Міщанство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міщанин.

Міща́нство  (від пол. Mieszczaństwo - мешканці міста) — суспільний стан за доби Середньовіччя і нового часу, до якого належало населення міст і містечок, яким було надано право самоврядування згідно норм Магдебурзького права. За ними громадяни міст - міщани звільнялись від залежності, суду феодалів (шляхти), підлягаючи лише магістрату міста і суду війта. Це робило міщан вільними людьми, які самі обирали своє місце проживання, зайняття. На теренах України міщани появились з середини 14 ст. з наданням галицькими князями, польськими королями містам магдебургії. Стан спадкувався за народженням. Історично та соціально - це той же самий суспільний прошарок, що у франзузькому суспільстві та мові позначається слово буржуазія, а в німецькому - бюргерство; часто з уто́чненням - «дрібна́ буржуазія», «дрібне́ бюргерство».

Основні сфери занять міщан були ремесла, промисли, торгівля.

Міщанство визначалося суспільно-політичною активністю, внесло помітний вклад в національну українську культуру. З міщанства походить такий соціальний прошарок як інтелігенція.

Міщанка.

У радянську добу, за часу панування диктатури пролетаріату та ідеології безкласового суспільства це слово вживалося з негативною конотацією.

Література