Відмінності між версіями «Марія Несвицька»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Життєпис)
 
(Не показані 11 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
Княгиня '''Марія Несвицька''' ('''Рівненська''', ?— †1518) — власниця [[Рівне|Рівного]] з 1479 року. Бабуся дружини князя [[Острозький Костянтин Іванович|Костянина Івановича Острозького]] Тетяни Семенівної з [[Гольшанські|Гольшанських]].
 
  +
{{Особа
  +
| ім'я = Марія Рівненська (Несвіцька)
  +
| оригінал імені =
  +
| жінка = 1
  +
| зображення = Пам'ятник княгині Марії Рівненській у Рівному.jpg
  +
| розмір_зображення = 250пкс
  +
| підпис_зображення = Пам'ятник княгині Марії у Рівному
  +
| ім'я_при_народженні = Марія Степанська
  +
| дата народження =
  +
| місце_народження =
  +
| дата_смерті = [[1518]]
  +
| місце_смерті = [[Рівне]]
  +
| громадянство =
  +
| Alma_mater =
  +
| відомий_(відома) = Засновниця Рівного
  +
| рід_діяльності = княгиня
  +
| батько = [[Михайло Степанський]]
  +
| мати = [[Федька Юршина]]
  +
| чоловік = [[Семен Несвицький]]
  +
| діти = [[Гольшанська Анастасія Семенівна|Анастасія Збаразька]]
  +
}}
  +
[[Княгиня]] '''Марія Несвицька''' ('''Рівненська''', ?—1518) — власниця [[Рівне|Рівного]] з 1479 року. Бабуся дружини князя [[Острозький Костянтин Іванович|Костянина Івановича Острозького]] Тетяни Семенівної з [[Гольшанські|Гольшанських]].
   
== Короткий життєпис ==
 
  +
== Життєпис ==
Володіла [[Рівне|Рівним]], тому стала підписуватись Рівненська. Історикам вдалося встановити, що Марія була дочкою Федька Олізара-Шиловича&nbsp;— представника старовинного волинського роду, відомого у XV&nbsp;ст. В іншому давнішому джерелі&nbsp;— [[Географічний словник Королівства Польського|Географічному словнику Королівства Польського]]&nbsp;— її батько мав їмя Семен.<ref>{{SgKP|XIV|901|Żytyń 1) Wielki}} — S. 913. {{ref-pl}}</ref>
+
Володіла [[Рівне|Рівним]], тому стала підписуватись Рівненська. Історикам вдалося встановити, що Марія була дочкою князя Михайла Степаньського та Федці, доньки пана [[Станко Юрша|Юрші]]<ref>[http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=6428%3A-60-xvi&catid=1&Itemid=19| Собчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI&nbsp;ст.)]</ref>. Наприкінці 1450-х років втратила батька. Вітчимом став [[Олізар Шилович|Федько Олізар-Шилович]]&nbsp;— представник старовинного волинського роду Кирдіїв, відомого у XV&nbsp;ст. В іншому давнішому джерелі&nbsp;— [[Географічний словник Королівства Польського|Географічному словнику Королівства Польського]]&nbsp;— її батько мав їмя Семен.<ref>{{SgKP|XIV|901|Żytyń 1) Wielki}}&nbsp;— S. 913. {{ref-pl}}</ref>
   
Не вдалося поки що дізнатися про рік і місце народження княгині. Рівне дісталося у спадок княгині Марії після смерті її чоловіка&nbsp;— князя Семена [http://uk.rodovid.org/wk/Запис:283789|Семена Несвицького], який належав до русько-литовської династії князів [[Гедиміновичі]]в. Той, володіючи Рівним з 1461 року, маючи інші поселення, нічого пам'ятного не зробив для Рівненського маєтку. Успадкувавши село у 1479 році, Марія Несвицька спочатку оселилася у Городку, де, напевне, тоді був невеликий замок. Увагу спрямувала на Рівне, наполегливо його облаштовує. ЇЇ вразила спокійна і тоді багатоводна річка Устя, на якій було кілька островів. На одному з них власниця Рівного вирішила спорудити фортецю (нині район стадіону «Авангард»). Незабаром замок з дерева, обнесений земляним валом, був споруджений. Княгиня перенесла свою резиденцію до Рівного, стала себе іменувати Марією Рівненською. Тоді Рівне нагадувало трикутник, вулиці розходилися у 3 боки: у Рівне можна було в'їхати з київського боку, з острозької дороги чи дубенського шляху. З тих часів символ [[Герб Рівного|міського герба]]&nbsp;— брама, відкрита для в'їзду на три боки.
+
Не вдалося поки що дізнатися про рік і місце народження княгині. Рівне дісталося у спадок княгині Марії після смерті її чоловіка&nbsp;— князя Семена Несвицького,<ref>[http://www.rivne.org/enc/enc_n/nesvycki.php]</ref> який належав до русько-литовської династії князів [[Гедиміновичі]]в. Той, володіючи Рівним з 1461 року, маючи інші поселення, нічого пам'ятного не зробив для Рівненського маєтку. Успадкувавши село у 1479 році, Марія Несвицька спочатку оселилася у Городку, де, напевне, тоді був невеликий замок. Увагу спрямувала на Рівне, наполегливо його облаштовує. ЇЇ вразила спокійна і тоді багатоводна річка Устя, на якій було кілька островів. На одному з них власниця Рівного вирішила спорудити фортецю (нині район стадіону «Авангард»). Незабаром замок з дерева, обнесений земляним валом, був споруджений. Княгиня перенесла свою резиденцію до Рівного, стала себе іменувати Марією Рівненською. Тоді Рівне нагадувало трикутник, вулиці розходилися у 3 боки: у Рівне можна було в'їхати з київського боку, з острозької дороги чи дубенського шляху. З тих часів символ [[Герб Рівного|міського герба]]&nbsp;— брама, відкрита для в'їзду на три боки.
   
 
Подією, яка вселяла надію на майбутнє, стало надання Рівному [[Магдебурзьке право|Магдебурзького права]]. Із проханням про надання Рівному цього статусу княгиня Марія звернулася до польського короля [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира IV Ягеллончика]] і повела справу так, що бажана грамота була невдовзі здобута. Ця знаменна подія сталася, як вважають історики, у 1492 році. Відтоді [[Рівне]] офіційно іменується містом. Магдебурзьке право надало змогу прискорити розвиток міського господарства, привернути сюди нових поселенців. 21 грудня 1500 року Марія Несвицька домоглася для свого новозбудованого міста привілею на ярмарок. Вдруге усі права Рівного підтверджуються королівською грамотою 1507&nbsp;р. [[Сигізмунд I Старий|Сігізмунда І Старого]] княгині Марії на право вічного володіння замком та містом. Документ підтверджує здобутки тогочасного міста та його володарки. Король визнав право Марії передавати рівненський маєток у спадок дітям та нащадкам, на власний розсуд розширювати чи продавати його. Місто останніх двох десятиліть XV&nbsp;— початку XVI століть переживає свій перший розквіт, в чому була велика заслуга Марії Несвіцької. У народі княгиня зажила популярності як щира патріотка свого міста, що з материнською опікою завжди дбала про Рівне.
 
Подією, яка вселяла надію на майбутнє, стало надання Рівному [[Магдебурзьке право|Магдебурзького права]]. Із проханням про надання Рівному цього статусу княгиня Марія звернулася до польського короля [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира IV Ягеллончика]] і повела справу так, що бажана грамота була невдовзі здобута. Ця знаменна подія сталася, як вважають історики, у 1492 році. Відтоді [[Рівне]] офіційно іменується містом. Магдебурзьке право надало змогу прискорити розвиток міського господарства, привернути сюди нових поселенців. 21 грудня 1500 року Марія Несвицька домоглася для свого новозбудованого міста привілею на ярмарок. Вдруге усі права Рівного підтверджуються королівською грамотою 1507&nbsp;р. [[Сигізмунд I Старий|Сігізмунда І Старого]] княгині Марії на право вічного володіння замком та містом. Документ підтверджує здобутки тогочасного міста та його володарки. Король визнав право Марії передавати рівненський маєток у спадок дітям та нащадкам, на власний розсуд розширювати чи продавати його. Місто останніх двох десятиліть XV&nbsp;— початку XVI століть переживає свій перший розквіт, в чому була велика заслуга Марії Несвіцької. У народі княгиня зажила популярності як щира патріотка свого міста, що з материнською опікою завжди дбала про Рівне.
Рядок 12: Рядок 33:
 
М. Рівненська була власницею міста майже чотири десятиліття. Щороку на день святого Семена (14 вересня) проводилось свято-ярмарок&nbsp;— так княгиня пошановувала пам'ять свого чоловіка і зятя, котрий також носив це ім'я.
 
М. Рівненська була власницею міста майже чотири десятиліття. Щороку на день святого Семена (14 вересня) проводилось свято-ярмарок&nbsp;— так княгиня пошановувала пам'ять свого чоловіка і зятя, котрий також носив це ім'я.
   
Перед смертю княгиня передала управління маєтком своїй єдиній внучці Анні-Тетяні&nbsp;— дружині великого гетьмана литовського [[Костянтин Іванович Острозький|Костянтина Івановича Острозького]], тому володіння князів [[Несвицькі|Несвицьких]] як [[посаг]] були приєднані до величезних маєтностей Острозьких.
+
Перед смертю княгиня передала управління маєтком своїй єдиній внучці [[Тетяна Семенівна Гольшанська|Анні-Тетяні]]&nbsp;— дружині великого гетьмана литовського [[Костянтин Іванович Острозький|Костянтина Івановича Острозького]], тому володіння князів [[Несвицькі|Несвицьких]] як [[посаг]] були приєднані до величезних маєтностей Острозьких.
   
 
Померла у 1518 році.
 
Померла у 1518 році.
   
За даними «[[Географічний словник Королівства Польського|Словника географічного Королівства Польського]]», [[4 травня]] [[1518]] року король Сігізмунд І Старий підтвердив права князя [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтина Острозького]] на володіння маєтками, отриманими як спадок бабці його першої дружини Тетяни Семенівної з Гольшанських&nbsp;— княжни Марії Несвицької-Рівненської та її чоловіка&nbsp;— князя Семена Васильовича Несвицького; зокрема, [[Волочиськ]]ом.<ref>{{SgKP|XIII|882|Wołoczyska}}— S. 882. {{ref-pl}}</ref>
+
За даними «[[Географічний словник Королівства Польського|Словника географічного Королівства Польського]]», [[4 травня]] [[1518]] року король Сігізмунд І Старий підтвердив права князя [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтина Острозького]] на володіння маєтками, отриманими як спадок бабці його першої дружини Тетяни Семенівної з Гольшанських&nbsp;— княжни Марії Несвицької-Рівненської та її чоловіка&nbsp;— князя Семена Васильовича Несвицького; зокрема, [[Волочиськ]]ом.<ref>{{SgKP|XIII|882|Wołoczyska}}&nbsp;— S. 882. {{ref-pl}}</ref>
   
 
=== Родина ===
 
=== Родина ===
Чоловік&nbsp;— князь Семен Васильович<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/zbarascy01.html#F3 Książęta Zbarascy (01)] {{ref-pl}}</ref> Несвицький, Збаразький, Колоденський, [[староста]] крем'янецький, помер близько 1479<ref>[http://irp.rv.ua/gallery/knyaginya-mariya-rivnensyka-nesvicyka Біографія та фото пам'ятника княгині Марії Несвицької на Регіональному інформаційному порталі «Рівненщина»]</ref> чи 1481&nbsp;р.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/zbarascy01.html Książęta Zbarascy (01)] {{ref-pl}}</ref> Дитина&nbsp;— Настася (Анастасія), дружина князя [[Семен Юрійович Гольшанський|Семена Гольшанського ]]&nbsp;— маршалка Волинської землі, гетьмана литовського, воєводи новогрудського, [[луцьк]]ого старости.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/holszanscy01.html#D5 Książęta Holszanscy і Dubrowiccy] {{ref-pl}}</ref>
+
Першим чоловіком був луцький староста Яків-Война, син [[Немиря Рязанович|Немирі Рязановича]]. З ним дітей не мала. Другий чоловік (з 1460 року)&nbsp;— князь [[Семен Несвицький|Семен Васильович]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/zbarascy01.html#F3 Książęta Zbarascy (01)] {{ref-pl}}</ref> Несвицький, Збаразький, Колоденський, [[староста]] крем'янецький, помер близько 1479<ref>[http://irp.rv.ua/gallery/knyaginya-mariya-rivnensyka-nesvicyka Біографія та фото пам'ятника княгині Марії Несвицької на Регіональному інформаційному порталі «Рівненщина»]</ref> чи 1481&nbsp;р.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/zbarascy01.html Książęta Zbarascy (01)] {{ref-pl}}</ref> Дитина&nbsp;— Настася (Анастасія), дружина князя [[Семен Юрійович Гольшанський|Семена Гольшанського ]]&nbsp;— маршалка Волинської землі, гетьмана литовського, воєводи новогрудського, [[луцьк]]ого старости.<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/holszanscy01.html#D5 Książęta Holszanscy і Dubrowiccy] {{ref-pl}}</ref>
   
 
== Вшанування ==
 
== Вшанування ==
Рядок 27: Рядок 48:
 
За словами [[Шолудько Володимир Борисович|Володимира Шолудька]], створюючи образ засновниці Рівного, він опрацював чимало історичних джерел, аби вочевидь уявити звичаї та побут епохи, в якій жила Марія Несвицька. Зважаючи на те, що, як твердить автор пам'ятника, до нас не дійшло жодне зображення Марії Несвицької, натомість, зберігся графічний портрет княгині Радивилівської, тож вона стала прототипом обличчя патронеси Рівного. Рівняни та гості міста можуть побачити фігуру Марії Несвицької, що сидить у кріслі, тримаючи в руках рукописний згорток, що символізує Магдебурзьку грамоту.
 
За словами [[Шолудько Володимир Борисович|Володимира Шолудька]], створюючи образ засновниці Рівного, він опрацював чимало історичних джерел, аби вочевидь уявити звичаї та побут епохи, в якій жила Марія Несвицька. Зважаючи на те, що, як твердить автор пам'ятника, до нас не дійшло жодне зображення Марії Несвицької, натомість, зберігся графічний портрет княгині Радивилівської, тож вона стала прототипом обличчя патронеси Рівного. Рівняни та гості міста можуть побачити фігуру Марії Несвицької, що сидить у кріслі, тримаючи в руках рукописний згорток, що символізує Магдебурзьку грамоту.
 
 
Пам'ятник Марії Несвицькій виготовлено з білого мармуру, глибу якого привезли з Челябінська. За задумом авторів, наша славетна землячка постала перед рівнянами чистою, сяючою, як Княгиня Ольга в столиці. Вартість мармуру&nbsp;— 36 тисяч гривень (придбати допомогли спонсори).
+
Пам'ятник Марії Несвицькій виготовлено з білого мармуру, глибу якого привезли з Челябінська. За задумом авторів, наша славетна землячка постала перед рівнянами чистою, сяючою, як [[Пам'ятник княгині Ользі (Київ)|Княгиня Ольга в столиці]]{{Джерело}}. Вартість мармуру&nbsp;— 36 тисяч гривень (придбати допомогли спонсори).
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 38: Рядок 59:
   
 
{{Ukraine-bio-stub}}
 
{{Ukraine-bio-stub}}
  +
{{ВП-портали|Культура|Скульптура|Рівненщина}}
 
{{DEFAULTSORT: Несвицька Марія}}
 
{{DEFAULTSORT: Несвицька Марія}}
   
Рядок 46: Рядок 68:
 
[[Категорія:Князі]]
 
[[Категорія:Князі]]
 
[[Категорія:Несвицькі|Марія]]
 
[[Категорія:Несвицькі|Марія]]
[[Категорія:Острозькі]]
+
[[Категорія:Степаньські]]
 
[[Категорія:Збаразькі]]
 
[[Категорія:Збаразькі]]

Поточна версія на 11:29, 9 вересня 2017

Марія Рівненська (Несвіцька)
Пам'ятник княгині Марії Рівненській у Рівному.jpg

Пам'ятник княгині Марії у Рівному
Померла 1518
Рівне
Ім'я при народженні Марія Степанська
Діяльність княгиня
Відома Засновниця Рівного
Батько Михайло Степанський
Мати Федька Юршина
Чоловік Семен Несвицький
Діти Анастасія Збаразька

Княгиня Марія Несвицька (Рівненська, ?—1518) — власниця Рівного з 1479 року. Бабуся дружини князя Костянина Івановича Острозького Тетяни Семенівної з Гольшанських.

Життєпис[ред.ред. код]

Володіла Рівним, тому стала підписуватись Рівненська. Історикам вдалося встановити, що Марія була дочкою князя Михайла Степаньського та Федці, доньки пана Юрші[1]. Наприкінці 1450-х років втратила батька. Вітчимом став Федько Олізар-Шилович — представник старовинного волинського роду Кирдіїв, відомого у XV ст. В іншому давнішому джерелі — Географічному словнику Королівства Польського — її батько мав їмя Семен.[2]

Не вдалося поки що дізнатися про рік і місце народження княгині. Рівне дісталося у спадок княгині Марії після смерті її чоловіка — князя Семена Несвицького,[3] який належав до русько-литовської династії князів Гедиміновичів. Той, володіючи Рівним з 1461 року, маючи інші поселення, нічого пам'ятного не зробив для Рівненського маєтку. Успадкувавши село у 1479 році, Марія Несвицька спочатку оселилася у Городку, де, напевне, тоді був невеликий замок. Увагу спрямувала на Рівне, наполегливо його облаштовує. ЇЇ вразила спокійна і тоді багатоводна річка Устя, на якій було кілька островів. На одному з них власниця Рівного вирішила спорудити фортецю (нині район стадіону «Авангард»). Незабаром замок з дерева, обнесений земляним валом, був споруджений. Княгиня перенесла свою резиденцію до Рівного, стала себе іменувати Марією Рівненською. Тоді Рівне нагадувало трикутник, вулиці розходилися у 3 боки: у Рівне можна було в'їхати з київського боку, з острозької дороги чи дубенського шляху. З тих часів символ міського герба — брама, відкрита для в'їзду на три боки.

Подією, яка вселяла надію на майбутнє, стало надання Рівному Магдебурзького права. Із проханням про надання Рівному цього статусу княгиня Марія звернулася до польського короля Казимира IV Ягеллончика і повела справу так, що бажана грамота була невдовзі здобута. Ця знаменна подія сталася, як вважають історики, у 1492 році. Відтоді Рівне офіційно іменується містом. Магдебурзьке право надало змогу прискорити розвиток міського господарства, привернути сюди нових поселенців. 21 грудня 1500 року Марія Несвицька домоглася для свого новозбудованого міста привілею на ярмарок. Вдруге усі права Рівного підтверджуються королівською грамотою 1507 р. Сігізмунда І Старого княгині Марії на право вічного володіння замком та містом. Документ підтверджує здобутки тогочасного міста та його володарки. Король визнав право Марії передавати рівненський маєток у спадок дітям та нащадкам, на власний розсуд розширювати чи продавати його. Місто останніх двох десятиліть XV — початку XVI століть переживає свій перший розквіт, в чому була велика заслуга Марії Несвіцької. У народі княгиня зажила популярності як щира патріотка свого міста, що з материнською опікою завжди дбала про Рівне.

Марія Несвицька відома благодійницькою діяльністю. Значну частку своїх великих прибутків вона виділяла на розбудову Рівного, спорудження церков у своїх володіннях. Вважається, що саме Марія Рівненська була фундатором першого храму в Рівному — Дерев'яної церкви неподалік замку, збудованої на честь Воскресіння Христового. На цьому місці розташовано нинішній мурований Воскресенський собор. Була меценаткою Києво-Печерського монастиря.

М. Рівненська була власницею міста майже чотири десятиліття. Щороку на день святого Семена (14 вересня) проводилось свято-ярмарок — так княгиня пошановувала пам'ять свого чоловіка і зятя, котрий також носив це ім'я.

Перед смертю княгиня передала управління маєтком своїй єдиній внучці Анні-Тетяні — дружині великого гетьмана литовського Костянтина Івановича Острозького, тому володіння князів Несвицьких як посаг були приєднані до величезних маєтностей Острозьких.

Померла у 1518 році.

За даними «Словника географічного Королівства Польського», 4 травня 1518 року король Сігізмунд І Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння маєтками, отриманими як спадок бабці його першої дружини Тетяни Семенівної з Гольшанських — княжни Марії Несвицької-Рівненської та її чоловіка — князя Семена Васильовича Несвицького; зокрема, Волочиськом.[4]

Родина[ред.ред. код]

Першим чоловіком був луцький староста Яків-Война, син Немирі Рязановича. З ним дітей не мала. Другий чоловік (з 1460 року) — князь Семен Васильович[5] Несвицький, Збаразький, Колоденський, староста крем'янецький, помер близько 1479[6] чи 1481 р.[7] Дитина — Настася (Анастасія), дружина князя Семена Гольшанського  — маршалка Волинської землі, гетьмана литовського, воєводи новогрудського, луцького старости.[8]

Вшанування[ред.ред. код]

  • ім'ям Марії Несвицької названа одна з міських вулиць
  • у 2006 році їй споруджено пам'ятник на вулиці Соборній.

За словами Володимира Шолудька, створюючи образ засновниці Рівного, він опрацював чимало історичних джерел, аби вочевидь уявити звичаї та побут епохи, в якій жила Марія Несвицька. Зважаючи на те, що, як твердить автор пам'ятника, до нас не дійшло жодне зображення Марії Несвицької, натомість, зберігся графічний портрет княгині Радивилівської, тож вона стала прототипом обличчя патронеси Рівного. Рівняни та гості міста можуть побачити фігуру Марії Несвицької, що сидить у кріслі, тримаючи в руках рукописний згорток, що символізує Магдебурзьку грамоту.

Пам'ятник Марії Несвицькій виготовлено з білого мармуру, глибу якого привезли з Челябінська. За задумом авторів, наша славетна землячка постала перед рівнянами чистою, сяючою, як Княгиня Ольга в столиці[джерело?]. Вартість мармуру — 36 тисяч гривень (придбати допомогли спонсори).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.