Музей історичних коштовностей України

Музей історичних коштовностей України
50°26′08″ пн. ш. 30°33′27″ сх. д.
Тип	музей
Країна	Україна
Розташування	Україна Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 12 (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника)
Засновано	1969
Директор	Сосновська Тетяна Вікторівна
Сайт	miku.org.ua
Музей історичних коштовностей України (Україна)

Музе́й істори́чних кошто́вностей Украї́ни (МІКУ) — один із провідних музеїв України і світу, тематика експозиції — історичні і мистецькі пам'ятки з дорогоцінних металів та коштовного каміння.

Музей є філією Національного музею історії України, відкритий для відвідувачів 4 січня 1969 року на території Києво-Печерської Лаври.

Історія створення

Скіфська пектораль з Товстої могили

Хибна практика створення радянських музеїв була присутня і при створенні Музея історичних коштовностей. Для створення нового музейного закладу використовували наказ — здати у новий заклад певні експонати. Тим же шляхом була створена експозиція художнього музея у місті Ульяновськ, коли намагалися підняти статус міста, пов'язаного з родиною Ульянових та Володимиа Леніна. Низку вартісних експонатів позабирали з Музея Богдана і Варвари Ханенків, аби передати їх у провінційні музеї, руйнуючи тим комплекс колекцій, створених Ханенками ще наприкінці 19 ст.

Музей історичних коштовностей створено за урядовим наказом від 1963 року у вигляді « Золота комора » як відділ Національного музея історії України. Первісну колекцію створили за наказом здати з різних двадцяти (20) музейних установ вироби золотарства і коштовних металів. Ковнірівський корпус ( колишня монастирська пекарня ) значився тоді просто корпусом № 12. Його і віддали під новостворений музейний заклад.

Окрім примусово зданих експонатів з двадцяти музеїв важливим додатком був внесок від самого Музея історії. Третьою важивою частиною були колекції знахідок із Інститута археології НАН України, археологи передали музею понад 30.000 знахідок.

16 листопада 2015 Колектив МІКУ висловив свою категоричну незгоду з даними наказами та новою структурою НМІУ та ліквідацію статусу колекції МІКУ, і вважає, що такі рішення директора НМІУ Сосновської Т.В. є помилковими і можуть призвести до невідворотних наслідків.

20 листопада 2014 президенти України Леонід Кравчук (1991-1994), Леонід Кучма (1994 - 2005) і Вікт​ор Ющенко (2005 - 2010) звернулися до чинного президента України Петра Порошенка зі зверненням: «Глибоко стурбовані ситуацією, яка склалася після призначення на посаду генерального директора Національного музею історії України (НМІУ) Тетяни Сосновської та прийнятих нею рішень щодо Музею історичних коштовностей України (МЗСУ)..."

Будівля музею

Музей розташували у споруді XVIII століття, колишній монастирській пекарні, побудованій за проектом українського архітектора, кріпака монастиря Степана Ковніра. Ковнір працював у монастирі майже 40 років і це одна з оригінальних споруд будівничого, що навчався не в академії, а під час будівництва. На відміну від Йогана Шеделя, мистецької освіти в Європі отримати не міг. Тим більша вартість участі Ковніра в побудові лаврської дзвіниці, Кловського палацу та інших.

Фонди

Україна довгий час не мала власної державності. Це не сприяло збереженню багатьох ювелірних виробів, археологічних знахідок, історичних коштовностей в збірках країни. Античні знахідки з грецьких колоній Причорномор'я і досі показують в музеях Європи:

• Луврі, Париж
• Музеї Берліна
• Ермітажі, Санкт-Петербург
• Державне античне зібрання, Мюнхен

Тому фонди нового Музею формували з музейних збірок, що надійшли до МІКУ з Київського історичного музею, Художнього музею, Всеукраїнського музею єврейської культури, Інституту археології НАН України, приватних колекцій і з понад двадцяти музеїв України.

Нині фонд Музею нараховує 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з дорогоцінних металів і каміння. Експонати МІКУ є своєрідним коштовним літописом України від епохи бронзи і античності до сучасності. Експозицію музею виставлено в дев'яти залах за історико-хронологічним принципом.

• 

  Золотий гребінь з кургану Солоха. Наразі зберігається в Ермітажі, Санкт-Петербург.

• 

  Давньогрецька прикраса, знайдена на Півдні України, 4. ст. до н.е., Державне античне зібрання, Мюнхен.

Ремонт і нова експозиція

Музей дочекався ремонту і створення нової експозиції після отримання Україною незалежності і короткого візиту у музей 2004 року тодішнього президента Леоніда Кучми. Тоді музей ремонтували, надали вртісні матеріали і створили підлоги з геометричними і діагональними візерунками. В музеї обладнали дев'ять виставкових залів.Було капітально відремонтовано будівлю, музей одержав сучасне експозиційне та фондове обладнання, системи клімат-контролю, сигналізації та пожежогасіння. Бо заклад отримав «протокольний статус», сюди за протоколом прибувають також іноземні державні діячі.

Експозиція

• Мистецтво Стародавньої Греції репрезентують витвори мистецтва ювелірів і ремісників. Це не обов'язково речі з золота чи срібла. Античні вази з бронзи, які зберігає музей (знайдені в сучасній Черкаській області) мають таке ж значення для науковців і історії, як і уславлена золота пектораль з Товстої Могили. А музей має, наприклад, горельєфне зображення Афіни Паллади століття до н. е., часу побудови Парфенону і правління Перікла.

• Особливістю доби були замови скіфських володарів давньогрецьким ювелірам. Саме для них створені пектораль з Товстої Могили, срібні вази зі сценами побуту вельможного скифа (4 століття до н. е.), знайдені в сучасній Запорізькій області.

• Надзвичайно мала збереженість ювелірних виробів доби Стародавньої України-Руси. Музей експонує цікавий зразок домонгольської срібної вази, карбованої у високому рельєфі з визолоченням і черненням. Сюжет біблійний — цар Давид грає на арфі, поряд красуня Вірсавія в оточенні птахів і тварин (знайдена в Чернігові). До цього ж періоду відносяться жіноча діадема і золоті колти (скроневі сережки), знайденні під час археологічних розкопок в місті Київ.

• Добу самоусвідомлення українців 17 століття і українського бароко репрезентують золоті і срібні оклади Євангелія (також і твір українського ювеліра Христофора 17 ст.), срібна посудина ювеліра Івана Равича 18 ст, зразків творів якого одиниці на теренах України. Ювеліри багато працювали за замовленням церковних ієрархів і православної церкви, могутнього феодала тих часів. В музеї можна бачити посохи пастирів, чаші для причастя, церковне вбрання з коштовних тканин, прикрашене перлами і коштовним камінням. До шедеврів збірки належать ювелірні вироби українських і вірменських майстрів 18 століття з використанням сканих візерунків.

До вартісних зразків барокового золотарства початку 18 ст. належать шати (золоті ризи) до ікони Дегтярівської Божої матері. Вони створені коштом гетьмана Івана Степановича Мазепи, де колись був і герб гетьмана у нижній частині риз.

Источник: http://primetour.ua/uk/excursions/museum/Muzey-istoricheskih-dragotsennostey-Ukrainyi-.html © "Первое экскурсионное бюро".

До творів іноземних майстрів відносяться піхва кинджалу, оздоблена слоновою кісткою і коштовним камінням (Іран, 18 ст.), ваза в техніці емалі (Московія, 17 ст.), жіночі прикраси майстрів Бухари 17 ст.

• 

  Срібна нашивна бляшка із Мартинівського скарбу 6-7 ст. н. е. Знайдена в Черкаській області

Відвідування

Музей відкритий для відвідувачів з 10:00 до 16:45. Вихідні дні — понеділок та остання п'ятниця кожного місяця. Вартість квитків: повний — 30 грн., пільговий — 15 грн. (для учнівської молоді та пенсіонерів — громадян України), сімейний — 54 грн. (батьки з дітьми).

Див. також

• Пектораль з Товстої Могили
• Скіфське мистецтво

Джерела

• Жолтовський П. Художній метал. Іст. нарис. К. 1970;
• Петренко М. Укр. золотарство XVI — XVIII ст. К. 1970;
• Спаський І. Дукати і дукачі України. Іст. нумізматичне дослідження. К. 1970;
• Ганіна О., Старченко О., Арустамян Ж., Гарбуз Б. Музей іст. коштовностей УРСР. К. 1984.