Відмінності між версіями «Меровінзьке мистецтво»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(стильові правлення)
м (додано Категорія:Мистецтво Франції за допомогою HotCat)
 
(Не показані 14 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Frejuscathedrale.jpg|thumb|200px|Баптистерій собору Святого Леонса в [[Фрежус]]і]]
 
[[Файл:Frejuscathedrale.jpg|thumb|200px|Баптистерій собору Святого Леонса в [[Фрежус]]і]]
 
[[Файл:Baptistere Saint Sauveur by Malost.JPG|thumb|200px|Баптистерій собору Святого Спасителя в [[Екс-ан-Прованс]]]]
 
[[Файл:Baptistere Saint Sauveur by Malost.JPG|thumb|200px|Баптистерій собору Святого Спасителя в [[Екс-ан-Прованс]]]]
[[Файл:Trésor de Gourdon 04.JPG|thumb|200px|Золотий [[потир]] з [[Гурдонський скарб|Гурдонського скарбу]].]]
+
[[Файл:Trésor de Gourdon 04.JPG|thumb|200px|Золотий [[потир]] з [[Гурдонський скарб|Гурдонського скарбу]]]]
 
[[Файл:312 Poitiers baptisterio.JPG|left|thumb|250px|[[Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє)|Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя в Пуатьє]]]]
 
[[Файл:312 Poitiers baptisterio.JPG|left|thumb|250px|[[Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє)|Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя в Пуатьє]]]]
   
 
'''Меровінзьке мистецтво''' — це мистецтво [[франки|франкської]] династії [[Меровінги|Меровінгів]], яка правила з 5 по 8 сторіччя на території сучасної [[Франція|Франції]], [[Бенелюкс]]у та частини [[Німеччина|Німеччини]].
 
'''Меровінзьке мистецтво''' — це мистецтво [[франки|франкської]] династії [[Меровінги|Меровінгів]], яка правила з 5 по 8 сторіччя на території сучасної [[Франція|Франції]], [[Бенелюкс]]у та частини [[Німеччина|Німеччини]].
Встановлення династії Меровінгів у [[Галлія|Галлії]] у 5-му сторіччі призвело до важливих змін у мистецтві. Скульптура відкотилася назад майже до просто техніки прикрашення [[саркофаг]]ів, [[вівтар]]ів та церковних меблів. Натомість, в [[ювелір|роботі по золоту]] та новому виді мистецтва — [[Ілюмінування|ілюмінуванні]] манускриптів, відбулась інтеграція «варварського» [[Мистецтво періоду міграцій|тваринного стилю]] оздоблення з мотивами [[пізня античність|пізньої античності]] та іншими запозиченнями аж до Сирії чи Ірландії, що врешті решт і утворили мистецтво Меровінгів.
+
Встановлення династії Меровінгів у [[Галлія|Галлії]] у 5-му сторіччі призвело до важливих змін у мистецтві. Скульптура відкотилася назад майже до просто техніки прикрашення [[саркофаг]]ів, [[вівтар]]ів та церковних меблів. Натомість, в [[ювелір|роботі по золоту]] та новому виді мистецтва — [[Ілюмінування|ілюмінуванні]] манускриптів, відбулась інтеграція «варварського» [[Мистецтво періоду міграцій|тваринного стилю]] оздоблення з мотивами [[Пізня Античність|пізньої античності]] та іншими запозиченнями аж до Сирії чи Ірландії, що врешті решт і утворили мистецтво Меровінгів.
   
 
== Архітектура ==
 
== Архітектура ==
Об'єднання Франкського королівства під владою [[Хлодвіг]]а І (465–511) та його нащадками збіглося з потребою будівництва церков, особливо монастирських, оскільки їх вбачали оплотом меровінзької церкви. Плани церковних будівель часто продовжували традицію [[давньоримська архітектура|римських]] [[базиліка|базилік]], однак отримували вплив з різних усюд, навіть Сирії та Вірменії. На сході королівства більшість будівель була дерев'яна, а от використання каменю для важливих будівель було більш поширене на заході та півдні, які були завойовані королівством пізніше. Звичайно, більшість основних соборів і церков протягом століть була перебудована і не раз, однак археологія дозволила реконструювати багато меровінзьких планів будівель. Опис у творі [[єпископ]]а [[Григорій Турський|Григорія Турського]] «[[Історія франків]]» базиліки Святого Мартіна, що була побудована в [[Тур]]і Святим Перпетусом (єпископ 460–490) на початку меровінзького періоду на той час на околиці франкської території, примушує жалкувати, що споруда не збереглася. За його описом це була одна з найкрасивіших меровінзьких будівель, що мала 120 мармурових колон, башти на східній стороні та декілька мозаїк.
+
Об'єднання Франкського королівства під владою [[Хлодвіг]]а І (465—511) та його нащадками збіглося з потребою будівництва церков, особливо монастирських, оскільки їх вбачали оплотом меровінзької церкви. Плани церковних будівель часто продовжували традицію [[давньоримська архітектура|римських]] [[базиліка|базилік]], однак отримували вплив з різних усюд, навіть Сирії та Вірменії. На сході королівства більшість будівель була дерев'яна, а от використання каменю для важливих будівель було більш поширене на заході та півдні, які були завойовані королівством пізніше. Звичайно, більшість основних соборів і церков протягом століть була перебудована і не раз, однак археологія дозволила реконструювати багато меровінзьких планів будівель. Опис у творі [[єпископ]]а [[Григорій Турський|Григорія Турського]] «[[Історія франків]]» базиліки Святого Мартіна, що була побудована в [[Тур]]і Святим Перпетусом (єпископ 460—490) на початку меровінзького періоду на той час на околиці франкської території, примушує жалкувати, що споруда не збереглася. За його описом це була одна з найкрасивіших меровінзьких будівель, що мала 120 мармурових колон, башти на східній стороні та декілька мозаїк.
 
<blockquote>«Базиліка Святого Мартіна давала вертикальний наголос і комбінацію блоків, що формували складний внутрішній простір, і відповідно багатий зовнішній силует,&nbsp;— все, що потім стало особливостями романського стилю».<ref>V.I. Atroshenko and Judith Collins, ''The Origins of the Romanesque'' (Lund Humphries, London) 1985, p. 48. ISBN 0-85331-487-X</ref></blockquote>
 
<blockquote>«Базиліка Святого Мартіна давала вертикальний наголос і комбінацію блоків, що формували складний внутрішній простір, і відповідно багатий зовнішній силует,&nbsp;— все, що потім стало особливостями романського стилю».<ref>V.I. Atroshenko and Judith Collins, ''The Origins of the Romanesque'' (Lund Humphries, London) 1985, p. 48. ISBN 0-85331-487-X</ref></blockquote>
Одна з рис базиліки Святого Мартіна, яка стала особливістю франкської церковної архітектури,&nbsp;— це розміщення саркофагу або релікварію святого на постаменті, щоб він був видимий поза вівтарем, деколи в [[апсида|апсиді]]. Римська традиція не знала таких франкських інновацій.<ref>Werner Jacobsen, «Saints' Tombs in Frankish Church Architecture» ''Speculum'' '''72'''.4 (October 1997:1107-1143).</ref> Церква Святого Петра у французькому [[В'єнн (Ізер)|В'єнні)]]&nbsp;— єдиний приклад будівлі, що зберiг ці риси до нашого часу. Ряд інших будівель, що за описами мали ці риси, однак зараз втрачені, включають меролінзькі фундаменти [[Абатство Сен-Дені|абатства Сен-Дені]], церкви Святого Гереона в [[Кельн]]і та абатства [[Сен-Жермен-де-Пре (абатство)|Сен-Жермен-де-Пре]] в Парижі.
+
Одна з рис базиліки Святого Мартіна, яка стала особливістю франкської церковної архітектури,&nbsp;— це розміщення саркофагу або релікварію святого на постаменті, щоб він був видимий поза вівтарем, деколи в [[апсида|апсиді]]. Римська традиція не знала таких франкських інновацій.<ref>Werner Jacobsen, «Saints' Tombs in Frankish Church Architecture» ''Speculum'' '''72'''.4 (October 1997:1107-1143).</ref> Церква Святого Петра у французькому [[В'єнн (Ізер)|В'єнні)]]&nbsp;— єдиний приклад будівлі, що зберiг ці риси до нашого часу. Ряд інших будівель, що за описами мали ці риси, однак зараз втрачені, включають меролінзькі фундаменти [[Абатство Сен-Дені|абатства Сен-Дені]], церкви Святого Гереона в [[Кельн]]і та [[Абатство Сен-Жермен-де-Пре|абатства Сен-Жермен-де-Пре]] в Парижі.
   
До наших часів збереглися декілька невеликих будівель, особливо [[баптистерій|баптистеріїв]], які вийшли з моди та не перебудовувались. В прованських [[Екс-ан-Прованс]], [[Р'є]] та [[Фрежус]]і збереглися три октогональні баптистерія, кожен накритий куполом, поставленим на колони, що свідчить про східний вплив на них (зокрема, баптистерій в Р'є, департамент [[Альпи Верхнього Провансу]], нагадує баптистерій Святого Георгія в Езрі, Сирія). Від прованських баптистеріїв (за виключеннм баптистерія в [[Венаск]]у, що має план чотирилистника), дуже відрізняється [[Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє)|Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя]] в [[Пуатьє]] (6 сторіччя) має проямоугольну форму з трьома апсидами по боках. Оригінальна будівля ймовірно зазначла численних змін, однак вона зберігає моронвізький характер в оздобленні (мармурових капітелях).
+
До наших часів збереглися декілька невеликих будівель, особливо [[баптистерій|баптистеріїв]], які вийшли з моди та не перебудовувались. В прованських [[Екс-ан-Прованс]], [[Р'є]] та [[Фрежус]]і збереглися три октогональні баптистерії, кожен накритий куполом, поставленим на колони, що свідчить про східний вплив на них (зокрема, баптистерій в Р'є, департамент [[Альпи Верхнього Провансу]], нагадує баптистерій Святого Георгія в Езрі, Сирія). Від прованських баптистеріїв (за винятком баптистерію в [[Венаск]]у, що має план чотирилистника), дуже відрізняється [[Баптистерій Сен-Жан (Пуатьє)|Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя]] в [[Пуатьє]] (6 сторіччя) має прямокутну форму з трьома апсидами по боках. Оригінальна будівля ймовірно зазнала численних змін, однак вона зберігає моронвізький характер в оздобленні (мармурових капітелях).
   
 
З численної кількості [[крипта|крипт]] (які були численні з урахуванням тогочасного культу святих) збереглися лише крипти в церкві святого Северина в регіоні Бордо, Святого Лорента в [[Гренобль|Греноблі]] та [[Жуаррське абатство|Жуаррського аббатства]] (7 століття).
 
З численної кількості [[крипта|крипт]] (які були численні з урахуванням тогочасного культу святих) збереглися лише крипти в церкві святого Северина в регіоні Бордо, Святого Лорента в [[Гренобль|Греноблі]] та [[Жуаррське абатство|Жуаррського аббатства]] (7 століття).
Рядок 22: Рядок 22:
 
Збереглося дуже мало меронвізьких ілюмінованих манускриптів, з них найбільш багато оздоблений&nbsp;— [[Сакраментарій Геласія]] (8-ме сторіччя), що зберігається в [[Ватиканська бібліотека|Ватиканській бібліотеці]]. Він має геометричне та тваринне оздоблення, менше складне, ніж [[Острівне мистецтво]] Британських островів, але схоже на похідне від мотивів роботи по металу, з деяким впливом Пізньої Античності та Близького Сходу. Основними центрами ілюмінації манускриптів були [[Люксойське абатство]] в [[Бургундія|Бургундії]] та [[гіберно-шотландська місія|ірландська]] місія (пізніше її дочірнє «представництво» в [[абатство Корбі]]) в [[Пікардія|Пікардії]].
 
Збереглося дуже мало меронвізьких ілюмінованих манускриптів, з них найбільш багато оздоблений&nbsp;— [[Сакраментарій Геласія]] (8-ме сторіччя), що зберігається в [[Ватиканська бібліотека|Ватиканській бібліотеці]]. Він має геометричне та тваринне оздоблення, менше складне, ніж [[Острівне мистецтво]] Британських островів, але схоже на похідне від мотивів роботи по металу, з деяким впливом Пізньої Античності та Близького Сходу. Основними центрами ілюмінації манускриптів були [[Люксойське абатство]] в [[Бургундія|Бургундії]] та [[гіберно-шотландська місія|ірландська]] місія (пізніше її дочірнє «представництво» в [[абатство Корбі]]) в [[Пікардія|Пікардії]].
   
Велика колекція меронвізького мистецтва до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] існувала у Берліні та була вивезена з Німеччини радянськими військами в Росію, де перебуває і досі.
+
Велика колекція меронвізького мистецтва до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] існувала у [[Берлін]]і та була вивезена з Німеччини радянськими військами в Росію, де перебуває і досі<ref>{{cite book|last1=Effros|first1=Bonnie|title=Uncovering the Germanic Past: Merovingian Archaeology in France, 1830-1914|date=14 June 2012|publisher=Oxford University Press|isbn=9780199696710|page=298|pages=464}}</ref><ref>{{cite news|last1=(www.dw.com)|first1=Deutsche Welle|title=Germany Worried About Losing Out in Looted Art Row {{!}} Culture {{!}} DW.COM {{!}} 16.08.2007|url=http://www.dw.com/en/germany-worried-about-losing-out-in-looted-art-row/a-2738594|accessdate=19 August 2016|work=DW.COM|agency=DW|date=16.08.2007}}</ref><ref>{{cite news|last1=Harding|first1=Luke|title=Russia displays looted German treasure|url=https://www.theguardian.com/world/2007/mar/13/russia.secondworldwar|accessdate=19 August 2016|work=The Guardian|date=13 March 2007}}/</ref>.
   
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
<gallery>
+
<gallery widths="200px" heights="200px">
 
Image:Riez - Baptistère - Sud-Est 2.JPG|Бапристерій Р'є
 
Image:Riez - Baptistère - Sud-Est 2.JPG|Бапристерій Р'є
 
Image:Frejus Cathedral Baptistery-edit 2 (sans prêtre).JPG|Баптистерій собору Святого Леонса у Фрежусі
 
Image:Frejus Cathedral Baptistery-edit 2 (sans prêtre).JPG|Баптистерій собору Святого Леонса у Фрежусі
 
Image:Venasque baptistery 901.jpg|Баптистерій Святого Іоанна у Венаску
 
Image:Venasque baptistery 901.jpg|Баптистерій Святого Іоанна у Венаску
 
File:Jouarre Crypte Saint Paul110253.JPG|Крипта і саркофаги Жуаррського абатства
 
File:Jouarre Crypte Saint Paul110253.JPG|Крипта і саркофаги Жуаррського абатства
File:Jouarre Crypte Saint Paul110250.JPG|Крипта церкви Нотр-Дам в Жуаррі
+
File:Jouarre Crypte Saint Paul110250.JPG|Крипта церкви Нотр-Дам у Жуаррі
File:Jouarre Crypte Saint Paul110247.JPG|Капітель в крипті церкви Нотр-Дам в Жуаррі
+
File:Jouarre Crypte Saint Paul110247.JPG|Капітель у крипті церкви Нотр-Дам у Жуаррі
 
Image:126 Musée archéologique de Grenoble.jpg|крипта в церкві Святого Лорента в Греноблі
 
Image:126 Musée archéologique de Grenoble.jpg|крипта в церкві Святого Лорента в Греноблі
 
</gallery>
 
</gallery>
Рядок 49: Рядок 49:
 
* Gilbert, Edward. [http://links.jstor.org/sici?sici=0004-3079%28196503%2947%3A1%3C1%3ABATEB%3E2.0.CO%3B2-Y «Brixworth and the English Basilica.»] ''The Art Bulletin'', Vol. 47, No. 1. (Mar., 1965), pp 1—20.
 
* Gilbert, Edward. [http://links.jstor.org/sici?sici=0004-3079%28196503%2947%3A1%3C1%3ABATEB%3E2.0.CO%3B2-Y «Brixworth and the English Basilica.»] ''The Art Bulletin'', Vol. 47, No. 1. (Mar., 1965), pp 1—20.
 
* ''[http://libmma.contentdm.oclc.org/cdm/ref/collection/p15324coll10/id/156533 Age of spirituality: late antique and early Christian art, third to seventh century]'' from The Metropolitan Museum of Art
 
* ''[http://libmma.contentdm.oclc.org/cdm/ref/collection/p15324coll10/id/156533 Age of spirituality: late antique and early Christian art, third to seventh century]'' from The Metropolitan Museum of Art
* [http://www.n-tv.de/773873.html Велика колекція меронвізького мистецтва була вивезена з Берліну радянськими військами в 1945 році]{{ref-de}}
+
* [http://www.n-tv.de/773873.html Велика колекція меронвізького мистецтва була вивезена з Берліна радянськими військами в 1945 році]{{ref-de}}
   
 
{{Мистецькі течії|state=autocollapse}}
 
{{Мистецькі течії|state=autocollapse}}
Рядок 58: Рядок 58:
 
[[Категорія:Період Меровінгів]]
 
[[Категорія:Період Меровінгів]]
 
[[Категорія:Історія мистецтва]]
 
[[Категорія:Історія мистецтва]]
  +
[[Категорія:Західне мистецтво]]
  +
[[Категорія:Мистецтво Бельгії]]
  +
[[Категорія:Мистецтво Люксембургу]]
  +
[[Категорія:Мистецтво Нідерландів]]
  +
[[Категорія:Мистецтво Німеччини]]
  +
[[Категорія:Мистецтво Франції]]

Поточна версія на 04:33, 13 вересня 2019

Баптистерій собору Святого Леонса в Фрежусі
Баптистерій собору Святого Спасителя в Екс-ан-Прованс

Меровінзьке мистецтво — це мистецтво франкської династії Меровінгів, яка правила з 5 по 8 сторіччя на території сучасної Франції, Бенелюксу та частини Німеччини. Встановлення династії Меровінгів у Галлії у 5-му сторіччі призвело до важливих змін у мистецтві. Скульптура відкотилася назад майже до просто техніки прикрашення саркофагів, вівтарів та церковних меблів. Натомість, в роботі по золоту та новому виді мистецтва — ілюмінуванні манускриптів, відбулась інтеграція «варварського» тваринного стилю оздоблення з мотивами пізньої античності та іншими запозиченнями аж до Сирії чи Ірландії, що врешті решт і утворили мистецтво Меровінгів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Об'єднання Франкського королівства під владою Хлодвіга І (465—511) та його нащадками збіглося з потребою будівництва церков, особливо монастирських, оскільки їх вбачали оплотом меровінзької церкви. Плани церковних будівель часто продовжували традицію римських базилік, однак отримували вплив з різних усюд, навіть Сирії та Вірменії. На сході королівства більшість будівель була дерев'яна, а от використання каменю для важливих будівель було більш поширене на заході та півдні, які були завойовані королівством пізніше. Звичайно, більшість основних соборів і церков протягом століть була перебудована і не раз, однак археологія дозволила реконструювати багато меровінзьких планів будівель. Опис у творі єпископа Григорія Турського «Історія франків» базиліки Святого Мартіна, що була побудована в Турі Святим Перпетусом (єпископ 460—490) на початку меровінзького періоду на той час на околиці франкської території, примушує жалкувати, що споруда не збереглася. За його описом це була одна з найкрасивіших меровінзьких будівель, що мала 120 мармурових колон, башти на східній стороні та декілька мозаїк.

«Базиліка Святого Мартіна давала вертикальний наголос і комбінацію блоків, що формували складний внутрішній простір, і відповідно багатий зовнішній силует, — все, що потім стало особливостями романського стилю».[1]

Одна з рис базиліки Святого Мартіна, яка стала особливістю франкської церковної архітектури, — це розміщення саркофагу або релікварію святого на постаменті, щоб він був видимий поза вівтарем, деколи в апсиді. Римська традиція не знала таких франкських інновацій.[2] Церква Святого Петра у французькому В'єнні) — єдиний приклад будівлі, що зберiг ці риси до нашого часу. Ряд інших будівель, що за описами мали ці риси, однак зараз втрачені, включають меролінзькі фундаменти абатства Сен-Дені, церкви Святого Гереона в Кельні та абатства Сен-Жермен-де-Пре в Парижі.

До наших часів збереглися декілька невеликих будівель, особливо баптистеріїв, які вийшли з моди та не перебудовувались. В прованських Екс-ан-Прованс, Р'є та Фрежусі збереглися три октогональні баптистерії, кожен накритий куполом, поставленим на колони, що свідчить про східний вплив на них (зокрема, баптистерій в Р'є, департамент Альпи Верхнього Провансу, нагадує баптистерій Святого Георгія в Езрі, Сирія). Від прованських баптистеріїв (за винятком баптистерію в Венаску, що має план чотирилистника), дуже відрізняється Баптистерій Святого Іоанна Хрестителя в Пуатьє (6 сторіччя) має прямокутну форму з трьома апсидами по боках. Оригінальна будівля ймовірно зазнала численних змін, однак вона зберігає моронвізький характер в оздобленні (мармурових капітелях).

З численної кількості крипт (які були численні з урахуванням тогочасного культу святих) збереглися лише крипти в церкві святого Северина в регіоні Бордо, Святого Лорента в Греноблі та Жуаррського аббатства (7 століття).

Інше мистецтво[ред. | ред. код]

Сакраментарій Геласія. Обкладинка та перші слова (манускрипт в Ватиканській бібліотеці)

У 7-му сторіччі меровінзькі ремісники мали добру репутацію, наприклад їх запросили до Англії для відновлення мистецтва виробництва скла (яке було втрачено на півночі Європи після розвалу Римської імперії) та для будівництва місцевих церков.[3] Меровінзькі каменярі широко використовували техніку opus gallicum (викарблення дірок в камінні, в які потім вставлялися дерев'яні елементи будівлі) та принесли його до Англії, а після завоювання Англії норманами, вже вони принесли цю техніку до Італії.

Збереглося дуже мало меронвізьких ілюмінованих манускриптів, з них найбільш багато оздоблений — Сакраментарій Геласія (8-ме сторіччя), що зберігається в Ватиканській бібліотеці. Він має геометричне та тваринне оздоблення, менше складне, ніж Острівне мистецтво Британських островів, але схоже на похідне від мотивів роботи по металу, з деяким впливом Пізньої Античності та Близького Сходу. Основними центрами ілюмінації манускриптів були Люксойське абатство в Бургундії та ірландська місія (пізніше її дочірнє «представництво» в абатство Корбі) в Пікардії.

Велика колекція меронвізького мистецтва до Другої світової війни існувала у Берліні та була вивезена з Німеччини радянськими військами в Росію, де перебуває і досі[4][5][6].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. V.I. Atroshenko and Judith Collins, The Origins of the Romanesque (Lund Humphries, London) 1985, p. 48. ISBN 0-85331-487-X
  2. Werner Jacobsen, «Saints' Tombs in Frankish Church Architecture» Speculum 72.4 (October 1997:1107-1143).
  3. Беда Преподобний. Lives of the Holy Abbots of Wearmouth and Jarrow.
  4. Effros, Bonnie (14 June 2012). Uncovering the Germanic Past: Merovingian Archaeology in France, 1830-1914. Oxford University Press. с. 298. с. 464. ISBN 9780199696710. 
  5. (www.dw.com), Deutsche Welle (16.08.2007). Germany Worried About Losing Out in Looted Art Row | Culture | DW.COM | 16.08.2007. DW.COM. DW. Процитовано 19 August 2016. 
  6. Harding, Luke (13 March 2007). Russia displays looted German treasure. The Guardian. Процитовано 19 August 2016. /

Посилання[ред. | ред. код]