Населення Гаїті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:33, 7 лютого 2018, створена Dim Grits (обговорення | внесок) (Freshwater за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Гаїті M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 10,110 млн осіб
Густота 388,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,76 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,172 %
Народжуваність 22,31 ‰
Смертність 7,83 ‰
Смертність немовлят 47,98 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 33,28 %
 • 15–64 років 62,54 %
 • старіші за 65 років 4,18 %
Середня тривалість життя 63,51 року
 • чоловіків 62,07 року
 • жінок 64,95 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,01 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,81 чол./жін.
Етнічні групи
Нація гаїтянці
Найбільший етнос гаїтянці
Нацменшини  —
Мови
Офіційна французька, креольська
Також у побуті  —

Населення Гаїті. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,110 млн осіб (89-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність гаїтян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,31 ‰ (73-тє місце у світі), смертність — 7,83 ‰ (103-тє місце у світі), природний приріст — 1,172 % (103-тє місце у світі) [⇨].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Гаїті, станом на 2015 рік, дорівнює 22,31 ‰ (73-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,69 дитини на одну жінку (71-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 34,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,7 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність у Гаїті 2015 року становила 7,83 ‰ (103-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,172 % (103-тє місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Гаїті, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гаїті становить 22,6 року (174-те місце у світі): для чоловіків — 22,4, для жінок — 22,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,51 року (187-ме місце у світі), для чоловіків — 62,07 року, для жінок — 64,95 року[1].

Вікова структура населення Гаїті, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 33,28 % (1 686 647 чоловіків, 1 678 156 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,64 % (1 093 024 чоловіка, 1 094 591 жінка);
  • дорослі віком 25—54 роки — 35,78 % (1 801 988 чоловіків, 1 815 819 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,11 % (247 588 чоловіків, 269 103 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,18 % (188 952 чоловіка, 234 151 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 388,6 особи/км² (32-ге місце у світі)[1]. Населення територією країни розподілене досить рівномірно. Найбільша концентрація в прибережних районах та навколо столиці.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Гаїті

Гаїті високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 58,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,78 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Порт-о-Пренс (столиця) — 2,44 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,76 ‰ (177-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні налічується 62,59 тис. внутрішньо переміщених осіб, переважно жертв землетрусу 2010 року[1].

У країні перебуває 977 осіб без громадянства (народжені в Домініканській Республіці до 2010 року)[1].

Гаїті є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
темношкірі
  
95%
мулати й білі
  
5%
Докладніше: Народи Гаїті

Головні етноси країни: темношкірі — 95 %, мулати й білі — 5 % населення[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Гаїті

Мови[ред. | ред. код]

Мови Гаїті (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
%
креольська
  
%
Докладніше: Мови Гаїті

Офіційні мови[4]: французька і креольська.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Гаїті (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
54.7%
вудуїсти
  
2.1%
протестанти
  
28.5%
інші
  
4.6%
атеїсти
  
10.2%
Докладніше: Релігія в Гаїті

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво (державна релігія) — 54,7 %, вудуїзм (державна релігія з 2003 року) — 2,1 %, протестантизм — 28,5 % (баптизм — 15,4 %, п'ятидесятництво — 7,9 %, адвентизм — 3 %, методизм — 1,5 %, інші — 0,7 %), інші — 4,6 %, не сповідують жодної — 10,2 %[1]. Анімістичні й вудуїстські практики дуже поширені серед католиків.

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Гаїті

Рівень письменності 2015 року становив 60,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 64,3 % — серед чоловіків, 57,3 % — серед жінок[1].

Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2007 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,6 % ВВП країни (96-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 47,98 ‰ (40-ве місце у світі); хлопчиків — 51,71 ‰, дівчаток — 44,21 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 359 випадків на 100 тис. народжень (31-ше місце у світі)[1].

Гаїті входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, гарячка денге, малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 141,3 тис. хворих на СНІД (33-тє місце у світі), це 1,93 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (27-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 3,8 тис. осіб (40-ве місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 10,7 % (137-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 11,6 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 64,9 % населення в містах і 47,6 % в сільській місцевості; загалом 57,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 33,6 %, в сільській місцевості — 19,2 %, загалом по країні — 27,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,2 км³ на рік, або 134,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 17 % припадає на побутові, 3 % — на промислові, 80 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 62,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 54,8 %; частка осіб похилого віку — 7,5 %, або 13,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 58,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,7 %, верхній дециль — 47,7 % (станом на 2001 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 7,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 38 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 72 %, у сільській місцевості — 15 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,233 млн унікальних інтернет-користувачів (119-те місце у світі), що становило 12,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2014 року становили 4,594 млн осіб (88-ме місце у світі)[1]. Гостра нестача кваліфікованої робочої сили і всіх видів технічного персоналу. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 38,1 %; промисловість і будівництво — 11,5 %; сфера послуг — 50,4 % (2010)[1]. 2,587 млн дітей у віці від 5 до 14 років (21 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2010 року дорівнювало 40,6 % працездатного населення (197-ме місце у світі)[1]. Формально 70 % населення країни не мають постійного джерела доходу.

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Важливий перевалочний пункт Карибського регіону для кокаїну, що прямує на ринок США і Європи; значне внутрішнє споживання конопель; у країні присутня значна готівкова маса, отримана від контрабанди наркотиків; колумбійські наркокортелі використовують Гаїті для власних нелегальних фінансових транзакцій[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гаїті докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,92 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Гаїті
Рік Населення Зміна
1950 3 221 000
1955 3 516 000 +9.2%
1960 3 869 000 +10.0%
1965 4 275 000 +10.5%
1970 4 713 000 +10.2%
1975 5 144 000 +9.1%
1980 5 692 000 +10.7%
1985 6 389 000 +12.2%
1990 7 110 000 +11.3%
1995 7 838 000 +10.2%
2000 8 578 000 +9.4%
2005 9 261 000 +8.0%
2010 9 896 000 +6.9%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[7].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Haiti : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. а б в г Місто-супутник Порт-о-Пренса.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]