Мертва мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:35, 23 червня 2019, створена Alex Khimich (обговорення | внесок) (оформлення, стиль)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ме́ртва мо́ва (також, згасла або зникла мова) — мова, що не має живих носіїв, для яких вона є рідною. Таке трапляється, коли одна мова повністю заміщається іншою, як, наприклад, коптська мова була заміщена арабською, а багато корінних американських мов були витіснені англійською, французькою, іспанською і португальською мовами.

Мова стає мертвою також в тому випадку, коли вона еволюціює і розвивається в іншу мову або навіть в групу мов. Прикладом такої мови є латинська мова — мертва мова, але є предком сучасних романських мов, староанглійської мови — сучасної англійської.

В деяких випадках мертва мова продовжує використовуватися з науковою і релігійною метою. Таким чином використовуються мови — санскрит, латина, староцерковнослов'янська, коптська, авестійська мова (східна староіранська), старотибетська мова, староефіопська (Ґеез) та ін.

Іноді мертва мова може знову стати живою (відродження мови), як, наприклад, сталося з івритом.

Існує тонка грань між мертвими мовами і стародавніми станами живих: так, давньоукраїнська мова, носіїв якої також немає, мертвою не вважається. Різниця в тому, чи перетекла стара форма мови в нову (нові) цілком, чи вони розщепилися і деякий час існували паралельно. Найчастіше літературна мова відривається від розмовної і застигає в якомусь своєму класичному вигляді, майже не змінюючись в подальшому; коли ж розмовна мова витворює нову літературну форму, стару можна вважати мертвою мовою.

Мова, яка має живих носіїв називається сучасною. Етнологи стверджують, що відомо 6 912 живих мов.[1]

Список[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтень 2001. Процитовано 25 січень 2007. 

Джерела[ред. | ред. код]