Монреаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:01, 6 серпня 2018, створена 176.38.119.11 (обговорення) (Форматування)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монреаль
Montréal

Назва на честь: Mount Royal[d]
Герб Прапор
Герб Монреаля Прапор Монреаля
Центр Монреаля
Центр Монреаля
Montreal2006.png
Основні дані
45°30′ пн. ш. 73°40′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 73.667° зх. д. / 45.500; -73.667Координати: 45°30′ пн. ш. 73°40′ зх. д. / 45.500° пн. ш. 73.667° зх. д. / 45.500; -73.667
Країна Канада Канада
Регіон Flag of Quebec.svg Квебек
Столиця для Канада[2]

Межує з

— сусідні нас. пункти
Лонгьой, Сен-Ламбер, Westmount[d], Montréal-Est[d], Mount Royal[d], Hampstead[d], Sainte-Anne-de-Bellevue[d], Candiac[d] і Sainte-Catherine[d]

 ?

Поділ
  • Ville-Marie[d], Pierrefonds-Roxboro[d], Le Plateau-Mont-Royal[d], Ahuntsic-Cartierville[d], Côte-des-Neiges–Notre-Dame-de-Grâce[d], L'Île-Bizard–Sainte-Geneviève[d], Lachine[d], LaSalle[d], Rivière-des-Prairies–Pointe-aux-Trembles[d], Anjou[d], Rosemont–La Petite-Patrie[d], Le Sud-Ouest[d], Сен-Лоран[d], St. Leonard[d], Verdun[d], Villeray–Saint-Michel–Parc-Extension[d], Mercier–Hochelaga-Maisonneuve[d], Montréal-Nord[d] і Outremont[d]
  • Засновано 17 травня, 1642
    Площа 365.13 км²
    Населення 1 649 519 (2011)[1]
    Висота НРМ 31 м
    Водойма Рів'єр-де-Прері, Річка Святого Лаврентія і Saint Lawrence Seaway[d]
    Назва мешканців англ. Montrealer[3], фр. Montréalais[3] і фр. Montréalaise[3]
    Міста-побратими Алжир, Амстердам, Касабланка, Манагуа, Порт-о-Пренс, Ханой, Маніла, Беер-Шева, Хірошіма, Мілан, Сан-Сальвадор, Брюссель, Лакнау, Амман, Афіни, Барселона, Бейрут, Ганновер, Гаррісберг, Лос-Анджелес, Шанхай, Єреван, Туніс, Пусан, Бухарест, Калі, Лос-Мочис[d], Гонолулу і Монреаль-ла-Клюз
    Телефонний код (+1) 514 і 438
    Часовий пояс Північноамериканський східний час
    GeoNames 6077243
    OSM r1634158  ·R
    Поштові індекси H
    Міська влада
    Мер Монреалю[d] Дені Кодер́ (фр. Denis Coderre)
    Веб-сторінка Ville de Montréal


    Монреаль у Вікісховищі?
    Q:  Монреаль у Вікіцитатах

    Portal:Montreal[d]
    Палац конгресів Монреалю
    Казино Монреалю
    Міст Жак-Карт'є

    Монреа́ль (фр. Montréal [mɔ̃ʁeˈal]) — найбільше місто провінції Квебек (Канада); четверте за розмірами франкомовне місто світу (після Парижа, Кіншаси та Абіджана).

    Населення

    Динаміка росту населення Монреаля
    Рік Кількість мешканців
    1801 9000
    1811 13 300
    1821 18 767
    1831 27 297
    1841 40 356
    1851 57 715
    1861 90 323
    1871 107 225
    1881 140 747
    1891 216 650
    1901 267 730
    1911 467 986
    Рік Кількість мешканців
    1921 618 506
    1931 818 577
    1941 903 007
    1951 1 036 542
    1961 1 257 537
    1971 1 214 532
    1981 1 018 609
    1991 1 017 666
    1996 1 571 630
    2001 1 617 680
    2006 1 637 563
    2009 1 856 449
    Джерело: Сайт міста Монреаль

    Освіта

    У Монреалі — 4 університети:

    Франкомовні:

    Англомовні:

    Друкована преса

    Головні франкомовні газети міста Монреаль: La Presse Le Devoir Journal de Montréal

    Англомовна: Montreal Gazette

    Історія

    Острів, на якому розташоване місто, було відкрито французом Жаком Картьє у 1535 році: французький мореплавець назвав гору в центрі острова «Монреаль», на честь короля Франції (старофранцузькою мовою Mont réal означає «королівська гора»). Тоді ж на острові вже існувало індіанське селище Ошлага (фр. Hochelaga) — зараз так зветься один з міських районів Монреаля.

    Саме місто Монреаль засновано 17 травня 1642 року. Спочатку воно носило назву Віль-Марі (фр. Ville-Marie). Його засновником був Поль Шомеді де Мезоннев (фр. Paul de Chomedey de Maisonneuve).

    Місто планувалося як «зразкове християнське поселення», адже головною метою засновників була християнізація індіанців. Проте незабаром Віль-Марі перетворилося на сучасне поселення.

    Жанна Манс (фр. Jeanne Mance) — одна з перших колоністок — засновує у місті лікарню.

    Після тривалих війн, у 1701 році було укладено Великий Монреальський мир з індіанцями.

    У 1760 році Монреаль захоплено англійцями.

    Під час індустріалізації XIX та початку ХХ століть населення міста швидко збільшується (від кількох тисяч наприкінці XVIII століття, до сотень тисяч на початку ХХ). Частково це відбувається за рахунок переселення до міста франкоканадських селян, частково — завдяки імміграції.

    Франко- й англомовні монреальці

    У часи Нової Франції майже всі колоністи були французькими католиками. Після англійського завоювання (1759—1763) іммігранти були майже винятково англомовними. І аж наприкінці XIX століття з'явилися так звані алофони — іммігранти, для яких рідною мовою не були ані англійська, ані французька.

    Бульвар Сен-Лоран був неформальним кордоном між англо- та франкомовними монреальцями. На заході від бульвару був відносно багатий «англійський» Монреаль, на сході — Монреаль «французький», значно бідніший від «англійського». Відносини між двома спільнотами були (й залишаються) не найкращими.

    Слід додати, що «франко-» монреальців завжди було значно більше, ніж «англо-».

    Протягом майже всього XIX століття суттєва більшість іммігрантів були англійцями, шотландцями, або ірландцями. Але з кінця XIX століття у місті збільшується кількість представників інших народів. Дедалі більше стає італійців, євреїв, українців, поляків, німців. З'являється й помітна китайська громада.

    Більшість іммігрантів інтегрується у англомовне середовище й навіть не намагається вивчити французьку. Це можна пояснити двома причинами: 1) англомовні були багатші, в них були кращі навчальні заклади, англійською легше було зробити кар'єру; 2) до 1960-х років франкомовне суспільство було патріархальне й майже повністю закрите для «чужинців».

    Після так званої Тихої революції 1960-х років франкоканадське суспільство різко змінилося. Церкви спорожніли. Народжуваність впала. Суспільство стало відкритішим. Прагнучи побудувати сучасну націю, квебекські політики закликали до інтеграції іммігрантів до франкомовного суспільства.

    Але попри численні зусилля, більшість переселенців продовжувала обирати англійську, бо вважала це вигіднішим для себе. Вони інтегрувалися у англомовне суспільство. За умов низької народжуваності серед франкоканадців, така тенденція загрожувала французькій мові та квебекській культурі поступовим зникненням.

    Прийнятий наприкінці 1970-х, Закон 101 захищає французьку мову (зокрема, у освіті й комерційній рекламі).

    Зусилля щодо «франкофонізації» суспільства дали певні наслідки: все більше іммігрантів обирає французьку та цікавиться квебекською культурою.

    Проте, нащадки іммігрантів «старих» хвиль (так само, як нащадки англійців та шотландців) бачать у «франкофонізації» замах на свої мовні права.

    Українці в Монреалі

    Під час перепису 2006-го року 4850 людей назвали рідною українську мову[4].

    Українська діаспора з'явилася близько 120 років тому. З нагоди цієї річниці 24 червня 2011 року був запущений Історичний Потяг українських піонерів, що пройшов за маршрутом Галіфакс — Монреаль — Оттава — Торонто — Вінніпег — Саскатун — Едмонтон.[5]

    В Монреалі є бульвар Шевченка, вулиця Івана Франка, парк Івана Франка, вулиця України, парк України.

    Персоналії

    Українські церкви

    Греко-католицькі

    Святого Архистратига Михаїла, заснована 1911 року.

    rue D'Iberville 2388. Настоятель о. Ярослав Півторак.[6]

    «Один острів — одне місто»

    Карта острова Монреаль. Червоним виділена територія міста, синім — незалежні муніципалітети станом на 2006 рік.

    У 2000 році набирає силу програма «Один острів — одне місто» (fr. «Une île — une ville»). Її «батько» — П'єр Бурк, тодішній мер Монреаля. Ідея — об'єднати всі міста острова Монреаль у один муніципалітет.

    Справа у тому, що формально на острові Монреаль містилося близько 20 незалежних муніципалітетів. Фактично, вони давно вже зрослися у одне велике місто. Формально ж мерія міста Монреаля контролювала лише частину території. У кожному «місті» був свій мер, своя міська рада, свій бюджет, свої службовці, податки і навіть власна мовна політика.

    Перехожий міг навіть не помітити, що потрапив з одного міста до іншого. Такі самі назви вулиць, така сама архітектура. Спільна для всіх міст система транспорту. Йдучи тою самою вулицею, можна було кілька разів вийти з Монреаля й знов туди повернутися.

    Проект об'єднання викликав бурю протестів. Контр-аргументів було два: 1) маленькі міста дають собі раду краще, ніж великий Монреаль; в них прозоріший бюджет, менші податки, чистіші вулиці; їхні мери більш цікавляться думкою мешканців; 2) більшість таких муніципалітетів були англомовними; статус «міст» давав їм певну автономію, зокрема у мовній сфері.

    Попри протести, Квебекський уряд вирішив об'єднати міста примусово. З 2002 року кордони Монреаля розширилися до меж острова. Це непопулярне рішення уряду стало однією з причин поразки Квебекської партії (Parti québécois) — сувереністської — на виборах 2003 року.

    Уряд Жана Шаре — Ліберальна партія Квебеку (Parti libéral du Québec, федералісти) — дозволив деяким з колишніх муніципалітетів відокремитися (після проведення відповідного референдуму у 2004-му році) від Монреаля й повернути собі статус міст.

    Культура

    У місті з 1983 року проводиться щорічний фестиваль гумору Заради сміху.

    У Монреалі багато музеїв, найбільш відомими з яких є: музей красних мистецтв, музей сучасного мистецтва, музей Редпад, музей Маккорд, Біосфера, канадський центр архітектури, музей археології та історії. Також в місті є інсектарій, планетарій і ботанічний сад.

    Див. також

    Примітки


    Посилання