Михайло Юрій Чорторийський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:27, 12 січня 2017, створена Бучач-Львів (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Юрій Чарторийський
Інші імена Міхал Єжи Чарторийський
Народився 1621(1621)
Клевань
Помер 1692(1692)
Підгірці
Посада Брацлавські воєводи і Волинські воєводи
Конфесія католик
Батько Микола Юрій Чорторийський
Мати Ізабела з Корецьких
Рід Чорторийські
У шлюбі з Q28170424?
Діти Казимир Чорторийський
  • POL COA Czartoryski.svg

Михайло Юрій Чорторийський (пол. Michał Jerzy Czartoryski, 1621—1692) — аристократ часів Речі Посполитої, князь. Дідич на Клевані та Жукові.

Життєпис[ред.ред. код]

Батько - князь Микола-Юрій Чорторийський, матір - дружина батька княжна Ізабела Корецька.

Молоді роки провів в навчанні за кордоном. Був у свій час добре освіченою людиною.

1642 року був прийнятий до двору короля Владислава IV Вази. 1645-го став крем'янецьким старостою після Петра Даниловича. Брав участь в козацькій війні на стороні Речі Посполитої. 1649 був під Зборовом. 1651 керував панцерною коругвою в полку великого коронного гетьмана Миколая Потоцького-«Ведмежої лапи» під Берестечком. 1653-го знаходився в королівському військовому таборі під Жванцем.

1653 року став волинським каштеляном, 1655-го закликав волинську шляхту до протидії шведам. 1658 був призначений брацлавським воєводою. 1660 був відзначений під Чудновим, обраний в числі комісарів для угоди з козаками (за це отримав подяку на галицькому сеймику). Від короля Яна ІІ Казімежа отримав посаду волинського воєводи 20 липня 1661 року.

1667 був обраний Сеймом комісаром для владнання прикордонних справ з Молдавією. Підписував елекцію (тобто вибори) короля Міхала Вишневецького. Був посередником між претендентами на корону Міхалом Корибутом Вишневецьким та Яном Собеським. 1672 року підтримував голомбську конфедерацію. Найдовше підтримував сторону короля. На виборах 1674 року підтримував сторону Карла Лотаринзького, пізніше підписав вибір королем Яна III Собеського. 1677 року обраний послом до Москви. Мав панцерну хоругву в компуті під час Віденської битви 1683 року. В грудні 1688 написав заповіт, за яким мав бути похований в костелі місіонерів у Варшаві.

Був власником Чернелиці, фундатором будівництва кляштору домініканів[1] (разом з дружиною Евфрозиною зі Станіславських — вдовою снятинського старости Пйотра (Петра) Потоцького[2]), замку (1659 року), в Чернелиці.

Помер 22 лютого 1692 року в Підгірцях.[3]

Сім'я[ред.ред. код]

Перша дружина — Розина фон Еккенберг (1646 року, шлюб у червні 1646),[4]) яка померла невдовзі, дітей не мали.
Друга дружина — Евфрозина Станіславська, вдова снятинського старости Пйотра Потоцького, дітей не мали, померла 1668 року.
З 3-ю дружиною — вдовою Яна Олєсьніцького Йоанною з Олендзьких — мав сина Казимира (підканцлера литовського).[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 55.
  2. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy… — S. 53.
  3. Michał Jerzy ks. Czartoryski na Klewaniu i Żukowie h. Pogoń Litewska (ID: 3.662.239).
  4. Piwarski K. Czartoryski Michał Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (1621—1692)… — S. 287.
  5. Piwarski K. Czartoryski Michał Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (1621—1692)… — S. 288.

Література[ред.ред. код]

  • Piwarski K. Czartoryski Michał Jerzy, na Klewaniu i Żukowie (1621—1692) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 287—288. (пол.)
  • Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 50-55. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.