Відмінності між версіями «Науковий стиль мовлення»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 7 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 6: Рядок 6:
 
Науковий стиль властивий таким жанрам: [[монографія]], [[наукова стаття]], [[дисертація]], [[анотація]], [[рецензія]], [[підручник]], [[лекція]].
 
Науковий стиль властивий таким жанрам: [[монографія]], [[наукова стаття]], [[дисертація]], [[анотація]], [[рецензія]], [[підручник]], [[лекція]].
   
Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова ([[термін]]и), складні [[Синтаксис|синтаксичні]] конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); [[речення]], ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями. (Див. Дудик, 2005. С. 76-77.)
+
Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова ([[термін]]и), складні [[Синтаксис|синтаксичні]] конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); [[речення]], ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.<ref>(Див. Дудик, 2005. С. 76-77.)</ref>
   
 
[[Слова]] вживаються переважно в прямих значеннях. [[Експресія|Експресивно]]-[[Емоція|емоційне]] забарвлення [[Лексика|лексики]] використовується надзвичайно рідко.
 
[[Слова]] вживаються переважно в прямих значеннях. [[Експресія|Експресивно]]-[[Емоція|емоційне]] забарвлення [[Лексика|лексики]] використовується надзвичайно рідко.
Рядок 34: Рядок 34:
 
* значною кількістю [[Наука|наукової]] [[Термінологія|термінології]],
 
* значною кількістю [[Наука|наукової]] [[Термінологія|термінології]],
 
* наявністю [[Схема|схем]], [[Таблиця|таблиць]], [[графік]]ів, [[Діаграма|діаграм]], [[Карта|мап]], систем [[Математика|математичних]], [[Фізика|фізичних]], [[Хімія|хімічних]] та інших знаків і позначок,
 
* наявністю [[Схема|схем]], [[Таблиця|таблиць]], [[графік]]ів, [[Діаграма|діаграм]], [[Карта|мап]], систем [[Математика|математичних]], [[Фізика|фізичних]], [[Хімія|хімічних]] та інших знаків і позначок,
* оперуванням [[Абстрактність|абстрактними]], переважно іншомовними [[Слово|словами]],
+
* оперуванням [[Абстрактність|абстрактними]], переважно іншомовними [[Слово|словами]]{{джерело}},
 
* уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,
 
* уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,
 
* залучуванням [[Цитата|цитат]] і [[Посилання|посилань на першоджерела]],
 
* залучуванням [[Цитата|цитат]] і [[Посилання|посилань на першоджерела]],
Рядок 41: Рядок 41:
 
* наявністю [[Дієслово|дієслівних]] форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють [[дієприслівник]]ові й [[дієприкметник]]ові звороти, які додатково окреслюють [[Дія|дії]], предмети та явища,{{джерело}}
 
* наявністю [[Дієслово|дієслівних]] форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють [[дієприслівник]]ові й [[дієприкметник]]ові звороти, які додатково окреслюють [[Дія|дії]], предмети та явища,{{джерело}}
 
* специфічною [[монолог]]ічністю [[текст]]ів,
 
* специфічною [[монолог]]ічністю [[текст]]ів,
* переважанням різнотипних складних [[Речення|речень]], стандартних виразів ([[кліше]]).
+
* переважанням різнотипних складних [[Речення|речень]], стандартних виразів ([[кліше]]){{джерело}}.
 
}}
 
}}
   
 
Більшість англомовних джерел рекомендує використовувати в науковому стилі короткі зрозумілі речення з мінімумом наукового жаргону та з детальним поясненням кожного нетривіального терміну.<ref>{{Cite journal | author = Barbara J. Hoogenboom & Robert C. Manske | title = How to write a scientific article | journal = International journal of sports physical therapy | volume = 7 | issue = 5 | pages = 512–517 | year = 2012 | month = October | pmid = 23091783}}{{ref-en}}</ref>
== Морфологічні особливості наукового мовлення ==
 
  +
 
== Підстилі та жанри наукового стилю мовлення ==
  +
 
''Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні:''<br/>
  +
 
* '''власне науковий'''. Основне призначення власне наукового підстилю&nbsp;— об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють ''науково-інформативний різновид'' з жанрами([[реферат]], [[анотація]], [[резюме]], [[огляд]]) та ''науково-довідковий'' ([[Довідник|довідники]],[[Словник|словники]], [[Каталог|каталоги]]).
  +
 
* '''науково-популярний.''' Характерний використанням елементів [[Художній стиль мовлення|художнього]] та [[Публіцистичний стиль мовлення|публіцистичного мовлення]] (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача.
 
 
* '''науково-навчальний.''' Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.
 
* '''науково-публіцистичний.''' Передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів.
  +
 
''До основних жанрів наукового стилю належать'': [[монографія]], [[стаття]], [[реферат]], [[анотація]], [[дисертація]], [[Теза|тези]], [[Підручник|підручники]], [[Посібник|посібники]] та ін.
  +
  +
== Науковий стиль в українській мові ==
 
=== Морфологічні особливості наукового мовлення ===
 
Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають [[Іменник|іменники]], [[Дієслово|дієслова]], [[Прикметник|прикметники]] і меншою мірою [[Займенник|займенники]] та [[Частка|частки]].<br/>
 
Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають [[Іменник|іменники]], [[Дієслово|дієслова]], [[Прикметник|прикметники]] і меншою мірою [[Займенник|займенники]] та [[Частка|частки]].<br/>
   
Рядок 86: Рядок 102:
 
'''Прислівник.''' У науковому тексті вживаними є [[Прислівник|прислівники]] зі значенням ознаки дії (''принагідно''), стану особи (''радісно, приємно''), іншої ознаки (''вдячно, мудро''). Можливе також використання ступеневих форм якісно-означальних прислівників (''найсердечніше подякувати'').<br/>
 
'''Прислівник.''' У науковому тексті вживаними є [[Прислівник|прислівники]] зі значенням ознаки дії (''принагідно''), стану особи (''радісно, приємно''), іншої ознаки (''вдячно, мудро''). Можливе також використання ступеневих форм якісно-означальних прислівників (''найсердечніше подякувати'').<br/>
   
== Синтаксис наукового мовлення ==
+
=== Синтаксис наукового мовлення ===
 
''Для синтаксису наукового мовлення є характерним'':<br/>
 
''Для синтаксису наукового мовлення є характерним'':<br/>
 
* сполучниковий зв'язок;
 
* сполучниковий зв'язок;
Рядок 95: Рядок 111:
 
* [[Складне речення|складні речення]] з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком ''(що, оскільки, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як'' тощо){{джерело}}
 
* [[Складне речення|складні речення]] з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком ''(що, оскільки, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як'' тощо){{джерело}}
   
  +
== Особливості наукового стилю в мовах світу ==
Втім більшість англомовних джерел рекомендує використовувати в науковому стилі короткі зрозумілі речення з мінімумом наукового жаргону та з детальним поясненням кожного нетривіального терміну.<ref>{{Cite journal | author = Barbara J. Hoogenboom & Robert C. Manske | title = How to write a scientific article | journal = International journal of sports physical therapy | volume = 7 | issue = 5 | pages = 512–517 | year = 2012 | month = October | pmid = 23091783}}{{ref-en}}</ref>
 
   
  +
'''Англійська мова.''' «Однією з найбільших помітних відмінностей українського наукового мовлення у порівнянні з англійським є його підкреслена безсуб’єктність, відсторонена манера викладу та використання займенника "ми" на позначення автора (...) Персональність англо-американського наукового стилю тісно пов’язана з його ще однією контрастною рисою: більшою емоційністю, окресленістю особистісного начала. (...) Ще одна відмінна характеристика англійського наукового мовлення, — санкціонованість у ньому розмовного тону (...) Українська наукова комунікація характеризується більш стриманими оцінками позитивних моментів і гострішим акцентуванням критичних зауважень».<ref>{{книга | автор=Дубенко О. Ю. | назва=Порівняльна стилістика англійської і української мов. Вид. 2. | місце=Вінниця | рік=2011 | сторінки=97-99}}</ref>
== Підстилі та жанри наукового стилю мовлення ==
 
   
  +
З погляду синтаксису науковий стиль характеризується використанням складних конструкцій, що мають свою специфіку в різних мовах, як абсолютний дієприкметниковий зворот у '''французькій''' або англійській мові, інфінітив минулого часу в '''іспанській''' або французькій.<ref>{{книга | автор=Алексеев А. Я. | назва=Сопоставительная стилистика: уч. пособие | місце=Днепропетровск | рік=2012 | сторінки=431}}</ref>
''Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні:''<br/>
 
   
  +
'''Російська мова.''' Основні відмінності зв’язані з лексико-граматичними особливостями. Наприклад, з метою акцентувати увагу в українській науковій мові, на відміну від російської, дієслова у формі першої особи множини майбутнього часу використовують частіше, особливо в точних науках (''Визначимо..., Розглянемо..., Зауважимо...'').<ref>{{книга | автор=Басова Г. Д., Голосова Т. М. и др. | назва=Сопоставительная стилистика русского и украинского языков: монография | місце=К. | рік=2014 | сторінки=247}}</ref>
* '''власне науковий'''. Основне призначення власне наукового підстилю&nbsp;— об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють ''науково-інформативний різновид'' з жанрами([[реферат]], [[анотація]], [[резюме]], [[огляд]]) та ''науково-довідковий'' ([[Довідник|довідники]],[[Словник|словники]], [[Каталог|каталоги]]).
 
 
* '''науково-популярний.''' Характерний використанням елементів [[Художній стиль мовлення|художнього]] та [[Публіцистичний стиль мовлення|публіцистичного мовлення]] (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача.
 
 
* '''науково-навчальний.''' Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.
 
* '''науково-публіцистичний.''' Передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів.
 
 
''До основних жанрів наукового стилю належать'': [[монографія]], [[стаття]], [[реферат]], [[анотація]], [[дисертація]], [[Теза|тези]], [[Підручник|підручники]], [[Посібник|посібники]] та ін.
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 126: Рядок 135:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
  +
* Мова науки // {{ФЕС|сторінки=389}}
 
* ''Гінзбург М. Д.'' Система правил українського ділового та наукового стилю // Укр. мова.&nbsp;— 2006.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 30–43.
 
* ''Гінзбург М. Д.'' Система правил українського ділового та наукового стилю // Укр. мова.&nbsp;— 2006.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 30–43.
 
* ''Дудик П. С.'' Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005. — 368 с.
 
* ''Дудик П. С.'' Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005. — 368 с.
 
* ''Жовтобрюх М. А.'' Науковий стиль української мови // Мовознавство.&nbsp;— 1968.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 3–13.
 
* ''Жовтобрюх М. А.'' Науковий стиль української мови // Мовознавство.&nbsp;— 1968.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 3–13.
 
* ''Зелінська Н. В.'' Поетика приголомшеного слова (українська наукова література 19&nbsp;— поч. 20 ст.).&nbsp;— Львів: Світ, 2003.&nbsp;— 352 с.
 
* ''Зелінська Н. В.'' Поетика приголомшеного слова (українська наукова література 19&nbsp;— поч. 20 ст.).&nbsp;— Львів: Світ, 2003.&nbsp;— 352 с.
* [http://www.ex.ua/14318560 ''Коваль А. П.'' Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наук. тексту.&nbsp;— К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970.&nbsp;— 306 с.]
+
* ''Коваль А. П.'' Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наук. тексту.&nbsp;— К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970.&nbsp;— 306 с.
  +
* ''Левченко О. П.'' Науковий стиль: культура мовлення: навчальний посібник.&nbsp;— Львів: В-во Львівської політехніки, 2012.&nbsp;— 204 с.
 
* ''Непийвода Н. Ф.'' Автор наукового твору: спроба психологічного портрета // Мовознавство.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 11–23.
 
* ''Непийвода Н. Ф.'' Автор наукового твору: спроба психологічного портрета // Мовознавство.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 11–23.
 
* ''Непийвода, Н. Ф.'' Мова української науково-технічної літератури: (Функціон.-стиліст. аспект).&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— 303 с.
 
* ''Непийвода, Н. Ф.'' Мова української науково-технічної літератури: (Функціон.-стиліст. аспект).&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— 303 с.

Поточна версія на 13:56, 4 червня 2018

Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів.

Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція.

Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.[1]

Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.

У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.

Використання[ред. | ред. код]

Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення.

Особливості наукового стилю[ред. | ред. код]

Основні ознаки:

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені:


Більшість англомовних джерел рекомендує використовувати в науковому стилі короткі зрозумілі речення з мінімумом наукового жаргону та з детальним поясненням кожного нетривіального терміну.[2]

Підстилі та жанри наукового стилю мовлення[ред. | ред. код]

Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні:

  • власне науковий. Основне призначення власне наукового підстилю — об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги).
  • науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.
  • науково-публіцистичний. Передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів.

До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.

Науковий стиль в українській мові[ред. | ред. код]

Морфологічні особливості наукового мовлення[ред. | ред. код]

Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними. У науковій мові більшою мірою переважають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники та частки.

Іменник є найпоширенішим в наукових текстах, зокрема, іменники з абстрактним значенням і віддієслівні іменники (дослідження, узагальнення).
Слід звернути увагу на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни :

Флексію -а (-я) мають переважно іменники, що позначають:

  1. конкретні одиничні предмети, населені пункти, назви осіб (Житомира, ректора, інтелігента);
  2. власні імена та прізвища (Віктора, Артема);
  3. назви мір довжини, часу, місяців і днів тижня (метра, грама, понеділка, грудня, але віку, року);
  4. назви грошових знаків і числові назви (мільйона, мільярда);
  5. слова терміни українського походження та елементи будови чогось, геометричні фігури іншомовного походження (іменника, підмета, куба, радіуса, але виду, роду, синтаксису, способу, складу).

Закінчення -у (-ю) характерні для іменників чоловічого роду:

  1. із значенням абстрактності, збірності, почуття, а також ті, що називають явища природи, установи, речовини (іспиту, тексту, наказу, успіху, ритму);
  2. терміни іншомовного походження: математичні, фізичні, хімічні, літературознавчі (аналізу, синтезу, ферменту);
  3. назви річок, озер, гір, островів, країн, областей та складних назв населених пунктів, другою частиною яких є іменник (Дону, Дунаю, Китаю, Високого Ставу).

У складних словах — назвах населених пунктів відмінюється кожна частина (Могиль-Подільський — Могилева-Подільського). У звертаннях частіше використовується кличний відмінок (Олеже, Олександре, Іване Степановичу, добродію Андріє). Чоловічі прізвища на -ко, -ук та з нульовим закінченням відмінюються, а жіночі — ні. Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах вживаються в чоловічому роді (академік Неля Олександрівна).

Прикметник. У науковому стилі використовують найчастіше відносні прикметники (аналітичний, експериментальний) та аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників (удаліший, найдоцільніший).

Дієслово. Для вживання дієслів у науковому стилі є характерним:

  • інфінітив, що має форму на -ти (починати, виконувати), а не на -ть.
  • форма теперішнього часу (розглядається, існують тощо);
  • форма 1-ої особи множини у відгуках і виступах (цінність наукової роботи вбачаємо);
  • дійсний спосіб (мотивувати, інтерпретувати);
  • недоконаний вид у складних формах у текстах фахового спрямування (будуть проводитись);
  • інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно відзначити, слід наголосити).


Числівник. Однозначні числа, які не мають посилань на одиницю вимірювання, у науковому тексті записують словами. Складні і складені кількісні та дробові числівники позначаються цифрами.

Займенники. Займенник ми використовується для вираження думки певної групи людей, але частіше він вживається у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживається для вираження поваги, пошани: прошу Вас, зважаючи на Вашу думку тощо. Вживаними є вказівні займенники цей, той, такий з прийменниками: у тому випадку, з цією метою.

Прислівник. У науковому тексті вживаними є прислівники зі значенням ознаки дії (принагідно), стану особи (радісно, приємно), іншої ознаки (вдячно, мудро). Можливе також використання ступеневих форм якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати).

Синтаксис наукового мовлення[ред. | ред. код]

Для синтаксису наукового мовлення є характерним:

Особливості наукового стилю в мовах світу[ред. | ред. код]

Англійська мова. «Однією з найбільших помітних відмінностей українського наукового мовлення у порівнянні з англійським є його підкреслена безсуб’єктність, відсторонена манера викладу та використання займенника "ми" на позначення автора (...) Персональність англо-американського наукового стилю тісно пов’язана з його ще однією контрастною рисою: більшою емоційністю, окресленістю особистісного начала. (...) Ще одна відмінна характеристика англійського наукового мовлення, — санкціонованість у ньому розмовного тону (...) Українська наукова комунікація характеризується більш стриманими оцінками позитивних моментів і гострішим акцентуванням критичних зауважень».[3]

З погляду синтаксису науковий стиль характеризується використанням складних конструкцій, що мають свою специфіку в різних мовах, як абсолютний дієприкметниковий зворот у французькій або англійській мові, інфінітив минулого часу в іспанській або французькій.[4]

Російська мова. Основні відмінності зв’язані з лексико-граматичними особливостями. Наприклад, з метою акцентувати увагу в українській науковій мові, на відміну від російської, дієслова у формі першої особи множини майбутнього часу використовують частіше, особливо в точних науках (Визначимо..., Розглянемо..., Зауважимо...).[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (Див. Дудик, 2005. С. 76-77.)
  2. Barbara J. Hoogenboom & Robert C. Manske (October 2012). How to write a scientific article. International journal of sports physical therapy 7 (5): 512–517. PMID 23091783. (англ.)
  3. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської і української мов. Вид. 2. — Вінниця, 2011. — С. 97-99.
  4. Алексеев А. Я. Сопоставительная стилистика: уч. пособие. — Днепропетровск, 2012. — С. 431.
  5. Басова Г. Д., Голосова Т. М. и др. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков: монография. — К., 2014. — С. 247.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]