комуністична партія України 23 листопада 2007 6 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Ада́м Іва́нович Мартиню́к (нар.16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — український політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (19982000, 20032007, 20102012 рр.)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 16 серпня 1950 у селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 19671968 роках працював лаборантом у цій же школі.

У 1968-1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині — Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.

  • 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
  • 1972-1974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
  • 1974-1975 — служба в армії.
  • 1975-1976 — аспірант, 1976-1979 — молодший науковий працівник, 1979-1981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
  • 1981-1988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
  • 1988-1989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
  • 1989-1990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
  • Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
  • 1991-1994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
  • 1992-1993 — головний редактор газети «Товариш».

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

1991-1993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997). Лютий 1997-1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Член фракції КПУ (04.-07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).

У 2007 році очолював ТСК з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України[1][2]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту[3][4].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Перший заступник голови фракції КПУ (з 12.2012). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка перебувала у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш

Скандали[ред. | ред. код]

В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священик місцевої церкви УПЦ МП та міліція.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • Почесний громадянин Любешева.

Посилання[ред. | ред. код]

Література та публікації про Адама Мартинюка[ред. | ред. код]

  • Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
  • Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
  • Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.

Примітки[ред. | ред. код]