Відмінності між версіями «Мелані Кляйн»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
У Берліні вона почала працювати як психоаналітик не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з [[Карл Юнг|Карлом Г. Юнгом]] (працював в [[Цюріх]]у), [[Шандор Ференці|Шандором Ференці]] (в Будапешті) і [[Ернст Джонс|Ернстом Джонсом]] (у [[Лондон]]і), був одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, а також особиста близькість до Фрейда. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його [[протеже]]<ref name="к"></ref>.
 
У [[1926]]&nbsp;р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великобританії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій по дитячому аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927 &nbsp;р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першим аналітиком з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільства. Там її клінічна і теоретична робота досягла свого розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги<ref name="к"></ref>,<ref name="з"></ref>.
 
У 20-30-і рр.. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики [[психоаналіз]]у. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовним піонером цього напрямку<ref name="к"></ref>.
 
Після Другої світової війни Кляйн в основному працювала як навчальний аналітик і як супервізор, відмовившись від активної ролі в житті Британського психоаналітичного суспільства. Все більше уваги вона приділяла теоретичним питанням. У [[1951]]&nbsp;р. з'явилася її робота «Заздрість і подяка», а в [[1961]]&nbsp;р., вже посмертно,&nbsp;— «Опис аналізу дитини». Навіть на останньому році життя Кляйн продовжувала теоретичні психоаналітичні вишукування (робота про трилогії Есхіла «Орестея»). У [[1960]]&nbsp;р. після перенесеної операції Мелані Кляйн померла від емболії легеневої артерії<ref name="к"></ref>.
 
== Наукове вчення ==