Відмінності між версіями «Михайло (Митрофанов)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(стиль, правопис)
 
Рядок 51: Рядок 51:
 
У 1922 році доєднався до [[Обновленство|обновленства]]. У 1924 році призначається єпископом Вальківським і вікарієм Харківської єпархії.
 
У 1922 році доєднався до [[Обновленство|обновленства]]. У 1924 році призначається єпископом Вальківським і вікарієм Харківської єпархії.
   
З жовтня 1924 року стає єпископом Бердянським, а з лютого 1925 року переходить до Звенигородської єпархії. Водночас призначається настоятелем Києво­-Печерської Лаври. Проте керував останньою лише 1 місяць через спротив обновленству з боку тамтешнього чернецтва на чолі із [[Єрмоген (Голубєв)|Єрмогеном Голубєвим]]. Тому у березні 1925 року повертається до Бердянської єпархії. З червня 1925 року стає єпископом Криворізьким, з серпня — єпископом Конотопським. Того ж року був делегатов III Всеросійського Помісного Собору (обновленського) православних церков, де було підтверджено автокефальний статус Української синодальної церкви.
+
З жовтня 1924 року стає єпископом Бердянським, а з лютого 1925 року переходить до Звенигородської єпархії. Водночас призначається настоятелем Києво­-Печерської Лаври. Проте керував останньою лише 1 місяць через спротив обновленству тамтешнього чернецтва на чолі з [[Єрмоген (Голубєв)|Єрмогеном Голубєвим]]. Тому у березні 1925 року повертається до Бердянської єпархії. З червня 1925 року стає єпископом Криворізьким, з серпня — єпископом Конотопським. Того ж року був делегатом III Всеросійського Помісного Собору (обновленського) православних церков, де було підтверджено автокефальний статус Української синодальної церкви.
   
 
У вересні 1926 року призначено на Мелітопольську кафедру. 1927 року стає єпископом Кременчуцьким. У 1934 році призначається архієпископом Запорізьким. 9 лютого 1938 року звільнений за штат та арештований. Усе майно в його квартирі, що знаходилося у приміщенні Пилипівської церкви по вул. Гоголя, 66, кв. 1 було
 
У вересні 1926 року призначено на Мелітопольську кафедру. 1927 року стає єпископом Кременчуцьким. У 1934 році призначається архієпископом Запорізьким. 9 лютого 1938 року звільнений за штат та арештований. Усе майно в його квартирі, що знаходилося у приміщенні Пилипівської церкви по вул. Гоголя, 66, кв. 1 було

Поточна версія на 08:47, 13 серпня 2019

Михайло Митрофанов
Михайло Ерастович Митрофанов
 
Альма-матер: духовно­півче училище Троіце-­Сергієвої Лаври
Народження: 1873(1873)
Смерть: 16 лютого 1938
Священство: архієпископ

Михайло (світське ім'я — Михайло Ерастович Митрофанов, рос. Митрофанов Михаил Эрастович) 1873 — 16 лютого 1938) — церковний діяч Російської православної церкви і Української синодальної церкви.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1873 році. Навчався в духовно­півчому училищі Троіце-­Сергієвой Лаври. 1908 року прийняв чернечий постриг. У 1915 році Михайла було рукопокладено в ієромонахи. 1921 року надано сан архімандрита.

У 1922 році доєднався до обновленства. У 1924 році призначається єпископом Вальківським і вікарієм Харківської єпархії.

З жовтня 1924 року стає єпископом Бердянським, а з лютого 1925 року переходить до Звенигородської єпархії. Водночас призначається настоятелем Києво­-Печерської Лаври. Проте керував останньою лише 1 місяць через спротив обновленству тамтешнього чернецтва на чолі з Єрмогеном Голубєвим. Тому у березні 1925 року повертається до Бердянської єпархії. З червня 1925 року стає єпископом Криворізьким, з серпня — єпископом Конотопським. Того ж року був делегатом III Всеросійського Помісного Собору (обновленського) православних церков, де було підтверджено автокефальний статус Української синодальної церкви.

У вересні 1926 року призначено на Мелітопольську кафедру. 1927 року стає єпископом Кременчуцьким. У 1934 році призначається архієпископом Запорізьким. 9 лютого 1938 року звільнений за штат та арештований. Усе майно в його квартирі, що знаходилося у приміщенні Пилипівської церкви по вул. Гоголя, 66, кв. 1 було описано і виставлене на продаж. Розстріляний 16 лютого 1938 року. На сьогодні його архівно­кримінальна справа не виявлена дослідниками.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Левитин А. Э., Шавров В. М. Очерки по истории русской церковной смуты. — М.: Крутицкое Патриаршее подворье, 1996.
  • Стойчев В. М. Переслідування православного духовенства в роки «Великого терору» (за матеріалами архівно-кримінальних справ Державного архіву Запорізької області)//Політичні репресії в Українській РСР 1937—1938 рр.: дослідницькі рефлексії та інтерпретації. До 75-річчя «Великого терору» в СРСР: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, м. Київ, 15 березня 2012 р.