МіГ 1.44

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МіГ 1.44
Mig 1-44-2.png
МіГ МФІ (1.44)
Призначення: багатофункціональний винищувач 
Перший політ: 29 лютого 2000 
Виробник: МіГ 
Всього збудовано:
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 1700 км/год
Максимальна швидкість (МШ): (М = 2,6) 3120 км/год
МШ біля землі: 1500 км/год
МШ на висоті: 2500 км/год
Бойовий радіус: 2500 надзвукова швидкість, 4500 дозвуковій км
Практична стеля: 20 000 м
Довжина: 21,7 м
Висота: 6 м
Розмах крила: 16,3 м
Споряджений: 28 000 кг
Максимальна злітна: 35 000 кг
Двигуни: 2 ТРДДФ АЛ-41Ф 
Тяга (потужність): 2 х 18000 кгс 
Гарматне озброєння: 30-мм гармата, ракети "Повітря-повітря": КС-172, Р-37, Р-77, Р-74 

МіГ 1.44 — дослідно-експериментальний російський прототип винищувача п'ятого покоління.

Літак, на якому планувалося встановити двигуни з керованим вектором тяги АЛ-41Ф. Створювався як противага американським винищувачам F-22 і за рядом характеристик перевершує свого американського суперника. Має широке застосування Стелс-технологій. Все озброєння літака розташовувалося у внутрішньому відсіку. Покривався спеціальним радіопоглинаючою фарбою, кілі у 1.44 були спроектовані спеціальним способом кривих поверхонь, що суттєво знижує ЕПР літака, так само передбачалося використати на МФІ плазмогенератора — прилад, який створює навколо літака спеціальну хмару плазми, що знижує помітність літака при його опромінюванні різними засобами виявлення в 100 разів.

Історія та загальні відомості[ред. | ред. код]

Попередні роботи по створенню важкого винищувача п'ятого покоління для ВПС і ППО почалися в кінці 1979 року в рамках програми І-90 (Винищувач 1990-х років). Літак з шифром 1.44 є дослідним зразком, на якому відпрацьовувались технології КБ «МіГ» за проектом І-90.

Літак з шифром 1.42 є допрацьованим 1.44, який повинен був піти у серійне виробництво і надійти до війська.

Mig-144.png

Розробка нового винищувача почалася в ДКБ ім. А. І. Мікояна. У 1983 р. була затверджена Комплексна цільова програма робіт по літаку, силовій установці, БРЕО та озброєнню, а також тактико-технічне завдання ВПС і ППО. У 1987 р. відбувся захист аванпроекту, а в 1991 р. ескізного проекту та макету літака, що отримав індекс МФВ багатофункціональний винищувач. Основними його особливостями повинні були стати:

  • Надманевреність;
  • Здатність до надзвукового польоту у безфорсажному режимі;
  • Мала радіолокаційна і теплова помітність;
  • Поліпшені злітно-посадочні характеристики;
  • Значне скорочення вартості льотної години, кількості технічного складу, обсягу та ваги нестандартного обладнання, потрібного для обслуговування літака;
  • Нова архітектура комплексу БРЕО, структура інформаційно-керуючого поля кабіни, висока ступінь інтеграції.

Паралельно з роботами над багатофункціональним фронтовим винищувачем на основі базової конструкції пророблялися варіанти літака-розвідника, винищувача корабельного базування й інші модифікації.

Більша частина технологій МФІ зараз активно використовується на ПАК ФА.

У зв'язку з політичними рішеннями й економічними труднощами 90-их років урядом Росії було прийнято рішення про призупинення робіт за проектом 1.44, в той час найкращим винищувачем[джерело?]. У даний момент єдиний прототип знаходиться в ЛІІ ім. М. М. Громова на стоянці МіГів.

Модифікації[ред. | ред. код]

Літак з шифром 1.42 є дослідним зразком, на якому відпрацьовувалися технології КБ «МіГ» за проектом І-90. Побудований 1 прототип (1994), який використовувався для статичних випробувань.

Літак з шифром 1.44 є допрацьованим 1.42. Він повинен був піти на серійне виробництво і надійти до війська. Побудований 1 примірник (1999) , ще 4 перебували на заводі «Сокіл» у різній стадії готовності на момент закриття проекту.

Літак з шифром 1.46 є глибокою модернізацією 1.44, значно перевершує його по ТТХ. На момент закриття проекту йшла підготовка до будівництва дослідного екземпляра.

Міфи[ред. | ред. код]

Твердження про нібито встановлюювані на МіГ 1.42 плазмогенератори (пристроях, що створюють на поверхні фюзеляжу спеціальну хмару плазми, що різко знижує помітність літака при його опроміненні різними засобами виявлення) є фантазією В. А. Кучеренко, висловленою ним у своїй книзі Зламаний меч Імперії. В дійсності електрогенеруючих потужностей на борту винищувача зовсім недостатньо навіть для розрахункових потреб плазмогенератора, а що найголовніше — ця ідея на даний момент вже застаріла з появою сучасних радіопоглинаючих покриттів і пасивних РЛС (наприклад, AN/ALR-94).

Серед деяких не названих західних експертів існує думка, що деякі технології та загальні види літака були передані Китаю, хоча, можливо, китайці при створенні свого J-20 використовували креслення Проекту 1.46, куплені у ДКБ Сухого.

Посилання[ред. | ред. код]