Відмінності між версіями «Меджибізький замок»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 25: Рядок 25:
 
[[Фортеця]] внесена до Державного реєстру національного культурного надбання [[Україна|України]] під № 764 0.<ref>http://www.heritage.com.ua/reestry/index.php?id=73</ref>
 
[[Фортеця]] внесена до Державного реєстру національного культурного надбання [[Україна|України]] під № 764 0.<ref>http://www.heritage.com.ua/reestry/index.php?id=73</ref>
   
  +
== Архітектурний ансамбль ==
== План замку ==
 
[[Файл:Замок в Меджибожі.jpg|thumb|300 px]]
+
[[Файл:Замок в Меджибожі.jpg|thumb|280 px]]
[[Файл:Medzhibozh.jpg|300px|міні|Макет замку із місцевого музею]]
 
   
[[Файл:Medzhybozh.jpg|thumb|300 px]]
 
 
Меджибізький замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок, через цю [[топографія|топографію]] в плані він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. Подвір'я замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західного боку)&nbsp;— 85 м, його площа становить 0,75 га. Товщина мурів&nbsp;— до 4 м, висота у найвищих місцях&nbsp;— до 17 м.
 
Меджибізький замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок, через цю [[топографія|топографію]] в плані він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. Подвір'я замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західного боку)&nbsp;— 85 м, його площа становить 0,75 га. Товщина мурів&nbsp;— до 4 м, висота у найвищих місцях&nbsp;— до 17 м.
   
 
Фортечні мури товщиною 1,8 метра, мають прямокутні стрільниці, що суттєво відрізняються від давнішних. Їх перекривають кам'яні плити. Розміром стрільниці сягають 65х77 та 50х60 см (їх попередники були розміром 33х28 см). Із зовнішнього боку підстрільнична частина їх скошена. Такого типу архаїчних стрільниць лишилося в Україні небагато, бо з розвитком фортифікаційного мистецтва в другій половині [[XV століття]] структура стрільниць змінюється: вони мають ззовні, а часто і зсередини аркове перекриття. Ці архаїчні стрільниці знаходилися на мурах, які оточували кам'яниці [[XV століття]]. Одну з них, схожу на триповерхову вежу, прибудовано із зовнішнього боку східного прясла фортечного муру, друга, яка слугувала за житло і була так само триповерхова, врізається в південне прясло. Поверхи як першої, так і другої кам'яниць були перекриті кам'яними склепіннями та складчастим дахом. Широкі вікна, двері завершувалися лучковими кам'яними арками. В кімнатах були коминки, один з них зберігся.
 
Фортечні мури товщиною 1,8 метра, мають прямокутні стрільниці, що суттєво відрізняються від давнішних. Їх перекривають кам'яні плити. Розміром стрільниці сягають 65х77 та 50х60 см (їх попередники були розміром 33х28 см). Із зовнішнього боку підстрільнична частина їх скошена. Такого типу архаїчних стрільниць лишилося в Україні небагато, бо з розвитком фортифікаційного мистецтва в другій половині [[XV століття]] структура стрільниць змінюється: вони мають ззовні, а часто і зсередини аркове перекриття. Ці архаїчні стрільниці знаходилися на мурах, які оточували кам'яниці [[XV століття]]. Одну з них, схожу на триповерхову вежу, прибудовано із зовнішнього боку східного прясла фортечного муру, друга, яка слугувала за житло і була так само триповерхова, врізається в південне прясло. Поверхи як першої, так і другої кам'яниць були перекриті кам'яними склепіннями та складчастим дахом. Широкі вікна, двері завершувалися лучковими кам'яними арками. В кімнатах були коминки, один з них зберігся.
   
  +
== Основні пам'ятки ==
Будівлі замку зосереджені в східному куті, там же розташована Офіцерська вежа. П'ятигранна двоповерхова нарізна Лицарська вежа з [[амбразура]]ми знаходиться на північному заході. Біля неї — в'їзд до замку. З цього боку був глибокий рів, через який вів міст. В тупому куті замку — північна восьмикутна вежа. Вона виступає 5-ма боками і має навкруги балки із залізними штахетами. Вежа трьохповерхова. Від неї з двох боків ведуть комори.
 
   
  +
=== Церква святого Миколая (Замкова церква) ===
Посеред двору зведена замкова церква. В плані — прямокутна з п'ятигранною [[абсида|абсидою]], довжина — 21 м, ширина — 10 м. Початково це був костел. Збудував його син Миколи Сенявського Рафал на місці давнішого. Від первісного храму збереглася [[крипта]] під підлогою костелу. По моді того часу під час чергової реконструкції споруда набула рис [[готика|готичної]] архітектури: видовжені вікна, склепіння з [[Нервюра (архітектура)|нервюрами]].
 
  +
{{main|Церква святого Миколая (Меджибіж)}}
 
[[Файл:Замкова церква Меджибізького замку.jpg|200px|thumb|Замкова церква]]
  +
Замкова церква розташована посеред двору. У 1586 році реконструйована і освячена як католицька каплиця. В плані – це прямокутна однонефна будова з вапняку і шатровим дахом, з круглою вежкою. Будівля перенесла ряд архітектурних змін, продиктованих як релігією, яка в ній сповідувалась, так і побажаннями власників.
   
  +
=== Офіцерськая башта ===
  +
Збудована на межі [[15 століття|ХV]]-[[16 століття|ХVІ століть]]. Розташована у північно-східному куті замку. Біля неї — в'їзд до замку. Башта складається з декількох частин, внесених за оборонні стіни. З середини XVII століття долішні перші яруси [[Забутовка|забутовані]] землею. Підстава вежі складається з ромбовидної триярусної різнорівневої частини з виступаючим в бік річки кутом, до якого з обох сторін примикають по дві попарно з‘єднані напівкруглі вежі. У [[1848]] році на підставі вежі зведено надбудову у формах восьмигранного прямокутника зі стрілчастими дверними й віконними отворами і прикрашеними карнизами в стилі [[бароко]].
  +
З внутрішньої сторони до цієї вежі примикає палац і кругла декоративна вежа з великими овальними отворами вікон третього ярусу і декорованим входом. Всі ці елементи композиції не відреставровані.
  +
  +
=== Лицарська Вежа ===
 
[[Файл:Лицарська вежа Меджибізького замку.jpg|200пкс|міні|Лицарська вежа]]
  +
Вежа з [[амбразура]]ми знаходиться на північному заході. Винесена за лінію стін замку для оборони центральних воріт цитаделі. У периметрі являє собою неправильний п‘ятикутник, складений з гладкого [[вапняк]]у. Вінчає чотири оборонних яруси шатровий реставрований дах з маленькою надбудовою і [[флюгер]]ом на вершині. Артилерійські стрільниці на всіх ярусах мали із внутрішнього боку передстрільничі ніші з отворами для виведення диму від гарматних випалів. Товщина стін сягала 4-х метрів. Вежа датована [[16 століття|ХVІ століттям]].
  +
  +
=== Північна Вежа ===
  +
Зведена у 1540—1586 роках після перенесення в’їзду у замок із сходу на захід. Вежа була прибудована до [[барбакан]]у у вигляді витягнутого восьмигранника, який у верхній частині значно поступається круглому цоколю, завдяки чому утворюється тераса з елегантним чавунним балконом.<ref>http://tyzhden.ua/Publication/3945</ref> Вежа трьохповерхова, виступає 5 боками.<ref>http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/22/medzhibozh.php</ref> Побудована з цегли на вапняному розчині і прикрашена портиком іонічного ордера і ромбообразними нішами над віконними прорізами. Бастіон фланкував зовнішні стіни, а його бійниці секторного обстрілу дозволяли вести прямий та перехресний вогонь.<ref>http://www.thisisukraine.org/ru/what-to-see/zamky/947-medzhibizkij-zamok.html</ref> З внутрішнього оздоблення збереглися каміни. Від вежі з двох боків ведуть комори.
  +
  +
=== Палацовий комплекс ===
  +
Палац побудований в другій половині [[16 століття|ХVІ ст.]] Палацовий комплекс зведений в південно-східній частині комплексу. Двоярусна будівля примикає до Офіцерської вежі. Палац відбудовано на глибоких підвалах стратегічного призначення і декоровано стрілчастими вікнами з білокам‘яним різьбленням і вазонами та зубцями з червоної цегли на другому поверсі і ромбообразними нішами – на першому. [[Ренесанс]]ною [[аркатура|аркатурою]] оздоблено фасад. З середини XVІІ століття у палаці змінені габарити вікон і дверей, перебудовано коминки — частину їх замінили на печі, облицьовані витонченою [[кераміка|керамікою]], яка зараз збереглася лише фрагментарно. Фігурні [[аттик]]и теж все ще можна побачити на замковому палаці. Будівлю не реставровано.
  +
 
== Історія становлення ==
 
== Історія становлення ==
   
 
=== Ранні укріплення ===
 
=== Ранні укріплення ===
  +
[[Файл:Лицарська вежа Меджибізького замку.jpg|300пкс|міні|Лицарська вежа]]
 
Перші древньоруські укріплення на місці замку були зведені до [[Монгольська імперія|монгольського нашестя]], проте в середині [[13 століття|XIII століття]] вони були знищені за наказом монголів так само, як і на решті території [[Волинь|Волині]]<ref>[[Андріяшев Олександр Михайлович|Андрияшев А. М.]] Очерк истории Волынской земли до конца XIV столетия. — Киев, 1887. — С. 73. {{ref-ru}}</ref><ref>http://www.heritage.com.ua/arhitektura/doslidzhenja/index.php?id=33</ref>. В той час Меджибізька фортеця була цитаделлю, яку захищали земляні вали. Ядро цього форпосту давньоруських часів виявили на глибині 11 метрів в результаті розкопок на замковому подвір'ї. Тоді укріплення займало площу на схилі високого пагорба. Храм на території фортеці існував вже в ті часи.
+
Перші древньоруські укріплення на місці замку були зведені до [[Монгольська імперія|монгольського нашестя]], проте в середині [[13 століття|XIII століття]] вони були знищені за наказом монголів так само, як і на решті території [[Волинь|Волині]]<ref>[[Андріяшев Олександр Михайлович|Андрияшев А. М.]] Очерк истории Волынской земли до конца XIV столетия. — Киев, 1887. — С. 73. {{ref-ru}}</ref><ref>http://www.heritage.com.ua/arhitektura/doslidzhenja/index.php?id=33</ref> і [[Поділля]]<ref>http://yaro.dp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=62:2012-04-18-19-32-24&catid=17:2012-04-18-19-01-09&Itemid=3</ref>. В той час Меджибізька фортеця була цитаделлю, яку захищали земляні вали. Ядро цього форпосту давньоруських часів виявили на глибині 11 метрів в результаті розкопок на замковому подвір'ї. Тоді укріплення займало площу на схилі високого пагорба. Храм на території фортеці існував вже в ті часи.
   
 
Над місцем з'єднання Бужка і Бугу виростала вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися на північ і захід. Західне прясло, перед яким було викопано глибокий рів, поділяло подвір'я фортеці навпіл. На рогах фортечних мурів стояли круглі вежі, одна з них збереглася дотепер у перебудованому вигляді.
 
Над місцем з'єднання Бужка і Бугу виростала вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися на північ і захід. Західне прясло, перед яким було викопано глибокий рів, поділяло подвір'я фортеці навпіл. На рогах фортечних мурів стояли круглі вежі, одна з них збереглася дотепер у перебудованому вигляді.
   
Підступи до брами захищав прямокутний барбакан (передукріплення), розміром у плані 10х8 метрів і 10 метрів заввишки. Його в'їзна брама мала герсу (пристрій для підняття й опускання воріт) ворітниці, про що свідчать щілини завширшки 28 см в кладці одвірків. Якщо б ворог прорвався через першу перешкоду — герсу, внутрішній простір передукріплення боронили б з навколишніх дерев'яних галерей.
+
Підступи до брами захищав прямокутний барбакан, розміром у плані 10х8 метрів і 10 метрів заввишки. Його в'їзна брама мала герсу (пристрій для підняття й опускання воріт) ворітниці, про що свідчать щілини завширшки 28 см в кладці одвірків. Якщо б ворог прорвався через першу перешкоду — герсу, внутрішній простір передукріплення боронили б з навколишніх дерев'яних галерей.
   
 
Схожу структуру мали [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]] в Києві. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані.
 
Схожу структуру мали [[Золоті ворота (Київ)|Золоті ворота]] в Києві. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані.
Рядок 55: Рядок 70:
   
 
У [[14 століття|XIV сторіччі]] на пагорбі перед дитинцем звели церкву, що нагадує [[романський стиль|романські храми]] [[Європа|Європи]].
 
У [[14 століття|XIV сторіччі]] на пагорбі перед дитинцем звели церкву, що нагадує [[романський стиль|романські храми]] [[Європа|Європи]].
 
[[Файл:Medzhibozh.jpg|300px|міні|Макет замку із місцевого музею]]
[[Файл:Замкова церква Меджибізького замку.jpg|300px|thumb|Замкова церква]]
 
У другій половині [[15 століття|XV століття]] Поділля відійшло до [[Королівство Польське (1385—1569)|Польщі]]. На перехресті [[Кучманський шлях|Кучманського]] та [[Чорний шлях|Чорного шляхів]] Меджибізька фортеця стала форпостом захисту навколишніх земель, часто руйнувалася та відбудовувалася. Так, на зламі [[15 століття|ХV]]-[[16 століття|ХVІ століть]] знову укріплюють північну сторону замку, яка виходила на дорогу. З'являються дві потужні вежі — п'ятикутна ('''Лицарська''') та північно-східна кругла ('''Офіцерська''') з мурами чотириметрової товщини і бійницями, що мали передстрільничні ніші з отворами для виведення диму від гарматних запалів. Лицарська вежа, винесена за лінію стін замку, використовувалася також як спостережний пункт. Це підтверджує і [[гравюра]] початку [[19 століття|ХІХ століття]], де видно дозорну альтанку на вежі.
+
У [[1385]] році замок офіційно отримав звання королівського, як визнання його стратегічної важливості при обороні південно-східних кордонів імперії. У [[1432]] році [[Королівство Польське (1385—1569)|Польська Корона]] відтяла під свою зверхність Поділля разом із Меджибізьким замком, який залишився у коронному, тобто державному володінні. На перехресті [[Кучманський шлях|Кучманського]] та [[Чорний шлях|Чорного шляхів]] Меджибізька фортеця стала форпостом захисту навколишніх земель, часто руйнувалася та відбудовувалася. Так, на зламі [[15 століття|ХV]]-[[16 століття|ХVІ століть]] знову укріплюють північну сторону замку, яка виходила на дорогу. З'являються дві потужні вежі — п'ятикутна ('''Лицарська''') та північно-східна кругла ('''Офіцерська''') з мурами чотириметрової товщини і бійницями. Лицарська вежа, винесена за лінію стін замку, використовувалася також як спостережний пункт. Це підтверджує і [[гравюра]] початку [[19 століття|ХІХ століття]], де видно дозорну альтанку на вежі.
  +
  +
Інтенсивність татарських нападів на початку і в середині ХVІ ст. була вкрай високою. Так, у [[1516]] році татари пішли на Поділля і взяли Меджибізький замок в облогу. Проте будівництво нових укріплень зіграло свою роль — кам’янецький староста [[Лянцкоронський Станіслав|Станіслав Лянцкоронський]] у двох сутичках розбив нападників.<ref>http://kozakbiblio.web-box.ru/naukovo-dosldnij-centr-chasi-kozack/vipusk-12-j/dosldzhennja-pamjatok-arheolog-kozacko-dobi/</ref>
   
 
=== У власності [[Сенявські|Сенявських]] ===
 
=== У власності [[Сенявські|Сенявських]] ===
 
[[Файл:Medzhybozh.jpg|thumb|300 px]]
 
У [[1540]] році володар фортеці — [[гетьман]] [[Сенявський Микола|Миколай Сенявський]] — капітально реконструює замок, влаштувує в ньому свою резиденцію з палацем, який оздоблюють як зовні, так і всередині. З тих часів збереглися білокам'яні [[портал]]и та віконниці, а також [[ренесанс]]на [[аркатура]], що увінчувала фасад. Фігурні [[аттик]]и теж все ще можна побачити на замковому палаці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в'їздної брами прибудовується великий п'ятипелюстковий за планом [[бастіон]]. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси.
+
У [[1540]] році володар фортеці — [[гетьман]] [[Сенявський Микола|Миколай Сенявський]] — капітально реконструює замок, влаштувує в ньому свою резиденцію з палацем, який оздоблюють як зовні, так і всередині. З тих часів збереглися білокам'яні [[портал]]и та віконниці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в'їздної брами прибудовується великий п'ятипелюстковий за планом [[бастіон]]. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси.
   
 
Ще один житловий поверх з'являється на східній стороні форпосту. Про те, що це саме житлові приміщення, свідчили й широкі вікна та комини в кімнатах. Що цікаво: в коминах поряд з нішею для спалювання дров була ще одна — для їх сушіння.
 
Ще один житловий поверх з'являється на східній стороні форпосту. Про те, що це саме житлові приміщення, свідчили й широкі вікна та комини в кімнатах. Що цікаво: в коминах поряд з нішею для спалювання дров була ще одна — для їх сушіння.
Рядок 83: Рядок 100:
 
=== У володінні [[Чарторийські|Чарторийських]] ===
 
=== У володінні [[Чарторийські|Чарторийських]] ===
   
У [[1730]] році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії — [[Сенявський Адам Микола|Адама-Николи]], Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя [[:pl:August Aleksander Czartoryski|Августа-Олександра Чарторийського]], чоловіка Софії Сенявської — сестри померлого князя. Чарторийський взявся за відбудову всього комплексу. У палаці було перекладено аттики [[16 століття|XVI сторіччя]], змінено габарити вікон і дверей, перебудовано коминки — частину їх замінили на печі, облицьовані витонченою [[кераміка|керамікою]], яка зараз збереглася лише фрагментарно. Перебудували в [[бароко]]вих формах й церкву.
+
У [[1730]] році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії — [[Сенявський Адам Микола|Адама-Николи]], Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя [[:pl:August Aleksander Czartoryski|Августа-Олександра Чарторийського]], чоловіка Софії Сенявської — сестри померлого князя. Чарторийський взявся за відбудову всього комплексу. У палаці було перекладено аттики [[16 століття|XVI сторіччя]], видозмінено вікна і двері. Перебудували в [[бароко]]вих формах й церкву.
   
 
У [[1790]] році в Меджибізькому замку квартирував [[Тадеуш Костюшко]] разом зі своїм штабом. Майже рік тут розташовувалася його [[дивізія]]. Князь [[Адам-Юрій Чарторийський|Адам Чарторийський]] в [[1819]] році заснував в Меджибожі повітову школу, яку розмістив в приміщеннях замку. Вона проіснувала до [[1831]] року.
 
У [[1790]] році в Меджибізькому замку квартирував [[Тадеуш Костюшко]] разом зі своїм штабом. Майже рік тут розташовувалася його [[дивізія]]. Князь [[Адам-Юрій Чарторийський|Адам Чарторийський]] в [[1819]] році заснував в Меджибожі повітову школу, яку розмістив в приміщеннях замку. Вона проіснувала до [[1831]] року.
Рядок 130: Рядок 147:
 
* [http://castles.com.ua/n21n.html Замки та храми України]
 
* [http://castles.com.ua/n21n.html Замки та храми України]
 
* [http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/01/5/12163/#5 Замок з висоти]
 
* [http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/01/5/12163/#5 Замок з висоти]
  +
* [http://zabytki.in.ua/uk/186/zamok-u-medzhibozh%D1%96 Замок у Меджибожі]
  +
 
== Література ==
 
== Література ==
 
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
 
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
Рядок 143: Рядок 162:
 
* [http://telegrafua.com/222/history/2736'' Анисимов А.'' Меджибож: хождение за два Буга // Киевский телеграф. — 2004. — 6 августа. — С. 21]
 
* [http://telegrafua.com/222/history/2736'' Анисимов А.'' Меджибож: хождение за два Буга // Киевский телеграф. — 2004. — 6 августа. — С. 21]
 
* [http://ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=17437 ''Подольська Р.'' В історико-культурному заповіднику "Меджибіж" реконструюють минувшину // Урядовий кур'єр, №6, 14.01.2011]
 
* [http://ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=17437 ''Подольська Р.'' В історико-культурному заповіднику "Меджибіж" реконструюють минувшину // Урядовий кур'єр, №6, 14.01.2011]
  +
* Історія України: нове бачення. — К., 2000. — С. 70.
 
</div >
 
</div >
   

Версія за 13:01, 1 вересня 2012

Меджибізький замок
Загальний вид Меджибізького замку.jpg

49°26′11″ пн. ш. 27°25′07″ сх. д. / 49.4366000° пн. ш. 27.4187000° сх. д. / 49.4366000; 27.4187000
Статус Державний історико-культурний заповідник (з 2001)[1]
Країна

Україна Україна

Розташування Меджибіж
Хмельницька область Хмельницька область
Архітектурний стиль Ренесанс
Будівник М. Сенявський
Матеріал Цегла
Будівництво 1362 — 1540
Сайт medzhibozh.info/index.php?p=castle
Меджибізький замок. Карта розташування: Україна
Меджибізький замок
Меджибізький замок (Україна)

Меджибізький замок у Вікісховищі?

Меджибі́зький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття, виконана у стилі Ренесанс, що знаходиться у селищі Меджибіж Хмельницької області, у верхів'ях Південного Бугу при впаданні в нього річки Бужок, у 30 кілометрах на схід від міста Хмельницький і на 4 кілометри північніше автошляху М12.

Фортеця внесена до Державного реєстру національного культурного надбання України під № 764 0.[2]

Архітектурний ансамбль

Замок в Меджибожі.jpg

Меджибізький замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок, через цю топографію в плані він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін. Подвір'я замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (з західного боку) — 85 м, його площа становить 0,75 га. Товщина мурів — до 4 м, висота у найвищих місцях — до 17 м.

Фортечні мури товщиною 1,8 метра, мають прямокутні стрільниці, що суттєво відрізняються від давнішних. Їх перекривають кам'яні плити. Розміром стрільниці сягають 65х77 та 50х60 см (їх попередники були розміром 33х28 см). Із зовнішнього боку підстрільнична частина їх скошена. Такого типу архаїчних стрільниць лишилося в Україні небагато, бо з розвитком фортифікаційного мистецтва в другій половині XV століття структура стрільниць змінюється: вони мають ззовні, а часто і зсередини аркове перекриття. Ці архаїчні стрільниці знаходилися на мурах, які оточували кам'яниці XV століття. Одну з них, схожу на триповерхову вежу, прибудовано із зовнішнього боку східного прясла фортечного муру, друга, яка слугувала за житло і була так само триповерхова, врізається в південне прясло. Поверхи як першої, так і другої кам'яниць були перекриті кам'яними склепіннями та складчастим дахом. Широкі вікна, двері завершувалися лучковими кам'яними арками. В кімнатах були коминки, один з них зберігся.

Основні пам'ятки

Церква святого Миколая (Замкова церква)

Замкова церква

Замкова церква розташована посеред двору. У 1586 році реконструйована і освячена як католицька каплиця. В плані – це прямокутна однонефна будова з вапняку і шатровим дахом, з круглою вежкою. Будівля перенесла ряд архітектурних змін, продиктованих як релігією, яка в ній сповідувалась, так і побажаннями власників.

Офіцерськая башта

Збудована на межі ХV-ХVІ століть. Розташована у північно-східному куті замку. Біля неї — в'їзд до замку. Башта складається з декількох частин, внесених за оборонні стіни. З середини XVII століття долішні перші яруси забутовані землею. Підстава вежі складається з ромбовидної триярусної різнорівневої частини з виступаючим в бік річки кутом, до якого з обох сторін примикають по дві попарно з‘єднані напівкруглі вежі. У 1848 році на підставі вежі зведено надбудову у формах восьмигранного прямокутника зі стрілчастими дверними й віконними отворами і прикрашеними карнизами в стилі бароко. З внутрішньої сторони до цієї вежі примикає палац і кругла декоративна вежа з великими овальними отворами вікон третього ярусу і декорованим входом. Всі ці елементи композиції не відреставровані.

Лицарська Вежа

Лицарська вежа

Вежа з амбразурами знаходиться на північному заході. Винесена за лінію стін замку для оборони центральних воріт цитаделі. У периметрі являє собою неправильний п‘ятикутник, складений з гладкого вапняку. Вінчає чотири оборонних яруси шатровий реставрований дах з маленькою надбудовою і флюгером на вершині. Артилерійські стрільниці на всіх ярусах мали із внутрішнього боку передстрільничі ніші з отворами для виведення диму від гарматних випалів. Товщина стін сягала 4-х метрів. Вежа датована ХVІ століттям.

Північна Вежа

Зведена у 1540—1586 роках після перенесення в’їзду у замок із сходу на захід. Вежа була прибудована до барбакану у вигляді витягнутого восьмигранника, який у верхній частині значно поступається круглому цоколю, завдяки чому утворюється тераса з елегантним чавунним балконом.[3] Вежа трьохповерхова, виступає 5 боками.[4] Побудована з цегли на вапняному розчині і прикрашена портиком іонічного ордера і ромбообразними нішами над віконними прорізами. Бастіон фланкував зовнішні стіни, а його бійниці секторного обстрілу дозволяли вести прямий та перехресний вогонь.[5] З внутрішнього оздоблення збереглися каміни. Від вежі з двох боків ведуть комори.

Палацовий комплекс

Палац побудований в другій половині ХVІ ст. Палацовий комплекс зведений в південно-східній частині комплексу. Двоярусна будівля примикає до Офіцерської вежі. Палац відбудовано на глибоких підвалах стратегічного призначення і декоровано стрілчастими вікнами з білокам‘яним різьбленням і вазонами та зубцями з червоної цегли на другому поверсі і ромбообразними нішами – на першому. Ренесансною аркатурою оздоблено фасад. З середини XVІІ століття у палаці змінені габарити вікон і дверей, перебудовано коминки — частину їх замінили на печі, облицьовані витонченою керамікою, яка зараз збереглася лише фрагментарно. Фігурні аттики теж все ще можна побачити на замковому палаці. Будівлю не реставровано.

Історія становлення

Ранні укріплення

Перші древньоруські укріплення на місці замку були зведені до монгольського нашестя, проте в середині XIII століття вони були знищені за наказом монголів так само, як і на решті території Волині[6][7] і Поділля[8]. В той час Меджибізька фортеця була цитаделлю, яку захищали земляні вали. Ядро цього форпосту давньоруських часів виявили на глибині 11 метрів в результаті розкопок на замковому подвір'ї. Тоді укріплення займало площу на схилі високого пагорба. Храм на території фортеці існував вже в ті часи.

Над місцем з'єднання Бужка і Бугу виростала вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися на північ і захід. Західне прясло, перед яким було викопано глибокий рів, поділяло подвір'я фортеці навпіл. На рогах фортечних мурів стояли круглі вежі, одна з них збереглася дотепер у перебудованому вигляді.

Підступи до брами захищав прямокутний барбакан, розміром у плані 10х8 метрів і 10 метрів заввишки. Його в'їзна брама мала герсу (пристрій для підняття й опускання воріт) ворітниці, про що свідчать щілини завширшки 28 см в кладці одвірків. Якщо б ворог прорвався через першу перешкоду — герсу, внутрішній простір передукріплення боронили б з навколишніх дерев'яних галерей.

Схожу структуру мали Золоті ворота в Києві. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані.

За Коріятовичів

Після перемоги литовського князя Ольгерда на Синіх Водах в 1362 році, литовці відвоювали Поділля у татар і Ольгерд передає Меджибіж своїм племінникам, братам Коріатовичам. Вони відбудовують та розширюють фортецю. Первісне її ядро увійшло в ансамбль як дитинець, де були ще й житлові та господарчі будівлі, скоріше за все, дерев'яні.

У XIV сторіччі на пагорбі перед дитинцем звели церкву, що нагадує романські храми Європи.

Макет замку із місцевого музею

У 1385 році замок офіційно отримав звання королівського, як визнання його стратегічної важливості при обороні південно-східних кордонів імперії. У 1432 році Польська Корона відтяла під свою зверхність Поділля разом із Меджибізьким замком, який залишився у коронному, тобто державному володінні. На перехресті Кучманського та Чорного шляхів Меджибізька фортеця стала форпостом захисту навколишніх земель, часто руйнувалася та відбудовувалася. Так, на зламі ХV-ХVІ століть знову укріплюють північну сторону замку, яка виходила на дорогу. З'являються дві потужні вежі — п'ятикутна (Лицарська) та північно-східна кругла (Офіцерська) з мурами чотириметрової товщини і бійницями. Лицарська вежа, винесена за лінію стін замку, використовувалася також як спостережний пункт. Це підтверджує і гравюра початку ХІХ століття, де видно дозорну альтанку на вежі.

Інтенсивність татарських нападів на початку і в середині ХVІ ст. була вкрай високою. Так, у 1516 році татари пішли на Поділля і взяли Меджибізький замок в облогу. Проте будівництво нових укріплень зіграло свою роль — кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський у двох сутичках розбив нападників.[9]

У власності Сенявських

Medzhybozh.jpg

У 1540 році володар фортеці — гетьман Миколай Сенявський — капітально реконструює замок, влаштувує в ньому свою резиденцію з палацем, який оздоблюють як зовні, так і всередині. З тих часів збереглися білокам'яні портали та віконниці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в'їздної брами прибудовується великий п'ятипелюстковий за планом бастіон. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси.

Ще один житловий поверх з'являється на східній стороні форпосту. Про те, що це саме житлові приміщення, свідчили й широкі вікна та комини в кімнатах. Що цікаво: в коминах поряд з нішею для спалювання дров була ще одна — для їх сушіння.

Саме під час перетворення фортеці на палац майстри, що займалися реконструкцією, вперше застосували цеглу — до того її в замку не використовували, хіба що для спорудження храму. Вже в XVI столітті подрібнену на муку цеглу домішували до вапняного розчину, який використовувався для мурування стін і в тонкому шарі тиньку. Через це замок, який був зовні весь потинькований цим розчином, набув злегка рожевого кольору.

Воїни меджибізького гарнізону мешкали у двох кордегардіях, які були побудовані вздовж північного і східного фортечного муру в XVI столітті. В'їзна вежа була перенесена (щоб не заважати бастіону) з південно-східного кутка фортеці на західний бік муру, за 5 м від п'ятикутної вежі. Там вона міститься і зараз.

В XVI столітті також з'явилася у південній куртині високо піднята над землею брама, призначена для приймання вантажів, які доправлялися в замок річками, на човнах. Однак спеціальний пристрій, яким вантажі підіймалися, не зберігся. Нині ця брама замурована.

Внутрішній двір

Середньовічній оборонній споруді було дедалі важче протистояти вогнепальній зброї, тож у середині XVII століття було вирішено всі долішні яруси твердині забутувати землею й перетворити їх в потужний бастіон. Тоді й забутували землею перші яруси Лицарської й Офіцерської веж, східного й основного корпусів палацу, засипали барбакан і долішні яруси надбрамної вежі. У середині XVII століття розібрали західний оборонний мур дитинця.

На новому рівні подвір'я пізніше знову будують кордегардії (на місці давніх), стайні та корпус для коменданта фортеці (нині — адміністративний корпус). Зведені в XVII столітті стайні (згодом їх назвали Каретним корпусом) мають цікаву структуру: вони перекриті зімкненими склепіннями, що спираються на стіни й стовпи в центрі видовженого приміщення (реставровано в 1978 році).

Наприкінці XVII століття ззовні фортеці зводять могутні кам'яні контрфорси, що сягають третього поверху палацу. До цього спонукали тріщини від розпору склепінь та тиску забутування на стіни; дали тріщини і кам'яні склепіння палацу, тому в XVII-XVIII століттях їх скрізь замінили цегляними. Для захисту фортечних мурів і палацу від гарматних ядер ззовні під ними створюють так звані талуси — земляні насипи заввишки 4-5 метрів.

Подвір'я фортеці стало просторим, усі будівлі довкола нього утворили один ансамбль. Оскільки фортеця стоїть на пагорбі, то в горішній його частині рівень денної поверхні подвір'я підвищився на 3 метри, а в долішній — на 11 метрів. Відповідно, брама біля п'ятикутної вежі піднялася на новий рівень, перед нею постав міст через рів, викопаний ще в XV столітті.

Але всі запобіжні заходи не допомогли фортеці встояти проти турецької артилерії. В 1672 році Меджибіж, як і суміжні подільські терени, потрапляє на 27 років під протекторат Туреччини.

У володінні Чарторийських

У 1730 році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії — Адама-Николи, Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Августа-Олександра Чарторийського, чоловіка Софії Сенявської — сестри померлого князя. Чарторийський взявся за відбудову всього комплексу. У палаці було перекладено аттики XVI сторіччя, видозмінено вікна і двері. Перебудували в барокових формах й церкву.

У 1790 році в Меджибізькому замку квартирував Тадеуш Костюшко разом зі своїм штабом. Майже рік тут розташовувалася його дивізія. Князь Адам Чарторийський в 1819 році заснував в Меджибожі повітову школу, яку розмістив в приміщеннях замку. Вона проіснувала до 1831 року.

Під владою царської Росії

Меморіальна дошка на стіні замкової вежі на честь Тараса Шевченка, який відвідав фортецю в 1846 році

У 1831 році за те, що Август Чарторийський брав участь в Польському повстанні, Меджибіж, як й інші маєтки, був у нього конфіскований. Замок став осередком військового постою російських вояків. За тих часів у ньому містилися різні військові установи. Тоді ж костел був переосвячений на православну церкву.

4 жовтня 1846 року, під час археологічної експедиції, в Меджибожі перебував визначний український поет, художник і мислитель Тарас Шевченко. Про це в наш час зі стіни Лицарської вежі свідчить спеціально встановлена меморіальна дошка.

У 1848 році замок передано військовому відомству. Військовою частиною в ньому опікувалася особисто російська цариця. На підтримання ансамблю тоді було витрачено значні кошти. Всі споруди перебудовано в поширеному в той час романтичному стилі, а їхнє архітектурне оздоблення дістало псевдоготичні форми. Віконні й дверні отвори розтесали, камінне ренесансове облицювання замінили тиньковими профілями, що облямували стрільчасті завершення вікон і дверей. Корпуси, вежі й фортечні мури увінчали декоративними зубчастими парапетами. Північно-східну круглу вежу надбудували у формі восьмигранника зі стрільчастими дверними й віконними отворами, — до обсягу, пристосованого для офіцерського зібрання (саме тоді вежу назвали Офіцерською). У залі поставили коминки, а ззовні, над долішніми ярусами XV століття, засипаними землею, створили терасу й обрамували її чавунною огорожею. Так само обгородили терасу над південно-східним бастіоном, куди виходили двері з великої бенкетної зали, перетвореної на масивну вежу над колишнім барбаканом. Стіни всіх будівель і фортечні мури покрили вапняним тиньком білого кольору. Саме звідси походить романтична назва замку, поширена в ХІХ столітті — «Білий лебідь».

Початок XX століття

Меджибіж на листівці 1900 р.

З початком Української революції 1917 року українська влада ініціювала українізацію частини колишньої царської армії, що опинилася на той момент на Волині і Поділлі, у чому знайшла підтримку тодішнього Головнокомандувача генерала Корнілова.[10] 18 липня того ж року наказ про українізацію отримав командувач 34-го корпусу, що складався з двох піхотних дивізій, генерал Павло Скоропадський. Незабаром війська перекинули в тил, в район Меджибожа, де і відбулася реорганізація. Скоропадський зі штабом розташувався в замку, частини — в самому Меджибожі і в таборі поблизу містечка. Через два місяці корпус закінчив реорганізацію і став «Першим Українським Корпусом».

Радянська доба

Реставраційні роботи

За радянських часів до початку 1930-х років в замку квартирували різноманітні військові підрозділи. Пізніше у ньому розмістили маслозавод, і це завдало пам'ятці великої шкоди. Потім будівлі пережили випробування Другої світової війни. Але найбільших втрат замок зазнав через місцеву владу, яка дозволила місцевим мешканцям розбирати фортецю на будівельний матеріал для зведення сільради, окремих садиб тощо. Поволі комплекс обертався на руїну. Таким він постав перед фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» в 1967 році, коли вони почали досліджувати тамтешні пам'ятки, щоб виготовити проектну документацію на їх реставрацію. У наступні десятиліття вживалися антиаварійні заходи на небезпечних ділянках, були зміцнені фортечні мури. Досліджено й частково реставровано церкву, п'ятикутну вежу, східний, каретний, адміністративний корпуси. Дослідницькі та реставраційні роботи у фортеці тривають і нині.

Сьогодення

В 2001 році замок отримав статус державного історико-культурного заповідника.

Нині в службових приміщеннях замку розташований краєзнавчий музей.

З 2004 року в замку проходить Всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У фестивальні дні замок переповнений туристами, лицарями, лучниками, принцесами та міфічними героями. Реконструктори історичних подій з усієї України приїздять сюди, щоб взяти участь у боях, стрілецьких турнірах, конкурсах костюмів та менестрелей (середньовічних співців та музикантів).

Військова історія

В XV-XVI столітті замок постійно переживає напади татар. В 1453 році, коли татари напали на Поділля, військо, в якому був і меджибізький староста Мацелен, настигло їх аж під Теребовлею.

Під час польсько-турецьких війн замок займали козаки, поляки, турки. Причому, в одних руках він утримувався не більше одного року: в 1648 — в руках козацьких повстанських полків Максима Кривоноса і Данила Нечая, в 1649 — у поляків, в 1650 замок здобуває Богдан Хмельницький і знову займає його вже в 1653 році. Так фортеця переходила з рук в руки протягом 30 років.

В 1657 козаки втягли в війну угорського князя Ракоці, він теж зі своїми загонами стояв деякий час під Меджибожем. В 1672-1699 роках місто і замок належали Османській імперії.

В 1699 за Карловицькою угодою Меджибіж увійшов до складу Польщі. У 1702 році замок знову облягали козаки та повстанці.

Примітки

Посилання

Література