Відмінності між версіями «Мелані Кляйн»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 14: Рядок 14:
 
| громадянство = {{AUT-HUN}}
 
| громадянство = {{AUT-HUN}}
 
| національність = [[євреї|єврейка]]
 
| національність = [[євреї|єврейка]]
| галузь = [[психоаналіз]], теорія об'єктних відносин, ігрова психоаналітична терапія
+
| галузь = [[психоаналіз]], теорія об'єктних відносин, ігрова психоаналітична терапія
| заклад =
+
| заклад =
| Alma Mater =
+
| Alma Mater =
 
| Посада = <!-- {{інша суспільно значуща посада}} -->
 
| Посада = <!-- {{інша суспільно значуща посада}} -->
 
| відомий завдяки =
 
| відомий завдяки =
Рядок 35: Рядок 35:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
  +
[[Файл:Melanie Klein c1900.jpg|left|upright|thumb|Мелані Кляйн близько 1900 року]]
 
 
Мелані була наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.
 
Мелані була наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.
   
 
Вона із захопленням ставилася до незалежного духу і науковим поглядам свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через різницю у віці більше, ніж у п'ятдесят років. Ближче до неї була мати&nbsp;— прекрасна і освічена жінка. Мелані було лише чотирнадцять, коли вона вирішила присвятити себе медицині. Будучи підготовлена братом, вона склала вступні іспити до Віденської гімназії&nbsp;— єдиний тоді в місті навчальний заклад, що готував до вступу в університет.
 
Вона із захопленням ставилася до незалежного духу і науковим поглядам свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через різницю у віці більше, ніж у п'ятдесят років. Ближче до неї була мати&nbsp;— прекрасна і освічена жінка. Мелані було лише чотирнадцять, коли вона вирішила присвятити себе медицині. Будучи підготовлена братом, вона склала вступні іспити до Віденської гімназії&nbsp;— єдиний тоді в місті навчальний заклад, що готував до вступу в університет.
   
В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася [[філософія|філософією]], [[наука|наукою]], [[література|літературою]], [[мистецтво]]м. Протягом двох років вона вивчала [[гуманітарні науки]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Вона мріяла отримати медичну освіту, однак заміжжя, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьому<ref name="з">[http://www.psychol-ok.ru/lib/klein/zib/zib_01.html Мелани Кляйн (Melanie Klein). Зависть и благодарность. Исследование бессознательных источников]</ref>. Лише оселившись в [[1910]]&nbsp;р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.
+
В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася [[філософія|філософією]], [[наука|наукою]], [[література|літературою]], [[мистецтво]]м. Протягом двох років вона вивчала [[гуманітарні науки]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Вона мріяла отримати медичну освіту, однак заміжжя, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьому. Лише оселившись в [[1910]]&nbsp;р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.
   
 
Випадково їй до рук потрапила книга Фрейда «[[Тлумачення сновидінь (книга)|Тлумачення сновидінь]]». Кляйн стала однією з лише кількох сотень читачів першого видання. Саме в психоаналізі, підкупивши її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледіла можливість вирішення власних психологічних проблем, періодично, що загострювалися в силу перипетій особистого життя. Практикував у ту пору в [[Будапешт]]і Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнтки плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена<ref name="к">[http://psy.1september.ru/articlef.php?ID=200601903 Мелани Кляйн]</ref>.
 
Випадково їй до рук потрапила книга Фрейда «[[Тлумачення сновидінь (книга)|Тлумачення сновидінь]]». Кляйн стала однією з лише кількох сотень читачів першого видання. Саме в психоаналізі, підкупивши її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледіла можливість вирішення власних психологічних проблем, періодично, що загострювалися в силу перипетій особистого життя. Практикував у ту пору в [[Будапешт]]і Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнтки плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена<ref name="к">[http://psy.1september.ru/articlef.php?ID=200601903 Мелани Кляйн]</ref>.
   
У [[1917]]&nbsp;р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а в [[1919]]&nbsp;р. вступила в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини»<ref name="з"/>. Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом»&nbsp;— власним сином<ref name="к"/>.
+
У [[1917]]&nbsp;р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а в [[1919]]&nbsp;р. вступила в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини». Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом»&nbsp;— власним сином<ref name="к"/>.
   
 
У [[1920]]&nbsp;р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.
 
У [[1920]]&nbsp;р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.
Рядок 52: Рядок 52:
 
У Берліні вона почала працювати психоаналітиком не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з [[Карл Юнг|Карлом Г. Юнгом]] (працював у [[Цюрих]]у), [[Шандор Ференці|Шандором Ференці]] (в Будапешті) і [[Ернст Джонс|Ернстом Джонсом]] (у [[Лондон]]і), був одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, а також особиста близькість до Фрейда. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його [[протеже]]<ref name="к"/>.
 
У Берліні вона почала працювати психоаналітиком не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з [[Карл Юнг|Карлом Г. Юнгом]] (працював у [[Цюрих]]у), [[Шандор Ференці|Шандором Ференці]] (в Будапешті) і [[Ернст Джонс|Ернстом Джонсом]] (у [[Лондон]]і), був одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, а також особиста близькість до Фрейда. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його [[протеже]]<ref name="к"/>.
   
У [[1926]]&nbsp;р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій по дитячому аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927&nbsp;р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першим аналітиком з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільства. Там її клінічна і теоретична робота досягла свого розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги<ref name="к"/>,<ref name="з"/>.
+
У [[1926]]&nbsp;р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій по дитячому аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927&nbsp;р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першим аналітиком з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільства. Там її клінічна і теоретична робота досягла свого розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги<ref name="к"/>.
   
 
У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики [[психоаналіз]]у. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовним піонером цього напрямку<ref name="к"/>.
 
У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики [[психоаналіз]]у. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовним піонером цього напрямку<ref name="к"/>.
Рядок 66: Рядок 66:
 
Мелані Кляйн вважає, що процес інтеграції Его, розвитку його захисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають його ставлення до самого себе і навколишнього світу. Мелані Кляйн описує дві позиції: параноїдну-шизоїдну і депресивну. Для параноїдно-шизоїдної позиції характерно відсутність інтеграції Его і об'єктів, які розділені на хорошу і погану частини. Це необхідно для того, щоб зберегти гарний об'єкт, гарного себе і хороші відносини між ними від атаки з боку агресивно-руйнівних частин своєї особистості, які дитина ще не в змозі контролювати. Основними захисними механізмами є розщеплення себе і об'єкта і, як наслідок, різкі і зовні не вмотивовані зміни в почуттях і поведінці відносно себе та інших людей на протилежні, і проективна ідентифікація, тобто проекція на об'єкт нестерпних в собі самому почуттів, бажань, намірів, і одночасно ідентифікація з цим «збагаченим» своїми проекціями об'єктом, що призводить до порушення меж між собою і об'єктом, і відчуття зовнішнього об'єкта як поганого, що переслідує частини себе і навпаки. Фіксація на параноїдно-шизоїдній позиції, як випливає з її назви, притаманна пацієнтам, що страждають психозами або важкими прикордонними або нарцисичними розладами<ref name="к"/>.
 
Мелані Кляйн вважає, що процес інтеграції Его, розвитку його захисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають його ставлення до самого себе і навколишнього світу. Мелані Кляйн описує дві позиції: параноїдну-шизоїдну і депресивну. Для параноїдно-шизоїдної позиції характерно відсутність інтеграції Его і об'єктів, які розділені на хорошу і погану частини. Це необхідно для того, щоб зберегти гарний об'єкт, гарного себе і хороші відносини між ними від атаки з боку агресивно-руйнівних частин своєї особистості, які дитина ще не в змозі контролювати. Основними захисними механізмами є розщеплення себе і об'єкта і, як наслідок, різкі і зовні не вмотивовані зміни в почуттях і поведінці відносно себе та інших людей на протилежні, і проективна ідентифікація, тобто проекція на об'єкт нестерпних в собі самому почуттів, бажань, намірів, і одночасно ідентифікація з цим «збагаченим» своїми проекціями об'єктом, що призводить до порушення меж між собою і об'єктом, і відчуття зовнішнього об'єкта як поганого, що переслідує частини себе і навпаки. Фіксація на параноїдно-шизоїдній позиції, як випливає з її назви, притаманна пацієнтам, що страждають психозами або важкими прикордонними або нарцисичними розладами<ref name="к"/>.
   
Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики як Герберт Розенфельд, [[Вільфред Біон]], Бетті Джозеф, Ханна Сігал, Дональд Мельцер, Рождер Мані-Керл.
+
Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики як Герберт Розенфельд, [[Вільфред Біон]], Бетті Джозеф, Ханна Сігал, Дональд Мельцер,&nbsp;Рождер Мані-Керл.
   
 
== Праці ==
 
== Праці ==
   
 
* ''Gesammelte Schriften'', Frommann-Holzboog, Stuttgart
 
* ''Gesammelte Schriften'', Frommann-Holzboog, Stuttgart
*# ''Schriften 1920–1945, Teil 1'', 1995, ISBN 3-7728-1674-6
+
*# ''Schriften 1920—1945, Teil 1'', 1995, ISBN 3-7728-1674-6
*# ''Schriften 1920–1945, Teil 2'', 1996, ISBN 3-7728-1675-4
+
*# ''Schriften 1920—1945, Teil 2'', 1996, ISBN 3-7728-1675-4
 
*# ''Die Psychoanalyse des Kindes'', 1997, ISBN 3-7728-1676-2
 
*# ''Die Psychoanalyse des Kindes'', 1997, ISBN 3-7728-1676-2
*# ''Schriften 1946–1963'', 2000, ISBN 3-7728-1677-0
+
*# ''Schriften 1946—1963'', 2000, ISBN 3-7728-1677-0
 
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 1'', 2002, ISBN 3-7728-1678-9
 
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 1'', 2002, ISBN 3-7728-1678-9
 
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 2'', 2002, ISBN 3-7728-1691-6
 
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 2'', 2002, ISBN 3-7728-1691-6
* Melanie Klein: " Ein Kind entwickelt sich. Methoden und Technik der Kinderpsychoanalyse". Kindler, München 1981.
+
* Melanie Klein: « Ein Kind entwickelt sich. Methoden und Technik der Kinderpsychoanalyse». Kindler, München 1981.
* Melanie Klein: "Die Psychoanalyse des Kindes". Kindler, München 1973.
+
* Melanie Klein: «Die Psychoanalyse des Kindes». Kindler, München 1973.
* Melanie Klein: "Der Fall Richard. Das vollständige Protokoll einer Kinderanalyse, durchgeführt von Melanie Klein". Kindler, München 1975.
+
* Melanie Klein: «Der Fall Richard. Das vollständige Protokoll einer Kinderanalyse, durchgeführt von Melanie Klein». Kindler, München 1975.
 
* Melanie Klein: ''Das Seelenleben des Kleinkindes und andere Beiträge zur Psychoanalyse''. Klett-Cotta, Stuttgart 2001, ISBN 3-608-95107-5
 
* Melanie Klein: ''Das Seelenleben des Kleinkindes und andere Beiträge zur Psychoanalyse''. Klett-Cotta, Stuttgart 2001, ISBN 3-608-95107-5
 
* Melanie Klein, Joan Riviere: ''Seelische Urkonflikte. Liebe, Hass und Schuldgefühl''. Fischer Wissenschaft, Frankfurt/M, 1992.
 
* Melanie Klein, Joan Riviere: ''Seelische Urkonflikte. Liebe, Hass und Schuldgefühl''. Fischer Wissenschaft, Frankfurt/M, 1992.
* Melanie Klein: "Love, Guilt and Reparation and other works 1921-1945". Vintage, 1998.
+
* Melanie Klein: «Love, Guilt and Reparation and other works 1921—1945». Vintage, 1998.
   
 
== Німецькомовна література ==
 
== Німецькомовна література ==
Рядок 89: Рядок 89:
 
*# ''Beiträge zur Theorie.'' ISBN 3-608-95985-8.
 
*# ''Beiträge zur Theorie.'' ISBN 3-608-95985-8.
 
*# ''Anwendungen.'' ISBN 3-608-95986-6.
 
*# ''Anwendungen.'' ISBN 3-608-95986-6.
* Ronald Britton, Michael Feldman, Edna O’Shaugnessy: ''Der Ödipuskomplex in der Schule Melanie Kleins. Klinische Beiträge.'' Klett-Cotta, Stuttgart 1998.
+
* Ronald Britton, Michael Feldman, Edna O'Shaugnessy: ''Der Ödipuskomplex in der Schule Melanie Kleins. Klinische Beiträge.'' Klett-Cotta, Stuttgart 1998.
 
* Robert Caper: ''Seelische Wirklichkeit. Von Freud zu Melanie Klein.'' Klett-Cotta, Stuttgart 2000.
 
* Robert Caper: ''Seelische Wirklichkeit. Von Freud zu Melanie Klein.'' Klett-Cotta, Stuttgart 2000.
 
* Claudia Frank: ''Melanie Klein in Berlin. Her First Psychoanalyses of Children.'' Routledge, London 2009.
 
* Claudia Frank: ''Melanie Klein in Berlin. Her First Psychoanalyses of Children.'' Routledge, London 2009.
Рядок 96: Рядок 96:
 
* Robert D. Hinshelwood: ''Wörterbuch der kleinianischen Psychoanalyse.'' 2. Auflage. [[Klett-Cotta]], Stuttgart 2004.
 
* Robert D. Hinshelwood: ''Wörterbuch der kleinianischen Psychoanalyse.'' 2. Auflage. [[Klett-Cotta]], Stuttgart 2004.
 
* Phyllis Grosskurth: ''Melanie Klein, ihre Welt und ihr Werk.'' Verlag Internationale Psychoanalyse, Stuttgart 1993, ISBN 3-608-95902-5 (ausführliche Biographie mit Werkverzeichnis).
 
* Phyllis Grosskurth: ''Melanie Klein, ihre Welt und ihr Werk.'' Verlag Internationale Psychoanalyse, Stuttgart 1993, ISBN 3-608-95902-5 (ausführliche Biographie mit Werkverzeichnis).
* Pearl King, Ricardo Steiner (Hrsg.): ''Die Freud/Klein-Kontroversen 1941–1945.'' 2 Bände. Klett-Cotta, Stuttgart 1991.
+
* Pearl King, Ricardo Steiner (Hrsg.): ''Die Freud/Klein-Kontroversen 1941—1945.'' 2 Bände. Klett-Cotta, Stuttgart 1991.
 
* Julia Kristeva: ''Das weibliche Genie Melanie Klein: Das Leben, der Wahn, die Wörter.'' Psychosozial, Gießen 2008.
 
* Julia Kristeva: ''Das weibliche Genie Melanie Klein: Das Leben, der Wahn, die Wörter.'' Psychosozial, Gießen 2008.
 
* Karl und Ruth Mätzler (Hrsg.): ''Sexualität in der kleinianischen Psychoanalyse'' (= ''Veröffentlichungen des Klein-Seminars Salzburg.'' Band 1). Kimmerle-Diskord, Tübingen 2005, ISBN 3-89295-753-3.
 
* Karl und Ruth Mätzler (Hrsg.): ''Sexualität in der kleinianischen Psychoanalyse'' (= ''Veröffentlichungen des Klein-Seminars Salzburg.'' Band 1). Kimmerle-Diskord, Tübingen 2005, ISBN 3-89295-753-3.
 
* Isca Salzberger-Wittenberg: ''Psychoanalytisches Verstehen von Beziehungen. Ein Kleinianischer Ansatz''. Facultas, Wien 2002.
 
* Isca Salzberger-Wittenberg: ''Psychoanalytisches Verstehen von Beziehungen. Ein Kleinianischer Ansatz''. Facultas, Wien 2002.
 
* Hanna Segal: ''Melanie Klein. Eine Einführung in ihr Werk.'' Kimmerle-Diskord, Tübingen 2004 ISBN 3-89295-742-8 (Einführung in das Werk durch eine enge Schülerin Kleins).
 
* Hanna Segal: ''Melanie Klein. Eine Einführung in ihr Werk.'' Kimmerle-Diskord, Tübingen 2004 ISBN 3-89295-742-8 (Einführung in das Werk durch eine enge Schülerin Kleins).
* Elisabeth Vorspohl: ''Melanie Klein'' In: Hans Erler u.&nbsp;a. (Hrsg.): ''„Meinetwegen ist die Welt erschaffen. Das intellektuelle Vermächtnis des deutschsprachigen Judentums. 58 Portraits.'' Campus, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-593-35842-5, S. 179–185.
+
* Elisabeth Vorspohl: ''Melanie Klein'' In: Hans Erler u.&nbsp;a. (Hrsg.): ''«Meinetwegen ist die Welt erschaffen.» Das intellektuelle Vermächtnis des deutschsprachigen Judentums. 58 Portraits.'' Campus, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-593-35842-5, S. 179—185.
 
* Nicholas Wright: ''Mrs. Klein.'' Nick Hern Books, London 2009 (Bühnenstück, das im Frühjahr 1934 spielt und sich auf die drei Protagonistinnen Melanie Klein, ihre Privatsekretärin Paula Heimann und ihre Tochter Melitta fokussiert).
 
* Nicholas Wright: ''Mrs. Klein.'' Nick Hern Books, London 2009 (Bühnenstück, das im Frühjahr 1934 spielt und sich auf die drei Protagonistinnen Melanie Klein, ihre Privatsekretärin Paula Heimann und ihre Tochter Melitta fokussiert).
  +
  +
== Англомовна література ==
  +
* Phyllis Grosskurth, ''Melanie Klein: Her World and Her Work'', Alfred A. Knopf, Inc., 1986, {{ISBN|1-56821-445-6}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Версія за 16:28, 13 листопада 2018

Мелані Кляйн
Melanie Klein
Melanie klein1.jpg
Народилася 30 березня 1882(1882-03-30)
Відень, Австро-Угорщина
Померла 22 вересня 1960(1960-09-22) (78 років)
Лондон, Велика Британія
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність єврейка
Діяльність психоаналітик
Alma mater Віденський університет
Галузь психоаналіз, теорія об'єктних відносин, ігрова психоаналітична терапія
Членство Magyar Pszichoanalitikus Egyesületd і British Psychoanalytical Societyd
Батько Моріц Райзес
Мати Любуша Дейч
Діти Melitta Schmidebergd
Особ. сторінка melanie-klein-trust.org.uk

CMNS: Мелані Кляйн у Вікісховищі

Ме́лані Кляйн (нім. Melanie Klein; 30 березня 1882, Відень — 22 вересня 1960, Лондон) — впливовий британський психоаналітик австрійського походження, яка стояла біля витоків дитячого психоаналізу, ігрової психоаналітичної терапії і теорії об'єктних відносин.

Біографія

Мелані Кляйн близько 1900 року

Мелані була наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.

Вона із захопленням ставилася до незалежного духу і науковим поглядам свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через різницю у віці більше, ніж у п'ятдесят років. Ближче до неї була мати — прекрасна і освічена жінка. Мелані було лише чотирнадцять, коли вона вирішила присвятити себе медицині. Будучи підготовлена братом, вона склала вступні іспити до Віденської гімназії — єдиний тоді в місті навчальний заклад, що готував до вступу в університет.

В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася філософією, наукою, літературою, мистецтвом. Протягом двох років вона вивчала гуманітарні науки у Віденському університеті. Вона мріяла отримати медичну освіту, однак заміжжя, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьому. Лише оселившись в 1910 р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.

Випадково їй до рук потрапила книга Фрейда «Тлумачення сновидінь». Кляйн стала однією з лише кількох сотень читачів першого видання. Саме в психоаналізі, підкупивши її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледіла можливість вирішення власних психологічних проблем, періодично, що загострювалися в силу перипетій особистого життя. Практикував у ту пору в Будапешті Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнтки плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена[1].

У 1917 р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а в 1919 р. вступила в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини». Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом» — власним сином[1].

У 1920 р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.

У 1921 р., у віці 38 літ, Мелані Кляйн на запрошення Абрахама переїхала до Берліна. Це запрошення збіглося з від'їздом її чоловіка в чергове тривале відрядження до Швеції. Не побажавши поїхати з ним, Кляйн віддала перевагу своїм професійним інтересам. Це розставання стало наслідком наростаючого відчуження між подружжям і стало прелюдією офіційного розлучення, що послідувало кілька років потому[1].

У Берліні вона почала працювати психоаналітиком не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з Карлом Г. Юнгом (працював у Цюриху), Шандором Ференці (в Будапешті) і Ернстом ДжонсомЛондоні), був одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, а також особиста близькість до Фрейда. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його протеже[1].

У 1926 р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій по дитячому аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927 р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першим аналітиком з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільства. Там її клінічна і теоретична робота досягла свого розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги[1].

У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики психоаналізу. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовним піонером цього напрямку[1].

Після Другої світової війни Кляйн в основному працювала навчальним аналітиком і супервізором, відмовившись від активної ролі в житті Британського психоаналітичного суспільства. Все більше уваги вона приділяла теоретичним питанням. У 1951 р. з'явилася її робота «Заздрість і подяка», а в 1961 р., вже посмертно, — «Опис аналізу дитини». Навіть на останньому році життя Кляйн продовжувала теоретичні психоаналітичні вишукування (робота про трилогії Есхіла «Орестея»). У 1960 р. після перенесеної операції Мелані Кляйн померла від емболії легеневої артерії[1].

Наукове вчення

Свою роботу сама Кляйн розцінювала як розвиток теорії і методу З. Фрейда, постійно підкреслюючи свою вірність його ідеям. Так, вона була однією з небагатьох психоаналітиків, хто без вагань підтримав найбільш суперечливу доктрину Фрейда, що стосувалася інстинкту смерті. Більш того, Кляйн нібито вдалося угледіти прояви даного інстинкту в ранньому віці, що в ортодоксальних фрейдистів викликало сильне здивування. Ще однією її суперечливою ідеєю стало уявлення про виникнення едипового комплексу в більш ранньому віці, ніж це передбачав сам Фрейд.

У своїй теорії розвитку Мелані Кляйн виходила з того, що у дитини із самого початку діють два основних потяги: любовно-сексуальний і руйнівно-агресивний. Его немовляти, що тільки ще з'являється вирішує завдання не тільки взаємодії із зовнішнім світом, але й оволодіння цими інстинктами, причому сам процес розвитку проходить завдяки взаєминам дитини з його першими об'єктами — грудьми, а потім матір'ю. Поглинаючи їх, ідентифікуючи з первинними об'єктами і з виникаючими з ними об'єктними відносинами, дитина будує свій внутрішній світ, опановує своїми потягами.

Мелані Кляйн вважає, що процес інтеграції Его, розвитку його захисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають його ставлення до самого себе і навколишнього світу. Мелані Кляйн описує дві позиції: параноїдну-шизоїдну і депресивну. Для параноїдно-шизоїдної позиції характерно відсутність інтеграції Его і об'єктів, які розділені на хорошу і погану частини. Це необхідно для того, щоб зберегти гарний об'єкт, гарного себе і хороші відносини між ними від атаки з боку агресивно-руйнівних частин своєї особистості, які дитина ще не в змозі контролювати. Основними захисними механізмами є розщеплення себе і об'єкта і, як наслідок, різкі і зовні не вмотивовані зміни в почуттях і поведінці відносно себе та інших людей на протилежні, і проективна ідентифікація, тобто проекція на об'єкт нестерпних в собі самому почуттів, бажань, намірів, і одночасно ідентифікація з цим «збагаченим» своїми проекціями об'єктом, що призводить до порушення меж між собою і об'єктом, і відчуття зовнішнього об'єкта як поганого, що переслідує частини себе і навпаки. Фіксація на параноїдно-шизоїдній позиції, як випливає з її назви, притаманна пацієнтам, що страждають психозами або важкими прикордонними або нарцисичними розладами[1].

Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики як Герберт Розенфельд, Вільфред Біон, Бетті Джозеф, Ханна Сігал, Дональд Мельцер, Рождер Мані-Керл.

Праці

  • Gesammelte Schriften, Frommann-Holzboog, Stuttgart
    1. Schriften 1920—1945, Teil 1, 1995, ISBN 3-7728-1674-6
    2. Schriften 1920—1945, Teil 2, 1996, ISBN 3-7728-1675-4
    3. Die Psychoanalyse des Kindes, 1997, ISBN 3-7728-1676-2
    4. Schriften 1946—1963, 2000, ISBN 3-7728-1677-0
    5. Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 1, 2002, ISBN 3-7728-1678-9
    6. Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 2, 2002, ISBN 3-7728-1691-6
  • Melanie Klein: « Ein Kind entwickelt sich. Methoden und Technik der Kinderpsychoanalyse». Kindler, München 1981.
  • Melanie Klein: «Die Psychoanalyse des Kindes». Kindler, München 1973.
  • Melanie Klein: «Der Fall Richard. Das vollständige Protokoll einer Kinderanalyse, durchgeführt von Melanie Klein». Kindler, München 1975.
  • Melanie Klein: Das Seelenleben des Kleinkindes und andere Beiträge zur Psychoanalyse. Klett-Cotta, Stuttgart 2001, ISBN 3-608-95107-5
  • Melanie Klein, Joan Riviere: Seelische Urkonflikte. Liebe, Hass und Schuldgefühl. Fischer Wissenschaft, Frankfurt/M, 1992.
  • Melanie Klein: «Love, Guilt and Reparation and other works 1921—1945». Vintage, 1998.

Німецькомовна література

  • Elizabeth Bott Spillius (Hrsg.): Melanie Klein heute. Entwicklungen in Theorie und Praxis. 2 Bände. 3. Auflage. Klett-Cotta, Stuttgart 2002.
    1. Beiträge zur Theorie. ISBN 3-608-95985-8.
    2. Anwendungen. ISBN 3-608-95986-6.
  • Ronald Britton, Michael Feldman, Edna O'Shaugnessy: Der Ödipuskomplex in der Schule Melanie Kleins. Klinische Beiträge. Klett-Cotta, Stuttgart 1998.
  • Robert Caper: Seelische Wirklichkeit. Von Freud zu Melanie Klein. Klett-Cotta, Stuttgart 2000.
  • Claudia Frank: Melanie Klein in Berlin. Her First Psychoanalyses of Children. Routledge, London 2009.
  • Claudia Frank, Heinz Weiß (Hrsg.): Kleinianische Theorie in klinischer Praxis. Klett-Cotta, Stuttgart 2002.
  • Robert D. Hinshelwood: Die Praxis der kleinianischen Psychoanalyse. Verlag Internationale Psychoanalyse, Stuttgart 1997.
  • Robert D. Hinshelwood: Wörterbuch der kleinianischen Psychoanalyse. 2. Auflage. Klett-Cotta, Stuttgart 2004.
  • Phyllis Grosskurth: Melanie Klein, ihre Welt und ihr Werk. Verlag Internationale Psychoanalyse, Stuttgart 1993, ISBN 3-608-95902-5 (ausführliche Biographie mit Werkverzeichnis).
  • Pearl King, Ricardo Steiner (Hrsg.): Die Freud/Klein-Kontroversen 1941—1945. 2 Bände. Klett-Cotta, Stuttgart 1991.
  • Julia Kristeva: Das weibliche Genie Melanie Klein: Das Leben, der Wahn, die Wörter. Psychosozial, Gießen 2008.
  • Karl und Ruth Mätzler (Hrsg.): Sexualität in der kleinianischen Psychoanalyse (= Veröffentlichungen des Klein-Seminars Salzburg. Band 1). Kimmerle-Diskord, Tübingen 2005, ISBN 3-89295-753-3.
  • Isca Salzberger-Wittenberg: Psychoanalytisches Verstehen von Beziehungen. Ein Kleinianischer Ansatz. Facultas, Wien 2002.
  • Hanna Segal: Melanie Klein. Eine Einführung in ihr Werk. Kimmerle-Diskord, Tübingen 2004 ISBN 3-89295-742-8 (Einführung in das Werk durch eine enge Schülerin Kleins).
  • Elisabeth Vorspohl: Melanie Klein In: Hans Erler u. a. (Hrsg.): «Meinetwegen ist die Welt erschaffen.» Das intellektuelle Vermächtnis des deutschsprachigen Judentums. 58 Portraits. Campus, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-593-35842-5, S. 179—185.
  • Nicholas Wright: Mrs. Klein. Nick Hern Books, London 2009 (Bühnenstück, das im Frühjahr 1934 spielt und sich auf die drei Protagonistinnen Melanie Klein, ihre Privatsekretärin Paula Heimann und ihre Tochter Melitta fokussiert).

Англомовна література

  • Phyllis Grosskurth, Melanie Klein: Her World and Her Work, Alfred A. Knopf, Inc., 1986, ISBN 1-56821-445-6

Примітки