Модальність (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:13, 25 березня 2013, створена Addbot (обговорення | внесок) (Вилучення 9 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:q1243600)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Модальність (лат. modalis) — це функціонально-семантична категорія, яка виражає відношення змісту висловлювання до дійсності і мовця до змісту висловлювання.

Модальність є істотною ознакою речення. Вона може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами. До модальних слів і часток належать «треба», «може», «навряд» тощо.

Наприклад, речення він одружився, він одружився б, він міг би й не одружуватися, одружився б він — виражають різні модальності — факт, бажання, жаль, пораду.

Див. також[ред. | ред. код]