Мехмед III
Мехмед III | |
---|---|
осман. محمد ثالث тур. Üçüncü Mehmet | |
![]() | |
Народився |
26 травня 1566 Маніса, Туреччина |
Помер |
22 грудня 1603[1][2] (37 років) Константинополь, Османська імперія |
Поховання | Стамбул |
Країна | Османська імперія |
Діяльність | правитель |
Знання мов | османська[3] |
Посада | султан[d] |
Конфесія | іслам |
Рід | Османи |
Батько | Мурад III |
Мати | Сафіє Султан |
Брати, сестри | • Айше Султан[d], Айше султан, Фахріє Султан і Фатьма султан |
У шлюбі з | Хандан Султан і Халіме-султан |
Діти | Ахмед I, Мустафа I, Яхія Олександр, Шехзаде Махмуд і Ділруба Султан |
Автограф |
![]() |
![]() | |
Мехмед III (Мегмед ІІІ; осман. محمد ثالث - Mehmed-i slis; тур. nc Mehmet; 26 травня 1566 — 22 грудня 1603) — 13-й османський султан, син Мурада III і Сафіє Султан Під час правління Мехмеда III починається занепад Османської імперії.
Біографія[ред. | ред. код]
Мехмед III народився в травні 1566 в Стамбулі в сім'ї майбутнього османського султана Мурада III і його наложниці Сафіє-султан.
Вступив на престол у 1595 і відразу ж стратив 19 своїх братів за законом Фатіха, побоюючись змови з їхнього боку. Той же страх став причиною введення Мехмедом згубного звичаю не давати царевичам брати участь в управлінні державою за життя батька (як це робилося до тих пір), а тримати їх під замком у Топкапи, в павільйоні «Кафес» («клітка»).
На початку правління Мехмеда III в Константинополі був затриманий, а потім і безслідно пропав, російський посол Данило Ісленьев. Саме правління султана Мехмеда відзначено повстанням Джелалі в Анатолії, причиною якого стало в основному тяжке становище населення через політику Високої Порти.
У 1593 році починається Тринадцятирічна війна в Угорщині, приводом до якої послужив розгром австрійським військом турецького загону під фортецею Сисак. Успіхи австрійців на Дунаї, а заодно і вдалий виступ проти Османської імперії волоського князя Міхая Хороброго, викликали в Константинополі повстання народу і яничарів. За наполяганням великого візира Дамат Ібрагіма-паші і шейх-уль-ісламу Мехмед III у 1596 році рушив з військом до Угорщини, здобув перемогу в Керестецкой битві, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь до свого зніженого життя. У 1600 році після довгих і невдалих переговорів турки прорвали оборонну лінію Габсбургів, взявши стратегічно важливу фортецю Надьканіжа. Над Віднем знову нависла загроза облоги, і 1601 року Габсбурги спробували повернути Надьканижа, але безуспішно, проте австрійській армії вдалося взяти Секешфехервар, який турки повернули в 1602 році.
В азійських областях, захоплених у персів, відбувалися національно-визвольні повстання, туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє управління було засмучене, також як і управління військами. У роки правління Мехмеда III прискорюється занепад Османської імперії, і це виразилося в тому, що фактична влада в Османській державі опинилася в руках валіде-султан.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Халіме Султан — перша наложниця. Народила двох синів і доньку.
- Хандан Султан — наложниця. Народила як мінімум одного сина.
Діти[ред. | ред. код]
Сини:
- Шехзаде Селім (бл.1585 - помер 20 квітня 1597 від скарлатини)
- Шехзаде Махмуд - Шехзаде Махмуд (бл. 1587 - 1/7 червня 1603) - спадкоємець престолу (з квітня 1597). Мав велику популярність серед яничар з 15-ти років.Через це та пророцтво, що його батько Мехмед ІІІ помре через півроку( на 1603 р.) і Махмуд зійде на престол, Мехмед ІІІ наказав вночі 7 червня стратити сина чотирмя глухонімими катами.
- Ахмед I
- Мустафа I
Дочки:
- дочка (пом. 1628)
- дочка — була одружена з Тириакі Хасаном-пашою (пом. 1611).
- дочка — з листопада 1604 року було одружена з Мірахуром Мустафою-пашею (пом. 1610)
- дочка — з 10 лютого 1612 року було одружена з Махмудом-пашею (пом. 1643), сином Джігалазаде Юсуфа Синана-паші і його другої дружини — дочки Айше Хюмашах-султан.
- Дільруба-султан — (бл. 1594 - 1623) Повнорідна сестра султана Мустафи I. З 1604 роки була одружена за Кара Давут-пашею (пом. 8 січня 1623), який прославився вбивством онука Мехмеда III — султана Османа II. У шлюбі народився син, якого, за деякими даними, планували зробити султаном, змістивши душевнохворого Мустафу I.
- дочка — була одружена з Алі-пашею (пом. 1617).
Характер[ред. | ред. код]
Мехмед III був розпусний і кровожерливий (особливо жорстоко переслідував християн) проте любив літературу і поезію, якими займався і сам.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Рыжов, К. В. Все монархи мира. Мусульманский Восток VII-XV вв. — Вече, 2004. — 544 с. — ISBN 5-94538-301-5.
- Imber, Colin, The Ottoman Empire. London: Palgrave/Macmillan, 2002. ISBN 0 333 613872
|
|