Перегляд вихідного коду сторінки Миколаїв (Львівська область)

=== XX століття ===
Після розвалу Австро-Угорської імперії на початку листопада 1918 року в [[Галичина|Галичині]] проголошено [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західноукраїнську Народну Республіку]]. У той час частина Миколаївщини увійшла до складу Жидачівського політичного повіту. Але польська влада прагнула приєднати Галичину до відновленої польської держави. Для захисту українських земель створюються [[Українська Галицька Армія]] (УГА). Миколаїв захищала Львівська бригада УГА, якою командував А.&nbsp;Бізанц (уродженець Миколаївщини з Дорнфельда-Тернопілля). 18 травня 1919&nbsp;р. Миколаїв та Розділ були зайняті польськими військами.

В серпні 1920 року частини Першої кінної армії вступили на землі Миколаївщини. Червоноармійці вибили поляків з залізничної станції Миколаїв-Дроговиж і захопили великі трофеї.

У березні 1921 року підписано [[Ризький мирний договір]], західноукраїнські землі перейшли під владу Польщі. На Миколаївщині розвивалася дрібна промисловість, виробництво вапна, кахлів, цегли, гончарного посуду. Велике підприємство Розвадівський вапняно-кахельний завод належав багатому єврейському капіталісту Шмораку. Більшість населення було зайнято в сільському господарстві і дуже страждало від безземелля. Найкращі землі продавались або передавались безкоштовно переселенцям з Польщі.

3 початком Другої світової війни посилилась підготовка до повстання проти польської влади. В середині вересня повстанці здійснили напад на громадську канцелярію в Надітичі і роззброїли 40 польських поліцаїв. Одночасно було роззброєно поліцію в Роздолі, Миколаєві на мостах через [[Дністер]]. Польські карателі з Жидачева розпочали наступ. Українські повстанці приготувались до оборони у с. Надітичі. Лише польське поповнення зі [[Стрий (місто)|Стрия]] змусило повстанців відступити за Дністер. Карателі жорстоко катували українців у Надітичах, Роздолі, Крупську та Верині, палили селянські господарства.

До кінця вересня пройшло розмежування між Німеччиною та [[СРСР]]. Комуністи створювали робітничо-селянські комітети, які перебирали в свої руки владу і контролювали всі сфери життя. Було націоналізовано вапняно-кахельний завод, ремісничі майстерні, млини, магазини, пекарні. У січні 1940 року було створено Миколаївський район у складі [[Дрогобицька область|Дрогобицької області]]. З лютого 1940 року почав працювати виконком районної Ради депутатів трудящих.

Навесні 1940 року між Дроговижем, Розвадовом і Миколаєвом почалося будівництво цементного заводу. Цьому сприяли багатющі поклади вапняку і глини.

З кінця червня 1941 року по кінець липня 1944 року Миколаївщина перебувала під фашистською окупацією. У серпні 1944 року відновлено Миколаївський район у складі Дрогобицької області. З грудня 1962 року [[Миколаїв]] увійшов до складу [[Жидачівський район|Жидачівського району]], а з 30.12.1962 з селищем міського типу [[Новий Розділ|Новий Роздол]]Миколаїв був містом обласного підпорядкування Львівської області<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/31%D0%B0-06 Указ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР»]</ref> до визнання Нового Роздолу містом у 1963 році.

[[6 грудня]] [[1966]] року утворено [[Миколаївський район (Львівська область)|Миколаївський район]] у складі [[Львівська область|Львівської області]] з центром у м.&nbsp;Миколаєві. 80-ті роки XX&nbsp;ст. показали, що командно-адміністративна система повністю вичерпала свої можливості. В [[Україна|Україні]] розпочинається процес національного відродження.