Мережко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Мережко
Народився 14 лютого 1971(1971-02-14) (48 років)
м. Бобринець, Кіровоградська область, УРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність філософ
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Заклад Люблінський католицький університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук
Відомий завдяки: правник, філософ

Олександр Олександрович Мережко (нар. 14 лютого 1971, м. Бобринець, Кіровоградська область, УРСР) — український правознавець, доктор юридичних наук, професор. Завідувач кафедри права Київського лінгвістичного університету. Один із членів команди Зеленського на виборах Президента України 2019.

Життєпис

Олександр Мережко народився 14 лютого 1971 року в Бобринці на Кіровоградщині.

1994 року закінчив Інститут міжнародних відносин при Київському університеті ім. Шевченка з відзнакою (спеціальність — міжнародне право). У 1992—1993 роках навчався в Денверському університеті (США).

1996 року закінчив аспірантуру Iнституту міжнародних відносин при КНУ, захистив кандидатську дисертацію з міжнародного права на тему «Концепція гуманітарної інтервенції та механізм захисту прав людини в рамках ООН» (рішення Спеціалізованої вченої ради Інституту держави й права ім. Корецького НАН України від 15 листопада 1996 р., протокол № 13). У грудні 2002 року захистив докторську дисертацію з міжнародного права на тему «Теорія та принципи транснаціонального торгового права (Lex Mercatoria)» в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (рішення Президії Вищої атестаційної комісії України від 21 травня 2003 року, протокол № 36-11/5); Проходив численні наукові стажування за кордоном. В 2001 році –  Інституті ім. Гаррімана Колумбійського університету (США); в 2004—2005 роках — Інституті імені Кеннана Центру імені Вудро Вільсона (США), в 2010—2011 роках — в одному з дослідних інститутів у м. Вашингтон (США).


Педагогічна робота

2002 року отримав звання «доцента кафедри міжнародного приватного та митного права».[1] 2009 року отримав звання професора. Автор близько 15 монографій та навчальних посібників з питань міжнародного права, близько 100 наукових статей (у тому числі, монографії та навчальні посібники: «Силовий захист прав людини» (1998), «Право міжнародних договорів» (2002), «История международно-правовых учений», «Наука международного частного права: история и современность» (2004, 2006); «Наука политики международного права: истоки и перспективы» (2009), «Проблемы теории международного публичного и частного права» (2010). Відзначений численними відзнаками та науковими нагородами.

2000 року — отримав вузівську премію ім. Шевченка[2] за монографію «Силовий захист прав людини: питання легітимності в сучасному міжнародному праві» (1998 р., перевидання — 1999 р.). В 2003 році отримав спеціальну відзнаку Спілки юристів України у номінації юридичні індивідуальні монографічні видання за монографію «Вступ до філософії міжнародного права. Гносеологія міжнародного права».

Володіє англійською, польською та російською мовами. Був заступником голови Товариства програми ім. Фулбрайта. Був автором статей на порталі ТСН. Брав участь у доборі кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини від України.

Брав участь у доборі кандидатів на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Член Українського товариства міжнародного права та Американської Асоціації міжнародного права.

Наукова діяльність

Спеціалізується на питаннях філософії та теорії міжнародного права, цивільного права, а також міжнародного приватного права. Філософсько-правова концепція професора Мережка полягає в тому, що право являє собою складний динамічний процес взаємодії п'яти складових («п'яти світів права»):

  1. права як юридичного тексту (семіотичний аспект права);
  2. права як юридичної емоції (психологічний аспект права);
  3. права як соціального відношення (соціологічний аспект права);
  4. права як зовнівираженої поведінки (біхевіоральний аспект права);
  5. права як прагнення до досягнення певних трансцендентних ідеалів і цінностей (метафізика права).

Взаємодія цих п'яти вимірів, в яких існує і розвивається право, і утворюють феномен права в цілому.

Розвиває концепцію «міжцивілізаційного права», під якою він пропонує розуміти сукупність принципів і норм (юридичних, політичних і моральних), спрямованих на регулювання взаємовідносин між різними цивілізаціями. Він також сформулював поняття «мем права», під яким розуміється одиниця передачі юридично значимої інформації.

Погляди щодо агресії Росії проти України

Є автором численних статей на тему агресії Росії проти України, в яких досліджує питання цієї агресії з точки зору міжнародного права. Обґрунтовує право кримськотатарського народу на самовизначення як корінного в рамках України[3]. Проводить критичний аналіз аргументації російських юристів-міжнародників і показує злочинний характер анексії Криму Росією[4].

Скандальні заяви

  • У статті «Хто відповідальний за Голодомор в Україні» («Кто несет ответственность за Голодомор?», 18 січня 2007 року) стверджує, що матеріальне та моральне відшкодування жертвам Голодомору та їхнім нащадкам має покрити Україна. Як приклад з незрозумілих причин наводить США з їхнім намаганням спокутувати вину за геноцид індіанців.[5]
  • У статті «Сон розуму: український націоналізм як ідеологія» («Сон разума: украинский национализм как идеология», 17 квітня 2007) називає українську мову «інструментом репресії щодо тих, хто думає іншими мовами»[6].


  • У статті «Марксофобія» («Марксофобия», видання «Левая Политика. Левые в России», 2007) стверджує, що несприйняття марксизму (тобто «марксофобія»), є ознакою авторитарної особистості та інтелектуальною самокастрацією.[7]


Політичні погляди

В основі політико-правового світогляду знаходяться такі цінності, як права людини, демократія та свобода. У цьому сенсі є прихильником антропоцентризму і ідеалів гуманізму.

Наприкінці 90-х знаходився під впливом критичної теорії Франкфуртської школи, зокрема таких соціальних філософів, як Еріх Фромм; однак пізніше, під впливом філософії Петражицького перейшов на позиції ліберальної демократії. Є послідовним прихильником повної свободи слова та думки.

Україна опинилася в новій версії Російської імперії — СРСР, де стала жертвою того, що деякі вважають геноцидом — Голодомору. Рафаль Лемкін, автор терміну «геноцид», називав Голодомор прикладом радянського геноциду: «Це не просто масове вбивство. Це геноцид, знищення культури й народу. Радянська національну єдність створюється не шляхом єдності ідей і культур, а шляхом повного знищення всіх культур і всіх ідей за винятком однієї — радянської». Російська військова агресія проти України є нічим іншим, як продовженням традиційної російської імперіалістичної політики націленої на знищення незалежної української держави і поневолення українського народу".

Інтерв'ю «Радіо Свобода» назвав США партнером і другом України.[8]

Роботи

  1. Транснаціональне торгове право, 2002 рік
  2. Введення у філософію міжнародного права, 2002 рік
  3. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії практики, 2002 рік
  4. Колізійне право США, 2002 рік
  5. Договір у приватному праві, 2003 рік
  6. Історія міжнародно-правових вчень, 2006 рік
  7. Наука міжнародного приватного права: історія і сучасність, 2006 рік
  8. Наука політики міжнародного права: витоки і перспективи, 2009 рік
  9. Проблеми теорії міжнародного публічного та приватного права, 2010 рік
  10. Ідея міжнародного права (історико-соціологічний нарис), 2011 рік
  11. Психологічна теорія міжнародного права (публічного і приватного), 2012 рік
  12. Соціологія права М. С. Тимашева, 2012 рік

Джерела

Посилання

Примітки

  1. Рішення Атестаційної колегії Міносвіти і науки України від 23 грудня 2002 року, протокол № 5/19-д
  2. Рішення Вченої Ради КНУ від 14 лютого 2000 р., наказ ректора № 93-32 від 01.03.2000 р.
  3. Кто имеет право на самоопределение в Крыму?. ForumDaily. 2014-03-23. Процитовано 2019-05-25. 
  4. Crimea’s Annexation in the Light of International Law. A Critique of Russia’s Legal Argumentation. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 2019-05-25. 
  5. Кто несет ответственность за Голодомор?. Права Человека в Украине (архів). Процитовано 2019-04-10. 
  6. Сон разума: украинский национализм как идеология » ПОЛИТЕ - все о политике в Украине.. polite.com.ua. Процитовано 2019-04-10. 
  7. Александр Мережко - Левая Политика. Левые в России. Читать онлайн (ru). Процитовано 2019-05-20. 
  8. Встретится ли новый президент Украины один на один с Путиным?. Радио Свобода (ru). Процитовано 2019-05-03.