Відмінності між версіями «Мощі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (→‎Освячення води мощами: Прибрав джерело, щоб не вводило в оману, де некоректно передано географічну назву "в ВоЛЬской пятине", ймовірно одрук — правильно: „в ВоДской пятине”, як в оригінальному джерелі https://dlib.rsl.ru/viewer/01003547109#?page=63 , що у другому посиланні.)
 
(Не показано 22 проміжні версії 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
[[Файл:Bernadette.jpg|250px|thumb|св. [[Бернадетта Субіру]] із восковою маскою на обличчі та аналогічним покриттям шаром воску на руках<ref>À chaque exhumation, l'épiderme est lavé à deux reprises avec des détergents. On souhaite exposer le corps, mais «la face noirâtre avec les yeux et le nez excavés auraient produit sans doute sur le public une impression pénible». Aussi charge-t-on un artiste d'exécuter un masque de cire colorée qui, depuis, recouvre le visage de Bernadette. Pour une même raison, les mains subissent un traitement analogue. // Bulletin de l'Association Médicale de N.-D. de Lourdes, mai 1928.</ref><ref>«Cette sorte de trompe-l'œil sculptural en dit long sur la prégnance ecclésiastique et populaire du mythe» de l'incorruptibilité. / {{не перекладено|Жак Майтре|Jacques Maître|fr|Jacques Maître}} - ''Anorexies religieuses, anorexie mentale. Essai de psychanalyse sociohistorique. De Marie de l’Incarnation à Simone Weil'', p. 102 // Paris, {{не перекладено|Éditions du Cerf|Cerf|fr|Éditions du Cerf}}, 2000 — 197 p.</ref>.]]
[[Файл:Bernadette.jpg|250px|thumb|Нетлінні мощі [[Бернадетта Субіру|Субіри Бернадетти]]]]
 
[[Файл:Anthony, John, and Eustathios in Orthodox Church of the Holy Spirit in Vilnius-2.jpg|250px|right|thumb|Нетлінні мощі Віленських мучеників Антонія, Йоана, Євстахія.]]
 
   
 
'''Нетлі́нні мо́щі''' (''мощі, святі мощі'')&nbsp;— тіла [[Святий|святих]] християнської (православної і католицької) церкви, що залишилися після смерті нетлінними&nbsp;— тобто не проявляють ознак гниття і розкладу.
 
'''Нетлі́нні мо́щі''' (''мощі, святі мощі'')&nbsp;— тіла [[Святий|святих]] християнської (православної і католицької) церкви, що залишилися після смерті нетлінними&nbsp;— тобто не проявляють ознак гниття і розкладу.
Рядок 12: Рядок 11:
 
Між тим, за [[Афон|афонською]] традицією, якщо тіло померлого не зотліває та на кістках залишається плоть – це вважається, що душа небіжчика недостатньо очистилась від гріхів<ref>[http://elib.nplu.org/uchasnyky.html?id=85 Нікітенко М. М.] – С. 192-193 [http://elib.nplu.org/view.html?&id=7010 Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець X – початок XII ст.)] / Нікітенко Мар'яна Михайлівна; [відп. ред. О. О. Кураєв]; [[Національна академія наук України|НАН України]] [та ін.]. — Київ, 2013. — 484 с. ISBN 978-966-02-7003-9 // Пещеры Киевской Лавры: их истоки и миссия. / С. 181-188. [[Византийский временник]], Т.64 (№89) М.: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2005. ISBN 5-02-010301-2</ref>.
 
Між тим, за [[Афон|афонською]] традицією, якщо тіло померлого не зотліває та на кістках залишається плоть – це вважається, що душа небіжчика недостатньо очистилась від гріхів<ref>[http://elib.nplu.org/uchasnyky.html?id=85 Нікітенко М. М.] – С. 192-193 [http://elib.nplu.org/view.html?&id=7010 Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець X – початок XII ст.)] / Нікітенко Мар'яна Михайлівна; [відп. ред. О. О. Кураєв]; [[Національна академія наук України|НАН України]] [та ін.]. — Київ, 2013. — 484 с. ISBN 978-966-02-7003-9 // Пещеры Киевской Лавры: их истоки и миссия. / С. 181-188. [[Византийский временник]], Т.64 (№89) М.: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2005. ISBN 5-02-010301-2</ref>.
   
  +
Не завжди мощі – це збережені тіла повністю, чи частково але найперше це були кістки які творили чудеса і виганяли бісів. В грамоті Новгородського митрополита Питирима  від 1667 р. читаємо про мощі Ніла Столбенського: «гріб і тіло його святе землі піддано, а мощі святі його цілі всі». Ще з початку християнства в церквах переховували кістки святих і на тих мощах або гробах мучеників будували храми, залишали в основі фундаментів церков, а також святих престолів. На могилах святих служили літургію. Зараз  церква вшановує мощі святих, зберігаючи їх у спеціально оздоблених і прикрашених для цього гробницях–[[Рака|раках]], а також поміщуючи їхню часточку у святі [[Антимінс|антимінси]], що лежать на святих [[Престол|престолах]]–жертовниках, на яких приноситься [[Євхаристія|безкровна жертва Богові]] й без яких не може відбуватися служба Божа в жодному православному храмі. Є ікони де вставлені частинки мощей тих святих які зображені на них.
== Випадки нетління ==
 
   
  +
Хибно буде вважати, щo нетлiння мoщей є oснoвнoю пiдставoю для канoнiзацiї, i тiлo кoжнoгo святoгo має бути нетлiнним. Хoч дiйснo канoнiзацiї багатьoх святих передувалo вiдкриття їхнiх нетлiнних мoщей, але є багатo святих, у яких тiла часткoвo чи пoвнiстю зiтлiли. Християнська церква oднакoвo вшанoвує тлiннi та нетлiннi oстанки святих, якi прoславилися свoїм життям i вчинками.
Є безліч випадків тілесного нетління серед українських святих. Серед найбільш відомих це нетлінні мощі [[Свята Ольга|Святої Ольги]] (її мертве тіло було виявлене нетлінним за часів Володимира Великого) та [[Святий Володимир|Святого Володимира]], тіло якого було виявлено нетлінним через декілька століть у 17 столітті.
 
   
  +
94 правило Карфагенського Собору наказує звершувати пам’ять мучеників там де є мощі чи місця їхнього страждання.
Святі і блаженні української греко-католицької церкви, тіла яких були віднайдені нетлінними:
 
   
  +
== Святі отці про мощі ==
* [[Святий Йосафат]]
 
* [[Блаженна Йосафата]]
 
* [[Василь Величковський]]
 
   
  +
=== Схвалення ===
Святі української православної церкви, тіла яких по смерті виявилися нетлінними:
 
  +
[[Святий Іван Золотоустий]]: "Не тільки тіла, а й самі гробниці святих виконані благодаті. Бо якщо під час Єлисея відбувалося щось подібне, і мертвий через дотик до гробу його звільнився від уз смерті і повернувся до життя, тим більше тепер, коли благодать рясніше і дії Святого Духа плідніші ... Бог залишив нам мощі святих, бажаючи як би рукою привести нас до тієї ревности, яка була в них і, давши нам деяку пристань, надійну масть що лікує зло, яке звідусіль нас оточує".<ref name=":0">{{Cite web|title=ПОЧИТАНИЕ МОЩЕЙ УГОДНИКОВ БОЖИИХ|url=http://apologiya.orthodoxy.ru/protestant/rubski/rubski1_11.html|website=apologiya.orthodoxy.ru|accessdate=2019-06-02}}</ref>
   
  +
Святий [[Єфрем Сирин|Єфрем Сирін]]: "І по смерті діють вони (мученики) як живі. Зцілюють хворих, виганяють бісів і силою Господа відбивають всякий лукавий їх вплив мучительного панування. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа"<ref name=":0" />
* [[Феодосій Чернігівський]]
 
* [[Йов Почаївський]]
 
* [[Амфілохій Почаївський]]
 
* [[Кукша Одеський]]
 
* [[Войно-Ясенецький Лука]]
 
* [[Антоній Печерський]]
 
* [[Йов Угольський]]
 
   
  +
=== Опозиція ===
та багато інших
 
  +
Батько чернецтва [[Святий Антоній|св. Антоній Великий]] (356 р.) розпорядився перед смертю, щоб його тіло було поховано в невідомому місці, тим самим заявивши протест проти поклоніння мощам. Св. [[Афанасій Великий|Афанасій Великій]] розповідає про це зі схваленням; сам Афанасій замкнув кілька отриманих ним реліквій, щоб вони були недосяжні для поклоніння. Але незабаром цей опір припинилося, зберігшись або у менш впливових людей або у єретиків (наприклад, Вігілантій і Євномій), або у язичницьких опонентів (наприклад, [[Порфирій]] і Юліан). <ref name=":0" />
   
  +
== Випадки нетління ==
Безліч інших православних святих, найбільш відомі серед яких:
 
   
  +
Є безліч випадків тілесного нетління серед українських святих. Серед найбільш відомих це нетлінні мощі [[Свята Ольга|Святої Ольги]] (її мертве тіло було виявлене нетлінним за часів Володимира Великого) та [[Святий Володимир|Святого Володимира]], тіло якого було виявлено нетлінним через декілька століть у 17 столітті.
* [[Олександр Свірський]]
 
* [[Серафим Саровський]]
 
* [[Констянтин Меркушинський]]
 
* [[Адріан Ондрусівський]]
 
* [[Сава Сторожевський]]
 
* [[Сергій Радонезький]]
 
* [[Йоан Поммер]]
 
   
  +
Святі і блаженні української греко-католицької церкви, тіла яких були віднайдені нетлінними:[[Святий Йосафат]], [[Блаженна Йосафата]], [[Василь Величковський]]. Святі української православної церкви, тіла яких по смерті виявилися нетлінними: [[Феодосій Чернігівський]], [[Йов Почаївський]], [[Амфілохій Почаївський]], [[Кукша Одеський]], [[Войно-Ясенецький Лука]], [[Антоній Печерський]], [[Йов Угольський]], та багато інших. Безліч інших православних святих, найбільш відомі серед яких: [[Олександр Свірський]], [[Серафим Саровський]], [[Констянтин Меркушинський]], [[Адріан Ондрусівський]]. [[Сава Сторожевський]], [[Сергій Радонезький|Сергій Радонезький,]] [[Йоан Поммер]], [[Меркурій Бригинський]].
Серед святих римо-католицької церкви є теж безліч святих, тіла яких були виявлені нетлінними:
 
   
  +
Серед святих римо-католицької церкви є теж безліч святих, тіла яких були виявлені нетлінними:[[Субіру Бернадетта|Бернадетта Субіру]], [[Папа Інокентій XI]], [[Папа Пій IX]], [[Папа Пій X]], [[Альберт Великий]], [[Свята Зіта]], Англійські королі [[Едмунд]] та [[Едвард]], [[Святий Казимир]], королевич, покровитель молоді у Литві і Польщі, Святий [[Франциск Ксав'єр]]&nbsp;— єзуїтський місіонер, його нетлінні мощі зберігаються в Гоа в Індії, та багато інших.
* [[Субіру Бернадетта|Бернадетта Субіру]]
 
* [[Папа Інокентій XI]]
 
* [[Папа Пій IX]]
 
* [[Папа Пій X]]
 
* [[Альберт Великий]]
 
* [[Свята Зіта]]
 
* Англійські королі [[Едмунд]] та [[Едвард]]
 
* [[Святий Казимир]], королевич, покровитель молоді у Литві і Польщі
 
* Святий [[Франциск Ксав'єр]]&nbsp;— єзуїтський місіонер, його нетлінні мощі зберігаються в Гоа в Індії.
 
* та багато інших
 
   
 
== Освячення води мощами ==
 
== Освячення води мощами ==
Рядок 62: Рядок 40:
 
Мандрівник і вчений [[Адам Олеаріус]], в своїй книзі «Опис подорожі Голштиньского посольства в Московію і Персію», перебуваючи у [[Московське царство|Московській державі]] в першій половині [[XVII століття]], розповів про спосіб застосування останків святих в медичних цілях, як ліків:<ref>[http://www.e-reading.club/bookreader.php/1018372/Oleariy_-_Opisanie_puteshestviya_Golshtinskogo_posolstva_v_Moskoviyu_i_Persiyu.html Олеарий А. - Описание путешествия в Московию] / Пер. с нем. А. М. Ловягин. — Смоленск: Русич, 2003. — 480 с. ISBN 5-8138-0374-2 // [http://dlib.rsl.ru/viewer/01003737408#?page=382 Описание путешествия в Московию и через Московию в Персию и обратно] с. 339 / Введ., пер., примеч. и указ. А. М. Ловягина. — Санкт-Петербург : А. С. Суворин, 1906. — 6, XXXII, 528 с., 19 л. ил. : ил.; 29. Перед загл. авт.: Адам Олеарий. Загл. ориг. 1663 года (3-е изд.): Adam Olearil Aussfürliche Beschreibung der kundbaren Reise nach Muscow und Persien, so durch Gelegenheit einer Holsteiníschen Gesandschafft von Gottorff auss an Michael Fedorowitz, den grossen Zaar in Muscow und Schach Sefi, König in Persien, geschehen" Пер. также под загл.: Подробное описание путешествия голштинского посольства в Московию и Персию в 1633, 1636 и 1639 годах</ref> {{Quotation|Мощі або кістки святих вони опускають у воду або горілку, яку дають пити хворому. Цю обставину помітив і [[Антоніо Поссевіно]]: Хворі майже не приймають ніяких ліків, якщо не брати до уваги горілки, а також води, в яку занурюють мощі святих<ref>[http://krotov.info/acts/16/possevino/022.html МОСКОВИЯ. КНИГА I. О делах московских, относящихся к религии («De rebus Moscoviticis», p. 5)] [[Антоніо Поссевіно|Поссевино А.]] - Исторические сочинения о России XVI в. («Московия», «Ливония» и др.), М.: Изд-во [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Моск. ун-та]], 1983. — 272 с.</ref><ref>«Aegroti vix ullum remedium adhibent, quam vel cremati vini, vel aquae, in quam Sanctorum reliquias imposuerint potum» [https://books.google.ru/books?id=pXpNAAAAcAAJ&pg=PT8&dq=Antonius+Possevinus&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwj4j-PmipzVAhXoDMAKHSVOCfYQ6AEIQDAE#v=onepage&q=Antonius%20Possevinus&f=false Historiae Ruthenicae scriptores: exteri saeculi XVI. 1842—384 страниц / p. 280]</ref>.}}
 
Мандрівник і вчений [[Адам Олеаріус]], в своїй книзі «Опис подорожі Голштиньского посольства в Московію і Персію», перебуваючи у [[Московське царство|Московській державі]] в першій половині [[XVII століття]], розповів про спосіб застосування останків святих в медичних цілях, як ліків:<ref>[http://www.e-reading.club/bookreader.php/1018372/Oleariy_-_Opisanie_puteshestviya_Golshtinskogo_posolstva_v_Moskoviyu_i_Persiyu.html Олеарий А. - Описание путешествия в Московию] / Пер. с нем. А. М. Ловягин. — Смоленск: Русич, 2003. — 480 с. ISBN 5-8138-0374-2 // [http://dlib.rsl.ru/viewer/01003737408#?page=382 Описание путешествия в Московию и через Московию в Персию и обратно] с. 339 / Введ., пер., примеч. и указ. А. М. Ловягина. — Санкт-Петербург : А. С. Суворин, 1906. — 6, XXXII, 528 с., 19 л. ил. : ил.; 29. Перед загл. авт.: Адам Олеарий. Загл. ориг. 1663 года (3-е изд.): Adam Olearil Aussfürliche Beschreibung der kundbaren Reise nach Muscow und Persien, so durch Gelegenheit einer Holsteiníschen Gesandschafft von Gottorff auss an Michael Fedorowitz, den grossen Zaar in Muscow und Schach Sefi, König in Persien, geschehen" Пер. также под загл.: Подробное описание путешествия голштинского посольства в Московию и Персию в 1633, 1636 и 1639 годах</ref> {{Quotation|Мощі або кістки святих вони опускають у воду або горілку, яку дають пити хворому. Цю обставину помітив і [[Антоніо Поссевіно]]: Хворі майже не приймають ніяких ліків, якщо не брати до уваги горілки, а також води, в яку занурюють мощі святих<ref>[http://krotov.info/acts/16/possevino/022.html МОСКОВИЯ. КНИГА I. О делах московских, относящихся к религии («De rebus Moscoviticis», p. 5)] [[Антоніо Поссевіно|Поссевино А.]] - Исторические сочинения о России XVI в. («Московия», «Ливония» и др.), М.: Изд-во [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Моск. ун-та]], 1983. — 272 с.</ref><ref>«Aegroti vix ullum remedium adhibent, quam vel cremati vini, vel aquae, in quam Sanctorum reliquias imposuerint potum» [https://books.google.ru/books?id=pXpNAAAAcAAJ&pg=PT8&dq=Antonius+Possevinus&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwj4j-PmipzVAhXoDMAKHSVOCfYQ6AEIQDAE#v=onepage&q=Antonius%20Possevinus&f=false Historiae Ruthenicae scriptores: exteri saeculi XVI. 1842—384 страниц / p. 280]</ref>.}}
   
Російський історик церкви, професор М. Ф. Каптєрєв (1847-1917), висловлюючись з приводу описів о [[Московія|Московії]] від [[Адам Олеаріус|Адама Олеаріуса]] та [[Антоніо Поссевіно]], написав наступне: {{Quotation|Спостереження іноземців в цьому випадку були цілком справедливі. «[[Домострой]]»<ref>[https://azbyka.ru/otechnik/Silvestr/domostroj/ «Домострой»] Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий – и царям, и князьям, и всяких чинов людям. И священникам, и монахам, и всем христианам; Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы.</ref><ref>С. 13, Гл. 8. Како врачеватися християномъ отъ болезней и отъ всякихъ скорбей, и царемъ, и княземъ и всякимъ чиновникомъ, и святительскому чину, и священническому и мнишескому, и всемъ християномъ | С. 142, Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий — и царям, и князьям, и всяких чинов людям, и священникам, и монахам, и всем христианам / С. 21, Гл. 14. Како священниковъ, и иноковъ, въ домъ свой призывати, и молитися | С. 150, Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы // Домострой (Древнерусский текст, Сильвестровская редакция и перевод. Приложения: «Из Измарагда» древнерусский текст и перевод; Статья В. В. Колесова «Домострой как памятник средневековой культуры»; Комментарий; Забытые слова столового обихода); ред. Л. А. Дмитриев; изд. подготовили: В. В. Колесов, В. В. Рождественская. — 3-е изд. СПб.: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2007. — 400 с., ил. — серия «Литературные памятники» [[Російська академія наук|РАН]]. — Тираж 2000 экз. — ISBN 978-5-02-025216-5</ref> між іншими засобами лікування вказує і таке: „Молебні співати і води святити Чесним Животворящим Хрестом й зі святих мощів та чудотворних ікон і з чудотворних образів та олією свящатися” <ref>{{нп|Каптєрєв Микола Федорович|Каптерев Н. Ф.|ru|Каптерев, Николай Фёдорович}} - [http://dugward.ru/library/kapterev/kapterev_harakter.html#perenes «Характер отношений России к православному востоку в XVI и XVII столетиях». Глава 3. Перенесение в Москву святыни с православного Востока] // [http://dlib.rsl.ru/viewer/01003547109#?page=62 Каптерев Н. Ф. Глава 3. Перенесение в Москву святыни с православного Востока / Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII столетиях. — М.: типография Л.Ф. Снегирева, 1885. — С. 60. — 580 с.]</ref>.}}
+
Російський історик церкви, професор М. Ф. Каптєрєв (1847-1917), висловлюючись з приводу описів о [[Московія|Московії]] від [[Адам Олеаріус|Адама Олеаріуса]] та [[Антоніо Поссевіно]], написав наступне: {{Quotation|Спостереження іноземців в цьому випадку були цілком справедливі. «[[Домострой]]»<ref>[https://azbyka.ru/otechnik/Silvestr/domostroj/ «Домострой»] Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий – и царям, и князьям, и всяких чинов людям. И священникам, и монахам, и всем христианам; Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы.</ref><ref>С. 13, Гл. 8. Како врачеватися християномъ отъ болезней и отъ всякихъ скорбей, и царемъ, и княземъ и всякимъ чиновникомъ, и святительскому чину, и священническому и мнишескому, и всемъ християномъ | С. 142, Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий — и царям, и князьям, и всяких чинов людям, и священникам, и монахам, и всем христианам / С. 21, Гл. 14. Како священниковъ, и иноковъ, въ домъ свой призывати, и молитися | С. 150, Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы // Домострой (Древнерусский текст, Сильвестровская редакция и перевод. Приложения: «Из Измарагда» древнерусский текст и перевод; Статья В. В. Колесова «Домострой как памятник средневековой культуры»; Комментарий; Забытые слова столового обихода); ред. Л. А. Дмитриев; изд. подготовили: В. В. Колесов, В. В. Рождественская. — 3-е изд. СПб.: [[Наука (видавництво)|Наука]], 2007. — 400 с., ил. — серия «Литературные памятники» [[Російська академія наук|РАН]]. — Тираж 2000 экз. — ISBN 978-5-02-025216-5</ref> між іншими засобами лікування вказує і таке: „Молебні співати і води святити Чесним Животворящим Хрестом й зі святих мощів та чудотворних ікон і з чудотворних образів та олією свящатися” <ref>{{нп|Каптєрєв Микола Федорович|Каптерев Н. Ф.|ru|Каптерев, Николай Фёдорович}} - [https://dlib.rsl.ru/viewer/01003547109#?page=62 Глава 3. Перенесение в Москву святыни с православного Востока / Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII столетиях. — М.: типография Л.Ф. Снегирева, 1885. — С. 60. — 580 с.]</ref>.}}
   
Існує також, письмове свідоцтво архідиякона [[Павло Алеппський|Павла Алеппського]], який, відвідавши [[Москва|Москву]] в середині [[XVII століття|XVII сторіччя]], приймав участь в обряді «чину омивання мощів». Перераховуючи різні [[Реліквія|реліквії]] Благовіщенського собору, він описав ціловану псову голову [[Святий Христофор|святого Христофора]]<ref>{{нп|Желтов Михайло Сергійович|Желтов М. С.|ru|Желтов, Михаил Сергеевич}} - [http://hierotopy.ru/contents/RelicsInByzantium_03_Zheltov_RelicsInByzantineLiturgies_2006_Rus.pdf Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским С.110 (*114)] «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники», ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х</ref>: {{Quotation|Ось назви мощів тих святих, яких ми могли утримати в пам'яті: <...> глава мученика Христофора з обличчям точнісінько як у собаки, з довгим ротом; вона тверда як кремінь — наш розум був вражений подивом: тут немає місця сумніву! <...> Омивши їх таким чином, патріарх знову поклав їх на таріль, що управитель забрав назад.}}
+
Існує також, письмове свідоцтво архідиякона [[Павло Алеппський|Павла Алеппського]], який, відвідавши Москву в середині [[XVII століття|XVII сторіччя]], брав участь в обряді «чину омивання мощів». Перераховуючи різні [[Реліквія|реліквії]] Благовіщенського собору [[Московський кремль|Московського кремля]], він описав ціловану псову голову [[Святий Христофор|святого Христофора]]<ref>{{нп|Желтов Михайло Сергійович|Желтов М. С.|ru|Желтов, Михаил Сергеевич}} - [http://hierotopy.ru/contents/RelicsInByzantium_03_Zheltov_RelicsInByzantineLiturgies_2006_Rus.pdf Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским С.110 (*114)] «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники», ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х</ref>: {{Quotation|Ось назви мощів тих святих, яких ми могли утримати в пам'яті: <...> глава мученика Христофора з обличчям точнісінько як у собаки, з довгим ротом; вона тверда як кремінь — наш розум був вражений подивом: тут немає місця сумніву! <...> Омивши їх таким чином, патріарх знову поклав їх на таріль, що управитель забрав назад.}}
   
 
== Критика ==
 
== Критика ==
 
[[File:Viktoria von rom.jpg|thumb|св. Вікторія Римська]]
 
[[File:Viktoria von rom.jpg|thumb|св. Вікторія Римська]]
В [[Біблія|Біблії]] не говориться про зцілення живих людей через торкання до останків праху [[Праведність|праведників]], а чудо описане з мертвими кістками [[Єлисей|Єлисея]] сталося від дотику з мерцем (''[[Друга книга царів|2 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Друга книга царів#13:21|13:21]]''). Після такого єдиного випадку, у Священному Писанні немає повчань людям навмисно повторювати що-небудь подібне з тілами спочилих праведників (''[[Друга книга царів|2 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Друга книга царів#23:18|23:18]]'')<ref>{{нп|Філіп Шафф|Шафф Филип|ru|Шафф, Филип}} - [http://www.reformed.org.ua/2/243/Schaff Отношение Реформатской Церкви к мощам и связанными с ними чудесам] Из книги «История христианской Церкви», том II, глава VIII, §§87,88.</ref> та тим більш їх розчленування<ref>[http://otipl.philol.msu.ru/~imk/structure/dep-europe/paramonova/ Парамонова М. Ю.] - [http://ec-dejavu.ru/r/Relic.html Реликвии] // Словарь средневековой культуры. М., 2003, с. 405-408 «С почитанием мощей была связана и практика расчленения тел святых»</ref> для використання як релігійного [[фетиш]]у<ref> [http://www.iee.unn.ru/kafedry/kafedra-kultury-i-psihologii-predprinimatelstva/chajkovskij-aleksandr-evgenevich/ Чайковский А. Е.], Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. - [http://www.nntu.ru/RUS/fakyl/VECH/metod/hist_relig/chapter01.htm История религий: Учебное пособие. Глава 1.] «Проявления фетишизма есть и теперь, например, культ святых мощей в христианстве»</ref><ref>[http://interpretive.ru/termin/kononenko-boris-ivanovich.html Кононенко Б.И.] - [http://terme.ru/termin/fetishizm.html#item-43815 Большой толковый словарь по культурологии: Фетишизм]</ref>. Шанування праху померлих, як у [[Старий Заповіт|Старому Заповіті]] (''[[Перша книга Самуїла|1 Сам.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)#25:1|25:1]]; [[Перша книга царів|1 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга царів#13:31|13:31]]''), так і у [[Новий Заповіт|Новому Заповіті]] (''[[Євангеліє від Матвія|Мт.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Євангелія від св. Матвія#14:12|14:12]]; [[Дії апостолів|Дії]] [[s:Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Дії святих апостолів#8:2|8:2]]''), виконувалося з обов'язковим [[Поховання|похованням]] в землю (''[[Книга Буття|1 М.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга Мойсеєва: Буття#3:19|3:19]]; [[Книга Екклезіястова, або Проповідника|Екл.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга Екклезіястова (або Проповідника)#12:7|12:7]]'')<ref>[http://www.eleven.co.il/article/13249 Электронная еврейская энциклопедия: Погребение] «Израильтяне, как и другие народы древнего Ближнего Востока, придавали огромное значение достойному погребению умершего. Библия неоднократно упоминает о страхе остаться непогребенным (Втор. 28:26 и др.)»</ref><ref>[https://azbyka.ru/otechnik/Lopuhin/pravoslavnaja-bogoslovskaja-entsiklopedija-ili-bogoslovskij-entsiklopedicheskij-slovar-tom-11-klavda-knigi-apokrificheskie-novogo-zaveta/24 Православная Богословская энциклопедия: Кладбище]</ref>.
+
Особливо критикують поклоніння мощам [[Протестантизм|протестанти]]. Критики [[Релігійний культ|культу]] мощей стверджують, що в [[Біблія|Біблії]] не говориться про зцілення живих людей через торкання до останків праху [[Праведність|праведників]], а чудо описане з мертвими кістками [[Єлисей|Єлисея]] сталося від дотику з мерцем (''[[Друга книга царів|2 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Друга книга царів#13:21|13:21]]''). Після такого єдиного випадку, у Священному Писанні немає повчань людям навмисно повторювати що-небудь подібне з тілами спочилих праведників (''[[Друга книга царів|2 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Друга книга царів#23:18|23:18]]'')<ref>{{нп|Філіп Шафф|Шафф Филип||Philip Schaff}} - [http://www.reformed.org.ua/2/243/Schaff Отношение Реформатской Церкви к мощам и связанными с ними чудесам] Из книги «История христианской Церкви», том II, глава VIII, §§87,88.</ref> та тим більш їх розчленування<ref>[http://otipl.philol.msu.ru/~imk/structure/dep-europe/paramonova/ Парамонова М. Ю.] - [http://ec-dejavu.ru/r/Relic.html Реликвии] // Словарь средневековой культуры. М., 2003, с. 405-408 «С почитанием мощей была связана и практика расчленения тел святых»</ref> для використання як релігійного [[фетиш]]у<ref>[http://www.iee.unn.ru/kafedry/kafedra-kultury-i-psihologii-predprinimatelstva/chajkovskij-aleksandr-evgenevich/ Чайковский А. Е.], Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. - [http://www.nntu.ru/RUS/fakyl/VECH/metod/hist_relig/chapter01.htm История религий: Учебное пособие. Глава 1.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170821035238/http://www.nntu.ru/RUS/fakyl/VECH/metod/hist_relig/chapter01.htm |date=21 серпень 2017 }} «Проявления фетишизма есть и теперь, например, культ святых мощей в христианстве»</ref><ref>[http://interpretive.ru/termin/kononenko-boris-ivanovich.html Кононенко Б.И.] - [http://terme.ru/termin/fetishizm.html#item-43815 Большой толковый словарь по культурологии: Фетишизм]</ref>. Шанування праху померлих, як у [[Старий Заповіт|Старому Заповіті]] (''[[Перша книга Самуїла|1 Сам.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)#25:1|25:1]]; [[Перша книга царів|1 Цар.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга царів#13:31|13:31]]''), так і у [[Новий Заповіт|Новому Заповіті]] (''[[Євангеліє від Матвія|Мт.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Євангелія від св. Матвія#14:12|14:12]]; [[Дії апостолів|Дії]] [[s:Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Дії святих апостолів#8:2|8:2]]''), виконувалося з обов'язковим [[Поховання|похованням]] в землю (''[[Книга Буття|1 М.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Перша книга Мойсеєва: Буття#3:19|3:19]]; [[Книга Екклезіястова, або Проповідника|Екл.]] [[s:Біблія (Огієнко)/Книги Старого Заповіту/Книга Екклезіястова (або Проповідника)#12:7|12:7]]'')<ref>[http://www.eleven.co.il/article/13249 Электронная еврейская энциклопедия: Погребение] «Израильтяне, как и другие народы древнего Ближнего Востока, придавали огромное значение достойному погребению умершего. Библия неоднократно упоминает о страхе остаться непогребенным (Втор. 28:26 и др.)»</ref><ref>[https://azbyka.ru/otechnik/Lopuhin/pravoslavnaja-bogoslovskaja-entsiklopedija-ili-bogoslovskij-entsiklopedicheskij-slovar-tom-11-klavda-knigi-apokrificheskie-novogo-zaveta/24 Православная Богословская энциклопедия: Кладбище]</ref>.
   
 
Явище нетлінності останків релігійних діячів і їх подальше вшанування фіксується також в інших, не пов'язаних з християнством релігійних традиціях&nbsp;— зокрема в індуїзмі та буддизмі&nbsp;— що дозволяє припустити наявність раціональних причин цього явища. Існує багато наукових гіпотез з цього приводу.
 
Явище нетлінності останків релігійних діячів і їх подальше вшанування фіксується також в інших, не пов'язаних з християнством релігійних традиціях&nbsp;— зокрема в індуїзмі та буддизмі&nbsp;— що дозволяє припустити наявність раціональних причин цього явища. Існує багато наукових гіпотез з цього приводу.
   
Наукою встановлено, що при особливих умовах (сухе повітря, низька температура і т. ін.), в яких не розвиваються гнильні бактерії, останки померлих можуть залишатися нетлінними довгий час.<ref name="kult"/> Наприклад, за свідченням археолога і музейника [[Лінка Надія Володимирівна|Надії Лінки]], у 1931–1933 роках неодноразово проводили мікробіологичний аналіз муміфікованих трупів [[Ближні печери|Ближніх]] і [[Дальні печери|Дальніх печер]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. Тоді було встановлено причини муміфікації: а) печери висічено у [[пісковик]]у, який поглинає вологу; б) температура у печерах була сталою, не більше +8°C; в) мінімальний доступ повітря у час, коли у печерах проводили захоронення (до 17 століття).<ref>[http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/1021762 Воспоминания Н.В. Линки «Всеукраинский музейный городок»] / «ПОСЛЕДНИЕ ЧАСЫ… ДРЕВНЕГО МОНАСТЫРЯ ПРЕВРАТИЛИСЬ В ФАРС»: Создание на территории Киево-Печерской Лавры Всеукраинского музейного городка. 1926–1939 гг. // Альманах «Россия. XX век», 2012 год.</ref>
+
Наукою встановлено, що при особливих умовах (сухе повітря, низька температура і т. ін.), в яких не розвиваються гнильні бактерії, останки померлих можуть залишатися нетлінними довгий час.<ref name="kult"/> Наприклад, за свідченням археолога і музейника [[Лінка Надія Володимирівна|Надії Лінки]], у 1931–1933 роках неодноразово проводили мікробіологичний аналіз муміфікованих трупів [[Ближні печери|Ближніх]] і [[Дальні печери|Дальніх печер]] [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]]. Тоді було встановлено причини [[Муміфікація|муміфікації]]: а) печери висічено у [[пісковик]]у, який поглинає вологу; б) температура у печерах була сталою, не більше +8°C; в) мінімальний доступ повітря у час, коли у печерах проводили захоронення (до 17 століття).<ref>[http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/1021762 Воспоминания Н.В. Линки «Всеукраинский музейный городок»] / «ПОСЛЕДНИЕ ЧАСЫ… ДРЕВНЕГО МОНАСТЫРЯ ПРЕВРАТИЛИСЬ В ФАРС»: Создание на территории Киево-Печерской Лавры Всеукраинского музейного городка. 1926–1939 гг. // Альманах «Россия. XX век», 2012 год.</ref>
   
Відомо чимало випадків природної муміфікації трупів. Церква це видає за диво: свідоцтво того, що Бог зберігає тіла осіб, які йому догодили. Разом з тим церковники вдавались і до фальсифікацій, видаючи за нетлінні мощі давно зігнилі останки деяких святих, марно приховуючи їх від очей вірян.<ref name="kult">Кишеньковий словник атеїста.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— 263 с.</ref>
+
Відомо чимало випадків природної муміфікації трупів. Церква це видає за диво: свідоцтво того, що Бог зберігає тіла осіб, які йому догодили. Разом з тим церковники вдавались і до фальсифікацій, видаючи за нетлінні мощі давно зігнилі останки деяких святих, марно приховуючи їх від очей вірян.<ref name="kult">Кишеньковий словник атеїста.&nbsp;— К., 1978.&nbsp;— 263 с.</ref><gallery>
  +
Файл:Мощі Преподобного Меркурія2.jpg|Мощі Преподобного [[Меркурій Бригинський|Меркурія Бригинського]]
  +
Файл:Мощі святого Івана Хрестителя.jpg|Мощі святого Івана Хрестителя
  +
Файл:Мощі Києво-Печерських святих на Троєщині.jpg|Мощі Києво-Печерських святих на Троєщині.
  +
Файл:Рака з мощам св. Григорія Палами.jpg|Рака з мощам св. Григорія Палами
  +
Файл:Рака ЄП.jpg
  +
Файл:Рака для мощей печерських угодників.png|Рака для мощей печерських угодників
  +
</gallery>
   
== Див. також ==
+
== Див. також ==
  +
* [[Набуття мощей]]
* [[Диво]]
 
  +
* [[Мумія]]
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
Рядок 83: Рядок 69:
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{commonscat|Relics}}
 
{{commonscat|Relics}}
* [http://www.kplavra.kiev.ua/cgi-bin/view.cgi?lg=ua&act=exkurs&id=148&part=exkurs Дослідницькі роботи українських вчених щодо особистісної ідентифікації мощей]
+
* [http://www.kplavra.kiev.ua/cgi-bin/view.cgi?lg=ua&act=exkurs&id=148&part=exkurs Дослідницькі роботи українських вчених щодо особистісної ідентифікації мощей]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
  +
== Посилання ==
  +
* {{УМЕ8|частина=Мощі|сторінки=1045}}
   
 
== Виноски ==
 
== Виноски ==

Поточна версія на 08:07, 20 вересня 2019

св. Бернадетта Субіру із восковою маскою на обличчі та аналогічним покриттям шаром воску на руках[1][2].

Нетлі́нні мо́щі (мощі, святі мощі) — тіла святих християнської (православної і католицької) церкви, що залишилися після смерті нетлінними — тобто не проявляють ознак гниття і розкладу.

Нетлінні мощі у християнській традиції[ред. | ред. код]

З раннього середньовіччя є об'єктами культового вшанування. Часто саме нетлінність була головним аргументом при канонізації святих. При цьому Церква керується спеціальними юридичними процедурами.

Святим мощам у християнській традиції приписують допомогу при зціленні від хвороб, здатність захищати від раптової або насильницької смерті. Саме з метою захисту в Середні Віки практикувалася фрагментація мощей з подальшим їх носінням в нагрудних мощехранильницях або навіть у руків'ї холодної зброї (мечів, шабель тощо).

Між тим, за афонською традицією, якщо тіло померлого не зотліває та на кістках залишається плоть – це вважається, що душа небіжчика недостатньо очистилась від гріхів[3].

Не завжди мощі – це збережені тіла повністю, чи частково але найперше це були кістки які творили чудеса і виганяли бісів. В грамоті Новгородського митрополита Питирима  від 1667 р. читаємо про мощі Ніла Столбенського: «гріб і тіло його святе землі піддано, а мощі святі його цілі всі». Ще з початку християнства в церквах переховували кістки святих і на тих мощах або гробах мучеників будували храми, залишали в основі фундаментів церков, а також святих престолів. На могилах святих служили літургію. Зараз  церква вшановує мощі святих, зберігаючи їх у спеціально оздоблених і прикрашених для цього гробницях–раках, а також поміщуючи їхню часточку у святі антимінси, що лежать на святих престолах–жертовниках, на яких приноситься безкровна жертва Богові й без яких не може відбуватися служба Божа в жодному православному храмі. Є ікони де вставлені частинки мощей тих святих які зображені на них.

Хибно буде вважати, щo нетлiння мoщей є oснoвнoю пiдставoю для канoнiзацiї, i тiлo кoжнoгo святoгo має бути нетлiнним. Хoч дiйснo канoнiзацiї багатьoх святих передувалo вiдкриття їхнiх нетлiнних мoщей, але є багатo святих, у яких тiла часткoвo чи пoвнiстю зiтлiли. Християнська церква oднакoвo вшанoвує тлiннi та нетлiннi oстанки святих, якi прoславилися свoїм життям i вчинками.

94 правило Карфагенського Собору наказує звершувати пам’ять мучеників там де є мощі чи місця їхнього страждання.

Святі отці про мощі[ред. | ред. код]

Схвалення[ред. | ред. код]

Святий Іван Золотоустий: "Не тільки тіла, а й самі гробниці святих виконані благодаті. Бо якщо під час Єлисея відбувалося щось подібне, і мертвий через дотик до гробу його звільнився від уз смерті і повернувся до життя, тим більше тепер, коли благодать рясніше і дії Святого Духа плідніші ... Бог залишив нам мощі святих, бажаючи як би рукою привести нас до тієї ревности, яка була в них і, давши нам деяку пристань, надійну масть що лікує зло, яке звідусіль нас оточує".[4]

Святий Єфрем Сирін: "І по смерті діють вони (мученики) як живі. Зцілюють хворих, виганяють бісів і силою Господа відбивають всякий лукавий їх вплив мучительного панування. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа"[4]

Опозиція[ред. | ред. код]

Батько чернецтва св. Антоній Великий (356 р.) розпорядився перед смертю, щоб його тіло було поховано в невідомому місці, тим самим заявивши протест проти поклоніння мощам. Св. Афанасій Великій розповідає про це зі схваленням; сам Афанасій замкнув кілька отриманих ним реліквій, щоб вони були недосяжні для поклоніння. Але незабаром цей опір припинилося, зберігшись або у менш впливових людей або у єретиків (наприклад, Вігілантій і Євномій), або у язичницьких опонентів (наприклад, Порфирій і Юліан). [4]

Випадки нетління[ред. | ред. код]

Є безліч випадків тілесного нетління серед українських святих. Серед найбільш відомих це нетлінні мощі Святої Ольги (її мертве тіло було виявлене нетлінним за часів Володимира Великого) та Святого Володимира, тіло якого було виявлено нетлінним через декілька століть у 17 столітті.

Святі і блаженні української греко-католицької церкви, тіла яких були віднайдені нетлінними:Святий Йосафат, Блаженна Йосафата, Василь Величковський. Святі української православної церкви, тіла яких по смерті виявилися нетлінними: Феодосій Чернігівський, Йов Почаївський, Амфілохій Почаївський, Кукша Одеський, Войно-Ясенецький Лука, Антоній Печерський, Йов Угольський, та багато інших. Безліч інших православних святих, найбільш відомі серед яких: Олександр Свірський, Серафим Саровський, Констянтин Меркушинський, Адріан Ондрусівський. Сава Сторожевський, Сергій Радонезький, Йоан Поммер, Меркурій Бригинський.

Серед святих римо-католицької церкви є теж безліч святих, тіла яких були виявлені нетлінними:Бернадетта Субіру, Папа Інокентій XI, Папа Пій IX, Папа Пій X, Альберт Великий, Свята Зіта, Англійські королі Едмунд та Едвард, Святий Казимир, королевич, покровитель молоді у Литві і Польщі, Святий Франциск Ксав'єр — єзуїтський місіонер, його нетлінні мощі зберігаються в Гоа в Індії, та багато інших.

Освячення води мощами[ред. | ред. код]

У Великому Потребнику поміщений «Чин омити мощі святих, або хрест мочити»,[5] зміст його наступний: на стіл священик кладе мощі, хрест і посудину з водою; після прочитання спеціальних молитов, водою омиваються мощі, в цю ж воду занурюється хрест; а потім воду, якої омили мощі і в яку опускали хрест, роздають віруючим, щоб вони єю окроплялися і пили[6][7][8]. Дане священнодійство є освяченням води за допомогою мощей та хреста.[6]

Мандрівник і вчений Адам Олеаріус, в своїй книзі «Опис подорожі Голштиньского посольства в Московію і Персію», перебуваючи у Московській державі в першій половині XVII століття, розповів про спосіб застосування останків святих в медичних цілях, як ліків:[9]

Мощі або кістки святих вони опускають у воду або горілку, яку дають пити хворому. Цю обставину помітив і Антоніо Поссевіно: Хворі майже не приймають ніяких ліків, якщо не брати до уваги горілки, а також води, в яку занурюють мощі святих[10][11].

Російський історик церкви, професор М. Ф. Каптєрєв (1847-1917), висловлюючись з приводу описів о Московії від Адама Олеаріуса та Антоніо Поссевіно, написав наступне:

Спостереження іноземців в цьому випадку були цілком справедливі. «Домострой»[12][13] між іншими засобами лікування вказує і таке: „Молебні співати і води святити Чесним Животворящим Хрестом й зі святих мощів та чудотворних ікон і з чудотворних образів та олією свящатися” [14].

Існує також, письмове свідоцтво архідиякона Павла Алеппського, який, відвідавши Москву в середині XVII сторіччя, брав участь в обряді «чину омивання мощів». Перераховуючи різні реліквії Благовіщенського собору Московського кремля, він описав ціловану псову голову святого Христофора[15]:

Ось назви мощів тих святих, яких ми могли утримати в пам'яті: <...> глава мученика Христофора з обличчям точнісінько як у собаки, з довгим ротом; вона тверда як кремінь — наш розум був вражений подивом: тут немає місця сумніву! <...> Омивши їх таким чином, патріарх знову поклав їх на таріль, що управитель забрав назад.

Критика[ред. | ред. код]

св. Вікторія Римська

Особливо критикують поклоніння мощам протестанти. Критики культу мощей стверджують, що в Біблії не говориться про зцілення живих людей через торкання до останків праху праведників, а чудо описане з мертвими кістками Єлисея сталося від дотику з мерцем (2 Цар. 13:21). Після такого єдиного випадку, у Священному Писанні немає повчань людям навмисно повторювати що-небудь подібне з тілами спочилих праведників (2 Цар. 23:18)[16] та тим більш їх розчленування[17] для використання як релігійного фетишу[18][19]. Шанування праху померлих, як у Старому Заповіті (1 Сам. 25:1; 1 Цар. 13:31), так і у Новому Заповіті (Мт. 14:12; Дії 8:2), виконувалося з обов'язковим похованням в землю (1 М. 3:19; Екл. 12:7)[20][21].

Явище нетлінності останків релігійних діячів і їх подальше вшанування фіксується також в інших, не пов'язаних з християнством релігійних традиціях — зокрема в індуїзмі та буддизмі — що дозволяє припустити наявність раціональних причин цього явища. Існує багато наукових гіпотез з цього приводу.

Наукою встановлено, що при особливих умовах (сухе повітря, низька температура і т. ін.), в яких не розвиваються гнильні бактерії, останки померлих можуть залишатися нетлінними довгий час.[22] Наприклад, за свідченням археолога і музейника Надії Лінки, у 1931–1933 роках неодноразово проводили мікробіологичний аналіз муміфікованих трупів Ближніх і Дальніх печер Києво-Печерської лаври. Тоді було встановлено причини муміфікації: а) печери висічено у пісковику, який поглинає вологу; б) температура у печерах була сталою, не більше +8°C; в) мінімальний доступ повітря у час, коли у печерах проводили захоронення (до 17 століття).[23]

Відомо чимало випадків природної муміфікації трупів. Церква це видає за диво: свідоцтво того, що Бог зберігає тіла осіб, які йому догодили. Разом з тим церковники вдавались і до фальсифікацій, видаючи за нетлінні мощі давно зігнилі останки деяких святих, марно приховуючи їх від очей вірян.[22]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. À chaque exhumation, l'épiderme est lavé à deux reprises avec des détergents. On souhaite exposer le corps, mais «la face noirâtre avec les yeux et le nez excavés auraient produit sans doute sur le public une impression pénible». Aussi charge-t-on un artiste d'exécuter un masque de cire colorée qui, depuis, recouvre le visage de Bernadette. Pour une même raison, les mains subissent un traitement analogue. // Bulletin de l'Association Médicale de N.-D. de Lourdes, mai 1928.
  2. «Cette sorte de trompe-l'œil sculptural en dit long sur la prégnance ecclésiastique et populaire du mythe» de l'incorruptibilité. / Jacques Maître[fr] - Anorexies religieuses, anorexie mentale. Essai de psychanalyse sociohistorique. De Marie de l’Incarnation à Simone Weil, p. 102 // Paris, Cerf[fr], 2000 — 197 p.
  3. Нікітенко М. М. – С. 192-193 Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець X – початок XII ст.) / Нікітенко Мар'яна Михайлівна; [відп. ред. О. О. Кураєв]; НАН України [та ін.]. — Київ, 2013. — 484 с. ISBN 978-966-02-7003-9 // Пещеры Киевской Лавры: их истоки и миссия. / С. 181-188. Византийский временник, Т.64 (№89) М.: Наука, 2005. ISBN 5-02-010301-2
  4. а б в ПОЧИТАНИЕ МОЩЕЙ УГОДНИКОВ БОЖИИХ. apologiya.orthodoxy.ru. Процитовано 2019-06-02. 
  5. Гл. 33. Большой Потребник «Чин омыти мощи святых, или крест мочити», 1625.
  6. а б Желтов М. С.[ru] - Освящение воды мощами святых (Чин омовения мощей) с. 81 «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники» ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х // с. 86 «И по омывении святых мощей, и Креста в воду влагания, священную воду сию разъемлют вернии, и пиют от нея.»
  7. Никольский К. Т.[ru]«Чин омыти мощи святых, или крест мочити» (с. 257-286) с. 264 // О службах Русской Церкви, бывших в прежних печатных богослужебных книгах. – СПб.: Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1885. – II, 411 с.
  8. Мальцев А. П.[ru]«Чины погребения и некоторые особенные и древние церковные службы Православной Кафолической Восточной Церкви». Берлин, 1898. / Часть II. с.385 Чинъ омыти мощи святыхъ, или крестъ мочити. (с.393) // Begräbniss-Ritus und einige specielle und alterthümliche Gottesdienste der Orthodox-Katholischen Kirche des Morgenlandes. Deutsch und slawisch unter Berücksichtigung des griechischen Urtextes von Alexios Maltzew. Verlag: Karl Siegismund, Berlin, 1898.
  9. Олеарий А. - Описание путешествия в Московию / Пер. с нем. А. М. Ловягин. — Смоленск: Русич, 2003. — 480 с. ISBN 5-8138-0374-2 // Описание путешествия в Московию и через Московию в Персию и обратно с. 339 / Введ., пер., примеч. и указ. А. М. Ловягина. — Санкт-Петербург : А. С. Суворин, 1906. — 6, XXXII, 528 с., 19 л. ил. : ил.; 29. Перед загл. авт.: Адам Олеарий. Загл. ориг. 1663 года (3-е изд.): Adam Olearil Aussfürliche Beschreibung der kundbaren Reise nach Muscow und Persien, so durch Gelegenheit einer Holsteiníschen Gesandschafft von Gottorff auss an Michael Fedorowitz, den grossen Zaar in Muscow und Schach Sefi, König in Persien, geschehen" Пер. также под загл.: Подробное описание путешествия голштинского посольства в Московию и Персию в 1633, 1636 и 1639 годах
  10. МОСКОВИЯ. КНИГА I. О делах московских, относящихся к религии («De rebus Moscoviticis», p. 5) Поссевино А. - Исторические сочинения о России XVI в. («Московия», «Ливония» и др.), М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. — 272 с.
  11. «Aegroti vix ullum remedium adhibent, quam vel cremati vini, vel aquae, in quam Sanctorum reliquias imposuerint potum» Historiae Ruthenicae scriptores: exteri saeculi XVI. 1842—384 страниц / p. 280
  12. «Домострой» Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий – и царям, и князьям, и всяких чинов людям. И священникам, и монахам, и всем христианам; Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы.
  13. С. 13, Гл. 8. Како врачеватися християномъ отъ болезней и отъ всякихъ скорбей, и царемъ, и княземъ и всякимъ чиновникомъ, и святительскому чину, и священническому и мнишескому, и всемъ християномъ | С. 142, Гл. 8. Как христианам врачеваться от болезней и от всяких страданий — и царям, и князьям, и всяких чинов людям, и священникам, и монахам, и всем христианам / С. 21, Гл. 14. Како священниковъ, и иноковъ, въ домъ свой призывати, и молитися | С. 150, Гл. 14. Как в дом свой приглашать священников и иноков для молитвы // Домострой (Древнерусский текст, Сильвестровская редакция и перевод. Приложения: «Из Измарагда» древнерусский текст и перевод; Статья В. В. Колесова «Домострой как памятник средневековой культуры»; Комментарий; Забытые слова столового обихода); ред. Л. А. Дмитриев; изд. подготовили: В. В. Колесов, В. В. Рождественская. — 3-е изд. СПб.: Наука, 2007. — 400 с., ил. — серия «Литературные памятники» РАН. — Тираж 2000 экз. — ISBN 978-5-02-025216-5
  14. Каптерев Н. Ф.[ru] - Глава 3. Перенесение в Москву святыни с православного Востока / Характер отношений России к православному Востоку в XVI и XVII столетиях. — М.: типография Л.Ф. Снегирева, 1885. — С. 60. — 580 с.
  15. Желтов М. С.[ru] - Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским С.110 (*114) «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники», ред. А.М. Лидов. М.: «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х
  16. Шафф Филип[en] - Отношение Реформатской Церкви к мощам и связанными с ними чудесам Из книги «История христианской Церкви», том II, глава VIII, §§87,88.
  17. Парамонова М. Ю. - Реликвии // Словарь средневековой культуры. М., 2003, с. 405-408 «С почитанием мощей была связана и практика расчленения тел святых»
  18. Чайковский А. Е., Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. - История религий: Учебное пособие. Глава 1. Архівовано 21 серпень 2017 у Wayback Machine. «Проявления фетишизма есть и теперь, например, культ святых мощей в христианстве»
  19. Кононенко Б.И. - Большой толковый словарь по культурологии: Фетишизм
  20. Электронная еврейская энциклопедия: Погребение «Израильтяне, как и другие народы древнего Ближнего Востока, придавали огромное значение достойному погребению умершего. Библия неоднократно упоминает о страхе остаться непогребенным (Втор. 28:26 и др.)»
  21. Православная Богословская энциклопедия: Кладбище
  22. а б Кишеньковий словник атеїста. — К., 1978. — 263 с.
  23. Воспоминания Н.В. Линки «Всеукраинский музейный городок» / «ПОСЛЕДНИЕ ЧАСЫ… ДРЕВНЕГО МОНАСТЫРЯ ПРЕВРАТИЛИСЬ В ФАРС»: Создание на территории Киево-Печерской Лавры Всеукраинского музейного городка. 1926–1939 гг. // Альманах «Россия. XX век», 2012 год.