Московсько-кримська війна (1570—1572)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Московсько-кримська війна
Дата 15701572
Місце Європейська частина Росії
Результат Перемога Московії[1]
Відбито кримське вторгнення у Московію
Противники
Flag of Oryol (variant).svg Московське царство Flag of the Crimean Tatar people.svg Крим
Османська імперія Османська імперія


Командувачі
Flag of Oryol (variant).svg Іван Грозний
Flag of Oryol (variant).svg Михайло Воротинський
Flag of the Crimean Tatar people.svg Девлет I Ґерай


Сили сторін
Flag of Oryol (variant).svg 23000—25000[2] Flag of the Crimean Tatar people.svg Османська імперія 120000


Військові втрати
Flag of Oryol (variant).svg 4000—6000 убитих і поранених Flag of the Crimean Tatar people.svg Османська імперія 25000—27000+ убитих або полонених[2]


Московсько-кримська війна (1570—1572) — військові дії між Московською державою з одного боку та Кримським ханством в союзі з Османською імперією з іншого в 1560-х-70-х роках, спричинені їхнім суперництвом за низов'я Волги та Дону після завоювання Москвою Казанського (1552) та Астраханського (1556) ханств.

У травні 1571 року 120-тисячне кримськотатарсько-османське військо[3] (80 000 татар, 33 000 нерегулярних османських військ і 7 000 яничар) на чолі з кримським ханом Девлетом I Гераєм та великі і малі ногайські орди і війська черкесів обійшли біля Серпухова засічну лінію на Оці, перейшли річку Угру і обігнули фланг 6-тисячного московського війська. Кримські татари зім'яли сторожове військо московитів. Не маючи сил зупинити вторгнення, московська армія відступила до Москви. Сільське населення Московії також тікало до столиці.

Кримська армія спустошувала незахищені міста і села навколо Москви, а потім підпалила передмістя столиці.[4] Вогонь швидко поширився через сильний вітер. Гнані вогнем і біженцями городяни ринулися до північних воріт столиці. У воротах і на вузьких вулицях виникла тиснява. Військо, змішавшись із біженцями, стало безладною масою, а головний князь Більський загинув у пожежі.

За три години Москва вигоріла повністю. Ще через день кримське військо, наситившись грабежем, відійшло по Рязанській дорозі в степ. Сучасники налічили до 80 000 жертв навали 1571 року,[5] при цьому 150 000 москвинів потрапили в полон.[5] Папський посол Антоніо Поссевіно свідчив про розорення: він нарахував в 1580 році не більш ніж 30 тисяч жителів Москви, хоча 1520 року населення Москви налічувало близько 100 000.

Після спалення Москви Девлет Герай, підтриманий Османською імперією, ще раз вдерся у Московію в 1572 році. Однак об'єднане військо кримських татар і османів цього разу було відкинуте у Молодинській битві. У липні—серпні московське військо під проводом князя Михайла Воротинського і князя Дмитра Хворостиніна знову таки розгромило 120-тисячну кримську орду Девлета I Герая.[6]

Примітки

  1. Robert Payne and Nikita Romanoff, Ivan the Terrible, (Cooper Square Press, 2002), 329.
  2. а б A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East, Vol.II, ed. Spencer C. Tucker, (ABC-CLIO, 2010), 531.
  3. Robert Nisbet Bain, Slavonic Europe: Apolitical History of Poland and Russia from 1447 to 1796, (Cambridge University Press, 1908), 124.
  4. Alan W. Fisher, The Crimean Tatars, (Hoover Press Publication, 1987), 45.
  5. а б Robert Nisbet Bain, Slavonic Europe: Apolitical History of Poland and Russia from 1447 to 1796, 124.
  6. Robert Payne and Nikita Romanoff, Ivan the Terrible, (Cooper Square Press, 2002), 329.

Джерела та література

  • Robert Nisbet Bain, Slavonic Europe: Apolitical History of Poland and Russia from 1447 to 1796, (Cambridge University Press, 1908), 124.