Відмінності між версіями «Монаднок»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 10: Рядок 10:
 
Інсельберги поширені на ерозованих та вивітрених [[Кристалічний щит|щитах]].<ref name=Nenonenetal2018>{{cite journal |last1=Nenonen |first1=Keijo |last2=Johansson |first2=Peter |last3=Sallasmaa |first3=Olli|last4=Sarala |first4=Pertti |last5=Palmu |first5=Jukka-Pekka |date=2018 |title=The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation |journal=[[Bulletin of the Geological Society of Finland]] |volume=90 |issue=2 |pages=239–256 |doi=10.17741/bgsf/90.2.008|doi-access=free }}</ref> Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інсельберги руйнуються внаслідок [[Вторинна тріщинуватість|незначного обвалення блоків та відшарувань]]. Після ерозії залишаються {{нп|тори (гірська порода)|тори||Tor (rock formation)}}, що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються [[осип]]и<ref>{{cite web |url=http://www.tec.army.mil/research/products/desert_guide/lsmsheet/lsinsel.htm |title=Summary: Inselbergs/Hills/Knobs |department=Desert Processes Working Group |publisher=Knowledge Sciences, Inc. |access-date=January 6, 2008 |df=dmy-all}}</ref><ref>{{cite book |last=Easterbrook |first=Don J. |chapter=Chapter Three: Weathering |title=Surface Processes and Landforms |edition=2nd |location=Upper Saddle River, NJ |publisher=Prentice Hall |year=1999 <!--45. Print-->}}</ref>. Інсельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнинних рівнин<ref name=Guillocheauetal2017/><ref name=GarciaHermelin>{{cite book |last1=García |first1=Carolina |last2=Hermelin |first2=Michel |date=2016 |chapter=Inselbergs Near Medellín |title=Landscapes and Landforms of Colombia |editor-last=Hermelin|editor-first=Michel |publisher=Springer |page=219 |isbn=978-3-319-11800-0}}</ref>
 
Інсельберги поширені на ерозованих та вивітрених [[Кристалічний щит|щитах]].<ref name=Nenonenetal2018>{{cite journal |last1=Nenonen |first1=Keijo |last2=Johansson |first2=Peter |last3=Sallasmaa |first3=Olli|last4=Sarala |first4=Pertti |last5=Palmu |first5=Jukka-Pekka |date=2018 |title=The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation |journal=[[Bulletin of the Geological Society of Finland]] |volume=90 |issue=2 |pages=239–256 |doi=10.17741/bgsf/90.2.008|doi-access=free }}</ref> Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інсельберги руйнуються внаслідок [[Вторинна тріщинуватість|незначного обвалення блоків та відшарувань]]. Після ерозії залишаються {{нп|тори (гірська порода)|тори||Tor (rock formation)}}, що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються [[осип]]и<ref>{{cite web |url=http://www.tec.army.mil/research/products/desert_guide/lsmsheet/lsinsel.htm |title=Summary: Inselbergs/Hills/Knobs |department=Desert Processes Working Group |publisher=Knowledge Sciences, Inc. |access-date=January 6, 2008 |df=dmy-all}}</ref><ref>{{cite book |last=Easterbrook |first=Don J. |chapter=Chapter Three: Weathering |title=Surface Processes and Landforms |edition=2nd |location=Upper Saddle River, NJ |publisher=Prentice Hall |year=1999 <!--45. Print-->}}</ref>. Інсельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнинних рівнин<ref name=Guillocheauetal2017/><ref name=GarciaHermelin>{{cite book |last1=García |first1=Carolina |last2=Hermelin |first2=Michel |date=2016 |chapter=Inselbergs Near Medellín |title=Landscapes and Landforms of Colombia |editor-last=Hermelin|editor-first=Michel |publisher=Springer |page=219 |isbn=978-3-319-11800-0}}</ref>
   
Скупчення інсельбергів, що називають інсельберзькими полями та інсельберзькими рівнинами, що зустрічаються у: [[Танзанія|Танзанії]],<ref>{{cite book |author1=Sundborg, Å. |author1-link=Åke Sundborg |author2-link=Anders Rapp |author2=Rapp, A. |year=1986 |title=Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects |publisher=[[AMBIO|Ambio]] |pages=215–225}}</ref> [[Антиатлас]] [[Марокко]],<ref name=Guillocheauetal2017>{{cite journal |last1=Guillocheau |first1=François |last2=Simon |first2=Brendan|last3=Baby |first3=Guillaume|last4=Bessin |first4=Paul|last5=Robin |first5=Cécile|last6=Dauteuil |first6=Olivier |date=2017 |title=Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa |journal=[[Gondwana Research]]}}</ref> Північно-Східну Бразилію, [14] Намібію, [15] внутрішні райони Анголи, [16] та північні частини Фінляндії [17] [18] та Швеція. [19] [A]
+
Скупчення інсельбергів, що називають інсельберзькими полями та інсельберзькими рівнинами, що зустрічаються у: [[Танзанія|Танзанії]],<ref>{{cite book |author1=Sundborg, Å. |author1-link=Åke Sundborg |author2-link=Anders Rapp |author2=Rapp, A. |year=1986 |title=Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects |publisher=[[AMBIO|Ambio]] |pages=215–225}}</ref> [[Антиатлас]] [[Марокко]],<ref name=Guillocheauetal2017>{{cite journal |last1=Guillocheau |first1=François |last2=Simon |first2=Brendan|last3=Baby |first3=Guillaume|last4=Bessin |first4=Paul|last5=Robin |first5=Cécile|last6=Dauteuil |first6=Olivier |date=2017 |title=Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa |journal=[[Gondwana Research]]}}</ref> {{Північно-східний регіон (Бразилія)|північно-східній Бразилії}},<ref>{{cite journal |last1=Maia |first1=Rúbson Pinheiro |last2=Frêgo Bezerra |first2=Francisco Hilário |last3=Leite Nascimento |first3=Marcos Antônio |last4=Sampaio de Castro |first4=Henrique |author-last5=de Andrade Meireles |author-first5=Antônio Jeovah |author-last6=Rothis |author-first6=Luis Martin |date=2015 |title=Geomorfologia do Campo de Inselbergues de Quixadá, nordeste do Brasil |trans-title=Geomorphology of inselbergs field of Quixadá, Northeast Brazil |journal=Revista Brasileira de Geomorfogia |volume=16 |issue=2 |doi=10.20502/rbg.v16i2.651 |language=Portuguese|doi-access=free }}</ref> Намібії, [15] внутрішні райони Анголи, [16] та північні частини Фінляндії [17] [18] та Швеція. [19] [A]
   
 
Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інсельбергів; Buttes, конічні пагорби, опуклі-увігнуті пагорби, гребінь скелі над покритим реголітом схилом, гірський купол (цукровий хліб) і коп'є або тор. [21]
 
Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інсельбергів; Buttes, конічні пагорби, опуклі-увігнуті пагорби, гребінь скелі над покритим реголітом схилом, гірський купол (цукровий хліб) і коп'є або тор. [21]

Версія за 18:00, 5 березня 2021

Монаднок
англ. Monadnock
англ. Inselberg
Big Pinnacle of Pilot Mountain.jpg

Ідентифікатори і посилання
CMNS: Монаднок у Вікісховищі

Монаднок (англ. monadnock, нім. Monadnok m, Härtling m) або інзельберг — останцеве узвишшя невеликих розмірів (що різко здіймається з пологих або практично рівних навколишніх рівнин), складене породами стійкішими проти вивітрювання та денудації у порівнянні з гірськими породами найближчого оточення.

У Південній Африці подібне утворення граніту відоме як koppie, африкаанське слово ("маленька голова") від голландського зменшувального слова kopje.[1] Якщо інзельберг має куполоподібну форму і сформований із граніту або гнейсу, його також можна назвати борнхардтом[en], хоча не всі борнхардти є інсельбергами.

Назва походить від гори Монаднок (Monadnock) в шт. Нью-Гемпшир, США.

Геологія

Інсельберги поширені на ерозованих та вивітрених щитах.[2] Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інсельберги руйнуються внаслідок незначного обвалення блоків та відшарувань. Після ерозії залишаються тори[en], що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються осипи[3][4]. Інсельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнинних рівнин[5][6]

Скупчення інсельбергів, що називають інсельберзькими полями та інсельберзькими рівнинами, що зустрічаються у: Танзанії,[7] Антиатлас Марокко,[5] Шаблон:Північно-східний регіон (Бразилія),[8] Намібії, [15] внутрішні райони Анголи, [16] та північні частини Фінляндії [17] [18] та Швеція. [19] [A]

Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інсельбергів; Buttes, конічні пагорби, опуклі-увігнуті пагорби, гребінь скелі над покритим реголітом схилом, гірський купол (цукровий хліб) і коп'є або тор. [21]

Вулканічні або інші процеси можуть спричинити утворення гірської породи, стійкої до ерозії, всередині тіла з м’якших порід, таких як вапняк, який є більш сприйнятливим до ерозії. Коли менш стійка порода стирається, утворюючи рівнину, більш стійка порода залишається позаду як ізольована гора. Міцність нерозмитої породи часто пояснюється герметичністю її стику. [22] [B]

Інсельберги можуть бути перероблені крижаними покривами приблизно так само, як і роутон мутоні. На півночі Швеції приклади цього типу інзельбергів називають флігбергами [24]: 326–327 [25].

Література

Примітки

  1. "inselberg." Encyclopædia Britannica. 2009. Encyclopædia Britannica Online. 29 Nov. 2009 <http://www.britannica.com/EBchecked/topic/289113/inselberg>.
  2. Nenonen, Keijo; Johansson, Peter; Sallasmaa, Olli; Sarala, Pertti; Palmu, Jukka-Pekka (2018). The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation. Bulletin of the Geological Society of Finland 90 (2): 239–256. doi:10.17741/bgsf/90.2.008.  Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)
  3. Summary: Inselbergs/Hills/Knobs. Desert Processes Working Group. Knowledge Sciences, Inc. Процитовано January 6, 2008.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  4. Easterbrook, Don J. (1999). Chapter Three: Weathering. Surface Processes and Landforms (вид. 2nd). Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall. 
  5. а б Guillocheau, François; Simon, Brendan; Baby, Guillaume; Bessin, Paul; Robin, Cécile; Dauteuil, Olivier (2017). Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa. Gondwana Research. 
  6. García, Carolina; Hermelin, Michel (2016). Inselbergs Near Medellín. У Hermelin, Michel. Landscapes and Landforms of Colombia. Springer. с. 219. ISBN 978-3-319-11800-0. 
  7. Sundborg, Å.; Rapp, A. (1986). Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects. Ambio. с. 215–225. 
  8. Maia, Rúbson Pinheiro; Frêgo Bezerra, Francisco Hilário; Leite Nascimento, Marcos Antônio; Sampaio de Castro, Henrique; de Andrade Meireles, Antônio Jeovah; Rothis, Luis Martin (2015). Geomorfologia do Campo de Inselbergues de Quixadá, nordeste do Brasil [Geomorphology of inselbergs field of Quixadá, Northeast Brazil]. Revista Brasileira de Geomorfogia (Portuguese) 16 (2). doi:10.20502/rbg.v16i2.651.  Проігноровано невідомий параметр |doi-access= (довідка)

Посилання