Механіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Механіка (рос. механика, англ. mechanics, нім. Mechanik f) (гр. mechanike, mechane - знаряддя, споруда) в загальному розумінні - комплекс різних розділів науки, які вивчають функціонування машин, машиноподібних пристроїв та об'єктів.

МЕХАНІКА – наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Механіку поділяють на загальну механіку, механіку рідини й газу та механіку деформівного твердого тіла. В кожному з цих розділів розрізняють статику, кінематику й динаміку. До загальної механіки відносять аналітичну механіку, небесну механіку, балістику, теорію гіроскопів, теорію стійкості руху, а також теорію коливань, біомеханіку, загальні теоретичні питання механіки, експериментальну механіку тощо. Основу механіки рідини й газу становлять гідроаеромеханіка, газова динаміка. До механіки деформівного твердого тіла відносять теорію деформування тіл, механіку ґрунтів і сипких тіл, будівельну механіку і опір матеріалів. Засновником механіки є Ґ.Ґалілей. Основні закони динаміки встановив І.Ньютон. Значний внесок у розвиток механіки зробили українські вчені О.М.Динник, Д.О.Граве, Г.М. Савін, А.Д. Коваленко, М.О.Кільчевський та ін. Питання механіки розробляють в інститутах НАН України, на кафедрах ряду вузів країни.

Механічні дисципліни

Література