Відмінності між версіями «Миколай Гербурт (кам'янецький каштелян)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Othernames|Гербурт}}
 
{{Othernames|Гербурт}}
 
{{Otherpersons|Миколай Гербурт (значення){{!}}Миколай Гербурт}}
 
{{Otherpersons|Миколай Гербурт (значення){{!}}Миколай Гербурт}}
'''Миколай Гербурт''' гербу власного (Павенжа) з [[Фельштин]]а ({{пом}} 21 лютого 1639<ref name="ЯККС9"> Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku…&nbsp;— S. 69.</ref>)&nbsp;— польський [[шляхтич]], військовик, урядник Корони Польської [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представник роду [[Гербурти|Гербуртів]].
+
'''Миколай Гербурт''' гербу власного (Павча) з [[Фельштин]]а ({{пом}} 21 лютого 1639<ref name="ЯККС9"> Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku…&nbsp;— S. 69.</ref>)&nbsp;— польський [[шляхтич]], військовик, урядник Корони Польської [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представник роду [[Гербурти|Гербуртів]].
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==

Поточна версія на 12:11, 5 лютого 2019

Миколай Гербурт гербу власного (Павча) з Фельштина (пом. 21 лютого 1639[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської Речі Посполитої. Представник роду Гербуртів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — Ян Гербурт, скальський староста[2], матір — Констанція[3].

Уряди (посади): кам'янецький каштелян (з 16 вересня 1635 року до смерті, попередник на посаді Олександр Пісочинський), староста скальський, тлумацький, уланівський. В Александера Замойського у 1637 році купив Купин[4]. Був похований у костелі Божого Тіла оо. домініканців у Львові[1].

Дружина — Анна з Жолкевських, діти:

  • Констанція (Анна[джерело?]) — дружина польного коронного писаря Яна Сапіги
  • Зузанна — дружина Франциска Стадницького, Константія Ободенського[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku… — S. 69.
  2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 261—262. (пол.)
  3. а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 7. — S. 262.
  4. Kupin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883. — Т. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 886. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]