Монофізитство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:35, 24 липня 2019, створена Shynkar (обговорення | внесок) (→‎Джерело)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Монофізи́тство (від грец. μόνος — «єдиний» + грец. φύσις — «природа, єство») — одна з течій християнства, основою віровчення якої є догма про єдину (божественну) природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську (діофізитство).

Монофізитський толк християнства започаткований у V ст. константинопольським архімандритом Євтихієм під час боротьби проти несторіанства.

Ефеський собор 431 року визнав правовірними 12 анафематизмів, але Євтихій і Діоскор відстоювали, що Ефеський собор визнав монофізитство правовірним. Халкідонський собор 451 року проголосив його єрессю, внаслідок чого християнство поділилося на халкідонські й нехалкідонські (монофізитські) церкви.

Монофізитство найбільш поширилося у східних провінціях Візантії в VVI ст. і стало релігійно-політичною основою сепаратистських тенденцій, релігійною формою протесту народних мас проти гніту Римської імперії й офіційної християнської церкви.

Монофізитство втратило політичне значення після завоювання в VII ст. східних провінцій Візантії арабами.

Джерело[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]