Відмінності між версіями «Мефферт Герман Адольфович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{редагую}} {{особа |ім'я = |оригінал імені = |зображення = |підпис_зображення = |...)
 
Рядок 37: Рядок 37:
 
У березні 1916 року новий директор гімназії К. А. Іванов звернувся з клопотанням до Опікунів Навчального округу і видачі Мефферту одноразової допомоги в розмірі 100 р. за його старанну службу і в цілях поліпшення його матеріального положення.
 
У березні 1916 року новий директор гімназії К. А. Іванов звернувся з клопотанням до Опікунів Навчального округу і видачі Мефферту одноразової допомоги в розмірі 100 р. за його старанну службу і в цілях поліпшення його матеріального положення.
   
У 1917 році у [[Петроград]]і і Царському Селі вже щосили лютував голод, викликаної трьома роками Першої світової війни. У подружжя Мефферт на той час народився первісток. Очевидно, сподіваючись на те, що в [[Україна|Україні]] голод менше, а, можливо, і в надії бути ближче до родичів. 1 вересня 1917 року Герман Адольфович подає прохання директору К.&nbsp;А.&nbsp;Іванову про відпустку на 29 днів для супроводу дружини з немовлям в [[Одеса|Одесу]], з наміром в подальшому перевестися на службу в Одеський навчальний округ<ref>[https://tsarselo.ru/yenciklopedija-carskogo-sela/istorija-carskogo-sela-v-licah/meffert-german-adolfovich-1882-posle-1928.html Энциклопедия Царского Села → История Царского Села в лицах → Мефферт Герман Адольфович (1882&nbsp;— после 1928)]</ref>.
+
У 1917 році у [[Петроград]]і і Царському Селі вже щосили лютував голод, викликаної трьома роками Першої світової війни. У подружжя Мефферт на той час народився первісток. Очевидно, сподіваючись на те, що в [[Україна|Україні]] голод менше, а, можливо, і в надії бути ближче до родичів. 1 вересня 1917 року Герман Адольфович подає прохання директору К.&nbsp;А.&nbsp;Іванову про відпустку на 29 днів для супроводу дружини з немовлям в [[Одеса|Одесу]], з наміром в подальшому перевестися на службу в [[Одеська учбова округа|Одеський навчальний округ]]<ref>[https://tsarselo.ru/yenciklopedija-carskogo-sela/istorija-carskogo-sela-v-licah/meffert-german-adolfovich-1882-posle-1928.html Энциклопедия Царского Села → История Царского Села в лицах → Мефферт Герман Адольфович (1882&nbsp;— после 1928)]</ref>.
  +
 
== На посаді консула ==
 
== На посаді консула ==
 
У [[Одеса|Одесі]] влаштувався персидським консулом. Не маючи детальних інструкцій від свого уряду в умовах відсутності можливості відносин із [[Тегеран]]ом, він діяв на свій розсуд. Консул розробив текст охоронної грамоти, ці грамоти консул почав видавати персам і туркам з метою захисту їх від обшуків, проте вони не мали ніякого значення<ref>[http://eportfolio.kubg.edu.ua/data/conference/2177/document.pdf Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6 / відп. ред. М. І. Михайлуца. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. – 460,]</ref>. Перський консул в Одесі Г. А. Мефферт опікувався також інтересами турецьких підданих в умовах радянської дійсності. Хоч і не мав на це спеціального дозволу. Консул просив захисту для пекарів, у яких увечері відбирали борошно, призначене для випікання хліба на наступний день; учнів музичних шкіл, у яких «реквізували» музичні інструменти, й вони не могли закінчити освіту; підприємців, крамниці яких закривали без пояснень. Він пропонував або підтвердити права перських і турецьких підданих, або видати працівникам консульства та всім турецьким і перським громадянам паспорти для виїзду на батьківщину. Клопотання консула за рекомендацією НКЗС [[УСРР]] було відхилено<ref>[http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-b0577486-2628-4238-827b-bf2e72db2bd2/c/16.pdf. АРХІВНА СКЛАДОВА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 рр.]</ref>.
 
У [[Одеса|Одесі]] влаштувався персидським консулом. Не маючи детальних інструкцій від свого уряду в умовах відсутності можливості відносин із [[Тегеран]]ом, він діяв на свій розсуд. Консул розробив текст охоронної грамоти, ці грамоти консул почав видавати персам і туркам з метою захисту їх від обшуків, проте вони не мали ніякого значення<ref>[http://eportfolio.kubg.edu.ua/data/conference/2177/document.pdf Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6 / відп. ред. М. І. Михайлуца. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2017. – 460,]</ref>. Перський консул в Одесі Г. А. Мефферт опікувався також інтересами турецьких підданих в умовах радянської дійсності. Хоч і не мав на це спеціального дозволу. Консул просив захисту для пекарів, у яких увечері відбирали борошно, призначене для випікання хліба на наступний день; учнів музичних шкіл, у яких «реквізували» музичні інструменти, й вони не могли закінчити освіту; підприємців, крамниці яких закривали без пояснень. Він пропонував або підтвердити права перських і турецьких підданих, або видати працівникам консульства та всім турецьким і перським громадянам паспорти для виїзду на батьківщину. Клопотання консула за рекомендацією НКЗС [[УСРР]] було відхилено<ref>[http://cejsh.icm.edu.pl/cejsh/element/bwmeta1.element.desklight-b0577486-2628-4238-827b-bf2e72db2bd2/c/16.pdf. АРХІВНА СКЛАДОВА ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 рр.]</ref>.

Версія за 15:12, 15 січня 2020

Мефферт Герман Адольфович
Народився 1 січня 1882(1882-01-01)
Алаверді (Грузія)
Помер 1928(1928)
Діяльність дипломат
Відомий завдяки Консул Персії в Одесі (1918-1921)

Герман Адольфович Мефферт (1882—1928) — дворянин, лютеранин. Консул Персії в Одесі (1918-1921)[1].

Життєпис

Народився 1 січня 1882 року в місті Алаверді (Грузія). Закінчив реальне училище, мав свідоцтво на право викладання французької мови в початкових класах.

До 1910 викладав французьку мову в Елисаветпольській гімназії (м. Гянджа, Азербайджан). У 1910—1911 роках він викладав в гімназії при церкві Св. Катерини в Санкт-Петербурзі.

З 15 вересня 1911 по 1917 рр. — вільнонайманий викладач підготовчого класу (чистописання, російська мова і арифметика) і французької мови в Імператорської Миколаївської Царскосільській гімназії, з 1916 — штатний помічник класних наставників.

З 1 по 15 червня 1914 року було організовано дуже пізнавальна і цікава екскурсія на Волгу і Урал групи учнів з 2 по 8 класу в кількості 20 осіб (17 гімназистів і 3 викладача) за маршрутом Санкт-Петербург — Рибінськ — Казань — Уфа — Златоуст — Єкатеринбург — Санкт-Петербург. З учнями їздили викладачі: А. Бородін, А. М. Малоземов, Г. А. Мефферт.

У документах 1915—1916 роки Мефферт фігурує, як викладач, який «не може бути затверджений в званні вчителя середніх навчальних закладів».

У березні 1916 року новий директор гімназії К. А. Іванов звернувся з клопотанням до Опікунів Навчального округу і видачі Мефферту одноразової допомоги в розмірі 100 р. за його старанну службу і в цілях поліпшення його матеріального положення.

У 1917 році у Петрограді і Царському Селі вже щосили лютував голод, викликаної трьома роками Першої світової війни. У подружжя Мефферт на той час народився первісток. Очевидно, сподіваючись на те, що в Україні голод менше, а, можливо, і в надії бути ближче до родичів. 1 вересня 1917 року Герман Адольфович подає прохання директору К. А. Іванову про відпустку на 29 днів для супроводу дружини з немовлям в Одесу, з наміром в подальшому перевестися на службу в Одеський навчальний округ[2].

На посаді консула

У Одесі влаштувався персидським консулом. Не маючи детальних інструкцій від свого уряду в умовах відсутності можливості відносин із Тегераном, він діяв на свій розсуд. Консул розробив текст охоронної грамоти, ці грамоти консул почав видавати персам і туркам з метою захисту їх від обшуків, проте вони не мали ніякого значення[3]. Перський консул в Одесі Г. А. Мефферт опікувався також інтересами турецьких підданих в умовах радянської дійсності. Хоч і не мав на це спеціального дозволу. Консул просив захисту для пекарів, у яких увечері відбирали борошно, призначене для випікання хліба на наступний день; учнів музичних шкіл, у яких «реквізували» музичні інструменти, й вони не могли закінчити освіту; підприємців, крамниці яких закривали без пояснень. Він пропонував або підтвердити права перських і турецьких підданих, або видати працівникам консульства та всім турецьким і перським громадянам паспорти для виїзду на батьківщину. Клопотання консула за рекомендацією НКЗС УСРР було відхилено[4].

Сім'я

  • Дружина — Євгенія Карлівна Фон-Фірка (1891)
  • Донька — Тетяна (1918)
  • Донька — Елеонора (1927)

Примітки