Матіос Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матіос (значення).
Анатолій Васильович Матіо́с
Anatolii Matios 04062017.jpg
Народився 13 лютого 1969(1969-02-13) (50 років)
село Розтоки, Путильського району, Чернівецької області
Громадянство Україна Україна
Діяльність юрист
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Посада Прокурор
Військове звання генерал-полковник
Нагороди
Заслужений юрист України

Анатолій Васильович Матіо́с (нар. 13 лютого 1969, с. Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — український правник, головний військовий прокурор України з 27 серпня 2014[1] до 2 вересня 2019[2]. Генерал-полковник юстиції запасу, кандидат юридичних наук.

Молодший брат письменниці Марії Матіос.

Життєпис

Джерела[3][4]

  • 1984 — закінчив Розтоківську середню школу;
  • 1988—1990 — проходив військову службу в Збройних Силах СРСР;
  • 1997 — закінчив юридичний факультет Чернівецького державного університету імені Федьковича;
  • 1997 — розпочав роботу в органах прокуратури помічником прокурора міста Чернівці;
  • 1998—1999 — старший слідчий прокуратури міста Чернівці;
  • 1999—2000 — старший слідчий прокуратури Чернівецької області;
  • 2000—2001 — старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ та податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Херсонської області;
  • 2001 — старший прокурор відділу роботи з кадрами прокуратури Херсонської області;
  • 2001 — заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю прокуратури;
  • 2001 — заступник начальника відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Херсонської області;
  • 2001 — прокурор Високопільського району Херсонської області;
  • 2001—2004 — начальник відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Херсонської області;
  • 2004 — начальник відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Херсонської області;
  • 2004 — заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури міста Києва.
  • 2005—2008 — начальник відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної охорони при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури м. Києва;
  • 2008 — начальник УСБУ у Львівській області[5];
  • 2008—2009 — начальник УСБУ в Одеській області[6];
  • 26 грудня 2008 — присвоєно військове звання генерал-майора СБУ[7];
  • 2009—2010 — перший заступник ГУ «К» СБУ (Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України) у м. Києві;
  • 2010—2011 — відряджений з органів СБУ на посаду радника голови Вищого адміністративного суду України;
  • 2011—2014 — відряджений з органів СБУ на посаду заступника керівника Головного контрольного управління Адміністрації Президента України;
  • 2014 — у розпорядженні голови СБУ;
  • 26 червня 2014 року призначено заступником Генерального прокурора України — начальником Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та затверджено членом колегії Генеральної прокуратури України;
  • 26 серпня 2014 року призначено Головним військовим прокурором України[8];
  • 31 грудня 2015 року указом Президента України присвоєно військове звання генерал-лейтенант юстиції[9];
  • 1 грудня 2017 року присвоєно військове звання генерал-полковника юстиції.[10]
  • 2 вересня 2019 року Генеральний прокурор Руслан Рябошапка підписав наказ про звільнення з посади Головного військового прокурора Анатолія Матіоса.[11]
  • 15 жовтня 2019 року, Матіос А.В. був звільнений з військової служби у запас (у зв'язку з проведенням організаційних заходів)[12]

Цікаві факти

У 2007 порушив кримінальну справу щодо міністра юстиції України Олександра Лавриновича.

У 2008 затримав суддю-«колядника» Ігоря Зварича.

Одружений з 07.11.2014 року. Згідно з декларацією, його дохід у 2014 році становив 264 тис. грн, а дружини — 34,7 млн грн.[13]

Нагороди, почесні звання

2005 — нагороджений нагрудним знаком «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» III ступеня.

2007 — присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України.»[14].

Доходи

Анатолій Матіос, який брав участь в конкурсі на посаду глави Державного бюро розслідувань, відмовився пояснити походження майже 34 млн грн «дивідендів» від невідомого бізнесу його дружини.[15]

Примітки

  1. ↑ У Генпрокуратурі утворено Головну військову прокуратуру та призначено її керівника"
  2. ↑ https://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=257525
  3. ↑ Керiвництво Генеральної прокуратури України
  4. ↑ Матіос Анатолій Васильович. Біографія.
  5. ↑ Указ Президента України від 16 січня 2008 року № 24/2008 «Про призначення А.Матіоса начальником Управління Служби безпеки України у Львівській області»
  6. ↑ Указ Президента України від 17 грудня 2008 року № 1174/2008 «Про призначення А. Матіоса начальником Управління Служби безпеки України в Одеській області»
  7. ↑ Указ Президента України від 26 грудня 2008 року № 1216/2008 «Про присвоєння військового звання»
  8. ↑ У Генпрокуратурі утворено Головну військову прокуратуру та призначено її керівника"
  9. ↑ Указ Президента України від 31 грудня 2015 року № 735/2015 «Про присвоєння класного чину та військового звання»
  10. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2017 року № 395/2017 «Про присвоєння військового звання»
  11. ↑ Матіос звільнений з посади Головного військового прокурора. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2019-09-03. Процитовано 3 вересня 2019. 
  12. ↑ Матіоса звільнили із військової служби у запас 22.10.2019, 20:43
  13. ↑ Андрій Марусов: Щонайменше п'ять претендентів на посаду директора Антикорупційного бюро мають «скелети в шафі» — Transparency International Ukraine // Інтерфакс-Україна, 23 лютого 2015(20150223) 14:20
  14. ↑ Указ Президента України від 28.11.2007 № 1164/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників прокуратури»
  15. ↑ Матіос, який хоче очолити ДБР, втік від питань про 34 мільйони «дивідендів», 28 листопада 2016, Українська Правда

Праці

Примітки

  1. ↑ Повний текст Автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2006. — 19 c. — укp.
  2. ↑ Журнал «Право України» № 1-2006

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Матіос Анатолій Васильович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матіос_Анатолій_Васильович&oldid=26711721