Мізогінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мізогіні́я або Женоненависництво (Жононенависництво, Жінконенависництво) (грец. μισογυνία (misogunia), μῖσος (misos) — ненависть або зневага, грец. γυνή (gyné) — жінка, англ. misogyny) — ненависть, зневага, огида до жінок. Антонім до слова філогінія.

Характерна для деяких чоловіків і жінок поведінка, що виражається в зневазі й ненависті до жіночої статі. Мізогінія може проявлятися як негативне ставлення до всіх жінок взагалі або тільки до деяких психологічних або фізичних фемінних ознак, що різною мірою проявляються у різних жінок.[1]

«Жінка повинна відповідати певним репродуктивним, віковим, фізіологічним та іншим вимогам. Все різноманіття характерів, особистостей, бажань, можливостей зводиться до певної шаблонної „нормальної жінки“ з жорстко прописаними вимогами до неї. В свою чергу, жінкам доводиться змагатися одна з одною за право бути найкращою в рамках цього одного-єдиного шаблону. Замість того, щоб зрозуміти, що немає і не може існувати єдино правильної моделі, і насолоджуватися власною одиничною унікальністю. Лише жінка буває пропащою, тільки жінка може осквернити своєю присутністю, тільки жінка на кораблі — до біди.» (зі статті «Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга», А. Петрова, А. Прудникова)[2]

Поняття мізогінії активно використовується в психоаналітичній літературі.[3]

Мізогінія тривалий час була офіційною беззаперечною доктриною патріархального суспільства.[4]

Існує поняття зовнішньої та внутрішньої (інтерналізованої жінками) мізогінії. Підкреслена зневага до власної статі — соціально схвалювана і приносить дивіденди у вигляді підвищення власного статусу у колі чоловіків. Внутрішню мізогінію можна назвати ефективним інструментом для конструювання роз'єднаності жінок. Найпотужніша зброя боротьби з мізогінією — жіноча солідарність.[5]

Міф про красу (ідеальна «жіночність»), мізогінія та внутрішня мізогінія, знецінення, засвоєна безпорадність, об'єктивізація та самооб'єктивізація, жорсткі гендерні ролі, де у жінки роль другого плану — усе це прояви сексизму.[5]

«В наші дні руйнування тотальної патріархальності відбувається зустрічним ворожим рухом з боку крайнього фемінізму, хоча масштаб і збиток, завданий Любові цією ідеологією, поки неспівставний із застарілим чоловічим шовінізмом.» (з книги «Другой Путь», Б. Акунин, Г. Чхартишвили)[4]

Історія

В період Середньовіччя жінка займає другорядне підпорядковане становище. Ставлення до неї суспільства закріплено в догматах християнської релігії. На жінку покладається провина за первородний гріх.[6]

Широкий розвиток мізогінія здобула в епоху античності. В 585 році на Маконському соборі піднімалося питання, чи можна вважати жінку людиною, котре було вирішено позитивно з перевагою в лише один голос.[6]

Жоакін Пінто — Інквізиція

Крайньою формою мізогінії слід вважати переслідування жінок інквізицією. В період з XV по XVII ст. десятки тисяч жінок зазнали тортур і страчені через звинувачення у «відьомстві». Одним з переконаних апологетів жінконенависництва вважається маркіз де Сад. Ідеї етичної та фізіологічної неповноцінності жінок розділяли німецькі філософи Ф. Ніцше, А. Шопенгауер.[6]

Релігія і мізогінія

Найяскравіше ідеологію патріархату відображено у релігійних вченнях, котрі тривалий час виконували роль етико-поведінкової конституції людства. Мізогінічні вислови є у Біблії, Корані, у Мартина Лютера.[4]

Серед біблійних висловів:

«Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить» (до Колосян 3:18)[7]

«Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві» (до Ефесян 5:22)[7]

«Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, коли побачать ваше життя у чистоті й повазі» (1 Петра 3:1,2)[7]

«Бо чоловік голова жінки, як і Христос голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель» (Ефесянам 5:23).[7]

Див. також

Примітки

  1. Мізогінія | Словник ґендерних термінів. a-z-gender.net. Процитовано 2016-08-09. 
  2. Мизогиния, или Почему женщины ненавидят друг друга. Процитовано 2016-08-09. 
  3. Психология. Иллюстрированный словарь (ru). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 9785938780934. 
  4. а б в Акунин, Борис; Чхартишвили, Григорий (2016-08-08). Другой Путь (ru). Litres. ISBN 9785457879294. 
  5. а б Харитонова, Ольгерта; Агамалова, Лолита (2016-01-17). Женщины. Разговор не о мужчинах (ru). Litres. ISBN 9785457960473. 
  6. а б в Сосновский, Александр (2016-03-24). Словарь доктора Либидо. Том II (Д – К) (ru). Litres. ISBN 9785457974548. 
  7. а б в г http://ukrbible.at.ua/index.htm

Джерела

Посилання