Відмінності між версіями «Мокієнко Федір Васильович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 22: Рядок 22:
 
Народився в місті [[Кобеляки]] (нині [[Полтавська область]]) у родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на [[комсомол]]ьській роботі. Член [[Комуністична партія України|комуністичної партії]] з [[1931]] року. Під час [[Усуспільнення виробництва|колективізації]] направлений уповноваженим до [[Смілянський район|Смілянського району]] [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Ставищенський район|Ставищенського району]] [[Київська область|Київської]] областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.
 
Народився в місті [[Кобеляки]] (нині [[Полтавська область]]) у родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на [[комсомол]]ьській роботі. Член [[Комуністична партія України|комуністичної партії]] з [[1931]] року. Під час [[Усуспільнення виробництва|колективізації]] направлений уповноваженим до [[Смілянський район|Смілянського району]] [[Черкаська область|Черкаської]] та [[Ставищенський район|Ставищенського району]] [[Київська область|Київської]] областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.
   
У [[1929]]–[[1934]] роках навчався у [[Національний університет харчових технологій|Київському хіміко-технологічному інституті]], по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Брав активну участь у партійній діяльності. [[1938]] року переїхав до [[Київ|Києва]], де працював на відповідальних посадах у Київському [[обком]]і [[Комуністична партія України|КП(б)У]]. З 16 травня по вересень 1941 року секретар Київського обласного комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] по машинобудівній промисловості.
+
У [[1929]]–[[1934]] роках навчався у [[Національний університет харчових технологій|Київському хіміко-технологічному інституті]], по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Потім перебував на партійній роботі. [[1938]] року переїхав до [[Київ|Києва]], де з 1939 по 1941 рік працював інструктором промислово-транспортного відділу, завідувачем сектора промислово-транспортних кадрів, завідувачем особливого сектора Київського обласного і міського комітетів [[Комуністична партія України|КП(б)У]].
   
  +
З 16 травня по вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] по машинобудівній промисловості.
На початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] керував будівництвом [[Київський укріплений район|Київського укріпрайону]] та військових аеродромів. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під [[Москва|Москвою]], на [[Кавказ|Кавказі]], брав участь у вигнані нацистських окупантів з [[Україна|України]], був нагороджений орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни 2-го ступеня]], [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]]. [[1943]] року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] і членом бюро обкому та міськкому.
 
   
 
На початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] керував будівництвом [[Київський укріплений район|Київського укріпрайону]] та військових аеродромів. Служив старшим інструктором політичного відділу 20-ї танкової дивізії, військовим комісаром 25-ї залізничної бригади, начальником політичного відділу залізничних військ Північнокавказького фронту. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під [[Москва|Москвою]], на [[Кавказ|Кавказі]], брав участь у вигнані нацистських окупантів з [[Україна|України]], був нагороджений орденами [[Орден Вітчизняної війни|Вітчизняної війни 2-го ступеня]], [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]]. [[1943]] року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету [[Комуністична партія України|КП(б)У]] і членом бюро обкому та міськкому.
У червні [[1944]] року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого [[1946]] року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського [[обком]]у КП(б)У по паливній промисловості. У березні [[1947]] році повернувся на робуту у виконком першим заступником голови.
 
  +
 
У червні [[1944]] року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого [[1946]] року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського [[обком]]у КП(б)У по паливній промисловості і завідувачем відділу паливної промисловості. У березні [[1947]] році повернувся на робуту у Київський міськвиконком першим заступником голови.
   
 
З [[1953]] року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.
 
З [[1953]] року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.

Версія за 10:21, 8 листопада 2019

Мокієнко Федір Васильович
Мокієнко Федір Васильович.jpg
Голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих
29 червня 1944 — 2 лютого 1946
Попередник: Леонід Лебедь
Спадкоємець: Федір Чеботарьов
 
Партія: КПРС
Освіта: Київський хіміко-технологічний інститут
Народження: 10 березня 1910(1910-03-10)
Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть: не раніше 1985
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Автограф: Fedir Mokiienko Signature 1944.png
Нагороди:
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фе́дір Васи́льович Мокі́єнко (19 березня 1910(19100319), Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія — ?) — український радянський державний діяч, голова виконкому Київської міської ради депутатів трудящих у 19441946 роках.

Біографія

Народився в місті Кобеляки (нині Полтавська область) у родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на комсомольській роботі. Член комуністичної партії з 1931 року. Під час колективізації направлений уповноваженим до Смілянського району Черкаської та Ставищенського району Київської областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.

У 19291934 роках навчався у Київському хіміко-технологічному інституті, по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Потім перебував на партійній роботі. 1938 року переїхав до Києва, де з 1939 по 1941 рік працював інструктором промислово-транспортного відділу, завідувачем сектора промислово-транспортних кадрів, завідувачем особливого сектора Київського обласного і міського комітетів КП(б)У.

З 16 травня по вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У по машинобудівній промисловості.

На початку німецько-радянської війни керував будівництвом Київського укріпрайону та військових аеродромів. Служив старшим інструктором політичного відділу 20-ї танкової дивізії, військовим комісаром 25-ї залізничної бригади, начальником політичного відділу залізничних військ Північнокавказького фронту. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під Москвою, на Кавказі, брав участь у вигнані нацистських окупантів з України, був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки. 1943 року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету КП(б)У і членом бюро обкому та міськкому.

У червні 1944 року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого 1946 року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського обкому КП(б)У по паливній промисловості і завідувачем відділу паливної промисловості. У березні 1947 році повернувся на робуту у Київський міськвиконком першим заступником голови.

З 1953 року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.

У липні 19561958 роках — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.

Пізніше працював управляючим трестами «Цукроспецбуд», «Київоблмістпром», директором Київського лакофарбного заводу. На 1970 рік — заступник начальника Українського виробничого об'єднання промисловості лаків і фарб (ВО «Укрлакофарба»).

Нагороди

Джерела