Відмінності між версіями «Мравінський Євген Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
Рядок 3: Рядок 3:




Народився в Петербурзі [[22 травня]] (4 червня) [[1903]]. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в [[Маріїнський театр|Маріїнськім театрі]], піаністом у Хореографічному училищі. В [[1924]] поступив у [[Ленінградську консерваторію|Ленінградську консерваторію]], де спочатку займався в класі композиції, а з [[1927]] — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.
Народився в Петербурзі [[22 травня]] (4 червня) [[1903]]. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в [[Маріїнський театр|Маріїнському театрі]], піаністом у Хореографічному училищі. В [[1924]] поступив у [[Ленінградську консерваторію|Ленінградську консерваторію]], де спочатку займався в класі композиції, а з [[1927]] — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.


В [[1932]] дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з [[1938]], перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З [[1961]] викладав у Ленінградській консерваторії.
В [[1932]] дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з [[1938]], перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З [[1961]] викладав у Ленінградській консерваторії.

Версія за 18:55, 29 серпня 2007

Мравінський Євген Олександрович (19031988), російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями.


Народився в Петербурзі 22 травня (4 червня) 1903. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. В 1924 поступив у Ленінградську консерваторію, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.

В 1932 дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.

Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.

У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравинского грала велику, майже культову, роль, символізуючи наступність традицій.

Помер Мравінський у Петербурзі 19 січня 1988.

Посилання