Відмінності між версіями «Моргуненко Володимир Степанович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
 
(Не показано 13 проміжних версій цього користувача)
Рядок 15: Рядок 15:
 
| громадянство = {{SU}} ([[УРСР]])
 
| громадянство = {{SU}} ([[УРСР]])
 
| національність = [[українець]]
 
| національність = [[українець]]
| Alma_mater = [[Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського|Миколаївський педагогічний інститут]]
+
| Alma_mater = [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеський педагогічний інститут]]
 
| відомий_(відома) = [[партизан]]
 
| відомий_(відома) = [[партизан]]
 
| рід_діяльності = [[педагог]]
 
| рід_діяльності = [[педагог]]
Рядок 41: Рядок 41:
   
 
== Біографія ==
 
== Біографія ==
Народився [[12 жовтня]] [[1905]] року в селі [[Катеринка (село)|Катеринка]] [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайського району]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]. З 1913 проживав у селі [[Скопіївка|Скопіївці]] [[Добровеличківський район|Добровеличківського району]] [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], де його батько був [[священик]]ом{{джерело}}.
+
В. С. Моргуненко народився [[12 жовтня]] [[1905]] року в селі [[Катеринка (село)|Катеринка]] [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайського району]] [[Миколаївська область|Миколаївської області]]. З 1913 проживав у селі [[Скопіївка|Скопіївці]] [[Добровеличківський район|Добровеличківського району]] [[Кіровоградська область|Кіровоградської області]], де його батько був [[священик]]ом{{джерело}}.
   
У 1928 році закінчив Добровеличківський педагогічний технікум з відзнакою. У 1937 закінчив заочне відділення історичного факультету [[Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського|Миколаївського педагогічного інституту]].
+
У 1928 році закінчив Добровеличківський педагогічний технікум з відзнакою. У 1937 році закінчив заочне відділення історичного факультету [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеського педагогічного інституту]].
   
 
У 1928 почав педагогічну діяльність завідувачем початкової школи в селі [[Одая (Кіровоградська область)|Одая]] [[Голованівський район|Голованівського району]]. Тут він вів активну громадську діяльність. Згодом був переведений до школи села [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарі]] [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайського району]], допоміг в організації двох колгоспів, [[ЛКСМУ|комсомольської організації]]. 1930 року був призначений директором [[Кримківська ордена «Знак Пошани» загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Партизанської іскри|Кримківської семирічки]]. За спогадами його дружини: {{Початок цитати}}''«За цей період школа виросла у десятирічку. Із сусідніх сіл — [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарів]], [[Кам'яний Міст (Кодимська сільська рада)|Кам'яного Мосту]], [[Степківка (Первомайський район)|Степківки]], [[Полтавка (Первомайський район)|Полтавки]], [[Кам'яна Балка (Первомайський район)|Кам'яної Балки]], із сіл [[Врадіївський район|Врадіївського району]] десятки юнаків і дівчат шли до середньої школи… Село переродилося. Виріс чудовий парк у центрі села, який посадила школа, а фруктовий сад, а клуб, а вечори і доповіді…»''.{{Кінець цитати}}
 
У 1928 почав педагогічну діяльність завідувачем початкової школи в селі [[Одая (Кіровоградська область)|Одая]] [[Голованівський район|Голованівського району]]. Тут він вів активну громадську діяльність. Згодом був переведений до школи села [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарі]] [[Первомайський район (Миколаївська область)|Первомайського району]], допоміг в організації двох колгоспів, [[ЛКСМУ|комсомольської організації]]. 1930 року був призначений директором [[Кримківська ордена «Знак Пошани» загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня імені Партизанської іскри|Кримківської семирічки]]. За спогадами його дружини: {{Початок цитати}}''«За цей період школа виросла у десятирічку. Із сусідніх сіл — [[Кумарі (Первомайський район)|Кумарів]], [[Кам'яний Міст (Кодимська сільська рада)|Кам'яного Мосту]], [[Степківка (Первомайський район)|Степківки]], [[Полтавка (Первомайський район)|Полтавки]], [[Кам'яна Балка (Первомайський район)|Кам'яної Балки]], із сіл [[Врадіївський район|Врадіївського району]] десятки юнаків і дівчат шли до середньої школи… Село переродилося. Виріс чудовий парк у центрі села, який посадила школа, а фруктовий сад, а клуб, а вечори і доповіді…»''.{{Кінець цитати}}
Рядок 55: Рядок 55:
   
 
Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з Парфентієм Гречаним здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри», у тому числі в В. С. Моргуненко, були арештовані. Після нелюдських тортур вранці 28 лютого 1943 року Моргуненка та інших підпільників було розстріляно.
 
Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з Парфентієм Гречаним здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри», у тому числі в В. С. Моргуненко, були арештовані. Після нелюдських тортур вранці 28 лютого 1943 року Моргуненка та інших підпільників було розстріляно.
  +
 
== Нагороди ==
 
[[1 липня]] [[1958]] року Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради Созу РСР]] '''Володимиру Степановичу Моргуненку''', [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентію Карповичу Гречаному]], [[Дяченко Дарія Григорівна|Дарії Григорівні Дяченко]] посмертно було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]].
   
 
== Пам'ять ==
 
== Пам'ять ==
У липні 1944 року тіла вбитих підпільників перепоховали в сільському парку, який вони власноруч посадили перед війною. На честь іскрівців у Кримці було споруджено обеліск із написом: «Їх безсмертний подвиг запалюватиме багато поколінь радянської молоді на великі справи в ім'я щастя своєї Вітчизни». Школі, якою завідував Володимир Степанович, було присвоєно ім'я «Партизанської іскри» та започатковано музей підпільникам. [[1967]] року в селі створено меморіальний комплекс «Партизанської іскри».
+
* У липні 1944 року тіла вбитих підпільників перепоховали в сільському парку, який вони власноруч посадили перед війною. На честь іскрівців у Кримці було споруджено обеліск із написом: «Їх безсмертний подвиг запалюватиме багато поколінь радянської молоді на великі справи в ім'я щастя своєї Вітчизни». Школі, якою завідував Володимир Степанович, було присвоєно ім'я «Партизанської іскри» та започатковано музей підпільникам. [[1967]] року в селі створено меморіальний комплекс «Партизанської іскри».
   
1966 року був спущений на воду [[балкер]] «Партизанська іскра», збудований на [[Миколаїв|миколаївському]] [[Чорноморський суднобудівний завод|Чорноморському суднобудівному заводі]].
+
* У 1966 році був спущений на воду [[балкер]] «Партизанська іскра», збудований на [[Миколаїв|миколаївському]] [[Чорноморський суднобудівний завод|Чорноморському суднобудівному заводі]].
   
  +
* На головному корпусі [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Південноукраїнського педагогічного університету імені К. Д. Ушинського]] відкрито меморіальну дошку випускникам - Геоям Радянського Союзу [[Коваленко Анатолій Якович|Анатолію Коваленку]], [[Моргуненко Володимир Степанович|Володимиру Моргуненку]] та [[Мусін Василь Петрович|Василю Мусіну.]]
== Нагороди ==
 
[[1 липня]] [[1958]] року Володимиру Степановичу Моргуненку, [[Гречаний Парфентій Карпович|Парфентію Карповичу Гречаному]], [[Дяченко Дарія Григорівна|Дарії Григорівні Дяченко]] було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] (посмертно).
 
   
 
== Література ==
 
== Література ==
  +
* Украинская советская энциклопедия: В 12 т., 13 кн. - Т. 7. - К.: ГРУСЭ, 1982. - С. 42.
* ''Бундюков А. Т., Кравченко М. В.'' '''Сыновняя верность Отчизне: Очерки''', — Одесса: Маяк, 1982.
 
  +
 
*Бундюков А. Т., Кравченко М. В''.'' Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза - уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982. - 311 с.
  +
*Память огненных лет: О  выпускниках, студентах и сотрудниках института — участниках Великой Отечественной войны/ Од. гос. пед. ин-т им. К. Д. Ушинского; Авт.-сост. Бабенко К. Б., Бондаренко К. А., Орищенко В. Г.; Редкол.: Сермеев Б. В. (руков.) и др, — Одесса: Маяк,  1990. — С. 14 — 20.
  +
*Букач В. М. Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник. — Одеса: ПДПУ, 2005. — С. 57.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
 
* [http://mk.archives.gov.ua/pubonsite/31-pub105morgunenko.html Миколаївський держархів]
 
* [http://mk.archives.gov.ua/pubonsite/31-pub105morgunenko.html Миколаївський держархів]
 
* [http://www.az-libr.ru/index.shtml?Persons&CEG/d808d3c6/index Моргуненко В. С.]
 
* [http://www.az-libr.ru/index.shtml?Persons&CEG/d808d3c6/index Моргуненко В. С.]
* [http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2418 Фото]
+
* Герои страны// [http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=2418 Фото]
   
 
{{Герої Радянського Союзу}}
 
{{Герої Радянського Союзу}}
   
 
[[Категорія:Уродженці Катеринки]]
 
[[Категорія:Уродженці Катеринки]]
[[Категорія:Випускники Миколаївського університету]]
 
 
[[Категорія:Українські педагоги]]
 
[[Категорія:Українські педагоги]]
 
[[Категорія:Герої Радянського Союзу — уродженці України]]
 
[[Категорія:Герої Радянського Союзу — уродженці України]]
Рядок 83: Рядок 88:
 
[[Категорія:Поховані в Первомайському районі (Миколаївська область)]]
 
[[Категорія:Поховані в Первомайському районі (Миколаївська область)]]
 
[[Категорія:Розстріляні гестапо]]
 
[[Категорія:Розстріляні гестапо]]
 
[[Категорія:Випускники Одеського педагогічного університету]]

Поточна версія на 16:38, 25 листопада 2018

Моргуненко Володимир Степанович
Morgunenko VladStep.jpg
Народився 12 жовтня 1905(1905-10-12)
Катеринка
Помер 28 лютого 1943(1943-02-28) (37 років)
Кримка
·розстріляний
Поховання Первомайський район
Громадянство СРСР СРСР (УРСР)
Національність українець
Діяльність педагог
Відомий завдяки партизан
Alma mater Одеський педагогічний інститут
Учасник Німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди

Герой Радянського Союзу

Орден Леніна

Володимир Степанович Моргуненко (12 жовтня 1905 — 28 лютого 1943), — український педагог, під час Другої світової війни — керівник підпільної антифашистської організації «Партизанська іскра», Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

В. С. Моргуненко народився 12 жовтня 1905 року в селі Катеринка Первомайського району Миколаївської області. З 1913 проживав у селі Скопіївці Добровеличківського району Кіровоградської області, де його батько був священиком[джерело?].

У 1928 році закінчив Добровеличківський педагогічний технікум з відзнакою. У 1937 році закінчив заочне відділення історичного факультету Одеського педагогічного інституту.

У 1928 почав педагогічну діяльність завідувачем початкової школи в селі Одая Голованівського району. Тут він вів активну громадську діяльність. Згодом був переведений до школи села Кумарі Первомайського району, допоміг в організації двох колгоспів, комсомольської організації. 1930 року був призначений директором Кримківської семирічки. За спогадами його дружини:

«За цей період школа виросла у десятирічку. Із сусідніх сіл — Кумарів, Кам'яного Мосту, Степківки, Полтавки, Кам'яної Балки, із сіл Врадіївського району десятки юнаків і дівчат шли до середньої школи… Село переродилося. Виріс чудовий парк у центрі села, який посадила школа, а фруктовий сад, а клуб, а вечори і доповіді…».

«Партизанська іскра»[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни Володимир Моргуненко разом з учнем 9-го класу Парфентієм Гречаним у жовтні 1941 року створив молодіжну партизанську організацію супротиву румунському окупаційному режиму «Партизанська іскра» з учнів старших класів школи села Кримка, яка об'єднувала спочатку 17 партизан, потім збільшилась до 33 учасників.

Під керівництвом Моргуненка В. С. підпільники придбали 2 радіоприймача і друкарську машинку, завдяки чому мали змогу розповсюджувати новини Радінформбюро та листівки у селах Первомайського району: Кримці, Катеринці, Кумарах, Кам'яній Балці, Новоандріївці. Бойові підпільні групи були створені в усіх названих селах, очолювали їх колишні учні Володимира Степановича: Володя Вайсман, Поліна Лойченко, Дарина Дяченко, Надія Буревич. Партизани збирали зброю, боєприпаси, організовували саботаж, диверсії: перша військова операція була проведена іскрівцями на залізниці станції Кам'яний Міст — підірвавши 2 ешелони: три десятка вагонів, чотири цистерни з паливом, півтора десятка платформ з автомашинами та тягачами, два паротяги. У червні 1942 року «Партизанська іскра» пустила під укіс неподалік від села Кримка німецький військовий ешелон з 48 вагонів, платформ, завантажених воєнною технікою і боєприпасами, бензоцистерн з паливом.

Братня могила підпільників

Під час бойового завдання у ніч на 15 лютого 1943 року була арештована група з 10 партизанів, наступного дня — ще четверо. У ніч з 17 на 18 лютого 1943 р. іскрівці на чолі з Парфентієм Гречаним здійснили напад на жандармський пост, де знаходились арештовані товариші, і звільнили їх. Після цього почалися арешти членів підпілля, до кінця лютого усі члени «Партизанської іскри», у тому числі в В. С. Моргуненко, були арештовані. Після нелюдських тортур вранці 28 лютого 1943 року Моргуненка та інших підпільників було розстріляно.

Нагороди[ред. | ред. код]

1 липня 1958 року Указом Президії Верховної Ради Созу РСР Володимиру Степановичу Моргуненку, Парфентію Карповичу Гречаному, Дарії Григорівні Дяченко посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • У липні 1944 року тіла вбитих підпільників перепоховали в сільському парку, який вони власноруч посадили перед війною. На честь іскрівців у Кримці було споруджено обеліск із написом: «Їх безсмертний подвиг запалюватиме багато поколінь радянської молоді на великі справи в ім'я щастя своєї Вітчизни». Школі, якою завідував Володимир Степанович, було присвоєно ім'я «Партизанської іскри» та започатковано музей підпільникам. 1967 року в селі створено меморіальний комплекс «Партизанської іскри».

Література[ред. | ред. код]

  • Украинская советская энциклопедия: В 12 т., 13 кн. - Т. 7. - К.: ГРУСЭ, 1982. - С. 42.
  • Бундюков А. Т., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза - уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982. - 311 с.
  • Память огненных лет: О  выпускниках, студентах и сотрудниках института — участниках Великой Отечественной войны/ Од. гос. пед. ин-т им. К. Д. Ушинского; Авт.-сост. Бабенко К. Б., Бондаренко К. А., Орищенко В. Г.; Редкол.: Сермеев Б. В. (руков.) и др, — Одесса: Маяк,  1990. — С. 14 — 20.
  • Букач В. М. Історія Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського в особах: Біографічний довідник. — Одеса: ПДПУ, 2005. — С. 57.

Посилання[ред. | ред. код]