Відмінності між версіями «Мішурин Олексій Олександрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 17:15, 30 січня 2018

Мішурин Олексій Олександрович
Народився 30 березня 1912(1912-03-30)
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 17 жовтня 1982(1982-10-17) (70 років)
Київ, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність кінорежисер
IMDb nm0592807
Нагороди та премії
Орден «Знак Пошани»

Олексій Олександрович Мішурин (30 березня 1912, Маріуполь, Російська імперія17 жовтня 1982, Київ, Українська РСР) — український кінорежисер, кінооператор.

Народився в родині робітника. Вчився в художньо-індустріальній профшколі в Києві. Закінчив операторський факультет Київського кіноінституту (1937).

З 1937 р. працював на Київській студії художніх фільмів. Перша самостійна робота «Макар Нечай» (1940).

Під час Німецько-радянської війни в Ашхабаді зняв кіноновели: «Маяк», «Чудесна скрипка», «Чарівний кристал», а в післявоєнні роки — фільми: «В далекому плаванні» (1946), «Циклічна робота в шахті» (1947), «Радянське Чорномор'я» (1949), «Щедре літо» (1950), «Концерт майстрів українського мистецтва» (1952), «Максимко», «Запорожець за Дунаєм» (1953), «„Богатир“ йде в Марто» (1954), «Мати» (1955), фільм-концерт «Пісні над Дніпром» (1957, був також режисером).

Поставив кінокартини: «Літа молодії» (1958), «Рятуйте наші душі» (1960), «Королева бензоколонки» (1963, у співавт.), «Зірка балету» (1965), «Абітурієнтка» (1974), «Від і до» (1976, «Дипломати мимоволі» (1978).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Був членом Спілки кінематографістів України.

Дочка: Марія Олексіївна Мішуріна — актриса, сценарист, драматург.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — СІ85;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.271.