Відмінності між версіями «Міхнюк Олег Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
м (виправлення дат)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 41: Рядок 41:
}}
}}
{{Однофамільці|Михнюк}}
{{Однофамільці|Михнюк}}
'''Оле́г Іва́нович Міхню́к''' ([[27 жовтня]] [[1965]], [[Мала Дівиця]], [[Прилуцький район]], [[Чернігівська область]] — [[20 серпня]] [[2014]], [[Новосвітлівка (смт)|Новосвітлівка]], [[Краснодонський район]], [[Луганська область]]) — український військовик і громадський діяч, ветеран [[Війна в Афганістані 1979—1989|війни в Афганістані]], заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей. Активіст [[Революція гідності|Революції гідності]], учасник [[Війна на сході України|війни на сході України]]. [[Герой України]].
'''Оле́г Іва́нович Міхню́к''' ([[27 жовтня]] [[1965]], [[Мала Дівиця]], [[Прилуцький район]], [[Чернігівська область]] — [[20 серпня]] [[2014]], [[Новосвітлівка (смт)|Новосвітлівка]], [[Сорокинський район|Краснодонський район]], [[Луганська область]]) — український військовик і громадський діяч, ветеран [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війни в Афганістані]], заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей. Активіст [[Революція гідності|Революції гідності]], учасник [[Війна на сході України|війни на сході України]]. [[Герой України]].


Загинув під час бойових дій за містечко [[Новосвітлівка (смт)|Новосвітлівка]], на трасі [[Краснодон]]-[[Луганськ]].
Загинув під час бойових дій за містечко [[Новосвітлівка (смт)|Новосвітлівка]], на трасі [[Сорокине|Краснодон]]-[[Луганськ]].


== Життєпис ==
== Життєпис ==
29 жовтня 1983 року був призваний до лав [[Збройні сили СРСР|Збройних сил СРСР]]. Закінчив навчальний підрозділ [[242-й навчальний центр повітряно-десантних військ Росії|44-ї навчальної повітряно-десантної дивізії]], яка на той час дислокувалася поруч із селом [[Гайжюнай]] ([[Литовська РСР]]), отримав військове звання «[[сержант]]». З 4 березня 1984 року служив в [[56-а окрема гвардійська десантно-штурмова бригада|56-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді]] в [[Афганістан]]і. Був заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї роти.
29 жовтня 1983 року призваний до лав [[Збройні сили СРСР|Збройних сил СРСР]]. Закінчив навчальний підрозділ [[242-й навчальний центр повітрянодесантних військ (РФ)|44-ї навчальної повітряно-десантної дивізії]], яка на той час дислокувалася поруч із селом [[Гайжюнай]] ([[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовська РСР]]), отримав військове звання «[[сержант]]». З 4 березня 1984 року служив в [[56-та окрема десантно-штурмова бригада (РФ)|56-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді]] в [[Афганістан]]і. Був заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї роти.


31 травня 1984 року під [[Гардез]]ом намагаючись витягнути поранених товаришів з-під прицільного вогню [[снайпер]]а був важко поранений. 21 травня 1985 року отримав друге поранення під час проведення операції в Мараварській ущелині. Багато зробив для ветеранського руху і товаришів по службі. Всі зустрічі ветеранів-«афганців» через 20 років були організовані за його ініціативи.
31 травня 1984 року під [[Гардез]]ом намагаючись витягнути поранених товаришів з-під прицільного вогню [[снайпер]]а був важко поранений. 21 травня 1985 року отримав друге поранення під час проведення операції в Мараварській ущелині. Багато зробив для ветеранського руху і товаришів по службі. Всі зустрічі ветеранів-«афганців» через 20 років були організовані за його ініціативи.


З 1991 по 1993 рр. начальник медико-соціального відділу Української Спілки ветеранів Афганістану (УСВА). З 1994 по 1995 рр. заступником голови Правління Київської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів. З 1995 рр. працював (УСВА) на посаді керівника управління реабілітації та лікування.
З 1991 по 1993 рр. начальник медико-соціального відділу Української Спілки ветеранів Афганістану (УСВА). З 1994 по 1995 рр. заступник голови правління Київської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів. З 1995 рр. працював (УСВА) на посаді керівника управління реабілітації та лікування.


Нагороджений двома орденами «Червоної Зірки» та медаллю «За відвагу».
Нагороджений двома орденами [[Орден Червоної Зірки|«Червоної Зірки»]] та медаллю [[Медаль «За відвагу»|«За відвагу»]].


Перебував у шлюбі з Міхнюк Ніною Петрівною, під час шлюбу народилось двое синів - Олег Олегович та Євген Олегович, але шлюб розпався. <ref>{{Cite web|title=Декларації: Міхнюк Ніна Петрівна від НАЗК|url=https://declarations.com.ua/declaration/nacp_b7e412a2-f566-4cdc-868d-084352e4f572|website=declarations.com.ua|accessdate=2019-12-29|language=uk}}</ref>
Перебував у шлюбі з Міхнюк Ніною Петрівною, під час шлюбу народилось двоє синів&nbsp;— Олег та Євген, однак шлюб розпався.<ref>{{Cite web|title=Декларації: Міхнюк Ніна Петрівна від НАЗК|url=https://declarations.com.ua/declaration/nacp_b7e412a2-f566-4cdc-868d-084352e4f572|website=declarations.com.ua|accessdate=2019-12-29|language=uk}}</ref>


Знайшов улюблену дружину&nbsp;— Ірину, яка народила доньку яку згодом назвали Анною. [[14 лютого]] [[2018]] року Ірина Володимирівна Міхнюк&nbsp;— член правління громадської спілки «Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану та антитерористичної операції»&nbsp;— була нагороджена [[Орден княгині Ольги|орденом княгині Ольги]] III&nbsp;ст.<ref>{{УПУ|31/2018|14 лютого 2018|Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав|link=http://www.president.gov.ua/documents/312018-23602}}</ref>
Знайшов другу дружину&nbsp;— Ірину, яка народила доньку, яку згодом назвали Анною. [[14 лютого]] [[2018]] року Ірина Володимирівна Міхнюк&nbsp;— член правління громадської спілки «Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану та антитерористичної операції»&nbsp;— нагороджена [[Орден княгині Ольги|орденом княгині Ольги]] III&nbsp;ст.<ref>{{УПУ|31/2018|14 лютого 2018|Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав|link=http://www.president.gov.ua/documents/312018-23602}}</ref>


=== Євромайдан та російське вторгнення ===
=== Євромайдан та російське вторгнення ===
В період [[Євромайдан]]у Олег Міхнюк був сотником Восьмої «афганської» сотні [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]], у складі якої були переважно ветерани [[Війна в Афганістані 1979—1989|війни СССР в Афганістані]]<ref>{{Cite web |url=http://112.ua/video/rukovoditel-dvizheniya-veteranov-evromaydana-oleg-mihnyuk-o-planah-afgancev.html |title=Виступ Олега Міхнюка на Майдані. ВІДЕО |accessdate=24 серпень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150417115555/http://112.ua/video/rukovoditel-dvizheniya-veteranov-evromaydana-oleg-mihnyuk-o-planah-afgancev.html |archivedate=17 квітень 2015 |deadurl=yes }}</ref>.
В період [[Євромайдан]]у Олег Міхнюк був сотником Восьмої «афганської» сотні [[Самооборона Майдану|Самооборони Майдану]], у складі якої були переважно ветерани [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війни СССР в Афганістані]]<ref>{{Cite web |url=http://112.ua/video/rukovoditel-dvizheniya-veteranov-evromaydana-oleg-mihnyuk-o-planah-afgancev.html |title=Виступ Олега Міхнюка на Майдані. ВІДЕО |accessdate=24 серпня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150417115555/http://112.ua/video/rukovoditel-dvizheniya-veteranov-evromaydana-oleg-mihnyuk-o-planah-afgancev.html |archivedate=17 квітня 2015 |deadurl=yes }}</ref>.


В квітні 2014 року опублікував статтю в [[Українська правда|Українській правді]] у якій розкритикував стан справ в українській армії за підсумками [[Анексія Криму Росією 2014 року|російського вторгнення в Крим]]<ref>[http://www.pravda.com.ua/columns/2014/04/1/7020987/ Олег Міхнюк: Діставай н/з]</ref>.
В квітні 2014 року опублікував статтю в [[Українська правда|Українській правді]] у якій розкритикував стан справ в українській армії за підсумками [[Анексія Криму (2014)|російського вторгнення в Крим]]<ref>[http://www.pravda.com.ua/columns/2014/04/1/7020987/ Олег Міхнюк: Діставай н/з]</ref>.


Під час [[війна на сході України|війни на сході України]] пішов добровольцем до [[батальйон Айдар|24-й батальйону територіальної оборони «Айдар»]].
Під час [[війна на сході України|війни на сході України]] пішов добровольцем до [[24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар»|24-й батальйону територіальної оборони «Айдар»]].


Загинув [[20 серпня]] [[2014]] року в бою за визволення [[Луганськ]]а біля [[Бої за Новосвітлівку|селища Новосвітлівка]].
Загинув [[20 серпня]] [[2014]] року в бою за визволення [[Луганськ]]а біля [[Бої за Новосвітлівку та Хрящувате|селища Новосвітлівка]].


== Вшанування пам'яті ==
== Вшанування пам'яті ==
* 11 лютого 2015 року у військово-історичному музеї&nbsp;— відділі Чернігівського історичного музею імені В.&nbsp;В.&nbsp;Тарновського відбувся захід, присвячений Олегу Івановичу Міхнюку. Так вже склалася його доля, що чернігівці згадали в цей день війну в Афганістані, Революцію Гідності, війну за Незалежність України (АТО). Все це поєднав у собі Олег Міхнюк.<ref>[http://pik.cn.ua/14128/ В історичному музеї відбувся захід пам'яті Олега Міхнюка // ПіК, 13 лютого 2015]</ref>
* 11 лютого 2015 року у військово-історичному музеї&nbsp;— відділі Чернігівського історичного музею імені В.&nbsp;В.&nbsp;Тарновського відбувся захід, присвячений Олегу Івановичу Міхнюку. Чернігівці згадали в цей день війну в Афганістані, Революцію Гідності, війну за Незалежність України (АТО). Все це поєднав у собі Олег Міхнюк.<ref>[http://pik.cn.ua/14128/ В історичному музеї відбувся захід пам'яті Олега Міхнюка // ПіК, 13 лютого 2015]</ref>
* В [[Чернігів|Чернігові]] існує [[Вулиця Олега Міхнюка (Чернігів)|вулиця Олега Міхнюка]]<ref>[http://www.chernigiv-rada.gov.ua/document/rozporyadzshenya-mer/8003]</ref>.
* В [[Чернігів|Чернігові]] існує [[вулиця Олега Міхнюка]]<ref>[http://www.chernigiv-rada.gov.ua/document/rozporyadzshenya-mer/8003]</ref>.
* Відкрито меморіальну дошку на будівлі Малодівицької школи, де навчався Олег Міхнюк<ref>[http://chz.org.ua/memorialna-doshka-na-chest-oleha-mihnyuka/ Меморіальна дошка на честь Олега Міхнюка]</ref>.
* Відкрито меморіальну дошку на будівлі Малодівицької школи, де навчався Олег Міхнюк<ref>[http://chz.org.ua/memorialna-doshka-na-chest-oleha-mihnyuka/ Меморіальна дошка на честь Олега Міхнюка]</ref>.
* 29 жовтня 2019 року, в рідному містечку героя [[Мала Дівиця]], відкрито пам'ятний знак<ref>[http://www.golos.com.ua/article/323396 «Афганець», який став Героєм України]</ref>.
* 29 жовтня 2019 року, в рідному містечку героя [[Мала Дівиця]], відкрито пам'ятний знак<ref>[http://www.golos.com.ua/article/323396 «Афганець», який став Героєм України]</ref>.


== Нагороди ==
== Нагороди ==
* Звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Орден «Золота Зірка»|ордена «Золота Зірка»]] ([[21 серпня]] [[2015]], посмертно)&nbsp;— ''за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі''<ref>{{УПУ|494/2015|21 серпня 2015|Про присвоєння О.Міхнюку звання Герой України}}</ref><ref>[http://www.president.gov.ua/news/prezident-vruchiv-zolotu-zirku-geroya-ukrayini-druzhini-zagi-35835 Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України дружині загиблого воїна-«афганця» Олега Міхнюка] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2015</ref>
* Звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Герой України|ордена «Золота Зірка»]] ([[21 серпня]] [[2015]], посмертно)&nbsp;— ''за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі''<ref>{{УПУ|494/2015|21 серпня 2015|Про присвоєння О.Міхнюку звання Герой України}}</ref><ref>[http://www.president.gov.ua/news/prezident-vruchiv-zolotu-zirku-geroya-ukrayini-druzhini-zagi-35835 Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України дружині загиблого воїна-«афганця» Олега Міхнюка] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2015</ref>
* Повний кавалер [[Орден «За мужність»|ордена «За мужність»]]:
* Повний кавалер [[Орден «За мужність»|ордена «За мужність»]]:
:* Орден «За мужність» I&nbsp;ст. ([[21 серпня]] [[2014]])&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку'' (посмертно)<ref>{{УПУ|660/2014|21 серпня 2014|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
:* Орден «За мужність» I&nbsp;ст. ([[21 серпня]] [[2014]])&nbsp;— ''за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку'' (посмертно)<ref>{{УПУ|660/2014|21 серпня 2014|Про відзначення державними нагородами України}}</ref>
Рядок 97: Рядок 97:
* {{ref-ru}}[http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=57 ОЛЕГ МИХНЮК: «У ТЕХ, КТО ПРОШЕЛ АФГАНИСТАН, ОБОСТРЕННОЕ ЧУВСТВО СПРАВЕДЛИВОСТИ»]
* {{ref-ru}}[http://www.usva.org.ua/mambo3/index.php?option=com_content&task=view&id=57 ОЛЕГ МИХНЮК: «У ТЕХ, КТО ПРОШЕЛ АФГАНИСТАН, ОБОСТРЕННОЕ ЧУВСТВО СПРАВЕДЛИВОСТИ»]
* [https://web.archive.org/web/20160305014821/http://www.pohlyad.com/news/n/58644 У бою за Луганськ загинув один з найавторитетніших сотників Майдану]
* [https://web.archive.org/web/20160305014821/http://www.pohlyad.com/news/n/58644 У бою за Луганськ загинув один з найавторитетніших сотників Майдану]
* [https://ukraine-memorial.org/ua/biography/mihnyuk-oleg-ivanovich/ Біографія Міхнюка Олега Івановича] Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал
* [https://ukraine-memorial.org/ua/biography/mihnyuk-oleg-ivanovich/ Біографія Міхнюка Олега Івановича] Книга пам′яті загиблих за Україну&nbsp;— Український меморіал


{{succession|office=[[Герой України]] — [[Список Героїв України|кавалер ордена «Золота Зірка»]] <br>№ 154 <br>[[21 серпня]] [[2015]]|preceded=[[Зубков Іван Іванович]] | succeeded=[[Зінич Ігор Вікторович]]}}
{{succession|office=[[Герой України]] — [[Список Героїв України|кавалер ордена «Золота Зірка»]] <br>№ 154 <br>[[21 серпня]] [[2015]]|preceded=[[Зубков Іван Іванович]] | succeeded=[[Зінич Ігор Вікторович]]}}

Поточна версія на 20:27, 11 грудня 2021

Олег Іванович Міхнюк
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Oleg Mikhniuk.jpg
Загальна інформація
Народження 27 жовтня 1965(1965-10-27)
Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (48 років)
Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область,
Україна Україна
(загиблий у бою)
Військова служба
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС Red star.svg Радянська армія
ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування 56 ОДШБр.jpg 56-а ОГДШБр
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви Війна в Афганістані
Війна на сході України
Бої за Новосвітлівку
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
MAfgan10A rib.png

Оле́г Іва́нович Міхню́к (27 жовтня 1965, Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область — 20 серпня 2014, Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область) — український військовик і громадський діяч, ветеран війни в Афганістані, заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану, кавалер численних орденів та медалей. Активіст Революції гідності, учасник війни на сході України. Герой України.

Загинув під час бойових дій за містечко Новосвітлівка, на трасі Краснодон-Луганськ.

Життєпис[ред. | ред. код]

29 жовтня 1983 року призваний до лав Збройних сил СРСР. Закінчив навчальний підрозділ 44-ї навчальної повітряно-десантної дивізії, яка на той час дислокувалася поруч із селом Гайжюнай (Литовська РСР), отримав військове звання «сержант». З 4 березня 1984 року служив в 56-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді в Афганістані. Був заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї роти.

31 травня 1984 року під Гардезом намагаючись витягнути поранених товаришів з-під прицільного вогню снайпера був важко поранений. 21 травня 1985 року отримав друге поранення під час проведення операції в Мараварській ущелині. Багато зробив для ветеранського руху і товаришів по службі. Всі зустрічі ветеранів-«афганців» через 20 років були організовані за його ініціативи.

З 1991 по 1993 рр. начальник медико-соціального відділу Української Спілки ветеранів Афганістану (УСВА). З 1994 по 1995 рр. заступник голови правління Київської обласної Спілки воїнів-інтернаціоналістів. З 1995 рр. працював (УСВА) на посаді керівника управління реабілітації та лікування.

Нагороджений двома орденами «Червоної Зірки» та медаллю «За відвагу».

Перебував у шлюбі з Міхнюк Ніною Петрівною, під час шлюбу народилось двоє синів — Олег та Євген, однак шлюб розпався.[1]

Знайшов другу дружину — Ірину, яка народила доньку, яку згодом назвали Анною. 14 лютого 2018 року Ірина Володимирівна Міхнюк — член правління громадської спілки «Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану та антитерористичної операції» — нагороджена орденом княгині Ольги III ст.[2]

Євромайдан та російське вторгнення[ред. | ред. код]

В період Євромайдану Олег Міхнюк був сотником Восьмої «афганської» сотні Самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани війни СССР в Афганістані[3].

В квітні 2014 року опублікував статтю в Українській правді у якій розкритикував стан справ в українській армії за підсумками російського вторгнення в Крим[4].

Під час війни на сході України пішов добровольцем до 24-й батальйону територіальної оборони «Айдар».

Загинув 20 серпня 2014 року в бою за визволення Луганська біля селища Новосвітлівка.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 11 лютого 2015 року у військово-історичному музеї — відділі Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського відбувся захід, присвячений Олегу Івановичу Міхнюку. Чернігівці згадали в цей день війну в Афганістані, Революцію Гідності, війну за Незалежність України (АТО). Все це поєднав у собі Олег Міхнюк.[5]
  • В Чернігові існує вулиця Олега Міхнюка[6].
  • Відкрито меморіальну дошку на будівлі Малодівицької школи, де навчався Олег Міхнюк[7].
  • 29 жовтня 2019 року, в рідному містечку героя Мала Дівиця, відкрито пам'ятний знак[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» I ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку (посмертно)[11]
  • Орден «За мужність» II ст. (11 лютого 2004) — за плідну трудову діяльність, активну життєву позицію, патріотичне виховання молоді, особистий внесок у вирішення проблем ветеранів війни[12]
  • Орден «За мужність» III ст. (15 лютого 1999) — за плідну трудову діяльність, активну життєву позицію і громадянську мужність, патріотичне виховання молоді[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Декларації: Міхнюк Ніна Петрівна від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Процитовано 29 грудня 2019. 
  2. Указ Президента України від 14 лютого 2018 року № 31/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
  3. Виступ Олега Міхнюка на Майдані. ВІДЕО. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 24 серпня 2014. 
  4. Олег Міхнюк: Діставай н/з
  5. В історичному музеї відбувся захід пам'яті Олега Міхнюка // ПіК, 13 лютого 2015
  6. [1]
  7. Меморіальна дошка на честь Олега Міхнюка
  8. «Афганець», який став Героєм України
  9. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 494/2015 «Про присвоєння О.Міхнюку звання Герой України»
  10. Президент вручив «Золоту Зірку» Героя України дружині загиблого воїна-«афганця» Олега Міхнюка // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23 серпня 2015
  11. Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  12. Указ Президента України від 11 лютого 2004 року № 187/2004 «Про відзначення державними нагородами України активістів Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
  13. Указ Президента України від 15 лютого 1999 року № 172/99 «Про відзначення нагородами України активістів Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)»
  14. Командир легендарної «Афганської сотні» // Володимир Чікалін, «Народна армія», 13.02.2015. Архів оригіналу за 24.02.2015. Процитовано 23.02.2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 154
21 серпня 2015
Наступник:
Зубков Іван Іванович Зінич Ігор Вікторович