Відмінності між версіями «Механіка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Скасування редагування № 24686399 користувача 192.230.35.67 (обговорення))
Мітка: Скасування
 
(Не показані 11 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Механіка''' (від {{lang-el|Μηχανική}}, mechane — [[знаряддя]], [[споруда]]) — в загальному розумінні [[наука]] про [[Рух (механіка)|механічний рух]] та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук.
+
'''Механіка''' (від {{lang-el|Μηχανική}}, mechane&nbsp;— [[знаряддя]], [[споруда]], мистецтво побудови машин)&nbsp;— в загальному розумінні [[наука]] про [[Рух (механіка)|механічний рух]] та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук. Також це розділ фізики який вивчає закон механічного руху і механічної взаємодії. Термін «механіка» ввів у науку [[Арістотель]].<ref> Механіка. // {{БСЭ}} </ref> [[Вольтер]] уважав, що «історія механічних мистецтв є, імовірно, найкориснішою з усіх».
   
 
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформованого твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, [[опір матеріалів]] та ін.
 
Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформованого твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, [[опір матеріалів]] та ін.
   
  +
== Історія ==
  +
{{Main|Історія механіки}}
 
Засновником механіки вважається [[Галілео Галілей]]. Основні закони динаміки встановив [[Ісаак Ньютон]]. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені [[Діннік Олександр Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Динник]], [[Граве Дмитро Олександрович|Д.&nbsp;О.&nbsp;Граве]], Г.&nbsp;М.&nbsp;Савін, А.&nbsp;Д.&nbsp;Коваленко, [[Кільчевський Микола Олександрович|Микола Кільчевський]] та ін. Питання механіки розробляють в інститутах [[НАН України]], на кафедрах ряду вузів країни.
 
Засновником механіки вважається [[Галілео Галілей]]. Основні закони динаміки встановив [[Ісаак Ньютон]]. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені [[Діннік Олександр Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Динник]], [[Граве Дмитро Олександрович|Д.&nbsp;О.&nbsp;Граве]], Г.&nbsp;М.&nbsp;Савін, А.&nbsp;Д.&nbsp;Коваленко, [[Кільчевський Микола Олександрович|Микола Кільчевський]] та ін. Питання механіки розробляють в інститутах [[НАН України]], на кафедрах ряду вузів країни.
   
Рядок 18: Рядок 20:
 
*** [[Гідродинаміка]]
 
*** [[Гідродинаміка]]
 
** [[Газодинаміка]]
 
** [[Газодинаміка]]
** [[Механіка деформованого твердого тіла]]
+
** [[Механіка деформівного твердого тіла]]
 
*** [[Теорія пружності]]
 
*** [[Теорія пружності]]
 
*** [[Теорія пластичності]]
 
*** [[Теорія пластичності]]
 
*** [[Механіка руйнування]]
 
*** [[Механіка руйнування]]
 
* [[Прикладна механіка]]
 
* [[Прикладна механіка]]
  +
** [[Геомеханіка]]
** [[Механіка гірських порід]]
 
  +
*** [[Гірнича геомеханіка]]
 
*** [[Механіка гірських порід]]
  +
*** [[Механіка ґрунтів]]
 
** [[Опір матеріалів]]
 
** [[Опір матеріалів]]
 
** [[Будівельна механіка]]
 
** [[Будівельна механіка]]
Рядок 44: Рядок 49:
 
|видавництво=Вища школа
 
|видавництво=Вища школа
 
|знаходження=Київ}}, 516 с.
 
|знаходження=Київ}}, 516 с.
  +
* [[Термомеханіка]] неферомагнітних електропровідних тіл за дії імпульсних електромагнітних полів з модуляцією амплітуди : [монографія] / О. Р. Гачкевич, Р. С. Мусій, Д. В. Тарлаковський ; Ін-т приклад. проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Держ. ун-т аерокосм. технологій (Моск. авіац. ін-т). – Львів : Сполом, 2011. – 216 с. : іл. – Бібліогр.: с. 183-209 (366 назв). – ISBN 978-966-665-644-8
  +
* Діяльність видатних механіків на Україні / Т. В. Путята, Б. Н. Фрадлін; Під ред. А. Д. Коваленка. — К.: Держтехвидав УРСР, 1952. — 268 с.
  +
  +
== Посилання ==
  +
{{примітки}}
  +
  +
{{Розділи фізики}}
   
 
[[Категорія:Механіка| ]]
 
[[Категорія:Механіка| ]]

Поточна версія на 16:02, 17 березня 2019

Механіка (від грец. Μηχανική, mechane — знаряддя, споруда, мистецтво побудови машин) — в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук. Також це розділ фізики який вивчає закон механічного руху і механічної взаємодії. Термін «механіка» ввів у науку Арістотель.[1] Вольтер уважав, що «історія механічних мистецтв є, імовірно, найкориснішою з усіх».

Механіку поділяють на загальну механіку, механіку суцільних середовищ і прикладну механіку. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, теоретичну механіку тощо. Основу механіки суцільних середовищ становить гідроаеромеханіка, газова динаміка, механіка деформованого твердого тіла. До прикладної механіки відносять механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку, опір матеріалів та ін.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія механіки

Засновником механіки вважається Галілео Галілей. Основні закони динаміки встановив Ісаак Ньютон. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О. М. Динник, Д. О. Граве, Г. М. Савін, А. Д. Коваленко, Микола Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.

Механічні дисципліни[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. , 516 с.
  • Термомеханіка неферомагнітних електропровідних тіл за дії імпульсних електромагнітних полів з модуляцією амплітуди : [монографія] / О. Р. Гачкевич, Р. С. Мусій, Д. В. Тарлаковський ; Ін-т приклад. проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача, Нац. ун-т "Львів. політехніка", Держ. ун-т аерокосм. технологій (Моск. авіац. ін-т). – Львів : Сполом, 2011. – 216 с. : іл. – Бібліогр.: с. 183-209 (366 назв). – ISBN 978-966-665-644-8
  • Діяльність видатних механіків на Україні / Т. В. Путята, Б. Н. Фрадлін; Під ред. А. Д. Коваленка. — К.: Держтехвидав УРСР, 1952. — 268 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Механіка. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)