Перегляд вихідного коду сторінки Миколаїв (Львівська область)

=== У складі Австрійської імперії, кін. XVIII&nbsp;ст.&nbsp;— поч. XX&nbsp;ст. ===
У [[1772]]&nbsp;р. територія району увійшла до складу Монархії Габсбургів (з [[1804]]&nbsp;р. [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]).

Уряд заохочував переселення німецьких колоністів на галицькі землі. Так на землях с.&nbsp;Добряни було засновано німецькі колонії [[Тернопілля|Дорнфельд]] та [[Красів (Миколаївський район)|Райхенбах]].

Зміна польської влади австрійською покращила життя народу (припинились шляхетські міжусобиці, почав наводитись лад). [[1773]]&nbsp;р. [[Дроговизьке староство]], до складу якого входив Миколаїв та 9 сіл, що були розташовані навколо, внесено в розпис державних маєтків і оцінене в 153180 золотих римських. У 1820&nbsp;р. це староство придбав польський граф [[Станіслав Скарбек]] за 178630 золотих римських і став фактичним власником Миколаєва. Тепер жителі міста мусили платити як державні податки, так і платежі на користь графа за те, що користувалися землею, пасовищами, пасіками. Жителі передмістя мали відбувати панщину. Скарбек був одним з найбагатших людей в Австрійській імперії та засновником притулку для сиріт і пристарілих, виділяв значні кошти на його утримання.

Майже половина земель, значна частина лісів, пасовищ і сінокосів належала земельним магнатам, які на території Миколаївщини були в основному поляками. Селянство краю не хотіло миритися з тяжким становищем і піднімалося на боротьбу проти соціального і національного гніту. В [[1846]]&nbsp;р. вибухнуло повстання. У той час село [[Велика Горожанка]] стало одним із центрів підготовки польського повстання проти Австрії. [[Селянська реформа 1848|Скасування панщини]] у 1848&nbsp;р. не влаштовувало селянство, яке сподівалося одержати землю, ліси, луки і пасовища. До нашого часу в більшості сіл Миколаївського району збереглися пам'ятні хрести, встановлені громадами на честь скасування панщини в Галичині.

Ще до початку війни у [[1914]]&nbsp;р. австріяки проводять будівництво укріплень на лінії Розділ&nbsp;— Верин&nbsp;— Миколаїв&nbsp;— Дроговиж. Будівництво фортеці в околицях Миколаєва, яка мала прикривати дороги на Карпати було припинено після дізнання про це російською розвідкою.

Наприкінці серпня 1914&nbsp;р. на території Миколаївщини розпочались запеклі бої. Спроби австрійців утримати Миколаїв у своїх руках закінчились поразкою. У запеклих боях на австрійсько-російському фронті брав участь легіон Українських Січових Стрільців.

У с.&nbsp;Пісочна розташовувався кіш [[УСС]]. До нашого часу в околицях с.&nbsp;Розвадів збереглися «касарні», тобто казарми, в яких проживали стрільці. Багато стрільців було розміщено в селах Верин, Надітичі, Рудники. В с.&nbsp;Велика Горожанка розміщалась пресова квартира УСС. Під час боїв багато сіл були повністю спалені. Воюючі сторони не жаліли навіть церков.

[[3 березня]] 1918&nbsp;р. в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду [[УНР|Української Народної Республіки]], на якому були присутні близько 10 000 осіб.<ref>''М.Литвин, К.Науменко.'' Історія ЗУНР.&nbsp;— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.&nbsp;— 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23</ref>