Мачулін Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:20, 3 лютого 2020, створена Heogj (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мачулін Володимир Федорович
Народився 23 квітня 1950(1950-04-23)
Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 27 березня 2014(2014-03-27) (63 роки)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність фізик
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Член НАН України
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Мачулін Володимир Федорович (23 квітня 1950, с. Завгороднє Харківської області — пом. 27 березня 2014, Київ) — український вчений у галузі елементної бази електроніки, академік Національної академії наук України (2009), доктор фізико-математичних наук (1995), професор (2007), Заслужений діяч науки і техніки України (1998), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1994, 2003). З 1981 р. по 2003 р. працював у Президії НАН України, пройшов шлях до начальника Науково-організаційного відділу Президії НАН України, а з 2003 р. очолював Вищу атестаційну комісію України.

Мачулін Володимир Федорович Народився в 1950 р. на Харківщині, в 1973 р. закінчив Київський політехнічний інститут.

Наукова діяльність розпочалася в Інституті фізики напівпровідників АН УРСР, де він у 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук.

У 1995 р. в Інституті металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України Володимир Федорович захистив докторську дисертацію.

У 2000 р. обраний членом-кореспондентом НАН України.

У 2003 р. призначений директором Інституту фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України. Водночас керував відділеннм «Структурного і елементного аналізу напівпровідникових матеріалів і систем» цього Інституту.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

В. Ф. Мачулін відомий фахівець у галузі вивчення структурної досконалості напівпровідників методами рентгенівської та рентгеноакустичної діагностики, автор кількох монографій та багатьох наукових статей, присвячених експериментальному дослідженню закономірностей динамічної дифракції рентгенівських променів на кристалах, які одночасно містять статичні та змодельовані акустичні спотворення структури, і створенню на базі отриманих даних високочутливих рентгеноакустичних методів структурної діагностики кристалів.

Підготував двох докторів і двох кандидатів наук.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки: «Ренгено-оптико-акустичні явища в реальних кристалах при комбінованому впливі різних фізичних полів» (1994), «Монокристали сапфіру: розробка високорентабельних технологій, освоєння промислового виробництва конкурентноздатних на світовому ринку сапфірових елементів для оптики, електроніки та медицини» (2003).