Мішурин Олексій Олександрович
Мішурин Олексій Олександрович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
30 березня 1912 Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
17 жовтня 1982 (70 років) Київ, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство |
![]() | |||
Діяльність | кінорежисер | |||
IMDb | nm0592807 | |||
Нагороди та премії | ||||
Олексій Олександрович Мішурин (30 березня 1912, Маріуполь, Російська імперія — 17 жовтня 1982, Київ, Українська РСР) — український кінорежисер, кінооператор.
Народився в родині робітника. Вчився в художньо-індустріальній профшколі в Києві. Закінчив операторський факультет Київського кіноінституту (1937).
З 1937 р. працював на Київській студії художніх фільмів. Перша самостійна робота «Макар Нечай» (1940).
Під час Німецько-радянської війни в Ашхабаді зняв кіноновели: «Маяк», «Чудесна скрипка», «Чарівний кристал», а в післявоєнні роки — фільми: «В далекому плаванні» (1946), «Циклічна робота в шахті» (1947), «Радянське Чорномор'я» (1949), «Щедре літо» (1950), «Концерт майстрів українського мистецтва» (1952), «Максимко», «Запорожець за Дунаєм» (1953), «„Богатир“ йде в Марто» (1954), «Мати» (1955), фільм-концерт «Пісні над Дніпром» (1957, був також режисером).
Поставив кінокартини: «Літа молодії» (1958), «Рятуйте наші душі» (1960), «Королева бензоколонки» (1963, у співавт.), «Зірка балету» (1965), «Абітурієнтка» (1974), «Від і до» (1976, «Дипломати мимоволі» (1978).
Нагороджений орденом «Знак Пошани».
Був членом Спілки кінематографістів України.
Дочка: Марія Олексіївна Мішуріна — актриса, сценарист, драматург.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олексій Мішурин на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — СІ85;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.271.
![]() |
Це незавершена стаття про кінорежисера. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |