Михайло Сигізмундович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Сигізмундович
біл. Міхайлушка Жігімонтовіч
Михайло Сигізмундович
Михайло Сигізмундович на мініатюрі з Лицевого зводу
Михайло Сигізмундович
Князь Стародубський і Брянський
1432 — 1445
Попередник: Сигізмунд Кейстутович
 
Народження: 1380-ті
Смерть: 1451 або 1452
Москва
Хрещене ім'я: Болеслав
Династія: Гедиміновичі
Батько: Сигізмунд Кейстутович
Мати: дочка Андрія Одинцевича

Медіафайли у Вікісховищі?

Михайло Сигізмундович (також Михайлушко, католицьке ім'я — Болеслав, біл. Міхаіл Жыгімонтавіч, 1380-і — 1451/52) — литовський князь з династій Гедиміновичів, син великого князя литовського, Сигізмунда Кейстутовича, князь стародубський та брянський (1432—1445).

Біографія

Молоді роки

З 1390 року разом з батьком та іншими знатними литовськими нобілями перебував як заручник у володіннях Тевтонського ордену. Коли Вітовт не дотримався своїх обіцянок тевтонцям та уклав з Ягайлом Острівську угоду в 1392 році Михайла разом з іншими заручниками кинули до темниці.

У 1398 році повернувся до Великого князівства Литовського та одружився з Анною, дочкою плоцього князя Земовита IV. У 1427-1429 роках перебував при дворі великого магістра Тевтонського ордену.

За правління батька

З 1432 року, коли його батько зайняв великокнязівський престол — перебував при ньому. Також командував військами які діяли проти Свидригайла Ольгердовича у боротьбі за владу у Литві.

У 1435 році литовські армії під командуванням Михайла здолали Свидригайла у битві під Вількомиром. Після цього він зайняв Оршу та взяв в облогу Вітебськ і Полоцьк. Під час правління батька також отримав у володіння Слуцьк, Слонім, Ховхлу та землі на Підляшші.

Після вбивства Сигізмунда у червні 1440 року частина литовських феодалів, головним чином в Жемайтії підтримали кандидатуру Михайла Сигізмундовича на великокнязівський трон. Проте великим князем було обрано Казимира Ягеллона. Згідно «Хроніки Биховця» Казимир, вступаючи на престол, подарував Михайлу Більськ, Брянськ, Сурож, Клецьк, Койданаву та Стародуб.

Повстання

Перебуваючи у Клецьку Михайло Сигізмундович задумав змову проти Казимира з метою захоплення влади у Великому князівстві, яка була розкрита. За іншими джерелами Михайло виїхав до свояків у Мазовію за підтримкою у боротьбі з Казимиром. Звідти вирушив до Молдови і потім до хана Золотої Орди, Саїд-Ахмада. На початку 1449 року разом з татарськими військами на короткий час захопив Сіверщину та Київ. Після невдачі шукав підтримки у Москві де його увязнили та пізніше отруїли.

Зі смертю Михайла лінія потомків Кейстута пересіклась.

Сім'я

Література та джерела

Джерела

  • Стрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси / Відп. ред. О. Купчинський. Наукове товариство ім. Шевченка. ‒ Львів, 2011. ‒ 1075 с. ‒ ISBN 966-8868-26-9
  • Хроника Быховца // Полное собрание русских летописей. — Т. 32. — Москва, 1975.

Література

  • Барвінський Б. Жигмонт Кейстутович великий князь литовсько-руський (1432—1440): Іст. монографія. — Жовква, 1905.
  • Пазднякоў В. Міхаіл Жыгімонтавіч / Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.
  • Попель Р. И. Князь Михайлушка Жигимонтович: политическая биография // Alba Ruscia: белорусские земли на перекрестке культур и цивилизаций (X—XVI вв.). — М.: Квадрига, 2015. — 256 с. ISBN 978-5-91791-182-3. — С. 102—121.
  • Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław: Wydawnictwo Historyczne, 1999. — 319 s. ISBN 83-913563-1-0. — S. 224—227.