Відмінності між версіями «Октав Мірбо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Див. також)
м (tidy html5 bug fix - italics inside {{lang-xx}} template)
 
Рядок 27: Рядок 27:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Народився [[16 лютого]] [[1848]], в сім'ї лікаря. З 1859 по 1863 навчався в єзуїтському коледжі св. Франциска-Ксав'єра в Ванні (департамент [[Морбіан]]). В автобіографічному романі «''Себастьян Рок''» ({{lang-fr|''Sébastien Roch''}}) він описав свої шкільні роки. Під час франко-пруської війни 1870—1871 р. вступає до національної гвардії. Завоювавши популярність як журналіст (журнал [[Ревю Бланш]]), починає писати статті на літературні та політичні теми. Мірбо був пристрасним полемістом.
+
Народився [[16 лютого]] [[1848]], в сім'ї лікаря. З 1859 по 1863 навчався в єзуїтському коледжі св. Франциска-Ксав'єра в Ванні (департамент [[Морбіан]]). В автобіографічному романі «''Себастьян Рок''» ({{lang-fr|Sébastien Roch}}) він описав свої шкільні роки. Під час франко-пруської війни 1870—1871 р. вступає до національної гвардії. Завоювавши популярність як журналіст (журнал [[Ревю Бланш]]), починає писати статті на літературні та політичні теми. Мірбо був пристрасним полемістом.
   
У [[1886]] році виходять відразу дві його книги: збірка оповідань «Листи з моєї хатини» і автобіографічний роман «''Голгофа''» ({{lang-fr|''Le Calvaire''}}). Разом з [[Еміль Золя|Емілем Золя]] він виступив на захист [[Дрейфус Альфред|А. Дрейфуса]]; він проголошував промови на мітингах на його захист (1898—1899). Через рік після «''Саду тортур''» (Фр. ''Le Jardin des supplices'') (1899), Мірбо публікує новий роман — «''[[Щоденник покоївки]]''» (''Le Journal d'une femme de chambre'') (1900).
+
У [[1886]] році виходять відразу дві його книги: збірка оповідань «Листи з моєї хатини» і автобіографічний роман «''Голгофа''» ({{lang-fr|Le Calvaire}}). Разом з [[Еміль Золя|Емілем Золя]] він виступив на захист [[Дрейфус Альфред|А. Дрейфуса]]; він проголошував промови на мітингах на його захист (1898—1899). Через рік після «''Саду тортур''» (Фр. ''Le Jardin des supplices'') (1899), Мірбо публікує новий роман — «''[[Щоденник покоївки]]''» (''Le Journal d'une femme de chambre'') (1900).
   
 
З п'єс Мірбо найбільшою популярністю користувалася драма «''Влада грошей''» (''Les affaires sont les affaires'') (1903), що вирізняється соціальним критицизмом і напруженістю сценічної дії.
 
З п'єс Мірбо найбільшою популярністю користувалася драма «''Влада грошей''» (''Les affaires sont les affaires'') (1903), що вирізняється соціальним критицизмом і напруженістю сценічної дії.

Поточна версія на 03:41, 26 квітня 2018

Октав Мірбо
Octave Mirbeau
Октав Мірбо у 1900
Октав Мірбо у 1900
Народження 16 лютого 1848(1848-02-16)
  Тревьер (Нормандія), Франція
Смерть 16 лютого 1917(1917-02-16) (69 років)
  Париж, Франція
Поховання Пассі (кладовище)
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності публіцист, романіст, драматург
Роки активності: 18731913
Напрямок Імпресіонізм, Експресіонізм
Жанр роман, Комедія
Magnum opus: «Щоденник покоївки»
фр. Le Journal d’une femme de chambre (1900), «У золотих кайданах»
фр. Les affaires sont les affaires (1903)
Член Human Rights League[d]
Дружина Alice Regnault[d]
Нагороди та премії
Ґонкурівська академія
Сайт: mirbeau.asso.fr

CMNS: Октав Мірбо на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Октав Мірбо (фр. Octave Mirbeau; 1848 — †1917) — французький письменник, публіцист, романіст й драматург.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 лютого 1848, в сім'ї лікаря. З 1859 по 1863 навчався в єзуїтському коледжі св. Франциска-Ксав'єра в Ванні (департамент Морбіан). В автобіографічному романі «Себастьян Рок» (фр. Sébastien Roch) він описав свої шкільні роки. Під час франко-пруської війни 1870—1871 р. вступає до національної гвардії. Завоювавши популярність як журналіст (журнал Ревю Бланш), починає писати статті на літературні та політичні теми. Мірбо був пристрасним полемістом.

У 1886 році виходять відразу дві його книги: збірка оповідань «Листи з моєї хатини» і автобіографічний роман «Голгофа» (фр. Le Calvaire). Разом з Емілем Золя він виступив на захист А. Дрейфуса; він проголошував промови на мітингах на його захист (1898—1899). Через рік після «Саду тортур» (Фр. Le Jardin des supplices) (1899), Мірбо публікує новий роман — «Щоденник покоївки» (Le Journal d'une femme de chambre) (1900).

З п'єс Мірбо найбільшою популярністю користувалася драма «Влада грошей» (Les affaires sont les affaires) (1903), що вирізняється соціальним критицизмом і напруженістю сценічної дії.

Помер 16 лютого 1917 року в Парижі, похований на кладовищі Пассі.

Твори[ред.ред. код]

Дінго, 1924
  • Le Calvaire, роман (1886).
  • L'Abbé Jules, роман (1888) (Абат Жюль).
  • Sébastien Roch, роман (1890).
  • Dans le ciel, роман (18921893).
  • Les Mauvais bergers, трагедія (1897) (Погані пастухи).
  • Le Jardin des supplices, роман (1899) (Сад тортур).
  • Le Journal d'une femme de chambre, роман (1900) (Щоденник покоївки).
  • Les 21 jours d'un neurasthénique, роман (1901).
  • Les affaires sont les affaires, комедія (1903) (У золотих кайданах, 1908).
  • Farces et moralités, 6 комедій (1904).
  • La 628-E8, роман (1907).
  • Le Foyer, комедія (1908).
  • Dingo, , роман (1913).
  • Les Mémoires de mon ami (1919)
  • Un gentilhomme (1920).
  • Contes cruels, казки (1990).
  • L'Affaire Dreyfus (1991).
  • Lettres de l'Inde (1991).
  • Combats esthétiques (1993).
  • L'Amour de la femme vénale (1994).
  • Combats littéraires (2006).
  • Correspondance générale (2003-2005-2009).

Бібліографія[ред.ред. код]

Злодій, 1923
  • Pierre Michel[ru] — Jean-François Nivet, Octave Mirbeau, l'imprécateur au cœur fidèle, Séguier, 1990. (франц.)
  • Cahiers Octave Mirbeau (1994–2013).

Див. також[ред.ред. код]


  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.