Відмінності між версіями «Міф»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
м (правопис)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Otheruses|Міф (значення)}}
 
{{Otheruses|Міф (значення)}}
 
{{Традиційні релігії}}
 
{{Традиційні релігії}}
'''Міт''' або '''міф'''<ref>[https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf Український правопис 2019, §123. Буквосполучення th у словах грецького походження]</ref> (від {{lang-el|μύθος}}, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання»)&nbsp;— оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міт є основою різних [[Релігія|релігійних]] систем, [[Фольклор|фольклорних]] традицій, [[Художній твір|художньої творчости]]. Окремі міти, які складають певну систему, утворюють [[міфологія|мітологію]] того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм [[світогляд]]у.
+
'''Міф''' або '''міт'''<ref>[https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf Український правопис 2019, §123. Буквосполучення th у словах грецького походження]</ref> (від {{lang-el|μύθος}}, буквально «оповідь», «розповідь», «казка»)&nbsp;— оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних [[Релігія|релігійних]] систем, [[Фольклор|фольклорних]] традицій, [[Художній твір|художньої творчості]]. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють [[міфологія|міфологію]] того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм [[світогляд]]у.
   
Міти характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів мітів та їх наслідувань вживаються терміни ''«неоміт»'' або ''«псевдоміт»''. У новітніх дослідженнях міт часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури<ref>{{Cite book|title = Знак, символ, міф у масовій комунікації Львів|last = Павлюк|first = Людмила|year = 2006|publisher = ПАІС|location = Львів|pages = 89-103|language = українська|isbn = 966-7651-46-0}}</ref>.
+
Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни ''«неоміф»'' або ''«псевдоміф»''. У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури<ref>{{Cite book|title = Знак, символ, міф у масовій комунікації Львів|last = Павлюк|first = Людмила|year = 2006|publisher = ПАІС|location = Львів|pages = 89-103|language = українська|isbn = 966-7651-46-0}}</ref>.
   
 
== Визначення ==
 
== Визначення ==
Традиційним розумінням міту є первісне сказання, де явища природи виступають в персоніфікованій та одухотвореній формі богів, духів і героїв. Це сказання слугує для донаукового пояснення походження явищ, предметів, істот, звичаїв тощо, а то й усього світу; вмотивування певної діяльности, як-от необхідність проведення обрядів. Міт внутрішньо [[Логіка|логічний]], описуючи причини та їх наслідки, але його логіка обмежена архаїчною свідомістю<ref>{{Cite book|title=Сверхъестественное в первобытном мышлении|last=Леви-Брюль|first=Люсьен|year=1994|publisher=Педагогика-Пресс|location=М.|pages=9-27|language=|isbn=}}</ref>. У такій свідомости світ описується як сукупність протилежностей (на кшталт добро—зло, життя—смерть), але при цьому їх розділення нечітке. Зокрема це межі суб’єкта й об’єкта, матеріального та ідеального, предмета, істоти чи явища і їх знака (назви); слабко розвинені абстрактні поняття<ref>{{Cite book|title=Поэтика мифа. 3-е изд., репринт.|last=Мелетинский|first=Б. М.|year=2000|publisher=Восточная л-ра» РАН|location=М.|pages=164-169|language=|isbn=}}</ref>. [[Клод Леві-Строс]] узагальнював пояснювальну функцію міту, пишучи, що метою будь-якого міту є дати логічну модель для вирішення певного протиріччя<ref>{{Cite book|title=Структурная антропология|last=Леви-Стросс|first=Клод|year=2001|publisher=Эксмо-пресс|location=Москва|pages=241|language=|isbn=}}</ref>.
+
Традиційним розумінням міфу є первісне сказання, де явища природи виступають в персоніфікованій та одухотвореній формі богів, духів і героїв. Це сказання слугує для донаукового пояснення походження явищ, предметів, істот, звичаїв тощо, а то й усього світу; вмотивування певної діяльності, як-от необхідність проведення обрядів. Міф внутрішньо [[Логіка|логічний]], описуючи причини та їх наслідки, але його логіка обмежена архаїчною свідомістю<ref>{{Cite book|title=Сверхъестественное в первобытном мышлении|last=Леви-Брюль|first=Люсьен|year=1994|publisher=Педагогика-Пресс|location=М.|pages=9-27|language=|isbn=}}</ref>. У такій свідомості світ описується як сукупність протилежностей (на кшталт добро—зло, життя—смерть), але при цьому їх розділення нечітке. Зокрема це межі суб’єкта й об’єкта, матеріального та ідеального, предмета, істоти чи явища і їх знака (назви); слабко розвинені абстрактні поняття<ref>{{Cite book|title=Поэтика мифа. 3-е изд., репринт.|last=Мелетинский|first=Б. М.|year=2000|publisher=Восточная л-ра» РАН|location=М.|pages=164-169|language=|isbn=}}</ref>. [[Клод Леві-Строс]] узагальнював пояснювальну функцію міфу, пишучи, що метою будь-якого міфу є дати логічну модель для вирішення певного протиріччя<ref>{{Cite book|title=Структурная антропология|last=Леви-Стросс|first=Клод|year=2001|publisher=Эксмо-пресс|location=Москва|pages=241|language=|isbn=}}</ref>.
   
[[Мірча Еліаде]] давав визначення міту як події, що уявляється як дійсна, реальна, сакральна, значима, і яка слугує за приклад для наслідування<ref name="Eliade">{{Cite book|title=Аспекты мифа|last=Элиале|first=Мирча|year=1996|publisher=«Инвест - ППП»|location=Москва|page=6|language=|isbn=5-87538-006-3}}</ref>. За його спостереженнями, починаючи з [[Ксенофан]]а (приблизно 565—470 до н.&nbsp;е.), котрий першим відкинув такого роду «мітологічність» грецьких богів, описаних [[Гомер]]ом і [[Гесіод]]ом, поняття ''мітос'' протиставлялося як [[логос|''логосу'']], так, пізніше, й історії. Воно втратило в греків будь-яку релігійну й метафізичну значимість, зрештою позначаючи «те, чого не існує в дійсности». Саме в такому значенні воно найбільше відоме в європейській культурі<ref name="Eliade"/>.
+
[[Мірча Еліаде]] давав визначення міфу як події, що уявляється як дійсна, реальна, сакральна, значима, і яка слугує за приклад для наслідування<ref name="Eliade">{{Cite book|title=Аспекты мифа|last=Элиале|first=Мирча|year=1996|publisher=«Инвест - ППП»|location=Москва|page=6|language=|isbn=5-87538-006-3}}</ref>. За його спостереженнями, починаючи з [[Ксенофан]]а (приблизно 565—470 до н.&nbsp;е.), котрий першим відкинув такого роду «міфологічність» грецьких богів, описаних [[Гомер]]ом і [[Гесіод]]ом, поняття ''мітос'' протиставлялося як [[логос|''логосу'']], так, пізніше, й історії. Воно втратило в греків будь-яку релігійну й метафізичну значимість, зрештою позначаючи «те, чого не існує в дійсності». Саме в такому значенні воно найбільше відоме в європейській культурі<ref name="Eliade"/>.
   
У [[Семіотика|семіології]] під мітом розуміється [[метамова]], заснована на знаках письма, усної мови та зображень. [[Ролан Барт|Роланом Бартом]] міт визначався як одиниця метамови, надзнак<ref>{{Cite book|title = Избранные работы. Семиотика. Поэтика|last = Барт|first = Ролан|year = 1989|publisher = Прогресс|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>. За визначенням філософа і філолга [[Лосєв Олексій Федорович|Олексія Лосєва]], «Міт&nbsp;— це така діалектично необхідна категорія свідомости й буття, яку дано як речово-життєву реальність суб'єкт-об'єктного, структурно виконаного (у певному образі) взаємоспілкування, де відокремлене від ізольовано-абстрактної речовности життя символічно втілено у до-рефлективно-інстинктивний, інтуїтивно сприйнятий розумово-енергійний образ»<ref>{{Cite book|title=Диалектика мифа|last=Лосев|first=Алексей|year=2001|publisher=Мысль|location=Москва|pages=148-149|language=|isbn= 5-244-00969-9}}</ref>''.'' У літературі, як визначав він же, міт&nbsp;— це «породження уяви колективної загальнонародної чи індивідуальної фантазії, що узагальнено відображає дійсність у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і одухотворених, олюднених істот, які іноді у деяких людей втілюються у свідомости як цілком реальні»<ref>{{Cite web|url=http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1039161|title=Миф (по Лосеву)|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2016-07-22}}</ref>.
+
У [[Семіотика|семіології]] під міфом розуміється [[метамова]], заснована на знаках письма, усної мови та зображень. [[Ролан Барт|Роланом Бартом]] міф визначався як одиниця метамови, надзнак<ref>{{Cite book|title = Избранные работы. Семиотика. Поэтика|last = Барт|first = Ролан|year = 1989|publisher = Прогресс|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>. За визначенням філософа і філолга [[Лосєв Олексій Федорович|Олексія Лосєва]], «Міф&nbsp;— це така діалектично необхідна категорія свідомості й буття, яку дано як речово-життєву реальність суб'єкт-об'єктного, структурно виконаного (у певному образі) взаємоспілкування, де відокремлене від ізольовано-абстрактної речовності життя символічно втілено у до-рефлективно-інстинктивний, інтуїтивно сприйнятий розумово-енергійний образ»<ref>{{Cite book|title=Диалектика мифа|last=Лосев|first=Алексей|year=2001|publisher=Мысль|location=Москва|pages=148-149|language=|isbn= 5-244-00969-9}}</ref>''.'' У літературі, як визначав він же, міф&nbsp;— це «породження уяви колективної загальнонародної чи індивідуальної фантазії, що узагальнено відображає дійсність у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і одухотворених, олюднених істот, які іноді у деяких людей втілюються у свідомості як цілком реальні»<ref>{{Cite web|url=http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1039161|title=Миф (по Лосеву)|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=2016-07-22}}</ref>.
   
У сучасній [[Публіцистика|публіцистиці]] під мітом розуміється ілюзія, брехня, брехлива пропаганда, повір'я, віра, умовність або подання певної цінности у фантастичній формі, сакрализованне і догматичне вираження соціальних звичаїв і цінностей. Також під мітом іноді розуміється судження, отримане незалежно від чуттєвого досвіду і яке не збігається з результатом практичної перевірки; інформація про істинні явища, яка сприймається без доказів і раціонального осмислення<ref name=":2">{{Cite book|title=Поэтика мифа|last=Мелетинский|first=Е.М.|year=2012|publisher=Академический Проект|location=Москва|pages=29-30|language=|isbn=}}</ref>.
+
У сучасній [[Публіцистика|публіцистиці]] під міфом розуміється ілюзія, брехня, брехлива пропаганда, повір'я, віра, умовність або подання певної цінності у фантастичній формі, сакрализованне і догматичне вираження соціальних звичаїв і цінностей. Також під міфом іноді розуміється судження, отримане незалежно від чуттєвого досвіду і яке не збігається з результатом практичної перевірки; інформація про істинні явища, яка сприймається без доказів і раціонального осмислення<ref name=":2">{{Cite book|title=Поэтика мифа|last=Мелетинский|first=Е.М.|year=2012|publisher=Академический Проект|location=Москва|pages=29-30|language=|isbn=}}</ref>.
   
У буденній сучасній мові слово «міт» часто використовують для позначення популярного, хоча й помилкового твердження. За визначенням [[Даль Володимир Іванович|Володимира Даля]], мітом є небувала оповідь в особах, що стала повір'ям<ref>{{Cite book|title = Теория литературы|last = Крупчанов|first = Леонид|year = 2012|publisher = ФЛИНТА : Наука|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>.
+
У буденній сучасній мові слово «міф» часто використовують для позначення популярного, хоча й помилкового твердження. За визначенням [[Даль Володимир Іванович|Володимира Даля]], міфом є небувала оповідь в особах, що стала повір'ям<ref>{{Cite book|title = Теория литературы|last = Крупчанов|first = Леонид|year = 2012|publisher = ФЛИНТА : Наука|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>.
   
== Структура міту ==
+
== Структура міфу ==
   
 
=== Складові елементи ===
 
=== Складові елементи ===
* '''Мітологе́ма'''&nbsp;— стійкий і повторюваний конструкт, що узагальнено відображає дійсність у вигляді сюжетів, чуттєво-конкретних персоніфікацій, істот. Архаїчною свідомістю вони мислилися як цілком реальні (наприклад: створенння світу, першопредок, герой). Іноді термін мітологема вживається в розумінні уламка міту, що втратив свої автохтонні характеристику та функції, залучений до фольклорного тексту, в якому сприймається як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що стала традиційною (наприклад: різноманітні протиставлення, такі як добро і зло, надприродна допомога, визволення нареченої).
+
* '''Міфологе́ма'''&nbsp;— стійкий і повторюваний конструкт, що узагальнено відображає дійсність у вигляді сюжетів, чуттєво-конкретних персоніфікацій, істот. Архаїчною свідомістю вони мислилися як цілком реальні (наприклад: створенння світу, першопредок, герой). Іноді термін міфологема вживається в розумінні уламка міфу, що втратив свої автохтонні характеристику та функції, залучений до фольклорного тексту, в якому сприймається як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що стала традиційною (наприклад: різноманітні протиставлення, такі як добро і зло, надприродна допомога, визволення нареченої).
* '''Міте́ма'''&nbsp;— найменший змістовий елемент міту, що виступає образом чи концептом, виражаючи певну ситуацію або відношення. Мітема пов'язує протиставлені образи і поняття (наприклад: воскресіння з мертвих, боротьба з чудовиськом, порушення заборони).
+
* '''Міфе́ма'''&nbsp;— найменший змістовий елемент міфу, що виступає образом чи концептом, виражаючи певну ситуацію або відношення. Міфема пов'язує протиставлені образи і поняття (наприклад: воскресіння з мертвих, боротьба з чудовиськом, порушення заборони).
* '''Міто́нім'''&nbsp;— конкретне мітічне ім'я, власна назва (наприклад: Зевс, Атлантида)<ref>{{Cite book|title=Міф на перетині психологічних та філологічних наук|last=Курята|first=Ю.В.|year=2010|series=Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць|publisher=Інститут психології iмені Г. С. Костюка Національної АПН України|location=Київ|pages=225-232|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Міфологема : історія поняття в науковому дискурсі|last=Костюк|first=І|year=2011|series=Вісник Львівської національної академії мистецтв|publisher=|location=Львів|pages=405-416|language=|isbn=}}</ref>.
+
* '''Міфо́нім'''&nbsp;— конкретне міфічне ім'я, власна назва (наприклад: Зевс, Атлантида)<ref>{{Cite book|title=Міф на перетині психологічних та філологічних наук|last=Курята|first=Ю.В.|year=2010|series=Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць|publisher=Інститут психології iмені Г. С. Костюка Національної АПН України|location=Київ|pages=225-232|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Міфологема : історія поняття в науковому дискурсі|last=Костюк|first=І|year=2011|series=Вісник Львівської національної академії мистецтв|publisher=|location=Львів|pages=405-416|language=|isbn=}}</ref>.
   
=== Мономіт ===
+
=== Мономіф ===
 
[[Файл:Heroesjourney.svg|thumb|251x251px|Розгорнута схема «Подорожі героя»]]
 
[[Файл:Heroesjourney.svg|thumb|251x251px|Розгорнута схема «Подорожі героя»]]
 
{{main|Мономіф}}
 
{{main|Мономіф}}
 
Практично усі міфи світу в класичному розумінні слідують тій самій схемі, яка називається ''мономіфом'' або ''подорожжю героя''. Спрощено вона виглядає як циклічна низка етапів, які проходить герой міфу (бог, дух, людина): ''вихід&nbsp;— ініціація&nbsp;— повернення.'' Ця схема була введена Джозефом Кемпбеллом у книзі «[[Герой з тисячею облич|Тисячеликий герой]]»&nbsp;(1949) та полягає в переході героя зі звичайного світу до незвичайного, сповненого небезпек і випробувань, з метою виправити певний недолік, який має він сам або звичайний для героя світ.
   
 
На ''виході'' герой стикається з проблемою, що спонукає його почати пошуки її вирішення. Герой опиняється на межі відомого, звичайного світу, з невідомим, і повинен пройти випробування, щоб цю межу подолати. На етапі ''ініціації'' він проявляє такі якості, як сила, розум, долає противників і досягає мети. Коли проблема вже вирішена, героєві ще належить повернутися до свого світу. На етапі ''повернення'' він долає останніх супротивників, рятується від небезпек, що загрожують йому знову перетнути кордон незвичайного світу зі звичайним. Врешті він повертається у перетворений своїми діями світ, або демонструє власні нові якості<ref>{{Cite book|title = The Hero with a Thousand Faces|last = Campbell|first = Joseph|year = 2008|publisher = Princeton: New World Library|location = |pages = |language = |isbn = }}</ref><ref>{{Cite web|title = The Hero's Journey/Monomyth: A Look at the Steps with Storyboard That!|url = http://www.storyboardthat.com/articles/education/literature/heroic-journey|website = Storyboard That|accessdate = 2015-10-16}}</ref>.
Практично усі міти світу в класичному розумінні слідують тій самій схемі, яка називається ''мономітом'' або ''подорожжю героя''. Спрощено вона виглядає як циклічна низка етапів, які проходить герой міту (бог, дух, людина): ''вихід&nbsp;— ініціація&nbsp;— повернення.'' Ця схема була введена Джозефом Кемпбеллом у книзі «[[Герой з тисячею облич|Тисячеликий герой]]»&nbsp;(1949) та полягає в переході героя зі звичайного світу до незвичайного, сповненого небезпек і випробувань, з метою виправити певний недолік, який має він сам або звичайний для героя світ.
 
   
 
== Дослідження міфу ==
На ''виході'' герой стикається з проблемою, що спонукає його почати пошуки її вирішення. Герой опиняється на межі відомого, звичайного світу, з невідомим, і повинен пройти випробування, щоб цю межу подолати. На етапі ''ініціації'' він проявляє такі якости, як сила, розум, долає противників і досягає мети. Коли проблема вже вирішена, героєві ще належить повернутися до свого світу. На етапі ''повернення'' він долає останніх супротивників, рятується від небезпек, що загрожують йому знову перетнути кордон незвичайного світу зі звичайним. Врешті він повертається у перетворений своїми діями світ, або демонструє власні нові якості<ref>{{Cite book|title = The Hero with a Thousand Faces|last = Campbell|first = Joseph|year = 2008|publisher = Princeton: New World Library|location = |pages = |language = |isbn = }}</ref><ref>{{Cite web|title = The Hero's Journey/Monomyth: A Look at the Steps with Storyboard That!|url = http://www.storyboardthat.com/articles/education/literature/heroic-journey|website = Storyboard That|accessdate = 2015-10-16}}</ref>.
 
 
Перші дослідження міфу почалися в стародавній Греції та були пов'язані зі спробами його раціонального пояснення. [[Софісти]] і [[стоїки]] тлумачили міфологічні перекази як [[Алегорія|алегорії]]. В образах богів і героїв вони вбачали персоніфікацію природних сил. [[Платон]] виділяв народні міфи та філософсько-символічні, які є навмисною вигадкою, але можуть бути корисними, оскільки слугують для підтримки держави. [[Епікурейство|Епікурейці]] бачили призначення міфології та окремих міфів у підтримці та сакралізації влади жерців і правителів. За [[Евгемер]]ом вони є історіями про давніх правителів, перебільшено зображених як боги і герої.
   
 
Середньовічні пояснення міфів, передусім античних, спиралися або на епікурейство та евгемеризм, або пояснювали їх як оповіді про бісів і демонів. В епоху [[Відродження]] поширився інтерес до античної міфології, що трактувалася як алегорії почуттів, релігійних, наукових та філософських істин. У 1609 році англійський філософ [[Френсіс Бекон]] спробував систематично розшифрувати давньогрецькі міфи як алегорії у трактаті «Про мудрість древніх». Він пояснював їх як пригоди в особах про мінливість буття, божественну волю, благочестя і лицемірство тощо.
== Дослідження міту ==
 
Перші дослідження міту почалися в стародавній Греції та були пов'язані зі спробами його раціонального пояснення. [[Софісти]] і [[стоїки]] тлумачили мітологічні перекази як [[Алегорія|алегорії]]. В образах богів і героїв вони вбачали персоніфікацію природних сил. [[Платон]] виділяв народні міти та філософсько-символічні, які є навмисною вигадкою, але можуть бути корисними, оскільки слугують для підтримки держави. [[Епікурейство|Епікурейці]] бачили призначення мітології та окремих мітів у підтримці та сакралізації влади жерців і правителів. За [[Евгемер]]ом вони є історіями про давніх правителів, перебільшено зображених як боги і герої.
 
   
 
У першій третині XVIII століття італійський філософ [[Джамбатіста Віко]] в трактаті «Підстави нової науки» тлумачив міф як осягнення буття через естетичне начало. Він висунув думку про міфи як продукти нерозвинутості первісного мислення, коли люди уявляли причини бачених явищ у вигляді богів. Проте в них відбивається характер народу, його світосприймання і світовідчуття, уявлення про прекрасне і потворне, добро і зло. Німецький просвітитель [[Йоганн-Готфрід Гердер|Гердер]] розумів міфи як народну мудрість і поетичне багатство. Французькі просвітителі [[Вольтер]], [[Дені Дідро]], [[Бернар ле Бов'є де Фонтенель|Бернар Фонтенель]] вважали міфи продуктами невігластва і умисним обманом з метою тримати людей у покорі<ref name=":0" />.
Середньовічні пояснення мітів, передусім античних, спиралися або на епікурейство та евгемеризм, або пояснювали їх як оповіді про бісів і демонів. В епоху [[Відродження]] поширився інтерес до античної мітології, що трактувалася як алегорії почуттів, релігійних, наукових та філософських істин. У 1609 році англійський філософ [[Френсіс Бекон]] спробував систематично розшифрувати давньогрецькі міти як алегорії у трактаті «Про мудрість древніх». Він пояснював їх як пригоди в особах про мінливість буття, божественну волю, благочестя і лицемірство тощо.
 
   
 
За німецьким філософом XIX&nbsp;ст. [[Фрідріх Вільгельм Шеллінг|Фрідріхом Шеллінгом]], міфи виникають на певному етапі розвитку свідомості в усі історичні епохи. Міфи є початковим матеріалом для мистецтва, а самі вони відпочатку символічні, тому міфотворчість притаманна і для сучасного йому суспільства. Він зауважив, що міфи народів світу неоднорідні. Грецька міфологія символічна, індійська &nbsp;— алегорична, а перська &nbsp;— схематична.
У першій третині XVIII століття італійський філософ [[Джамбатіста Віко]] в трактаті «Підстави нової науки» тлумачив міт як осягнення буття через естетичне начало. Він висунув думку про міти як продукти нерозвинутости первісного мислення, коли люди уявляли причини бачених явищ у вигляді богів. Проте в них відбивається характер народу, його світосприймання і світовідчуття, уявлення про прекрасне і потворне, добро і зло. Німецький просвітитель [[Йоганн-Готфрід Гердер|Гердер]] розумів міти як народну мудрість і поетичне багатство. Французькі просвітителі [[Вольтер]], [[Дені Дідро]], [[Бернар ле Бов'є де Фонтенель|Бернар Фонтенель]] вважали міти продуктами невігластва і умисним обманом з метою тримати людей у покорі<ref name=":0" />.
 
   
 
У другій половині XIX—XX&nbsp;ст. виникли дві основні школи вивчення міфу:
За німецьким філософом XIX&nbsp;ст. [[Фрідріх Вільгельм Шеллінг|Фрідріхом Шеллінгом]], міти виникають на певному етапі розвитку свідомости в усі історичні епохи. Міти є початковим матеріалом для мистецтва, а самі вони відпочатку символічні, тому мітотворчість притаманна і для сучасного йому суспільства. Він зауважив, що міти народів світу неоднорідні. Грецька мітологія символічна, індійська &nbsp;— алегорична, а перська &nbsp;— схематична.
 
 
* '''''Натуралістична школа''''' ([[Франц Фелікс Адельберт Кун|Адельберт Кун]], [[В'ячеслав Шварц]], [[Фрідріх Макс Мюллер]], [[Анджело де Губернатіс]], [[Буслаєв Федір Іванович|Федір Буслаєв]], [[Афанасьєв Олександр Миколайович|Олександр Афанасьєв]], [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]] та ін .) спиралася на дослідження індоєвропейського мовознавства і орієнтувалася на реконструкцію індоевропейської міфології. На основі цих досліджень лідером школи Максом Мюллером була створена концепція виникнення міфів як «хвороби мови». За нею міфи виникали з причини забуття первісних метафор, епітетів. Таку ж думку поділяли Афанасьєв і Потебня. Мюллер вважав, що боги початково насправді були символами небесних світил, тоді як Кун і Шварц бачили в них образне узагальнення метеорологічних явищ. Послідовники Мюллера розвинули школу панвавилоністів, яка стверджувала, що всі міфи походять від солярних міфів давнього Вавилону.
 
* '''''Антропологічна школа''''' ([[Едвард Барнетт Тайлор|Едвард Тайлор]], [[Джеймс Джордж Фрейзер|Джеймас Фрейзер]], [[Ендрю Ленг]] та ін.) сформувалася в ході розвитку порівняльної етнографії, зіставлення архаїчних племен з цивілізаціями. За Тайлором психіка всіх людей однакова, а культурний розвиток прямолінійний. Міфи за ним виникають з [[Анімізм|анімізму]], уявлень про душу, внаслідок роздумів про смерть, хвороби, сни. Шукаючи раціональні пояснення цих явищ, але будучи обмеженою в пізнанні, первісна людина формувала донаукову систему знань, яка й оформилася в міфи. З цієї причини міф є пережитком у сучасній культурі. Ритуалізм Фрезера всередині антропологічної школи досліджував міф з точки зору представлених у ньому структур ритуалу, які передують міфу і є первісними формами людської діяльності. Соціологічний напрям [[Еміль Дюркгайм|Еміля Дюркгайма]], [[Броніслав Малиновський|Броніслава Малиновського]] та [[Люсьєн Леві-Брюль|Люсьєна Леві-Брюля]] досліджував міф як механізм підтримки порядку в суспільстві шляхом встановлення норм поведінки, уявлень про добре і зле, гідне і негідне. Психоаналітичний, представлений [[Зигмунд Фрейд|Зигмундом Фрейдом]], [[Карл Густав Юнг|Карлом Густавом Юнгом]] та [[Джозеф Кемпбелл|Джозефом Кемпбеллом]] вбачав у міфі вираз індивідуального та колективного несвідомого. Семіотичний напрям [[Ролан Барт|Ролана Барта]] трактує міф як [[Семіологія|семіологічну]] систему<ref>{{Cite book|title = Миф как реальность и реальность как миф: мифологические основания современной культуры|last = Галанина|first = Е.В.|year = 2013|publisher = Издательство "Академия Естествознания",|location = |pages = |language = російська|isbn = 978-5-91327-218-8}}</ref>.
   
 
== Види міфів ==
У другій половині XIX—XX&nbsp;ст. виникли дві основні школи вивчення міту:
 
 
Загальноприйнятої класифікації міфів не існує. Так, спроби класифікувати міфи проводили дослідники Джозеф Кемпбелл, Андрій&nbsp;Топорков, Єлеазар Мелетинський, письменники Хорхе&nbsp;Луїс&nbsp;Борхес та Крістофер Букер. Однією з найпоширеніших є класифікація Мелетинського:
* '''''Натуралістична школа''''' ([[Франц Фелікс Адельберт Кун|Адельберт Кун]], [[В'ячеслав Шварц]], [[Фрідріх Макс Мюллер]], [[Анджело де Губернатіс]], [[Буслаєв Федір Іванович|Федір Буслаєв]], [[Афанасьєв Олександр Миколайович|Олександр Афанасьєв]], [[Потебня Олександр Опанасович|Олександр Потебня]] та ін .) спиралася на дослідження індоєвропейського мовознавства і орієнтувалася на реконструкцію індоевропейської мітології. На основі цих досліджень лідером школи Максом Мюллером була створена концепція виникнення мітів як «хвороби мови». За нею міти виникали з причини забуття первісних метафор, епітетів. Таку ж думку поділяли Афанасьєв і Потебня. Мюллер вважав, що боги початково насправді були символами небесних світил, тоді як Кун і Шварц бачили в них образне узагальнення метеорологічних явищ. Послідовники Мюллера розвинули школу панвавилоністів, яка стверджувала, що всі міти походять від солярних мітів давнього Вавилону.
 
 
* '''Етіологічні''' (пояснювальні)&nbsp;— пояснюють появу різних природних і культурних явищ. Загалом всі міфи є етіологічними, оскільки розповідають як дещо виникло або змінилося.
* '''''Антропологічна школа''''' ([[Едвард Барнетт Тайлор|Едвард Тайлор]], [[Джеймс Джордж Фрейзер|Джеймас Фрейзер]], [[Ендрю Ленг]] та ін.) сформувалася в ході розвитку порівняльної етнографії, зіставлення архаїчних племен з цивілізаціями. За Тайлором психіка всіх людей однакова, а культурний розвиток прямолінійний. Міти за ним виникають з [[Анімізм|анімізму]], уявлень про душу, внаслідок роздумів про смерть, хвороби, сни. Шукаючи раціональні пояснення цих явищ, але будучи обмеженою в пізнанні, первісна людина формувала донаукову систему знань, яка й оформилася в міти. З цієї причини міт є пережитком у сучасній культурі. Ритуалізм Фрезера всередині антропологічної школи досліджував міт з точки зору представлених у ньому структур ритуалу, які передують міту і є первісними формами людської діяльности. Соціологічний напрям [[Еміль Дюркгайм|Еміля Дюркгайма]], [[Броніслав Малиновський|Броніслава Малиновського]] та [[Люсьєн Леві-Брюль|Люсьєна Леві-Брюля]] досліджував міт як механізм підтримки порядку в суспільстві шляхом встановлення норм поведінки, уявлень про добре і зле, гідне і негідне. Психоаналітичний, представлений [[Зигмунд Фрейд|Зигмундом Фрейдом]], [[Карл Густав Юнг|Карлом Густавом Юнгом]] та [[Джозеф Кемпбелл|Джозефом Кемпбеллом]] вбачав у міті вираз індивідуального та колективного несвідомого. Семіотичний напрям [[Ролан Барт|Ролана Барта]] трактує міт як [[Семіологія|семіологічну]] систему<ref>{{Cite book|title = Миф как реальность и реальность как миф: мифологические основания современной культуры|last = Галанина|first = Е.В.|year = 2013|publisher = Издательство "Академия Естествознания",|location = |pages = |language = російська|isbn = 978-5-91327-218-8}}</ref>.
 
 
** '''Культові'''&nbsp;— пояснюють призначення і появу культу.
 
== Види мітів ==
 
Загальноприйнятої класифікації мітів не існує. Так, спроби класифікувати міти проводили дослідники Джозеф Кемпбелл, Андрій&nbsp;Топорков, Єлеазар Мелетинський, письменники Хорхе&nbsp;Луїс&nbsp;Борхес та Крістофер Букер. Однією з найпоширеніших є класифікація Мелетинського:
 
* '''Етіологічні''' (пояснювальні)&nbsp;— пояснюють появу різних природних і культурних явищ. Загалом всі міти є етіологічними, оскільки розповідають як дещо виникло або змінилося.
 
**'''Культові'''&nbsp;— пояснюють призначення і появу культу.
 
 
* '''Космогонічні'''&nbsp;— оповідають про походження світу (Космосу&nbsp;— впорядкованого світу, що протиставляється Хаосу), його влаштування і зміни.
 
* '''Космогонічні'''&nbsp;— оповідають про походження світу (Космосу&nbsp;— впорядкованого світу, що протиставляється Хаосу), його влаштування і зміни.
 
* '''Астральні'''&nbsp;— оповідають про походження небесних світил: Сонця, Місяця, зірок, сузір'їв, комет.
 
* '''Астральні'''&nbsp;— оповідають про походження небесних світил: Сонця, Місяця, зірок, сузір'їв, комет.
**'''Солярні''' та '''лунарні''' міти&nbsp;— розповідають про походження і функції Сонця та Місяця.
+
** '''Солярні''' та '''лунарні''' міфи&nbsp;— розповідають про походження і функції Сонця та Місяця.
 
* '''Антропогонічні'''&nbsp;— про появу людини і набуття нею звичного «тепер» вигляду.
 
* '''Антропогонічні'''&nbsp;— про появу людини і набуття нею звичного «тепер» вигляду.
**'''Міти про близнюків'''&nbsp;— розповідають про діяння близнюків, котрі зазвичай є втіленнями протилежних начал. Близнюки або протистоять один одному, або дружать, вершачи подвиги і добуваючи культурні блага.
+
** '''Міфи про близнюків'''&nbsp;— розповідають про діяння близнюків, котрі зазвичай є втіленнями протилежних начал. Близнюки або протистоять один одному, або дружать, вершачи подвиги і добуваючи культурні блага.
 
* '''Тотемічні'''&nbsp;— про тотемних предків-покровителів (тварин або рослин), як вони стали тотемами і впливають на життя людей.
 
* '''Тотемічні'''&nbsp;— про тотемних предків-покровителів (тварин або рослин), як вони стали тотемами і впливають на життя людей.
* '''Міти про вмираючого й воскресаючого бога''' (героя) або '''календарні міти'''&nbsp;— оповідають про причини появи змін пір року, сезонних свят і обрядів.
+
* '''Міфи про вмираючого й воскресаючого бога''' (героя) або '''календарні міфи'''&nbsp;— оповідають про причини появи змін пір року, сезонних свят і обрядів.
* '''Героїчні міти'''&nbsp;— про діяння героїв, облаштування ними світу для життя людей, добування/створення культурних благ.
+
* '''Героїчні міфи'''&nbsp;— про діяння героїв, облаштування ними світу для життя людей, добування/створення культурних благ.
* '''Міти про непорочне зачаття і чудесне народження'''&nbsp;— виділяються як у самостійну групу, так і мотив у мітах інших груп. Оповідають про народження героя чи бога без участи батьків чи тільки від однієї особи.
+
* '''Міфи про непорочне зачаття і чудесне народження'''&nbsp;— виділяються як у самостійну групу, так і мотив у міфах інших груп. Оповідають про народження героя чи бога без участі батьків чи тільки від однієї особи.
* '''Міти про всесвітній потоп'''&nbsp;— поширена категорія мітів про потоп, як правило кару богів, що оновлює світ. У ході потопу рятується невелика група людей, гідних започаткувати нове людство.
+
* '''Міфи про всесвітній потоп'''&nbsp;— поширена категорія міфів про потоп, як правило кару богів, що оновлює світ. У ході потопу рятується невелика група людей, гідних започаткувати нове людство.
 
* '''Есхатологічні'''&nbsp;— оповідають про кінець світу і його відродження<ref name=":0">{{Cite book|title = Мифология и фольклор Алтая: Учебное пособие для студентов вузов искусств и культуры|last = Гекман|first = Л. П.|year = 2000|publisher = Изд-во АГИИК|location = Барнаул|pages = |language = |isbn = }}</ref>.&nbsp;
 
* '''Есхатологічні'''&nbsp;— оповідають про кінець світу і його відродження<ref name=":0">{{Cite book|title = Мифология и фольклор Алтая: Учебное пособие для студентов вузов искусств и культуры|last = Гекман|first = Л. П.|year = 2000|publisher = Изд-во АГИИК|location = Барнаул|pages = |language = |isbn = }}</ref>.&nbsp;
   
Деякі класифікації мітології розрізняють ''міт'' та ''[[легенда|легенду]]'': мітом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, легендою&nbsp;— історії про героїв-людей, основою яких є історичні події та постаті.
+
Деякі класифікації міфології розрізняють ''міф'' та ''[[легенда|легенду]]'': міфом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, легендою&nbsp;— історії про героїв-людей, основою яких є історичні події та постаті.
   
=== Етіологічні міти ===
+
=== Етіологічні міфи ===
[[Файл:El pesado del corazón en el Papiro de Hunefer.jpg|thumb|Приклад етіологічного і культового міту&nbsp;— давньоєгипетський міт про потойбічний суд, який пояснює необхідність праведного життя та збереження тіла померлого]]
+
[[Файл:El pesado del corazón en el Papiro de Hunefer.jpg|thumb|Приклад етіологічного і культового міфу&nbsp;— давньоєгипетський міф про потойбічний суд, який пояснює необхідність праведного життя та збереження тіла померлого]]
Етіологічні міти&nbsp;— умовна назва мітів, у яких дається пояснення (мотивування) якого-небудь явища, обряду (ритуалу) або культової дії. По суті будь-який міт є етіологічним, оскільки містить оповідь про те як дещо з'явилося в нинішньому світі. У вузькому значенні такі міти оповідають історію зміни світу, його частини, в ході якої певним чином в ньому виникли відомі оповідачеві й слухачеві елементи.
+
Етіологічні міфи&nbsp;— умовна назва міфів, у яких дається пояснення (мотивування) якого-небудь явища, обряду (ритуалу) або культової дії. По суті будь-який міф є етіологічним, оскільки містить оповідь про те як дещо з'явилося в нинішньому світі. У вузькому значенні такі міфи оповідають історію зміни світу, його частини, в ході якої певним чином в ньому виникли відомі оповідачеві й слухачеві елементи.
   
Часто етіологічні міти пов'язані з метаморфозами. Наприклад, антична мітологія пояснює, що дельфіни&nbsp;— це жорстокі моряки, покарані [[Діоніс]]ом; павук&nbsp;— ткачиха [[Арахна]], покарана Афіною за зухвалість і зарозумілість.
+
Часто етіологічні міфи пов'язані з метаморфозами. Наприклад, антична міфологія пояснює, що дельфіни&nbsp;— це жорстокі моряки, покарані [[Діоніс]]ом; павук&nbsp;— ткачиха [[Арахна]], покарана Афіною за зухвалість і зарозумілість.
   
==== Культові міти ====
+
==== Культові міфи ====
Культові міти пояснюють призначення і появу [[культ]]у. Часто вони є [[Езотерика|езотеричними]], тобто їхній зміст знає тільки обмежене число людей, часто&nbsp;— лише повнолітні, які пройшли [[Ініціація (обряд)|ініціацію]].
+
Культові міфи пояснюють призначення і появу [[культ]]у. Часто вони є [[Езотерика|езотеричними]], тобто їхній зміст знає тільки обмежене число людей, часто&nbsp;— лише повнолітні, які пройшли [[Ініціація (обряд)|ініціацію]].
   
У Стародавній Греції до культових мітів належать насамперед міти про [[Деметра|Деметру]] й [[Персефона|Персефону]], пов'язані з [[Елевсінські містерії|Елевсінськими містеріями]] і міти про [[Діоніс]]а, на честь якого влаштовували [[Вакханалія|вакханалії]]. Схожі обряди відбувалися в Середземномор'ї на честь бога рослинности [[Аттіс]]а, вбитого й воскреслого, а також багато в чому схожого на нього [[Адоніс]]а. У Стародавньому Єгипті головні культові міти пов'язані з культом [[Осіріс]]а й [[Ісіда|Ісіди]]. Складні ритуали відтворювали історію пошуків Ісідою тіла Осіріса і його відродження<ref name=":1">{{Cite book|title = Структурна антропологія|last = Леві-Строс|first = Клод|year = 2000|publisher = Основи|location = |pages = 391|language = українська|isbn = ISBN 966-500-006-3}}</ref>.
+
У Стародавній Греції до культових міфів належать насамперед міфи про [[Деметра|Деметру]] й [[Персефона|Персефону]], пов'язані з [[Елевсінські містерії|Елевсінськими містеріями]] і міфи про [[Діоніс]]а, на честь якого влаштовували [[Вакханалія|вакханалії]]. Схожі обряди відбувалися в Середземномор'ї на честь бога рослинності [[Аттіс]]а, вбитого й воскреслого, а також багато в чому схожого на нього [[Адоніс]]а. У Стародавньому Єгипті головні культові міфи пов'язані з культом [[Осіріс]]а й [[Ісіда|Ісіди]]. Складні ритуали відтворювали історію пошуків Ісідою тіла Осіріса і його відродження<ref name=":1">{{Cite book|title = Структурна антропологія|last = Леві-Строс|first = Клод|year = 2000|publisher = Основи|location = |pages = 391|language = українська|isbn = ISBN 966-500-006-3}}</ref>.
   
=== Космогонічні міти ===
+
=== Космогонічні міфи ===
 
{{main|Космогонічні міфи}}
 
{{main|Космогонічні міфи}}
 
[[Файл:Chaos-Goeree.jpg|thumb|Створення Космосу з Хаосу]]
 
[[Файл:Chaos-Goeree.jpg|thumb|Створення Космосу з Хаосу]]
Космогонічні міти&nbsp;— міти про творення, походження Космосу з Хаосу, основний початковий сюжет більшости мітологій. Починаються з опису [[Хаос (міфологія)|Хаосу]] (порожнечі), відсутности порядку в Всесвіті, взаємодії споконвічних стихій. Служать для пояснення походження світу й життя на Землі. Одним з поширених сюжетів космогонічних мітів є народження світу зі [[Світове Яйце|Світового яйця]]. Такі міти зустрічаються в багатьох народів на різних континентах. Світове яйце є універсальним символом походження життя<ref>{{Cite book|title = Яйцо мировое // «Мифы народов мира»|last = Топоров|first = В. Н.|year = 1980.|publisher = |location = Москва|pages = |language = російська|isbn = }}</ref>.
+
Космогонічні міфи&nbsp;— міфи про творення, походження Космосу з Хаосу, основний початковий сюжет більшості міфологій. Починаються з опису [[Хаос (міфологія)|Хаосу]] (порожнечі), відсутності порядку в Всесвіті, взаємодії споконвічних стихій. Служать для пояснення походження світу й життя на Землі. Одним з поширених сюжетів космогонічних міфів є народження світу зі [[Світове Яйце|Світового яйця]]. Такі міфи зустрічаються в багатьох народів на різних континентах. Світове яйце є універсальним символом походження життя<ref>{{Cite book|title = Яйцо мировое // «Мифы народов мира»|last = Топоров|first = В. Н.|year = 1980.|publisher = |location = Москва|pages = |language = російська|isbn = }}</ref>.
   
Нерідко роль творця в космогонічних мітах належить тваринам. Так, у слов'янському фольклорі існують розповідь про створення світу, де один з деміургів у вигляді птаха (качки), пірнає під воду, щоб дістати небагато землі із дна. Пізніше із цієї землі створюється суша. Подібні тексти існують й у багатьох інших традиціях. Нівхи пояснювали походження світу сказанням про маленьку синицю, що пірнала у воду (була тільки вода) і діставала дзьобом землю. Так поступово з'явилася суша&nbsp;— острівець, а потім і земля, на якій розцвіло різноманітне життя. Аборигени в Австралії, також як північноамериканські індіанці гурони вважали, що черепаха створила Землю й тримає її на собі. За переказами індіанців також у створенні Землі допомагала черепасі жаба, що діставала землю з морського дна, клала по краях панцира черепахи й земля збільшувалася в розмірі&nbsp;— так з'явилася суша.
+
Нерідко роль творця в космогонічних міфах належить тваринам. Так, у слов'янському фольклорі існують розповідь про створення світу, де один з деміургів у вигляді птаха (качки), пірнає під воду, щоб дістати небагато землі із дна. Пізніше із цієї землі створюється суша. Подібні тексти існують й у багатьох інших традиціях. Нівхи пояснювали походження світу сказанням про маленьку синицю, що пірнала у воду (була тільки вода) і діставала дзьобом землю. Так поступово з'явилася суша&nbsp;— острівець, а потім і земля, на якій розцвіло різноманітне життя. Аборигени в Австралії, також як північноамериканські індіанці гурони вважали, що черепаха створила Землю й тримає її на собі. За переказами індіанців також у створенні Землі допомагала черепасі жаба, що діставала землю з морського дна, клала по краях панцира черепахи й земля збільшувалася в розмірі&nbsp;— так з'явилася суша.
   
У багатьох мітологіях світ був створений богами. Приклади богів-творців: єгипетські [[Атум]] і Птах, зороастрійский [[Ахура Мазда]], [[Вішвакарман]] в індуїзмі, [[Анцва]] в абхазів й абазин, вірменський [[Арамазд]], [[Віракоча]] інків, богиня [[Ільматар]] у фінів, [[Інмар]] в удмуртів, [[Кайракан]] в алтайців. У германській мітології боги створили світ з тіла велетня [[Імір]]а, убивши його. Схожий сюжет&nbsp;— створення світу з тіла [[Пуруша|Пуруші]] в індуїстській мітології.
+
У багатьох міфологіях світ був створений богами. Приклади богів-творців: єгипетські [[Атум]] і Птах, зороастрійский [[Ахура Мазда]], [[Вішвакарман]] в індуїзмі, [[Анцва]] в абхазів й абазин, вірменський [[Арамазд]], [[Віракоча]] інків, богиня [[Ільматар]] у фінів, [[Інмар]] в удмуртів, [[Кайракан]] в алтайців. У германській міфології боги створили світ з тіла велетня [[Імір]]а, убивши його. Схожий сюжет&nbsp;— створення світу з тіла [[Пуруша|Пуруші]] в індуїстській міфології.
   
Іноді створенням світу займається пара істот: [[Ідзанаґі]] й [[Ідзанамі]] у синтоїзмі, Абзу й [[Тіамат]] у шумерів, [[Ґеб]] та [[Нут]] у єгиптян, [[Рангі й Папа]] в маорі. Часом сюжетом космогонічних мітів є протистояння сил творення й сил руйнування. Такі міти властиві дуалістичними мітологіям. Такими парами є Ахура Мазда й Ангра-Майнью, Ен й Омель, Кугу-Юмо та Їн. У давньогрецькій мітології прародителькою світу вважається [[Гея]], що народилася слідом за Хаосом. Вона є матір'ю Урана і породила від нього інших богів, а також втілення Хаосу, які загрожують порядку: кіклопів, титанів, ериній, гігантів, чудовиськ.
+
Іноді створенням світу займається пара істот: [[Ідзанаґі]] й [[Ідзанамі]] у синтоїзмі, Абзу й [[Тіамат]] у шумерів, [[Ґеб]] та [[Нут]] у єгиптян, [[Рангі й Папа]] в маорі. Часом сюжетом космогонічних міфів є протистояння сил творення й сил руйнування. Такі міфи властиві дуалістичними міфологіям. Такими парами є Ахура Мазда й Ангра-Майнью, Ен й Омель, Кугу-Юмо та Їн. У давньогрецькій міфології прародителькою світу вважається [[Гея]], що народилася слідом за Хаосом. Вона є матір'ю Урана і породила від нього інших богів, а також втілення Хаосу, які загрожують порядку: кіклопів, титанів, ериній, гігантів, чудовиськ.
   
=== Астральні міти ===
+
=== Астральні міфи ===
 
{{main|Солярні міфи}}
 
{{main|Солярні міфи}}
 
Ці міфи оповідають про походження Сонця, Місяця, зірок, планет, зузірь, комет і метеорів, вплив небесних світил на земне життя. Зазвичай поділяються на зоряно-планетарні, лунарні (місячні) і солярні (сонячні) міфи.
   
 
Дуже поширеним мотивом астральних міфів є поміщення на небо людей і тварин, які стали [[сузір'я]]ми. Наприклад, у грецькій міфології [[Велика Ведмедиця]]&nbsp;— це [[Каллісто]] (перетворена Герою на ведмедицю), сузір'я [[Діва (сузір'я)|Діви]]&nbsp;— взята на небо [[Ерігона]].
Ці міти оповідають про походження Сонця, Місяця, зірок, планет, зузірь, комет і метеорів, вплив небесних світил на земне життя. Зазвичай поділяються на зоряно-планетарні, лунарні (місячні) і солярні (сонячні) міти.
 
   
 
Характерною рисою астральних міфів є уявлення про вплив рухів небесних світил на долю всього світу і окремих людей, звідки походить ідея [[Гороскоп|гороскопів]]<ref>{{Cite book|title = Астральные мифы // Мифы народов мира. Т.1|last = Иванов|first = В. В.|year = 1991|publisher = |location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>.
Дуже поширеним мотивом астральних мітів є поміщення на небо людей і тварин, які стали [[сузір'я]]ми. Наприклад, у грецькій мітології [[Велика Ведмедиця]]&nbsp;— це [[Каллісто]] (перетворена Герою на ведмедицю), сузір'я [[Діва (сузір'я)|Діви]]&nbsp;— взята на небо [[Ерігона]].
 
   
 
Також світило може бути втіленням божества. Так і шумеро-аккадській міфології кожному богу відповідало своє небесне світило. До прикладу, Венера, вважалася втіленням богині Інанни.
Характерною рисою астральних мітів є уявлення про вплив рухів небесних світил на долю всього світу і окремих людей, звідки походить ідея [[Гороскоп|гороскопів]]<ref>{{Cite book|title = Астральные мифы // Мифы народов мира. Т.1|last = Иванов|first = В. В.|year = 1991|publisher = |location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref>.
 
   
 
=== Антропогонічні міфи ===
Також світило може бути втіленням божества. Так і шумеро-аккадській мітології кожному богу відповідало своє небесне світило. До прикладу, Венера, вважалася втіленням богині Інанни.
 
 
=== Антропогонічні міти ===
 
 
[[Файл:Creation of man Prometheus Berthelemy Louvre INV20043 n2.jpg|міні|Прометей створює людину]]
 
[[Файл:Creation of man Prometheus Berthelemy Louvre INV20043 n2.jpg|міні|Прометей створює людину]]
 
{{main|Антропогонічні міфи}}
 
{{main|Антропогонічні міфи}}
 
Антропогонічні або міфи про створення людини, оповідають про міфічних першопредків народу, першу людську пару тощо. Космогонічні й антропогонічні міфи часто взаємозалежні, нерідко ті самі боги відповідальні як за створення світу, так і за створення людини.
   
 
Першопредки зазвичай виступають прабатьками родів і племен. В&nbsp;архаїчних міфологіях першопредки визначають рельєф, соціальні інститути, звичаї та обряди. Першопредок іноді ототожнюється з першою людиною або первинною антропоморфною істотою.
Антропогонічні або міти про створення людини, оповідають про мітічних першопредків народу, першу людську пару тощо. Космогонічні й антропогонічні міти часто взаємозалежні, нерідко ті самі боги відповідальні як за створення світу, так і за створення людини.
 
 
Першопредки зазвичай виступають прабатьками родів і племен. В&nbsp;архаїчних мітологіях першопредки визначають рельєф, соціальні інститути, звичаї та обряди. Першопредок іноді ототожнюється з першою людиною або первинною антропоморфною істотою.
 
   
Інший варіант взаємозв'язку&nbsp;— це антропоморфізація світу, коли Всесвіт виникає з тіла першолюдини. У різних мітах людина створюється з певних матеріалів. Найбільш поширеним матеріалом є глина і земля. Із глини створює людей [[Прометей (міфологія)|Прометей]] у давньогрецькій мітології, [[Енкі]] і його дружина [[Нінмах]] у шумерській мітології, [[Мардук]] та Ейя в аккадській мітології, [[Хнум]] у єгипетській мітології, Ульгем в алтайській, Амма в мітології догонів, Іоскеха в ірокезькій.
+
Інший варіант взаємозв'язку&nbsp;— це антропоморфізація світу, коли Всесвіт виникає з тіла першолюдини. У різних міфах людина створюється з певних матеріалів. Найбільш поширеним матеріалом є глина і земля. Із глини створює людей [[Прометей (міфологія)|Прометей]] у давньогрецькій міфології, [[Енкі]] і його дружина [[Нінмах]] у шумерській міфології, [[Мардук]] та Ейя в аккадській міфології, [[Хнум]] у єгипетській міфології, Ульгем в алтайській, Амма в міфології догонів, Іоскеха в ірокезькій.
   
У мітах деяких народів матеріалом для створення людини служить дерево. Існують також і більш екзотичні варіанти, наприклад з горіхів у меланезійців і перуанських індіанців або з кісток тварин, птахів і риб у деяких племен північноамериканських індіанців. У багатьох народів в антропогонічних мітах створення чоловіка передує створенню жінки, поширений також міт про те, що чоловіки й жінки зроблені з різних матеріалів (у багатьох мітах південноамериканських індіанців).
+
У міфах деяких народів матеріалом для створення людини служить дерево. Існують також і більш екзотичні варіанти, наприклад з горіхів у меланезійців і перуанських індіанців або з кісток тварин, птахів і риб у деяких племен північноамериканських індіанців. У багатьох народів в антропогонічних міфах створення чоловіка передує створенню жінки, поширений також міф про те, що чоловіки й жінки зроблені з різних матеріалів (у багатьох міфах південноамериканських індіанців).
   
==== Міти про близнюків ====
+
==== Міфи про близнюків ====
 
{{main|Близнюкові міфи}}
 
{{main|Близнюкові міфи}}
   
В мітах [[близнюки]] нерідко виступають родоначальниками племен чи як культурні герої. Близнюкові міти поділяють на міти про близнят-братів (часто суперників), близнюків&nbsp;— брата і сестру, близнюків-[[Андрогінність|андрогінів]] та зооморфні близнюкові міти. Один з близнюків у такому випадку пов'язується з добрим чи корисним, інший&nbsp;— з поганим чи неякісним. Наприклад, у племені [[Ірокези|ірокезів]] Іоскеха&nbsp;— творець Сонця і всього корисного на землі, а його молодший брат-близнюк Тавіскарон&nbsp;— творець скель, шкідливих тварин, шипів і колючок. Тавіскарон протидіє всім благим починанням Іоскехі. У деяких дуалістичних близнюкових мітах близнюки не протистоять один одному, а втілюють два начала.
+
В міфах [[близнюки]] нерідко виступають родоначальниками племен чи як культурні герої. Близнюкові міфи поділяють на міфи про близнят-братів (часто суперників), близнюків&nbsp;— брата і сестру, близнюків-[[Андрогінність|андрогінів]] та зооморфні близнюкові міфи. Один з близнюків у такому випадку пов'язується з добрим чи корисним, інший&nbsp;— з поганим чи неякісним. Наприклад, у племені [[Ірокези|ірокезів]] Іоскеха&nbsp;— творець Сонця і всього корисного на землі, а його молодший брат-близнюк Тавіскарон&nbsp;— творець скель, шкідливих тварин, шипів і колючок. Тавіскарон протидіє всім благим починанням Іоскехі. У деяких дуалістичних близнюкових міфах близнюки не протистоять один одному, а втілюють два начала.
   
 
Двома братами герої можуть стати і не по крові. Так, у вавилонському епосі про [[Гільгамеш]]а звіроподібна істота [[Енкіду]] після поєдинку стає побратимом героя Гільгамеша.
 
Двома братами герої можуть стати і не по крові. Так, у вавилонському епосі про [[Гільгамеш]]а звіроподібна істота [[Енкіду]] після поєдинку стає побратимом героя Гільгамеша.
   
=== Тотемічні міти ===
+
=== Тотемічні міфи ===
Тотемічні міти пов'язані із створенням людей і оповідають про походження людей, найчастіше конкретного племені, від тієї або іншої тварини, отримання покровителів. Здебільшого це звірі, у деяких народів у тотемічних мітах прабатьками людей можуть бути птахи. Зустрічаються також сюжети про народження першої людини з яйця. У народів Африки поширені міти про людей, що вийшли зі скелі, землі, ями, термітника, розщепленого дерева або очерету<ref name=":1" />.
+
Тотемічні міфи пов'язані із створенням людей і оповідають про походження людей, найчастіше конкретного племені, від тієї або іншої тварини, отримання покровителів. Здебільшого це звірі, у деяких народів у тотемічних міфах прабатьками людей можуть бути птахи. Зустрічаються також сюжети про народження першої людини з яйця. У народів Африки поширені міфи про людей, що вийшли зі скелі, землі, ями, термітника, розщепленого дерева або очерету<ref name=":1" />.
   
Тотемні предки часто постають у вигляді істот напів-людей, напів-тварин. Вмираючи, першопредки можуть перетворюватися в природні предмети чи тварин, а також духів. Тварини є не тільки героями космогонічних мітів, образи тварин нерідко використовуються і для його опису&nbsp;— космографії. Наприклад, у давньоіндійських повір'ях землю тримають на спинах сім слонів, котрі стоять на спині черепахи, а та, у свою чергу, на змії. Подібну роль нерідко грає й риба. Різкий рух риби, на якій спочиває земля, приводить до землетрусу, коли ж вона опускає голову, починається повінь. Стародавні єгиптяни зображували небо у вигляді корови Нут, що народила Ра, золоте теля. Почесне місце займають міти про тварин серед астральних мітів. Тварини виступали також у ролі засновників нової культурно-соціальної традиції (устрій суспільства, навчання ремеслам тощо).
+
Тотемні предки часто постають у вигляді істот напів-людей, напів-тварин. Вмираючи, першопредки можуть перетворюватися в природні предмети чи тварин, а також духів. Тварини є не тільки героями космогонічних міфів, образи тварин нерідко використовуються і для його опису&nbsp;— космографії. Наприклад, у давньоіндійських повір'ях землю тримають на спинах сім слонів, котрі стоять на спині черепахи, а та, у свою чергу, на змії. Подібну роль нерідко грає й риба. Різкий рух риби, на якій спочиває земля, приводить до землетрусу, коли ж вона опускає голову, починається повінь. Стародавні єгиптяни зображували небо у вигляді корови Нут, що народила Ра, золоте теля. Почесне місце займають міфи про тварин серед астральних міфів. Тварини виступали також у ролі засновників нової культурно-соціальної традиції (устрій суспільства, навчання ремеслам тощо).
   
Так, у стародавньому Китаї Бянь Цяо&nbsp;— заступник лікарів, цілителів: істота із пташиним дзьобом і крильми кажана. Ді Ку&nbsp;— небесний владика, мав голову птаха й тулуб мавпи. Герой Фусі, що навчив людей рибальству й полюванню, а також ієрогліфічної писемности, спочатку зображувався в образі птаха. Біля двох тисячоліть тому його стали представляти людиною з тілом дракона, подібного виглядом із прародителькою Нюйвою, духом дощу (часом&nbsp;— царівною-жабою) з тілом змії. Вони утворили родинну пару, персоніфікуючи жіноче і чоловіче начало, подвійність буття, символи Інь і Ян.
+
Так, у стародавньому Китаї Бянь Цяо&nbsp;— заступник лікарів, цілителів: істота із пташиним дзьобом і крильми кажана. Ді Ку&nbsp;— небесний владика, мав голову птаха й тулуб мавпи. Герой Фусі, що навчив людей рибальству й полюванню, а також ієрогліфічної писемності, спочатку зображувався в образі птаха. Біля двох тисячоліть тому його стали представляти людиною з тілом дракона, подібного виглядом із прародителькою Нюйвою, духом дощу (часом&nbsp;— царівною-жабою) з тілом змії. Вони утворили родинну пару, персоніфікуючи жіноче і чоловіче начало, подвійність буття, символи Інь і Ян.
   
=== Календарні міти ===
+
=== Календарні міфи ===
[[Файл:Sarcophagus with the Abduction of Persephone by Hades (detail) 2.JPG|thumb|Міт про Персефону пояснює зміну пір року її періодичним сходженням в царство Аїда]]
+
[[Файл:Sarcophagus with the Abduction of Persephone by Hades (detail) 2.JPG|thumb|Міф про Персефону пояснює зміну пір року її періодичним сходженням в царство Аїда]]
Календарні міти&nbsp;— це мітологізація зміни циклів часу&nbsp;— дня і ночі, зими і літа, аж до космічних циклів. Вони пов'язані з астрономічними спостереженнями, астрологією, святкуванням Нового року, святами врожаю та інших календарних подій.
+
Календарні міфи&nbsp;— це міфологізація зміни циклів часу&nbsp;— дня і ночі, зими і літа, аж до космічних циклів. Вони пов'язані з астрономічними спостереженнями, астрологією, святкуванням Нового року, святами врожаю та інших календарних подій.
   
До прикладу, у єгипетській мітології [[Тот]] є владикою часу, і, будучи богом Місяця, через його фази пов'язаний з будь-якими астрономічними або астрологічними спостереженнями. Крім того, йому приписували винахід року, що складає 365, а не 360, днів. Згідно з [[Плутарх]]ом, він виграв 5 додаткових днів, що становили 1/72 року, у грі в кості, і, додавши їх у кінець року, присвятив їх святам на честь Осіріса, Сета, Хорура, Ісіди й Нефтида&nbsp;— богів, що народилися саме в ці 5 додаткових днів (пізній варіант міту оповідає про те, що богині Нут було заборонено народжувати в 360 календарних днів, тому її діти з'явилися на світ протягом 5 днів, виграних Тотом).
+
До прикладу, у єгипетській міфології [[Тот]] є владикою часу, і, будучи богом Місяця, через його фази пов'язаний з будь-якими астрономічними або астрологічними спостереженнями. Крім того, йому приписували винахід року, що складає 365, а не 360, днів. Згідно з [[Плутарх]]ом, він виграв 5 додаткових днів, що становили 1/72 року, у грі в кості, і, додавши їх у кінець року, присвятив їх святам на честь Осіріса, Сета, Хорура, Ісіди й Нефтида&nbsp;— богів, що народилися саме в ці 5 додаткових днів (пізній варіант міфу оповідає про те, що богині Нут було заборонено народжувати в 360 календарних днів, тому її діти з'явилися на світ протягом 5 днів, виграних Тотом).
   
В шумеро-аккадській мітології [[Мардук]] вважався основоположником календаря. На честь його святкували Новий Рік у місяці ніссан (що збігався із днем весняного рівнодення). У Вавилоні це свято звалося Акіту і являло собою 12-и денну церемонію, що була спадкоємицею шумерського свята «Народження Життя На Землі».
+
В шумеро-аккадській міфології [[Мардук]] вважався основоположником календаря. На честь його святкували Новий Рік у місяці ніссан (що збігався із днем весняного рівнодення). У Вавилоні це свято звалося Акіту і являло собою 12-и денну церемонію, що була спадкоємицею шумерського свята «Народження Життя На Землі».
   
 
У Стародавньому Римі поділ року на 10 місяців приписувалося [[Ромул]]у. [[Нума Помпілій]] ввів ще два місяці&nbsp;— січень і лютий. Особливий жрець визначав по молодику початок кожного місяця й повідомляв про це народу. Від латинського calare, «повідомляти», виникло слово «календар».
 
У Стародавньому Римі поділ року на 10 місяців приписувалося [[Ромул]]у. [[Нума Помпілій]] ввів ще два місяці&nbsp;— січень і лютий. Особливий жрець визначав по молодику початок кожного місяця й повідомляв про це народу. Від латинського calare, «повідомляти», виникло слово «календар».
   
Поділ року на місяці тісно пов'язаний з астральними мітами, зокрема з персоніфікацією знаків Зодіаку, що існувала ще в Месопотамії на зорі цивілізації. Також з розподілом року на місяці зв'язані Лунарні міти, завдяки фазам Місяця. Добовий цикл у мітології пов'язаний у єгиптян зі спуском у пекло сонячної барки бога Ра, а також із протистоянням Гора й Сету (дня й ночі). У Месопотамії добовий цикл пов'язаний з подорожжю Шамаша (сонця) від «гори сходу» до «гори заходу». У Греції ця подорож Геліоса на небесній колісниці. Ці міти належать до солярних мітів.
+
Поділ року на місяці тісно пов'язаний з астральними міфами, зокрема з персоніфікацією знаків Зодіаку, що існувала ще в Месопотамії на зорі цивілізації. Також з розподілом року на місяці зв'язані Лунарні міфи, завдяки фазам Місяця. Добовий цикл у міфології пов'язаний у єгиптян зі спуском у пекло сонячної барки бога Ра, а також із протистоянням Гора й Сету (дня й ночі). У Месопотамії добовий цикл пов'язаний з подорожжю Шамаша (сонця) від «гори сходу» до «гори заходу». У Греції ця подорож Геліоса на небесній колісниці. Ці міфи належать до солярних міфів.
   
Різновидом календарних мітів є міти про вмираючого і воскресаючого бога. Вони символізують зміну пір року. В давньогрецькій мітології таким мітом був міт про [[Деметра|Деметру]] і її дочку [[Персефона|Персефону]], вкрадену [[Аїд]]ом. Деметра, богиня родючості, так нудьгувала за дочкою, що земля перестала плодоносити. Тоді Зевс велів Аїду повернути Персефону. Але Персефона вже спробувала зерна граната і змушена була щороку повертатися в підземне царство. Знаходження Персефони в Аїда символізує зиму та відсутність урожаю.
+
Різновидом календарних міфів є міфи про вмираючого і воскресаючого бога. Вони символізують зміну пір року. В давньогрецькій міфології таким міфом був міф про [[Деметра|Деметру]] і її дочку [[Персефона|Персефону]], вкрадену [[Аїд]]ом. Деметра, богиня родючості, так нудьгувала за дочкою, що земля перестала плодоносити. Тоді Зевс велів Аїду повернути Персефону. Але Персефона вже спробувала зерна граната і змушена була щороку повертатися в підземне царство. Знаходження Персефони в Аїда символізує зиму та відсутність урожаю.
   
Іншими вмираючими богами, що воскресають, були Осіріс, Таммуз, Адоніс, Бальдр, Діоніс (Загрій, Вакх, Сабазій), Аттіс, Телепін, можливо, слов'янські боги [[Ярило]] й Кострома. Ще одним видом мітів про пори року є міт про сварку [[Ра]] з [[Тефнут]]. Коли вони сварилися&nbsp;— наставала посуха, коли мирилися&nbsp;— Ніл розливався. Зі зміною пір року пов'язана також слов'янська [[Масниця]].
+
Іншими вмираючими богами, що воскресають, були Осіріс, Таммуз, Адоніс, Бальдр, Діоніс (Загрій, Вакх, Сабазій), Аттіс, Телепін, можливо, слов'янські боги [[Ярило]] й Кострома. Ще одним видом міфів про пори року є міф про сварку [[Ра]] з [[Тефнут]]. Коли вони сварилися&nbsp;— наставала посуха, коли мирилися&nbsp;— Ніл розливався. Зі зміною пір року пов'язана також слов'янська [[Масниця]].
   
=== Героїчні міти ===
+
=== Героїчні міфи ===
 
{{main|Герой|Культурний герой}}
 
{{main|Герой|Культурний герой}}
[[Файл:Hercule Bosio Louvre LL325-1.jpg|thumb|Приклад героїчного міту&nbsp;— міт про подвиги Геракла]]
+
[[Файл:Hercule Bosio Louvre LL325-1.jpg|thumb|Приклад героїчного міфу&nbsp;— міф про подвиги Геракла]]
Героїчні міти&nbsp;— це міти про нащадків богів і людей, або видатних осіб свого часу, реальних чи вигаданих: царів, полководців, митців. Типовим сюжетом героїчного міту є незвичайне дитинство героя (дивовижне походження і народження, виховання вищими істотами), часто вигнання, здійснення подвигів, перемога над чудовиськами, порятунок прекрасної дівчини, повернення й весілля. Багато героїчних мітів в алегоричній формі оповідають про формування особистости й набуття статусу в суспільстві, тим самим виконуючи повчальну функцію.
+
Героїчні міфи&nbsp;— це міфи про нащадків богів і людей, або видатних осіб свого часу, реальних чи вигаданих: царів, полководців, митців. Типовим сюжетом героїчного міфу є незвичайне дитинство героя (дивовижне походження і народження, виховання вищими істотами), часто вигнання, здійснення подвигів, перемога над чудовиськами, порятунок прекрасної дівчини, повернення й весілля. Багато героїчних міфів в алегоричній формі оповідають про формування особистості й набуття статусу в суспільстві, тим самим виконуючи повчальну функцію.
   
Особливу категорію героїв становлять [[Культурний герой|культурні герої]]&nbsp;— мітічні персонажі, які добувають або вперше створюють для людей різні предмети культури (вогонь, знаряддя праці), навчають ремесел, встановлюють закони, вводить соціальну організацію, шлюбні правила, магічні розпорядження, ритуали й свята. У найбільш архаїчних версіях мітів культурні герої добувають готові блага шляхом простої знахідки або викрадення. Часто культурний герой є [[Деміурги|деміургом]], беручи участь в творінні нарівні з богами.
+
Особливу категорію героїв становлять [[Культурний герой|культурні герої]]&nbsp;— міфічні персонажі, які добувають або вперше створюють для людей різні предмети культури (вогонь, знаряддя праці), навчають ремесел, встановлюють закони, вводить соціальну організацію, шлюбні правила, магічні розпорядження, ритуали й свята. У найбільш архаїчних версіях міфів культурні герої добувають готові блага шляхом простої знахідки або викрадення. Часто культурний герой є [[Деміурги|деміургом]], беручи участь в творінні нарівні з богами.
   
Культурні герої також постають борцями з чудовиськами, первісними силами природи, впорядковують світоустрій. Так [[Юй Великий|Юй]] у китайській мітології створив китайську державу та приборкав розлив ріки Хуанхе зведенням гребель.
+
Культурні герої також постають борцями з чудовиськами, первісними силами природи, впорядковують світоустрій. Так [[Юй Великий|Юй]] у китайській міфології створив китайську державу та приборкав розлив ріки Хуанхе зведенням гребель.
   
==== Міти про непорочне зачаття ====
+
==== Міфи про непорочне зачаття ====
Міти про непорочне зачаття і/або чудесне народження виділяються як у самостійний цикл, так і можуть бути представлені в інших мітах. Прикладами таких мітів є поглинання [[Кронос]]ом своїх дітей та їхнє подальше випльовування вже дорослими; народження [[Паллада|Паллади]] з голови [[Зевс]]а після поїдання [[Метіда|Метиди]].
+
Міфи про непорочне зачаття і/або чудесне народження виділяються як у самостійний цикл, так і можуть бути представлені в інших міфах. Прикладами таких міфів є поглинання [[Кронос]]ом своїх дітей та їхнє подальше випльовування вже дорослими; народження [[Паллада|Паллади]] з голови [[Зевс]]а після поїдання [[Метіда|Метиди]].
   
=== Міти про всесвітній потоп ===
+
=== Міфи про всесвітній потоп ===
 
{{main|Всесвітній потоп}}
 
{{main|Всесвітній потоп}}
   
Мотив потопу зустрічається в численних мітологіях. Розвинені мітологічні системи подають ці міти як низку подій: гріх людства&nbsp;— покарання (потоп)&nbsp;— порятунок праведника&nbsp;— відродження життя. Архаїчні&nbsp;— як чудесний порятунок випадкових людей. Так, жителі Нової Гвінеї в Меланезії розповідають, як колись чоловік кинув у річку людську кістку. Річка розлилася, затопивши низини, і людям довелося тікати в гори, поки води не відступили. Після цього частина людей повернулася в низини, а інші залишилися в горах.
+
Мотив потопу зустрічається в численних міфологіях. Розвинені міфологічні системи подають ці міфи як низку подій: гріх людства&nbsp;— покарання (потоп)&nbsp;— порятунок праведника&nbsp;— відродження життя. Архаїчні&nbsp;— як чудесний порятунок випадкових людей. Так, жителі Нової Гвінеї в Меланезії розповідають, як колись чоловік кинув у річку людську кістку. Річка розлилася, затопивши низини, і людям довелося тікати в гори, поки води не відступили. Після цього частина людей повернулася в низини, а інші залишилися в горах.
   
Найдавніший варіант такого міту з мотивом покарання-порятунку праведника виявлений у Вавилоні, де [[Утнапіштім]], попереджений богом мудрости Еа про потоп, будує ковчег і рятується разом з дружиною, взявши з собою по парі тварин і насіння необхідних рослин. Нагородою за порятунок і відновлення життя на Землі стає безсмертя.
+
Найдавніший варіант такого міфу з мотивом покарання-порятунку праведника виявлений у Вавилоні, де [[Утнапіштім]], попереджений богом мудрості Еа про потоп, будує ковчег і рятується разом з дружиною, взявши з собою по парі тварин і насіння необхідних рослин. Нагородою за порятунок і відновлення життя на Землі стає безсмертя.
   
В китайському міті Жовтий імператор бажає знищити грішне людство у воді. Його онук Гунь рятує людей, вкравши в діда чарівну землю, яка сама собою росте і піднімається над водами<ref name=":0" />.
+
В китайському міфі Жовтий імператор бажає знищити грішне людство у воді. Його онук Гунь рятує людей, вкравши в діда чарівну землю, яка сама собою росте і піднімається над водами<ref name=":0" />.
   
=== Есхатологічні міти ===
+
=== Есхатологічні міфи ===
 
[[Файл:Johannes gehrts ragnarok mindre.JPG|thumb|Раґнарьок&nbsp;— скандинавський кінець світу]]
 
[[Файл:Johannes gehrts ragnarok mindre.JPG|thumb|Раґнарьок&nbsp;— скандинавський кінець світу]]
Есхатологічні міти&nbsp;— це міти про кінець світу, які існують поряд з космогонічними мітами та пов'язані із протистоянням сил Хаосу і Космосу. Різновидом таких мітів є міти про передбачуваний кінець світу в майбутньому, наприклад германський міт про [[Раґнарьок]], іншим їхнім різновидом&nbsp;— міти про те, що подібні події вже відбувалися в минулому і між мітічним світом та сучасним лежать періоди катастроф. У різних мітах причиною знищення світу може бути всесвітній потоп, світова пожежа, знищення попередніх поколінь, загибель богів та інші сюжети.
+
Есхатологічні міфи&nbsp;— це міфи про кінець світу, які існують поряд з космогонічними міфами та пов'язані із протистоянням сил Хаосу і Космосу. Різновидом таких міфів є міфи про передбачуваний кінець світу в майбутньому, наприклад германський міф про [[Раґнарьок]], іншим їхнім різновидом&nbsp;— міфи про те, що подібні події вже відбувалися в минулому і між міфічним світом та сучасним лежать періоди катастроф. У різних міфах причиною знищення світу може бути всесвітній потоп, світова пожежа, знищення попередніх поколінь, загибель богів та інші сюжети.
   
Міти про космічні цикли є різновидом як есхатологічних, так і календарних мітів. Це міти про те, що світ проходить цикли розвитку, після яких знищується і потім створюється знову. Наприклад, у мітології ацтеків історія світу ділиться на епохи різних сонць, ера першого сонця закінчилася знищенням покоління велетнів ягуарами, епоха другого сонця завершилася ураганами й зникненням людей, ера третього сонця закінчилася всесвітньою пожежею, ера четвертого сонця закінчилася потопом. Відповідно до їхніх вірувань, щоб не відбулося чергового кінця світу, необхідно приносити богам людські жертви. Іншим прикладом подібних мітів є уявлення про кальпи та юги в індуїзмі. Епоха загибелі світу пов'язана в індуїзмі з Калі-югою і богинею Калі&nbsp;— втіленням руйнування й знищення. Різновидом мітів про космічні цикли є міти про [[Золота доба|Золоту добу]], блаженний стан людини, що жила колись у гармонії із природою. Подібні міти є в багатьох народів. Одним з них є біблійна історія про Райський сад, що сходить до стародавньосемітської мітології. Інший приклад&nbsp;— легенда про Сатья-югу в індуїзмі.
+
Міфи про космічні цикли є різновидом як есхатологічних, так і календарних міфів. Це міфи про те, що світ проходить цикли розвитку, після яких знищується і потім створюється знову. Наприклад, у міфології ацтеків історія світу ділиться на епохи різних сонць, ера першого сонця закінчилася знищенням покоління велетнів ягуарами, епоха другого сонця завершилася ураганами й зникненням людей, ера третього сонця закінчилася всесвітньою пожежею, ера четвертого сонця закінчилася потопом. Відповідно до їхніх вірувань, щоб не відбулося чергового кінця світу, необхідно приносити богам людські жертви. Іншим прикладом подібних міфів є уявлення про кальпи та юги в індуїзмі. Епоха загибелі світу пов'язана в індуїзмі з Калі-югою і богинею Калі&nbsp;— втіленням руйнування й знищення. Різновидом міфів про космічні цикли є міфи про [[Золота доба|Золоту добу]], блаженний стан людини, що жила колись у гармонії із природою. Подібні міфи є в багатьох народів. Одним з них є біблійна історія про Райський сад, що сходить до стародавньосемітської міфології. Інший приклад&nbsp;— легенда про Сатья-югу в індуїзмі.
   
== Міт і псевдоміт ==
+
== Міф і псевдоміф ==
Псевдоміти є продуктами людської свідомости, подібними до мітів, але створеними штучно і целеспрямовано. Часто під псевдомітами розуміються міти політики і реклами, які задають систему цінностей, пояснюють світ. Псевдоміти спрямовують суспільство до здійснення певного вибору, змушують діяти певним чином у визначених ситуаціях. При цьому псевдоміти (на відміну від справжніх мітів) не є початково сакральними, хоч і можуть звертатися до сакральних образів даної культури (герой-рятівник, Золота доба). Разом із тим з часом вони здатні сакралізуватися, стаючи справжніми мітами, особливо в тоталітарних державах<ref>{{Cite book|title = Мифологии / Р. Барт; пер. с франц. С. Зенкина|last = Барт|first = Ролан|year = 2008|publisher = Академический проект|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref><ref>{{Cite web|title = Міфологізація політичних цінностей у контексті президентської кампанії 2010 року - Журнал Віче|url = http://www.viche.info/journal/1836/|website = www.viche.info|accessdate = 2015-10-16|archiveurl = https://web.archive.org/web/20161025175148/http://www.viche.info/journal/1836/|archivedate = 2016-10-25|deadurl = yes}}</ref>.
+
Псевдоміфи є продуктами людської свідомості, подібними до міфів, але створеними штучно і целеспрямовано. Часто під псевдоміфами розуміються міфи політики і реклами, які задають систему цінностей, пояснюють світ. Псевдоміфи спрямовують суспільство до здійснення певного вибору, змушують діяти певним чином у визначених ситуаціях. При цьому псевдоміфи (на відміну від справжніх міфів) не є початково сакральними, хоч і можуть звертатися до сакральних образів даної культури (герой-рятівник, Золота доба). Разом із тим з часом вони здатні сакралізуватися, стаючи справжніми міфами, особливо в тоталітарних державах<ref>{{Cite book|title = Мифологии / Р. Барт; пер. с франц. С. Зенкина|last = Барт|first = Ролан|year = 2008|publisher = Академический проект|location = Москва|pages = |language = |isbn = }}</ref><ref>{{Cite web|title = Міфологізація політичних цінностей у контексті президентської кампанії 2010 року - Журнал Віче|url = http://www.viche.info/journal/1836/|website = www.viche.info|accessdate = 2015-10-16|archiveurl = https://web.archive.org/web/20161025175148/http://www.viche.info/journal/1836/|archivedate = 2016-10-25|deadurl = yes}}</ref>.
   
До псевдомітів відносяться і оформлені подібно до класичних мітів пояснення вигаданих світів. До прикладу, книга «[[Сильмариліон]]» містить міти, які оповідають про вигаданий [[Джон Рональд Руел Толкін|Джоном Толкіном]] світ (вигадану епоху) Арда<ref>{{Cite web|url = http://www.unn.ru/pages/vestniki_journals/99990196_West_filol_2003_1(3)/B_2-2.pdf|title = МИФ И ЯЗЫК В ТВОРЧЕСТВЕ ДЖ.Р.Р. ТОЛКИНА
+
До псевдоміфів відносяться і оформлені подібно до класичних міфів пояснення вигаданих світів. До прикладу, книга «[[Сильмариліон]]» містить міфи, які оповідають про вигаданий [[Джон Рональд Руел Толкін|Джоном Толкіном]] світ (вигадану епоху) Арда<ref>{{Cite web|url = http://www.unn.ru/pages/vestniki_journals/99990196_West_filol_2003_1(3)/B_2-2.pdf|title = МИФ И ЯЗЫК В ТВОРЧЕСТВЕ ДЖ.Р.Р. ТОЛКИНА
(«СИЛЬМАРИЛЛИОН»)|last = Потапова|first = О.С.|date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. Багато [[Фантастика|фантастичних]] творів наслідують міти, використовуючи схему «подорожі героя», запозичуючи образи реальних мітів народів світу. Ці наслідування мають таку рису як вірогідність, не претендують на істинність, але пропонують своє пояснення світу як один із варіантів<ref>{{Cite web|title = Фантастика и современное натурфилософское мифотворчество|url = http://www.psychiatry.ru/stat/157|website = www.psychiatry.ru|accessdate = 2015-10-16}}</ref>.
+
(«СИЛЬМАРИЛЛИОН»)|last = Потапова|first = О.С.|date = |website = |publisher = |language = |accessdate = }}</ref>. Багато [[Фантастика|фантастичних]] творів наслідують міфи, використовуючи схему «подорожі героя», запозичуючи образи реальних міфів народів світу. Ці наслідування мають таку рису як вірогідність, не претендують на істинність, але пропонують своє пояснення світу як один із варіантів<ref>{{Cite web|title = Фантастика и современное натурфилософское мифотворчество|url = http://www.psychiatry.ru/stat/157|website = www.psychiatry.ru|accessdate = 2015-10-16}}</ref>.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
* [[Міфологія|Мітологія]]
+
* [[Міфологія]]
 
* [[Казка]]
 
* [[Казка]]
* [[Політичний міф|Політичний міт]]
+
* [[Політичний міф]]
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 180: Рядок 177:
 
== Література ==
 
== Література ==
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{Вікіцитати1}}
* ''В. Скуратівський''. Міт // {{ФЕС|сторінки=386}}
+
* ''В. Скуратівський''. Міф // {{ФЕС|сторінки=386}}
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О.&nbsp;В]]. &nbsp;'' Міт історичний // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— Т. 6: Ла–Мі.&nbsp;— С. 759—765.&nbsp;https://www.academia.edu/21839757
+
* ''[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О.&nbsp;В]]. &nbsp;'' Міф історичний // Енциклопедія історії України.&nbsp;— К., 2009.&nbsp;— Т. 6: Ла–Мі.&nbsp;— С. 759—765.&nbsp;https://www.academia.edu/21839757
 
* Мирча Элиаде. Аспекты мифа. Пер. с фр. В.Большакова М.: «Инвест&nbsp;— ППП», СТ «ППП», 1996,&nbsp;— 240с. ISBN 5-87538-006-3
 
* Мирча Элиаде. Аспекты мифа. Пер. с фр. В.Большакова М.: «Инвест&nbsp;— ППП», СТ «ППП», 1996,&nbsp;— 240с. ISBN 5-87538-006-3
 
* А.&nbsp;Ф.&nbsp;Лосев. Диалектика мифа: Мысль, Москва. 2001 ISBN 5-244-00969-9
 
* А.&nbsp;Ф.&nbsp;Лосев. Диалектика мифа: Мысль, Москва. 2001 ISBN 5-244-00969-9

Поточна версія на 01:26, 11 лютого 2020

Статті на тему
Традиційна релігія

Aum
Ключові поняття

Бог · Богиня-мати · Боги
Ворожіння  · Жертвопринесення
Потойбічний світ  ·  Золота доба  ·  Ініціація
Небесна сфера  · Світове дерево  ·  Міф · Монотеїзм
Політеїзм · Сакральне · Священні камені
Синкретизм  ·  Таємні товариства

Найдавніші форми релігійності

Анімізм  ·  Зоолатрія  ·  Культ предків
Культ коня  ·  Магія · Полідоксія
Тотемізм · Фетишизм  ·  Шаманізм

Історичні ареали

Азія (Бон · Буддизм · Ведизм
Гіндукушська релігія · Даосизм · Джайнізм
Індуїзм · Мусок · Синто · Тенгріанство)

Африка (Стародавній Єгипет · Центральна та Південна Африка)
Близький Схід і Середземномор'я (Зороастризм · Іслам · Юдаїзм · Християнство · Язичництво)
Доколумбова Америка
Дохристиянська Європа (Германці · Стародавня Вірменія · Стародавня Греція · Кельти · Слов'яни)

Служителі культу

Брахман · Волхв · Друїд
Жрець · Імам · Коген
Лама · Маг · Мобед
Чернець · Оракул · Священник · Шаман

Надприродні сутності

Албасти · Янгол · Асура
Демон · Джин · Дух
Сатана · Дева · Вовкулака
Привид · Чорт · Ельфи

Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «казка») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.

Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни «неоміф» або «псевдоміф». У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури[2].

Визначення[ред. | ред. код]

Традиційним розумінням міфу є первісне сказання, де явища природи виступають в персоніфікованій та одухотвореній формі богів, духів і героїв. Це сказання слугує для донаукового пояснення походження явищ, предметів, істот, звичаїв тощо, а то й усього світу; вмотивування певної діяльності, як-от необхідність проведення обрядів. Міф внутрішньо логічний, описуючи причини та їх наслідки, але його логіка обмежена архаїчною свідомістю[3]. У такій свідомості світ описується як сукупність протилежностей (на кшталт добро—зло, життя—смерть), але при цьому їх розділення нечітке. Зокрема це межі суб’єкта й об’єкта, матеріального та ідеального, предмета, істоти чи явища і їх знака (назви); слабко розвинені абстрактні поняття[4]. Клод Леві-Строс узагальнював пояснювальну функцію міфу, пишучи, що метою будь-якого міфу є дати логічну модель для вирішення певного протиріччя[5].

Мірча Еліаде давав визначення міфу як події, що уявляється як дійсна, реальна, сакральна, значима, і яка слугує за приклад для наслідування[6]. За його спостереженнями, починаючи з Ксенофана (приблизно 565—470 до н. е.), котрий першим відкинув такого роду «міфологічність» грецьких богів, описаних Гомером і Гесіодом, поняття мітос протиставлялося як логосу, так, пізніше, й історії. Воно втратило в греків будь-яку релігійну й метафізичну значимість, зрештою позначаючи «те, чого не існує в дійсності». Саме в такому значенні воно найбільше відоме в європейській культурі[6].

У семіології під міфом розуміється метамова, заснована на знаках письма, усної мови та зображень. Роланом Бартом міф визначався як одиниця метамови, надзнак[7]. За визначенням філософа і філолга Олексія Лосєва, «Міф — це така діалектично необхідна категорія свідомості й буття, яку дано як речово-життєву реальність суб'єкт-об'єктного, структурно виконаного (у певному образі) взаємоспілкування, де відокремлене від ізольовано-абстрактної речовності життя символічно втілено у до-рефлективно-інстинктивний, інтуїтивно сприйнятий розумово-енергійний образ»[8]. У літературі, як визначав він же, міф — це «породження уяви колективної загальнонародної чи індивідуальної фантазії, що узагальнено відображає дійсність у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і одухотворених, олюднених істот, які іноді у деяких людей втілюються у свідомості як цілком реальні»[9].

У сучасній публіцистиці під міфом розуміється ілюзія, брехня, брехлива пропаганда, повір'я, віра, умовність або подання певної цінності у фантастичній формі, сакрализованне і догматичне вираження соціальних звичаїв і цінностей. Також під міфом іноді розуміється судження, отримане незалежно від чуттєвого досвіду і яке не збігається з результатом практичної перевірки; інформація про істинні явища, яка сприймається без доказів і раціонального осмислення[10].

У буденній сучасній мові слово «міф» часто використовують для позначення популярного, хоча й помилкового твердження. За визначенням Володимира Даля, міфом є небувала оповідь в особах, що стала повір'ям[11].

Структура міфу[ред. | ред. код]

Складові елементи[ред. | ред. код]

  • Міфологе́ма — стійкий і повторюваний конструкт, що узагальнено відображає дійсність у вигляді сюжетів, чуттєво-конкретних персоніфікацій, істот. Архаїчною свідомістю вони мислилися як цілком реальні (наприклад: створенння світу, першопредок, герой). Іноді термін міфологема вживається в розумінні уламка міфу, що втратив свої автохтонні характеристику та функції, залучений до фольклорного тексту, в якому сприймається як вигадка, образна оздоба чи сюжетна схема, що стала традиційною (наприклад: різноманітні протиставлення, такі як добро і зло, надприродна допомога, визволення нареченої).
  • Міфе́ма — найменший змістовий елемент міфу, що виступає образом чи концептом, виражаючи певну ситуацію або відношення. Міфема пов'язує протиставлені образи і поняття (наприклад: воскресіння з мертвих, боротьба з чудовиськом, порушення заборони).
  • Міфо́нім — конкретне міфічне ім'я, власна назва (наприклад: Зевс, Атлантида)[12][13].

Мономіф[ред. | ред. код]

Розгорнута схема «Подорожі героя»
Докладніше: Мономіф

Практично усі міфи світу в класичному розумінні слідують тій самій схемі, яка називається мономіфом або подорожжю героя. Спрощено вона виглядає як циклічна низка етапів, які проходить герой міфу (бог, дух, людина): вихід — ініціація — повернення. Ця схема була введена Джозефом Кемпбеллом у книзі «Тисячеликий герой» (1949) та полягає в переході героя зі звичайного світу до незвичайного, сповненого небезпек і випробувань, з метою виправити певний недолік, який має він сам або звичайний для героя світ.

На виході герой стикається з проблемою, що спонукає його почати пошуки її вирішення. Герой опиняється на межі відомого, звичайного світу, з невідомим, і повинен пройти випробування, щоб цю межу подолати. На етапі ініціації він проявляє такі якості, як сила, розум, долає противників і досягає мети. Коли проблема вже вирішена, героєві ще належить повернутися до свого світу. На етапі повернення він долає останніх супротивників, рятується від небезпек, що загрожують йому знову перетнути кордон незвичайного світу зі звичайним. Врешті він повертається у перетворений своїми діями світ, або демонструє власні нові якості[14][15].

Дослідження міфу[ред. | ред. код]

Перші дослідження міфу почалися в стародавній Греції та були пов'язані зі спробами його раціонального пояснення. Софісти і стоїки тлумачили міфологічні перекази як алегорії. В образах богів і героїв вони вбачали персоніфікацію природних сил. Платон виділяв народні міфи та філософсько-символічні, які є навмисною вигадкою, але можуть бути корисними, оскільки слугують для підтримки держави. Епікурейці бачили призначення міфології та окремих міфів у підтримці та сакралізації влади жерців і правителів. За Евгемером вони є історіями про давніх правителів, перебільшено зображених як боги і герої.

Середньовічні пояснення міфів, передусім античних, спиралися або на епікурейство та евгемеризм, або пояснювали їх як оповіді про бісів і демонів. В епоху Відродження поширився інтерес до античної міфології, що трактувалася як алегорії почуттів, релігійних, наукових та філософських істин. У 1609 році англійський філософ Френсіс Бекон спробував систематично розшифрувати давньогрецькі міфи як алегорії у трактаті «Про мудрість древніх». Він пояснював їх як пригоди в особах про мінливість буття, божественну волю, благочестя і лицемірство тощо.

У першій третині XVIII століття італійський філософ Джамбатіста Віко в трактаті «Підстави нової науки» тлумачив міф як осягнення буття через естетичне начало. Він висунув думку про міфи як продукти нерозвинутості первісного мислення, коли люди уявляли причини бачених явищ у вигляді богів. Проте в них відбивається характер народу, його світосприймання і світовідчуття, уявлення про прекрасне і потворне, добро і зло. Німецький просвітитель Гердер розумів міфи як народну мудрість і поетичне багатство. Французькі просвітителі Вольтер, Дені Дідро, Бернар Фонтенель вважали міфи продуктами невігластва і умисним обманом з метою тримати людей у покорі[16].

За німецьким філософом XIX ст. Фрідріхом Шеллінгом, міфи виникають на певному етапі розвитку свідомості в усі історичні епохи. Міфи є початковим матеріалом для мистецтва, а самі вони відпочатку символічні, тому міфотворчість притаманна і для сучасного йому суспільства. Він зауважив, що міфи народів світу неоднорідні. Грецька міфологія символічна, індійська  — алегорична, а перська  — схематична.

У другій половині XIX—XX ст. виникли дві основні школи вивчення міфу:

  • Натуралістична школа (Адельберт Кун, В'ячеслав Шварц, Фрідріх Макс Мюллер, Анджело де Губернатіс, Федір Буслаєв, Олександр Афанасьєв, Олександр Потебня та ін .) спиралася на дослідження індоєвропейського мовознавства і орієнтувалася на реконструкцію індоевропейської міфології. На основі цих досліджень лідером школи Максом Мюллером була створена концепція виникнення міфів як «хвороби мови». За нею міфи виникали з причини забуття первісних метафор, епітетів. Таку ж думку поділяли Афанасьєв і Потебня. Мюллер вважав, що боги початково насправді були символами небесних світил, тоді як Кун і Шварц бачили в них образне узагальнення метеорологічних явищ. Послідовники Мюллера розвинули школу панвавилоністів, яка стверджувала, що всі міфи походять від солярних міфів давнього Вавилону.
  • Антропологічна школа (Едвард Тайлор, Джеймас Фрейзер, Ендрю Ленг та ін.) сформувалася в ході розвитку порівняльної етнографії, зіставлення архаїчних племен з цивілізаціями. За Тайлором психіка всіх людей однакова, а культурний розвиток прямолінійний. Міфи за ним виникають з анімізму, уявлень про душу, внаслідок роздумів про смерть, хвороби, сни. Шукаючи раціональні пояснення цих явищ, але будучи обмеженою в пізнанні, первісна людина формувала донаукову систему знань, яка й оформилася в міфи. З цієї причини міф є пережитком у сучасній культурі. Ритуалізм Фрезера всередині антропологічної школи досліджував міф з точки зору представлених у ньому структур ритуалу, які передують міфу і є первісними формами людської діяльності. Соціологічний напрям Еміля Дюркгайма, Броніслава Малиновського та Люсьєна Леві-Брюля досліджував міф як механізм підтримки порядку в суспільстві шляхом встановлення норм поведінки, уявлень про добре і зле, гідне і негідне. Психоаналітичний, представлений Зигмундом Фрейдом, Карлом Густавом Юнгом та Джозефом Кемпбеллом вбачав у міфі вираз індивідуального та колективного несвідомого. Семіотичний напрям Ролана Барта трактує міф як семіологічну систему[17].

Види міфів[ред. | ред. код]

Загальноприйнятої класифікації міфів не існує. Так, спроби класифікувати міфи проводили дослідники Джозеф Кемпбелл, Андрій Топорков, Єлеазар Мелетинський, письменники Хорхе Луїс Борхес та Крістофер Букер. Однією з найпоширеніших є класифікація Мелетинського:

  • Етіологічні (пояснювальні) — пояснюють появу різних природних і культурних явищ. Загалом всі міфи є етіологічними, оскільки розповідають як дещо виникло або змінилося.
    • Культові — пояснюють призначення і появу культу.
  • Космогонічні — оповідають про походження світу (Космосу — впорядкованого світу, що протиставляється Хаосу), його влаштування і зміни.
  • Астральні — оповідають про походження небесних світил: Сонця, Місяця, зірок, сузір'їв, комет.
    • Солярні та лунарні міфи — розповідають про походження і функції Сонця та Місяця.
  • Антропогонічні — про появу людини і набуття нею звичного «тепер» вигляду.
    • Міфи про близнюків — розповідають про діяння близнюків, котрі зазвичай є втіленнями протилежних начал. Близнюки або протистоять один одному, або дружать, вершачи подвиги і добуваючи культурні блага.
  • Тотемічні — про тотемних предків-покровителів (тварин або рослин), як вони стали тотемами і впливають на життя людей.
  • Міфи про вмираючого й воскресаючого бога (героя) або календарні міфи — оповідають про причини появи змін пір року, сезонних свят і обрядів.
  • Героїчні міфи — про діяння героїв, облаштування ними світу для життя людей, добування/створення культурних благ.
  • Міфи про непорочне зачаття і чудесне народження — виділяються як у самостійну групу, так і мотив у міфах інших груп. Оповідають про народження героя чи бога без участі батьків чи тільки від однієї особи.
  • Міфи про всесвітній потоп — поширена категорія міфів про потоп, як правило кару богів, що оновлює світ. У ході потопу рятується невелика група людей, гідних започаткувати нове людство.
  • Есхатологічні — оповідають про кінець світу і його відродження[16]

Деякі класифікації міфології розрізняють міф та легенду: міфом вважають оповідання про богів, виникнення світу тощо, легендою — історії про героїв-людей, основою яких є історичні події та постаті.

Етіологічні міфи[ред. | ред. код]

Приклад етіологічного і культового міфу — давньоєгипетський міф про потойбічний суд, який пояснює необхідність праведного життя та збереження тіла померлого

Етіологічні міфи — умовна назва міфів, у яких дається пояснення (мотивування) якого-небудь явища, обряду (ритуалу) або культової дії. По суті будь-який міф є етіологічним, оскільки містить оповідь про те як дещо з'явилося в нинішньому світі. У вузькому значенні такі міфи оповідають історію зміни світу, його частини, в ході якої певним чином в ньому виникли відомі оповідачеві й слухачеві елементи.

Часто етіологічні міфи пов'язані з метаморфозами. Наприклад, антична міфологія пояснює, що дельфіни — це жорстокі моряки, покарані Діонісом; павук — ткачиха Арахна, покарана Афіною за зухвалість і зарозумілість.

Культові міфи[ред. | ред. код]

Культові міфи пояснюють призначення і появу культу. Часто вони є езотеричними, тобто їхній зміст знає тільки обмежене число людей, часто — лише повнолітні, які пройшли ініціацію.

У Стародавній Греції до культових міфів належать насамперед міфи про Деметру й Персефону, пов'язані з Елевсінськими містеріями і міфи про Діоніса, на честь якого влаштовували вакханалії. Схожі обряди відбувалися в Середземномор'ї на честь бога рослинності Аттіса, вбитого й воскреслого, а також багато в чому схожого на нього Адоніса. У Стародавньому Єгипті головні культові міфи пов'язані з культом Осіріса й Ісіди. Складні ритуали відтворювали історію пошуків Ісідою тіла Осіріса і його відродження[18].

Космогонічні міфи[ред. | ред. код]

Докладніше: Космогонічні міфи
Створення Космосу з Хаосу

Космогонічні міфи — міфи про творення, походження Космосу з Хаосу, основний початковий сюжет більшості міфологій. Починаються з опису Хаосу (порожнечі), відсутності порядку в Всесвіті, взаємодії споконвічних стихій. Служать для пояснення походження світу й життя на Землі. Одним з поширених сюжетів космогонічних міфів є народження світу зі Світового яйця. Такі міфи зустрічаються в багатьох народів на різних континентах. Світове яйце є універсальним символом походження життя[19].

Нерідко роль творця в космогонічних міфах належить тваринам. Так, у слов'янському фольклорі існують розповідь про створення світу, де один з деміургів у вигляді птаха (качки), пірнає під воду, щоб дістати небагато землі із дна. Пізніше із цієї землі створюється суша. Подібні тексти існують й у багатьох інших традиціях. Нівхи пояснювали походження світу сказанням про маленьку синицю, що пірнала у воду (була тільки вода) і діставала дзьобом землю. Так поступово з'явилася суша — острівець, а потім і земля, на якій розцвіло різноманітне життя. Аборигени в Австралії, також як північноамериканські індіанці гурони вважали, що черепаха створила Землю й тримає її на собі. За переказами індіанців також у створенні Землі допомагала черепасі жаба, що діставала землю з морського дна, клала по краях панцира черепахи й земля збільшувалася в розмірі — так з'явилася суша.

У багатьох міфологіях світ був створений богами. Приклади богів-творців: єгипетські Атум і Птах, зороастрійский Ахура Мазда, Вішвакарман в індуїзмі, Анцва в абхазів й абазин, вірменський Арамазд, Віракоча інків, богиня Ільматар у фінів, Інмар в удмуртів, Кайракан в алтайців. У германській міфології боги створили світ з тіла велетня Іміра, убивши його. Схожий сюжет — створення світу з тіла Пуруші в індуїстській міфології.

Іноді створенням світу займається пара істот: Ідзанаґі й Ідзанамі у синтоїзмі, Абзу й Тіамат у шумерів, Ґеб та Нут у єгиптян, Рангі й Папа в маорі. Часом сюжетом космогонічних міфів є протистояння сил творення й сил руйнування. Такі міфи властиві дуалістичними міфологіям. Такими парами є Ахура Мазда й Ангра-Майнью, Ен й Омель, Кугу-Юмо та Їн. У давньогрецькій міфології прародителькою світу вважається Гея, що народилася слідом за Хаосом. Вона є матір'ю Урана і породила від нього інших богів, а також втілення Хаосу, які загрожують порядку: кіклопів, титанів, ериній, гігантів, чудовиськ.

Астральні міфи[ред. | ред. код]

Докладніше: Солярні міфи

Ці міфи оповідають про походження Сонця, Місяця, зірок, планет, зузірь, комет і метеорів, вплив небесних світил на земне життя. Зазвичай поділяються на зоряно-планетарні, лунарні (місячні) і солярні (сонячні) міфи.

Дуже поширеним мотивом астральних міфів є поміщення на небо людей і тварин, які стали сузір'ями. Наприклад, у грецькій міфології Велика Ведмедиця — це Каллісто (перетворена Герою на ведмедицю), сузір'я Діви — взята на небо Ерігона.

Характерною рисою астральних міфів є уявлення про вплив рухів небесних світил на долю всього світу і окремих людей, звідки походить ідея гороскопів[20].

Також світило може бути втіленням божества. Так і шумеро-аккадській міфології кожному богу відповідало своє небесне світило. До прикладу, Венера, вважалася втіленням богині Інанни.

Антропогонічні міфи[ред. | ред. код]

Прометей створює людину

Антропогонічні або міфи про створення людини, оповідають про міфічних першопредків народу, першу людську пару тощо. Космогонічні й антропогонічні міфи часто взаємозалежні, нерідко ті самі боги відповідальні як за створення світу, так і за створення людини.

Першопредки зазвичай виступають прабатьками родів і племен. В архаїчних міфологіях першопредки визначають рельєф, соціальні інститути, звичаї та обряди. Першопредок іноді ототожнюється з першою людиною або первинною антропоморфною істотою.

Інший варіант взаємозв'язку — це антропоморфізація світу, коли Всесвіт виникає з тіла першолюдини. У різних міфах людина створюється з певних матеріалів. Найбільш поширеним матеріалом є глина і земля. Із глини створює людей Прометей у давньогрецькій міфології, Енкі і його дружина Нінмах у шумерській міфології, Мардук та Ейя в аккадській міфології, Хнум у єгипетській міфології, Ульгем в алтайській, Амма в міфології догонів, Іоскеха в ірокезькій.

У міфах деяких народів матеріалом для створення людини служить дерево. Існують також і більш екзотичні варіанти, наприклад з горіхів у меланезійців і перуанських індіанців або з кісток тварин, птахів і риб у деяких племен північноамериканських індіанців. У багатьох народів в антропогонічних міфах створення чоловіка передує створенню жінки, поширений також міф про те, що чоловіки й жінки зроблені з різних матеріалів (у багатьох міфах південноамериканських індіанців).

Міфи про близнюків[ред. | ред. код]

Докладніше: Близнюкові міфи

В міфах близнюки нерідко виступають родоначальниками племен чи як культурні герої. Близнюкові міфи поділяють на міфи про близнят-братів (часто суперників), близнюків — брата і сестру, близнюків-андрогінів та зооморфні близнюкові міфи. Один з близнюків у такому випадку пов'язується з добрим чи корисним, інший — з поганим чи неякісним. Наприклад, у племені ірокезів Іоскеха — творець Сонця і всього корисного на землі, а його молодший брат-близнюк Тавіскарон — творець скель, шкідливих тварин, шипів і колючок. Тавіскарон протидіє всім благим починанням Іоскехі. У деяких дуалістичних близнюкових міфах близнюки не протистоять один одному, а втілюють два начала.

Двома братами герої можуть стати і не по крові. Так, у вавилонському епосі про Гільгамеша звіроподібна істота Енкіду після поєдинку стає побратимом героя Гільгамеша.

Тотемічні міфи[ред. | ред. код]

Тотемічні міфи пов'язані із створенням людей і оповідають про походження людей, найчастіше конкретного племені, від тієї або іншої тварини, отримання покровителів. Здебільшого це звірі, у деяких народів у тотемічних міфах прабатьками людей можуть бути птахи. Зустрічаються також сюжети про народження першої людини з яйця. У народів Африки поширені міфи про людей, що вийшли зі скелі, землі, ями, термітника, розщепленого дерева або очерету[18].

Тотемні предки часто постають у вигляді істот напів-людей, напів-тварин. Вмираючи, першопредки можуть перетворюватися в природні предмети чи тварин, а також духів. Тварини є не тільки героями космогонічних міфів, образи тварин нерідко використовуються і для його опису — космографії. Наприклад, у давньоіндійських повір'ях землю тримають на спинах сім слонів, котрі стоять на спині черепахи, а та, у свою чергу, на змії. Подібну роль нерідко грає й риба. Різкий рух риби, на якій спочиває земля, приводить до землетрусу, коли ж вона опускає голову, починається повінь. Стародавні єгиптяни зображували небо у вигляді корови Нут, що народила Ра, золоте теля. Почесне місце займають міфи про тварин серед астральних міфів. Тварини виступали також у ролі засновників нової культурно-соціальної традиції (устрій суспільства, навчання ремеслам тощо).

Так, у стародавньому Китаї Бянь Цяо — заступник лікарів, цілителів: істота із пташиним дзьобом і крильми кажана. Ді Ку — небесний владика, мав голову птаха й тулуб мавпи. Герой Фусі, що навчив людей рибальству й полюванню, а також ієрогліфічної писемності, спочатку зображувався в образі птаха. Біля двох тисячоліть тому його стали представляти людиною з тілом дракона, подібного виглядом із прародителькою Нюйвою, духом дощу (часом — царівною-жабою) з тілом змії. Вони утворили родинну пару, персоніфікуючи жіноче і чоловіче начало, подвійність буття, символи Інь і Ян.

Календарні міфи[ред. | ред. код]

Міф про Персефону пояснює зміну пір року її періодичним сходженням в царство Аїда

Календарні міфи — це міфологізація зміни циклів часу — дня і ночі, зими і літа, аж до космічних циклів. Вони пов'язані з астрономічними спостереженнями, астрологією, святкуванням Нового року, святами врожаю та інших календарних подій.

До прикладу, у єгипетській міфології Тот є владикою часу, і, будучи богом Місяця, через його фази пов'язаний з будь-якими астрономічними або астрологічними спостереженнями. Крім того, йому приписували винахід року, що складає 365, а не 360, днів. Згідно з Плутархом, він виграв 5 додаткових днів, що становили 1/72 року, у грі в кості, і, додавши їх у кінець року, присвятив їх святам на честь Осіріса, Сета, Хорура, Ісіди й Нефтида — богів, що народилися саме в ці 5 додаткових днів (пізній варіант міфу оповідає про те, що богині Нут було заборонено народжувати в 360 календарних днів, тому її діти з'явилися на світ протягом 5 днів, виграних Тотом).

В шумеро-аккадській міфології Мардук вважався основоположником календаря. На честь його святкували Новий Рік у місяці ніссан (що збігався із днем весняного рівнодення). У Вавилоні це свято звалося Акіту і являло собою 12-и денну церемонію, що була спадкоємицею шумерського свята «Народження Життя На Землі».

У Стародавньому Римі поділ року на 10 місяців приписувалося Ромулу. Нума Помпілій ввів ще два місяці — січень і лютий. Особливий жрець визначав по молодику початок кожного місяця й повідомляв про це народу. Від латинського calare, «повідомляти», виникло слово «календар».

Поділ року на місяці тісно пов'язаний з астральними міфами, зокрема з персоніфікацією знаків Зодіаку, що існувала ще в Месопотамії на зорі цивілізації. Також з розподілом року на місяці зв'язані Лунарні міфи, завдяки фазам Місяця. Добовий цикл у міфології пов'язаний у єгиптян зі спуском у пекло сонячної барки бога Ра, а також із протистоянням Гора й Сету (дня й ночі). У Месопотамії добовий цикл пов'язаний з подорожжю Шамаша (сонця) від «гори сходу» до «гори заходу». У Греції ця подорож Геліоса на небесній колісниці. Ці міфи належать до солярних міфів.

Різновидом календарних міфів є міфи про вмираючого і воскресаючого бога. Вони символізують зміну пір року. В давньогрецькій міфології таким міфом був міф про Деметру і її дочку Персефону, вкрадену Аїдом. Деметра, богиня родючості, так нудьгувала за дочкою, що земля перестала плодоносити. Тоді Зевс велів Аїду повернути Персефону. Але Персефона вже спробувала зерна граната і змушена була щороку повертатися в підземне царство. Знаходження Персефони в Аїда символізує зиму та відсутність урожаю.

Іншими вмираючими богами, що воскресають, були Осіріс, Таммуз, Адоніс, Бальдр, Діоніс (Загрій, Вакх, Сабазій), Аттіс, Телепін, можливо, слов'янські боги Ярило й Кострома. Ще одним видом міфів про пори року є міф про сварку Ра з Тефнут. Коли вони сварилися — наставала посуха, коли мирилися — Ніл розливався. Зі зміною пір року пов'язана також слов'янська Масниця.

Героїчні міфи[ред. | ред. код]

Докладніше: Герой та Культурний герой
Приклад героїчного міфу — міф про подвиги Геракла

Героїчні міфи — це міфи про нащадків богів і людей, або видатних осіб свого часу, реальних чи вигаданих: царів, полководців, митців. Типовим сюжетом героїчного міфу є незвичайне дитинство героя (дивовижне походження і народження, виховання вищими істотами), часто вигнання, здійснення подвигів, перемога над чудовиськами, порятунок прекрасної дівчини, повернення й весілля. Багато героїчних міфів в алегоричній формі оповідають про формування особистості й набуття статусу в суспільстві, тим самим виконуючи повчальну функцію.

Особливу категорію героїв становлять культурні герої — міфічні персонажі, які добувають або вперше створюють для людей різні предмети культури (вогонь, знаряддя праці), навчають ремесел, встановлюють закони, вводить соціальну організацію, шлюбні правила, магічні розпорядження, ритуали й свята. У найбільш архаїчних версіях міфів культурні герої добувають готові блага шляхом простої знахідки або викрадення. Часто культурний герой є деміургом, беручи участь в творінні нарівні з богами.

Культурні герої також постають борцями з чудовиськами, первісними силами природи, впорядковують світоустрій. Так Юй у китайській міфології створив китайську державу та приборкав розлив ріки Хуанхе зведенням гребель.

Міфи про непорочне зачаття[ред. | ред. код]

Міфи про непорочне зачаття і/або чудесне народження виділяються як у самостійний цикл, так і можуть бути представлені в інших міфах. Прикладами таких міфів є поглинання Кроносом своїх дітей та їхнє подальше випльовування вже дорослими; народження Паллади з голови Зевса після поїдання Метиди.

Міфи про всесвітній потоп[ред. | ред. код]

Докладніше: Всесвітній потоп

Мотив потопу зустрічається в численних міфологіях. Розвинені міфологічні системи подають ці міфи як низку подій: гріх людства — покарання (потоп) — порятунок праведника — відродження життя. Архаїчні — як чудесний порятунок випадкових людей. Так, жителі Нової Гвінеї в Меланезії розповідають, як колись чоловік кинув у річку людську кістку. Річка розлилася, затопивши низини, і людям довелося тікати в гори, поки води не відступили. Після цього частина людей повернулася в низини, а інші залишилися в горах.

Найдавніший варіант такого міфу з мотивом покарання-порятунку праведника виявлений у Вавилоні, де Утнапіштім, попереджений богом мудрості Еа про потоп, будує ковчег і рятується разом з дружиною, взявши з собою по парі тварин і насіння необхідних рослин. Нагородою за порятунок і відновлення життя на Землі стає безсмертя.

В китайському міфі Жовтий імператор бажає знищити грішне людство у воді. Його онук Гунь рятує людей, вкравши в діда чарівну землю, яка сама собою росте і піднімається над водами[16].

Есхатологічні міфи[ред. | ред. код]

Раґнарьок — скандинавський кінець світу

Есхатологічні міфи — це міфи про кінець світу, які існують поряд з космогонічними міфами та пов'язані із протистоянням сил Хаосу і Космосу. Різновидом таких міфів є міфи про передбачуваний кінець світу в майбутньому, наприклад германський міф про Раґнарьок, іншим їхнім різновидом — міфи про те, що подібні події вже відбувалися в минулому і між міфічним світом та сучасним лежать періоди катастроф. У різних міфах причиною знищення світу може бути всесвітній потоп, світова пожежа, знищення попередніх поколінь, загибель богів та інші сюжети.

Міфи про космічні цикли є різновидом як есхатологічних, так і календарних міфів. Це міфи про те, що світ проходить цикли розвитку, після яких знищується і потім створюється знову. Наприклад, у міфології ацтеків історія світу ділиться на епохи різних сонць, ера першого сонця закінчилася знищенням покоління велетнів ягуарами, епоха другого сонця завершилася ураганами й зникненням людей, ера третього сонця закінчилася всесвітньою пожежею, ера четвертого сонця закінчилася потопом. Відповідно до їхніх вірувань, щоб не відбулося чергового кінця світу, необхідно приносити богам людські жертви. Іншим прикладом подібних міфів є уявлення про кальпи та юги в індуїзмі. Епоха загибелі світу пов'язана в індуїзмі з Калі-югою і богинею Калі — втіленням руйнування й знищення. Різновидом міфів про космічні цикли є міфи про Золоту добу, блаженний стан людини, що жила колись у гармонії із природою. Подібні міфи є в багатьох народів. Одним з них є біблійна історія про Райський сад, що сходить до стародавньосемітської міфології. Інший приклад — легенда про Сатья-югу в індуїзмі.

Міф і псевдоміф[ред. | ред. код]

Псевдоміфи є продуктами людської свідомості, подібними до міфів, але створеними штучно і целеспрямовано. Часто під псевдоміфами розуміються міфи політики і реклами, які задають систему цінностей, пояснюють світ. Псевдоміфи спрямовують суспільство до здійснення певного вибору, змушують діяти певним чином у визначених ситуаціях. При цьому псевдоміфи (на відміну від справжніх міфів) не є початково сакральними, хоч і можуть звертатися до сакральних образів даної культури (герой-рятівник, Золота доба). Разом із тим з часом вони здатні сакралізуватися, стаючи справжніми міфами, особливо в тоталітарних державах[21][22].

До псевдоміфів відносяться і оформлені подібно до класичних міфів пояснення вигаданих світів. До прикладу, книга «Сильмариліон» містить міфи, які оповідають про вигаданий Джоном Толкіном світ (вигадану епоху) Арда[23]. Багато фантастичних творів наслідують міфи, використовуючи схему «подорожі героя», запозичуючи образи реальних міфів народів світу. Ці наслідування мають таку рису як вірогідність, не претендують на істинність, але пропонують своє пояснення світу як один із варіантів[24].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Український правопис 2019, §123. Буквосполучення th у словах грецького походження
  2. Павлюк, Людмила (2006). Знак, символ, міф у масовій комунікації Львів (українська). Львів: ПАІС. с. 89–103. ISBN 966-7651-46-0. 
  3. Леви-Брюль, Люсьен (1994). Сверхъестественное в первобытном мышлении. М.: Педагогика-Пресс. с. 9–27. 
  4. Мелетинский, Б. М. (2000). Поэтика мифа. 3-е изд., репринт. М.: Восточная л-ра» РАН. с. 164–169. 
  5. Леви-Стросс, Клод (2001). Структурная антропология. Москва: Эксмо-пресс. с. 241. 
  6. а б Элиале, Мирча (1996). Аспекты мифа. Москва: «Инвест - ППП». с. 6. ISBN 5-87538-006-3. 
  7. Барт, Ролан (1989). Избранные работы. Семиотика. Поэтика. Москва: Прогресс. 
  8. Лосев, Алексей (2001). Диалектика мифа. Москва: Мысль. с. 148–149. ISBN 5-244-00969-9. 
  9. Миф (по Лосеву). Процитовано 2016-07-22. 
  10. Мелетинский, Е.М. (2012). Поэтика мифа. Москва: Академический Проект. с. 29–30. 
  11. Крупчанов, Леонид (2012). Теория литературы. Москва: ФЛИНТА : Наука. 
  12. Курята, Ю.В. (2010). Міф на перетині психологічних та філологічних наук. Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірн. наук. праць. Київ: Інститут психології iмені Г. С. Костюка Національної АПН України. с. 225–232. 
  13. Костюк, І (2011). Міфологема : історія поняття в науковому дискурсі. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів. с. 405–416. 
  14. Campbell, Joseph (2008). The Hero with a Thousand Faces. Princeton: New World Library. 
  15. The Hero's Journey/Monomyth: A Look at the Steps with Storyboard That!. Storyboard That. Процитовано 2015-10-16. 
  16. а б в Гекман, Л. П. (2000). Мифология и фольклор Алтая: Учебное пособие для студентов вузов искусств и культуры. Барнаул: Изд-во АГИИК. 
  17. Галанина, Е.В. (2013). Миф как реальность и реальность как миф: мифологические основания современной культуры (російська). Издательство "Академия Естествознания",. ISBN 978-5-91327-218-8. 
  18. а б Леві-Строс, Клод (2000). Структурна антропологія (українська). Основи. с. 391. ISBN ISBN 966-500-006-3. 
  19. Топоров, В. Н. (1980.). Яйцо мировое // «Мифы народов мира» (російська). Москва. 
  20. Иванов, В. В. (1991). Астральные мифы // Мифы народов мира. Т.1. Москва. 
  21. Барт, Ролан (2008). Мифологии / Р. Барт; пер. с франц. С. Зенкина. Москва: Академический проект. 
  22. Міфологізація політичних цінностей у контексті президентської кампанії 2010 року - Журнал Віче. www.viche.info. Архів оригіналу за 2016-10-25. Процитовано 2015-10-16. 
  23. Потапова, О.С. МИФ И ЯЗЫК В ТВОРЧЕСТВЕ ДЖ.Р.Р. ТОЛКИНА («СИЛЬМАРИЛЛИОН»). 
  24. Фантастика и современное натурфилософское мифотворчество. www.psychiatry.ru. Процитовано 2015-10-16. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]