Відмінності між версіями «Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Скасовано останні 3 редагування (Misterd52) і відновлено версію 22136387 RarBot)
 
(Не показані 89 проміжних версій 27 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Академічна установа
 
{{Академічна установа
  +
|зображення = Библиотека имени Вернадского.JPG
|назва = Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
 
|зображення = Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.jpg
+
|зображення_підпис = Основна будівля (головний корпус) Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
  +
|приналежність = [[Національна академія наук України]]
|зображення_розмір = 260px
 
  +
|сфера діяльності = [[архівознавство]], [[бібліографознавство]], [[бібліотекознавство]], [[біобібліографія]], [[біографістика]], [[джерелознавство]], [[документознавство]], [[інформаційні технології]], [[книгознавство]], [[соціальна комунікація|соціальні комунікації]]
|зображення_підпис = Основна будівля Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. [[Київ]].
 
  +
|ключова особа = [[Дубровіна Любов Андріївна |Любов Дубровіна]]
|дата заснування = [[2 серпня]] [[1918]]
 
  +
|к-ть співробітників = понад 800
|приналежність = [[Національна академія наук України]]
 
  +
|розташування = [[Україна]]
|ключова особа = [[Попик Володимир Іванович|Володимир Іванович Попик]] (з 2013 року)
 
|адреса = 3, [[Голосіївський проспект|Голосіївський просп.]], [[Київ]], 03039, [[Україна]]<br />+380 44 524 8136
+
|адреса = 03039, [[Київ]], [[Голосіївський проспект|просп. Голосіївський]], 3
  +
|телефон/факс = +38-044-524-81-36
|веб-сторінка = http://www.nbuv.gov.ua/
 
|e-mail = library@nbuv.org.ua
+
|e-mail = library@nbuv.org.ua
  +
|mapframe_маркер = library
 
}}
 
}}
{{Картка:Бібліотека
 
| назва = Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського
 
| тип = [[академічна бібліотека|академічна]]
 
| кількість_філій = 2
 
| обсяг_фондів = 15,000,000 пр.
 
| річний_обіг = 5,000,000 док.
 
| кількість_читачів = 500,000
 
| кількість_співробітників = 900
 
}}
 
''' Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського''' ('''НБУВ''', [[сленг]]. ''Вернадка'')&nbsp;— найбільша за обсягом [[Бібліотечний фонд|фонду]] та площею приміщень [[бібліотеки України|бібліотека України]], головний науково-інформаційний центр держави<ref name=prog>[http://www.nbuv.gov.ua/law/04_dprnb.html Про затвердження Державної програми розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського на 2005—2010 роки]: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004&nbsp;р. N 1085</ref>, [[науково-дослідний інститут]] [[Відділення історії, філософії та права НАН України]].
 
   
  +
'''Націона́льна бібліоте́ка Украї́ни і́мені В.&nbsp;І.&nbsp;Верна́дського''' ('''НБУВ''')&nbsp;— головна всеукраїнська книгозбірня, загальнодержавний комплексний бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний, науково-методичний та культурно-просвітницький центр, найбільше за обсягом документно-інформаційних ресурсів книгосховище України. Одна з [[Найбільші бібліотеки світу|найбільших національних бібліотек]] світу. Підпорядкована [[Національна академія наук України|НАН України]], входить до її [[Відділення історії, філософії та права НАН України|Відділення історії, філософії й права]]. Як особливо цінний об'єкт культури перебуває під охороною держави.
Входить до [[Найбільші бібліотеки світу|двадцяти найбільших]] [[національна бібліотека|національних бібліотек]] світу. Згідно з наказом [[ВАК України]] і [[НАН України]] від 07.07.2008 N 436/311 усі електронні версії періодичних друкованих наукових фахових видань оприлюднюються на офіційному сайті Національної бібліотеки України ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0020-09 Наказ ВАК України і НАН України від 07.07.2008 N 436/311]</ref>.
 
   
== Історія бібліотеки ==
+
== Історія ==
Заснована [[2 серпня]] [[1918]] року як ''Національна бібліотека [[Українська Держава|Української Держави]]''. Заснування бібліотеки було проведено на підставі Закону про утворення фонду «Національної Бібліотеки Української держави», ухваленого [[Рада міністрів Української Держави|Радою Міністрів Української Держави]]. [[23 серпня]] 1918 року було утворено Тимчасовий Комітет для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві. Перший склад Тимчасового Комітету: голова [[Вернадський Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадський]] (перший президент Української Академії наук) і його члени: [[Єфремов Сергій Олександрович|С.&nbsp;О.&nbsp;Єфремов]], [[Кримський Агатангел Юхимович|А.&nbsp;Ю.&nbsp;Кримський]], [[Житецький Гнат Павлович|Г.&nbsp;П.&nbsp;Житецький]] і [[Кордт Веніамін Олександрович|В.&nbsp;О.&nbsp;Кордт]].
 
   
  +
=== Періодизація ===
На початку [[1919]] року бібліотеці було надано одну кімнату в будинку Міністерства освіти ([[вулиця Терещенківська]], №&nbsp;2). У березні 1919 року бібліотека одержала тимчасове приміщення&nbsp;— головний корпус [[Колегія Павла Ґалаґана|Колегії Павла Галагана]] на вулиці Фундуклеївській. Згодом бібліотеку було переведено до 4 кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць Пушкінської та Фундуклеївської).
 
  +
Періодизацію історії НБУВ у загальнонаціональному контексті здійснили [[Онищенко Олексій Семенович|Олексій Онищенко]] та [[Дубровіна Любов Андріївна |Любов Дубровіна]], котрі виділили такі ключові етапи у становленні бібліотеки:
  +
* '''1918&nbsp;— початок 1941'''&nbsp;— організаційний етап: заснування та розвиток установи у контексті процесу державотворення, духовного відродження та формування національної свідомості українців кінця 1910-х&nbsp;— кінця 1920-х років, а також&nbsp;— в умовах ідеологічного тиску, політичних репресій, Голодомору, фізичного знищення української інтелігенції;
  +
* '''1941–1964'''&nbsp;— процес деструкції бібліотеки у 1941—1943, спричинений [[Німецько-радянська війна|німецько-радянською війною]]; відродження установи у повоєнний час; розвиток у 1950-х&nbsp;— на початку 1960-х як найбільшої державної публічної культурно-просвітницької бібліотечної установи України;
  +
* '''1965–1991'''&nbsp;— активізація процесів централізації та уніфікації, формування та обігу фондів, активізація культурно-масової діяльності тощо з метою забезпечення розвитку вітчизняної науки;
  +
* '''1991&nbsp;— по т. ч.'''&nbsp;— новітній етап розвитку бібліотеки, що безпосередньо пов'язаний з проголошенням Україною незалежності. Як підсумок, сьогодні НБУВ&nbsp;— одна з найбільших книгозбірень світу, головний науково-інформаційним центр держави. Активне формування власних електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів сприяє трансформації її на інституцію відкритого типу з вільним доступом до інформації.
   
  +
=== Хронологія ===
[[3 травня]] [[1919]] року Спільне зібрання Академії наук ухвалило змінити термін «Національна» терміном «Всенародна». тож бібліотека стала називатися «Всенародна Бібліотека України при Всеукраїнській Академії наук у м. Києві» (ВБУ). 30 серпня 1919 року головою Ради Бібліотекарів ВБУ обрано члена Тимчасового Комітету [[Кивлицький Євген Олександрович|Євгена Олександровича Кивлицького]], який у 1919—1920 роках став першим завідувачем Всенародної бібліотеки України. У жовтні 1920 року Кивлицького на посаді завідувача Всенародної бібліотеки змінив [[Меженко Юрій Олексійович|Ю. Іванів—Меженко]].
 
  +
* '''1918–1923'''&nbsp;— організаційний етап.
  +
** ''1918, 2 серпня''&nbsp;— офіційна дата заснування бібліотеки. Цього дня гетьман [[Скоропадський Павло Петрович|Павло Скоропадський]] підписав ухвалений Радою Міністрів [[Українська Держава|Української Держави]] закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави», опублікований 8 серпня 1918 у газеті [[Державний вістник|«Державний вістник»]]&nbsp;— офіційному органі гетьманської влади<ref>Ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави» // Державний вістник.&nbsp;— 1918.&nbsp;— 8 серпня.&nbsp;— №&nbsp;32.&nbsp;— С. 2.</ref>
  +
** ''1918, 5 жовтня''&nbsp;— міністр народної освіти та мистецтва [[Василенко Микола Прокопович|Микола Василенко]] затвердив Інструкцію Тимчасового комітету (ТК) для заснування Національної бібліотеки Української Держави, на який покладалися завдання з опрацювання концепції розвитку майбутньої національної книгозбірні та розроблення її правових засад, зокрема&nbsp;— Положення про бібліотеку та її Статуту. До складу Тимчасового комітету увійшли провідні українські вчені та діячі культури того часу: [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергій Єфремов]], [[Житецький Гнат Павлович|Гнат Житецький]], [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангел Кримський]] та [[Кордт Веніамін Олександрович|Веніамін Кордт]]. Очолив ТК [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]], котрий заклав у модель створюваної бібліотеки організаційні принципи установ загальнонаціонального і світового значення, зокрема&nbsp;— ідею про триєдиний комплекс&nbsp;— бібліотечний, інформаційний та освітній, на базі якого має проводитися відповідна науково-дослідна робота.
  +
** ''1918, 11 жовтня''&nbsp;— оприлюднено концепцію Національної бібліотеки Української Держави, де, зокрема, наголошувалось: ''«Завдання бібліотеки,&nbsp;— закласти на Вкраїні велику книгозбірню всесвітнього типу, яка гуртувала б у собі все, що витворено людською думкою та знаттям по всіх науках; таку книгозбірню, щоб давала спромогу, не виїздячи з країни, познайомитися в найповнішій мірі з світовою літературою по всіх паростях людського знаття, писаною геть усіма мовами»''<ref>Ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави» // Державний вістник.&nbsp;— 1918.&nbsp;— 11 жовтня.&nbsp;— №&nbsp;57.&nbsp;— С. 3.</ref> Окремою метою визначалася організація українського відділу ([[Українознавство|Ucrainica]]), щоб збирати все, що друкувалося будь-коли і будь-де українською мовою, літературу, писану всіма мовами про історію і культуру українського народу, про народи, які живуть на території України, про природу України та інше.
  +
** ''1919''&nbsp;— прийнято перший статут Національної бібліотеки України, яким визначалися базові принципи її формування: різноманітність та повнота книжкового фонду; позаполітичність, публічність, загальнодоступність, безкоштовність і доступність до інформації. З ініціативи Володимира Вернадського було встановлено, що бібліотека одержує безплатно по два примірники всіх видів видань з усіх друкарень України.
  +
** ''1919, початок''&nbsp;— бібліотеці надано одну кімнату у будинку Міністерства освіти (Київ, [[Терещенківська вулиця|вул. Терещенківська]], 2).
  +
** ''1919, березень''&nbsp;— установа одержала тимчасове приміщення&nbsp;— головний корпус [[Колегія Павла Ґалаґана|Колегії Павла Галагана]] на вулиці [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Фундуклеївській]], 9. Згодом її було переведено до чотирьох кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць [[Пушкінська вулиця (Київ)|Пушкінської]] та Фундуклеївської).
  +
** ''1923, 8 квітня''&nbsp;— завершилась діяльність Тимчасового комітету для заснування бібліотеки.
  +
* '''1923–1928'''&nbsp;— бібліотека розгорнула діяльність у галузі організації фондів та системи каталогів, обслуговування читачів, створено концепцію фонду україніки, почалася робота з формування Українського бібліографічного репертуару та національної бібліографії, закладалися засади українського бібліотекознавства та книгознавства. Діяльність установи організовувалась та підтримувалась силами провідних учених і діячів культури, фахівців з бібліотечної та книжкової справи, зокрема: [[Багалій Дмитро Іванович|Дмитра Багалія]], [[Меженко Юрій Олексійович|Юрія Іванова-Меженка]], [[Кивлицький Євген Олександрович|Євгена Ківлицького]], [[Липський Володимир Іполитович|Володимира Липського]], [[Міяковський Володимир Варламович|Володимира Міяковського]], [[Стебницький Петро Януарійович|Петра Стебницького]], [[Тутковський Павло Аполлонович|Павла Тутковського]].
  +
** ''1923''&nbsp;— бібліотека почала одержувати два обов'язкових примірники творів друку УРСР, розпочато створення фонду архівного примірника творів друку України.
  +
* '''1929–1934'''&nbsp;— цей проміжок часу характеризувався перетворенням книгозбірні на головну державну бібліотеку УРСР, цілеспрямованою переорієнтацією її діяльності на масового читача, трансформацією бібліотечної системи та виконання нею завдань т.&nbsp;зв. соціалістичного будівництва. Значно зросли обсяги передплати та закупівлі літератури суспільно-політичного, пропагандистського характеру, проводилося систематичне вилучення «ідеологічно шкідливих» видань.
  +
** [[Файл:НБУВ філія №1.JPG|міні|220пкс|Корпус НБУВ по вул.&nbsp;Володимирській, 62]] ''1929–1930''&nbsp;— за проектом архітекторів [[Альошин Павло Федотович|Павла Альошина]] та [[Осьмак Василь Олександрович|Василя Осьмака]] у Києві для бібліотеки було споруджено спеціалізоване приміщення по [[Володимирська вулиця (Київ)|вул. Володимирській]], 62, що дало змогу розширити обсяги робіт, пов'язані з комплектуванням, опрацюванням та каталогізацією видань, обслуговуванням читачів. Ця будівля становить єдиний архітектурний ансамбль разом із будинком [[Наукова бібліотека імені М. Максимовича|Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка]] (вул. Володимирська, 58; споруджений за проектом тих самих архітекторів у 1939—1940) та головним ([[Червоний корпус КНУ|«червоним»]]) корпусом університету. З 1989 у приміщенні на вул. Володимирській, 62 розташована філія №&nbsp;1 НБУВ. У різні роки тут працювали [[Балика Дмитро Андрійович|Дмитро Балика]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011761 Борис Зданевич], [[Іваницький Віктор Федорович|Віктор Іваницький]], [[Максименко Федір Пилипович|Федір Максименко]], [[Маслов Сергій Іванович|Сергій Маслов]], [[Попов Павло Миколайович|Павло Попов]], [[Постернак Степан Пилипович|Степан Постернак]], [[Сагарда Микола Іванович|Микола Сагарда]], [[Ясинський Михайло Микитович|Михайло Ясинський]] та багато інших дослідників, котрі своєю діяльністю сформували не лише бібліотечну та бібліографічну, а й наукову установу національного рівня.
  +
* '''1935–1941'''&nbsp;— етап у розвитку установи, який визначився уніфікацією її діяльності та перетворенням на бібліотеку загального типу, здатну сприяти як задоволенню потреб академічної науки, так і всебічному розвитку техніки, виробництва, різних галузей знання.
  +
* '''1941–1948'''&nbsp;— [[німецько-радянська війна]] та пов'язані з нею евакуація й окупація, котрі характеризувалися деструкцією діяльності бібліотеки, а також&nbsp;— повоєнне відновлення її функціонального стану. У період війни бібліотека була розділена&nbsp;— частина фондів та співробітників перебували в евакуації у місті [[Уфа]] (серпень 1941&nbsp;— травень 1944), частина&nbsp;— працювала у Києві під німецькою окупацією, впродовж якої (вересень 1941&nbsp;— листопад 1943) до Німеччини було вивезено понад 320 тис. унікальних, рідкісних, цінних видань і колекцій, з яких лише дещиця них повернулася до Києва у 1944—1946.
  +
** ''1946''&nbsp;— починає виходити «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР».
  +
* '''1948–1964'''&nbsp;— виокремлення цього часового проміжку в окремий етап розвитку національної книгозбірні зумовлено перетворенням її на Державну публічну бібліотеку УРСР, що було вимушеним кроком, позаяк під час війни фактично всі столичні бібліотеки (у тому числі Державна публічна бібліотека, нині&nbsp;— [[Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого]]), були зруйновані.
  +
** ''1951''&nbsp;— починаючи з цього року до бібліотеки почали надходити по два обов'язкових примірники авторефератів та по одному&nbsp;— дисертацій, захист яких відбувся в наукових установах та вищих навчальних закладах України. Того ж року установа включилася до системи міжнародного абонементу, встановила зв'язки із зарубіжними науковими закладами.
  +
** ''1960''&nbsp;— бібліотека розпочала виконання функцій депозитарію публікацій [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] в Україні.
  +
** ''1964, 24 травня''&nbsp;— у бібліотеці сталася [[Пожежа в Державній публічній бібліотеці АН УРСР (1964)|велика пожежа]], організована співробітником установи Віктором Погружальським. Значних збитків було завдано фонду вітчизняних періодичних видань, українським книжкам переважно радянського періоду, певній кількості зарубіжних журналів, частині дублетного фонду україніки. Всього було втрачено близько 10&nbsp;% основного фонду, однак упродовж кількох наступних років за допомогою інших бібліотек його було відновлено. Пожежа, попри негатив, стимулювала вирішення багатьох питань діяльності бібліотеки: було побудовано додаткове книгосховище, відбулося раціональне розміщення фондів, вдосконалено організацію вітчизняного та іноземного комплектування, впроваджено нову систему обліку літератури, методів і форм обслуговування.
  +
* '''1965–1991'''&nbsp;— ці роки позначені розширенням і поглибленням функцій книгозбірні як головної наукової бібліотеки УРСР із колосальним бібліотечним фондом, висококваліфікованим персоналом, значною матеріально-технічною базою. Не відмовляючись від універсальності фондів, книгозбірня зменшила обсяг комплектування за рахунок деяких типів видань, зокрема, матеріалів патентної та нормативно-технічної документації, переданої до бібліотечних фондів [[Український інститут науково-технічної експертизи та інформації|УкрНТЕІ]], інших спеціалізованих видів літератури. До бібліотеки прийшло нове покоління бібліотекарів, бібліографів, книгознавців, які зробили вагомий внесок щодо бібліографічного забезпечення розвитку науки і культури, зокрема у галузі шевченкіани та української літератури в цілому. Серед них&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0004674 Лілія Бєляєва], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0006285 Микола Візир], [[Гольденберг Лев Ізраїльович|Лев Гольденберг]], Давид Йофанов<ref>Гарбар Л. В. Д.&nbsp;М.&nbsp;Йофанов&nbsp;— літературознавець, педагог, завідуючий відділом рукописів Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України.&nbsp;— 2010.&nbsp;— Вип. 14.&nbsp;— С. 73–84.</ref>, [[Молодчиков Олександр Володимирович|Олександр Молодчиков]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0010532 Степан Петров], [[Сарана Федір Кузьмович|Федір Сарана]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/1465850 Софія Сороковська], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0012187 Федір Шимченко], а у 1980-х&nbsp;— 1990-х&nbsp;— [[Апанович Олена Михайлівна|Олена Апанович]], [[Путро Олексій Іванович|Олексій Путро]], [[Слободяник Михайло Семенович|Михайло Слободяник]], [[Шовкопляс Іван Гаврилович|Іван Шовкопляс]] та багато інших діячів вітчизняної бібліотечної справи, книгознавства та бібліографії, істориків та філологів.
  +
** ''1971, травень''&nbsp;— бібліотеці надано статус наукової установи, що сприяло активізації наукових досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, забезпечення розвитку науково-технічної інформації.
  +
** ''1980''&nbsp;— фонди бібліотеки нараховували понад 10&nbsp;млн назв, у тому числі&nbsp;— 516 [[Інкунабула|інкунабул]], близько 300 000 рукописів, понад 6500 книг 15–16 ст., писаних [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янською мовою]]; найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).
  +
** ''1988, 19 лютого''&nbsp;— постановою [[Рада Міністрів УРСР|Ради Міністрів УРСР]] бібліотеці присвоєно ім'я одного з її фундаторів&nbsp;— академіка [[Вернадський Володимир Іванович|Володимира Вернадського]]. Вона отримала статус науково-дослідної установи, перетворилася на всеукраїнський центр книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства.
  +
** [[Файл:Центральний вхід до Національної бібліотеки ім. Вернадського.JPG|міні|220пкс|Центральний вхід до головного корпусу Національної бібліотеки ім.&nbsp;Вернадського, Київ, проспект Голосіївський, 3]] ''1989''&nbsp;— завершилось спорудження нового приміщення бібліотеки (Київ, [[Голосіївський проспект|просп. Голосіївський]], 3), у якому було створено значно більш сприятливі умови для оптимізації формування та використання фондів, організації обслуговування читачів з урахуванням новітніх вимог до надання інформації. Тоді ж&nbsp;— наприкінці 1980-х&nbsp;— почалося опрацювання фондів, які у радянські часи з ідеологічних причин вважалися забороненими або неактуальними: були повернені з небуття до активного використання фонди української національної історії та культури, фонди польської культури та юдаїки, архіви багатьох учених і діячів культури, почалася підготовка нових каталогів та інформаційних видань для читачів, започаткований та плідно розвивається напрям історії бібліотечної справи, біографічні дослідження. Бібліотека першою в країні розпочала процес автоматизації своєї діяльності із запровадженням інформаційно-комунікативних технологій у бібліотечну практику, відбулося створення електронних каталогів, переорієнтація на нові комп'ютерні технології.
  +
* '''1991&nbsp;— по т. ч.'''&nbsp;— новітній період діяльності бібліотеки, який характеризується суттєвими змінами, зумовленими становленням незалежної України, формуванням ринкових відносин.
  +
** ''1993''&nbsp;— розроблено нову концепцію структури і функцій бібліотеки, спрямовану на оптимізацію використання її багатоаспектних потенційних можливостей як загальнодержавного, науково-інформаційного комплексу, найзначнішого за документними ресурсами книжкового та рукописного державного сховища України, а також провідної науково-дослідної установи, яка вирішує коло взаємопов'язаних книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавчих, науково-інформаційних та інших питань. З цього ж року у бібліотеці діє аспірантура, докторантура та спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Станом на кінець 2018 було підготовлено 27 докторів і 167 кандидатів наук у галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, інформатики, документознавства та архівознавства.
  +
** ''1996, 5 квітня''&nbsp;— указом Президента України [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] бібліотеці надано статус національної установи. Тим самим указом у бібліотеці утворено [http://nbuv.gov.ua/node/45 Фонд Президентів України] (ФПУ), що досліджує інститут президентства у світі, а також збирає, зберігає і впроваджує у науковий і культурний обіг документні матеріали, які відображають політичну і державну діяльність та життя президентів України.
  +
** ''1998''&nbsp;— бібліотека спільно з [[Інститут проблем реєстрації інформації НАН України|Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України]] розпочала формування реферативної бази даних [[Україніка наукова|«Україніка наукова»]] та видання українського реферативного журналу «Джерело».
   
  +
=== Назви ===
З ініціативи завідуючого Подільським краєвим архівом Ю.&nbsp;С.&nbsp;Олександровича і за допомогою Всенародної бібліотеки України було засновано Вінницьку філію ВБУ. 1923 року її очолив В.&nbsp;Д.&nbsp;Отамановський.
 
  +
* 1918&nbsp;— Національна бібліотека Української Держави.
  +
* 1919&nbsp;— Національна бібліотека України у місті Києві при Українській академії наук.
  +
* 1919—1920&nbsp;— Всенародна бібліотека України при Всеукраїнській академії наук у місті Києві.
  +
* 1920—1934&nbsp;— Всенародна бібліотека України у Києві.
  +
* 1934—1936&nbsp;— Державна бібліотека Всеукраїнської академії наук.
  +
* 1936—1948&nbsp;— Бібліотека Академії наук УРСР.
  +
* 1948—1965&nbsp;— Державна публічна бібліотека УРСР.
  +
* 1965—1988&nbsp;— Центральна наукова бібліотека АН УРСР.
  +
* 1988—1991&nbsp;— Центральна наукова бібліотека ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського АН УРСР.
  +
* 1991—1994&nbsp;— Центральна наукова бібліотека ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського АН України.
  +
* 1994—1996&nbsp;— Центральна наукова бібліотека ім. В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського НАН України.
  +
* 1996&nbsp;— по т. ч.&nbsp;— Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського.
   
  +
=== Очільники ===
З [[1923]] року бібліотека почала одержувати два обов'язкових примірники творів друку УРСР, на базі його розпочато створення фонду архівного примірника творів друку УРСР. Першим офіційним директором став [[Постернак Степан Пилипович]].
 
  +
* 1918, серпень&nbsp;— 1919, вересень&nbsp;— [[Вернадський Володимир Іванович|Володимир Вернадський]] (як голова Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави).
  +
* 1919, вересень&nbsp;— 1920, вересень&nbsp;— [[Кивлицький Євген Олександрович|Євген Ківлицький]] (як голова Ради бібліотекарів Всенародної бібліотеки України).
  +
* 1920, вересень&nbsp;— 1923, 26 березня&nbsp;— [[Меженко Юрій Олексійович|Юрій Іванов-Меженко]].
  +
* 1923, 26 березня&nbsp;— 1929, 24 жовтня&nbsp;— [[Постернак Степан Пилипович|Степан Постернак]] (перший офіційний директор бібліотеки).
  +
* 1929, 25 жовтня&nbsp;— 1930, 15 квітня&nbsp;— [[Іваницький Віктор Федорович|Віктор Іваницький]] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1930, 15 квітня&nbsp;— 1933, 26 липня&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0012185 Ничипір Миколенко].
  +
* 1933, 26 липня&nbsp;— 21 серпня&nbsp;— Антон Яременко<ref>Ковальчук Г. Керівники ВБУ&nbsp;— НБУВ (1918—1998) // Бібліотечний вісник.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С. 21</ref> (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1933, 21 серпня&nbsp;— 20 вересня&nbsp;— Максим Завальний<ref>Там само.</ref> (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1933, 21 вересня&nbsp;— 1936, 26 травня&nbsp;— [[Іванушкін Василь Михайлович|Василь Іванушкін]].
  +
* 1936, 26 травня&nbsp;— 1937, 11 жовтня&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0012186 Зінаїда Ільницька] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1937, 11 жовтня&nbsp;— 1941, 15 червня&nbsp;— Олександр Михайличенко<ref>Там само.&nbsp;— С. 22</ref>.
  +
* 1941, 15 червня&nbsp;— 1943, 15 листопада&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011761 Борис Зданевич].
  +
* 1943, 15 листопада&nbsp;— 1945, 10 червня&nbsp;— Тетяна Марковська<ref>Там само.&nbsp;— С. 23</ref> (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1945, 11 червня&nbsp;— 1948, 31 січня&nbsp;— [[Меженко Юрій Олексійович|Юрій Іванов-Меженко]].
  +
* 1948, 1 лютого&nbsp;— 7 травня&nbsp;— [[Плеський Георгій Михайлович|Георгій Плеський]] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1948, 7 травня&nbsp;— 1949, 3 грудня&nbsp;— Іван Золотоверхий<ref>Там само.&nbsp;— С. 24</ref>.
  +
* 1949, 3 грудня&nbsp;— 1951, 12 вересня&nbsp;— Катерина Грибівська<ref>Там само.</ref> (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1951, 12 вересня&nbsp;— 1964, 15 червня&nbsp;— [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20911 Віктор Дончак].
  +
* 1964, 16 червня&nbsp;— 16 вересня&nbsp;— Микита Рудь<ref> Тимошенко І.&nbsp;В.&nbsp;Книгознавець, бібліотекар і бібліограф Микита Потапович Рудь // Питання культурології: Зб. наук. пр.&nbsp;— К., 2011.&nbsp;— Вип. 27.&nbsp;— С. 175—180.</ref>.
  +
* 1964, 16 вересня&nbsp;— 1969, 14 травня&nbsp;— [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=HIST&P21DBN=HIST&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=hist_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=HID=&S21STR=0000475 Іван Черненко].
  +
* 1969, 15 травня&nbsp;— 1979, 14 червня&nbsp;— [[Гутянський Степан Корнійович|Степан Гутянський]].
  +
* 1979, 15 червня&nbsp;— вересень&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0004674 Лілія Бєляєва] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1979, вересень&nbsp;— 1984, 27 серпня&nbsp;— [[Ковалевський Борис Павлович|Борис Ковалевський]].
  +
* 1984, 28 серпня&nbsp;— 1985, 5 серпня&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0012187 Федір Шимченко] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  +
* 1985, 5 серпня&nbsp;— 1992, 15 липня&nbsp;— [[Сенченко Микола Іванович|Микола Сенченко]].
  +
* 1992, 23 липня&nbsp;— 2013, 15 березня&nbsp;— [[Онищенко Олексій Семенович|Олексій Онищенко]].
  +
* 2013, 18 березня&nbsp;— 2018, 27 квітня&nbsp;— [[Попик Володимир Іванович|Володимир Попик]].
  +
* 2018, 28 квітня&nbsp;— по т. ч.&nbsp;— [[Дубровіна Любов Андріївна|Любов Дубровіна]] (до 7 листопада 2018&nbsp;— виконувачка обов'язків генерального директора).
   
  +
== Сучасність ==
У серпні [[1941]] року бібліотеку було евакуйовано в столицю Башкирії [[Уфа|Уфу]], де у приміщенні Державного педагогічного інституту було відкрито читальний зал з фондом відкритого доступу. У травні 1944 року бібліотека повернулася до Києва.
 
   
  +
=== Структура ===
[[1946]] року під керівництвом тодішнього директора Бібліотеки [[Меженко Юрій Олексійович|Ю.&nbsp;О.&nbsp;Меженка]] відроджується традиція видання фахового бібліотечного журналу, починає виходити «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР» (відповідно до тодішньої назви бібліотеки).
 
  +
* У сучасній структурі НБУВ функціонує понад 50 підрозділів, згрупованих за напрямами діяльності в науково-дослідні інститути&nbsp;— [http://www.nbuv.gov.ua/node/15 архівознавства], [http://www.nbuv.gov.ua/node/2155 бібліотекознавства], [[Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|біографічних досліджень]], [http://nbuv.gov.ua/node/2104 інформаційних технологій], [[Інститут книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|книгознавства]], [[Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|рукопису]].
  +
* Діють відділи: комплексного бібліотечного обслуговування, комплексного опрацювання документів, комплексного формування бібліотечних ресурсів, міжбібліотечного абонемента, організації та обслуговування основним фондом, формування та використання газетних фондів, допоміжні та технічні підрозділи.
  +
* [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=548&Itemid=388 Служба інформаційно-аналітичного забезпечення] (СІАЗ НБУВ) здійснює комплексну аналітичну, прогностично-консультаційну роботу, покликану інформаційно забезпечувати процеси реформування українського суспільства і на базі документних матеріалів та електронних потоків інформації аналізувати політичні й соціально-економічні процеси в Україні, процеси державотворення тощо.
  +
* [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=27&Itemid=394 Національна юридична бібліотека] (НЮБ) як структурний підрозділ НБУВ формує інформаційні ресурси у галузі законознавства та права.
  +
* На базі НБУВ сформовано [http://nbuv.gov.ua/node/238 Австрійську] та [http://nbuv.gov.ua/node/422 Іранську] бібліотеки, відбувається формування Китайської бібліотеки.
  +
* Бібліотека має статус всеукраїнського центру реставрації та консервації документів, є науково-методичним центром для мережі бібліотек та архівних підрозділів НАН України.
  +
* Фонд Президентів України&nbsp;— структурний підрозділ НБУВ, що діє на правах науково-дослідного інституту та забезпечує збирання, збереження та запровадження в науковий і культурний обіг документальних матеріалів (видань, архівних документів, кіно-відео-фотоматеріалів, електронних видань, баз даних тощо), які відображають державну, суспільно-політичну діяльність та життя [[Президент України|Президентів України]], функціонування інституту президентства за кордоном, діяльність президентів іноземних держав. Фонд володіє великою колекцією подарунків Президентам України [[Кравчук Леонід Макарович|Леонідові Кравчуку]], [[Кучма Леонід Данилович|Леонідові Кучмі]] та [[Ющенко Віктор Андрійович|Вікторові Ющенку]] (традиційно більшість подарунків главі української держави&nbsp;— офіційних та від простих громадян&nbsp;— надходить на зберігання саме до Фонду Президентів України). В рамках експозиційної діяльності Фонду, деякі подарунки оформлюються у тематичні виставки. Особливо цінні подарунки зберігаються у спецсховищі НБУВ.
   
  +
=== Персонал ===
З [[1957]] року бібліотека включається до системи міжнародного абонемента.
 
  +
* Станом на кінець 2018 у НБУВ працювало понад 800 співробітників, з них бібліотечних&nbsp;— 60&nbsp;%, наукових&nbsp;— 25&nbsp;%, допоміжних&nbsp;— 15&nbsp;%.
  +
* Серед наукових співробітників&nbsp;— 27 докторів та 125 кандидатів наук. Між провідних фахівців&nbsp;— академік НАН України [[Онищенко Олексій Семенович|Олексій Онищенко]], члени-кореспонденти НАН України [[Дубровіна Любов Андріївна|Любов Дубровіна]] та [[Попик Володимир Іванович|Володимир Попик]], доктори наук: [[Антонюк Тетяна Дмитрівна|Тетяна Антонюк]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0005157 Лариса Буряк], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0041429 Людмила Гнатенко], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0005300 Валерій Горовий], [[Гранчак Тетяна Юріївна|Тетяна Гранчак]], [[Добко Тетяна Василівна|Тетяна Добко]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0082428 Марат Закіров], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0003633 Сидір Кіраль], [[Ковальчук Галина Іванівна|Галина Ковальчук]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0007916 Катерина Лобузіна], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0001964 Сергій Міщук], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/1462100 Володимир Омельчук], [http://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0006405 Надія Стрішенець] та інші.
   
  +
=== Видавнича діяльність ===
До 1965&nbsp;р.&nbsp;— ''Державна Публічна Бібліотека АН УРСР''.
 
  +
* Щорічно НБУВ видає значну кількість (до 40 назв) фундаментальних наукових праць у галузі історії культури, національної бібліографії та біобібліографії провідних українських діячів і вчених, рукописної та книжкової спадщини, історії книги й бібліотечної справи, у галузі збереження, консервації та реставрації фондів, серію друкованих каталогів і покажчиків спеціалізованих фондів (рукописних, нотних, образотворчих, картографічних видань, вітчизняної та іноземної періодики), стародруків й рідкісних видань, колекцій. Досліджуються матеріали та публікуються видання з історії науки, НАН України, видатних учених.
  +
* Інформаційний простір поповнюють монографічні видання з проблем трансформації бібліотек у сучасні інформаційні центри обслуговування користувачів електронною та друкованою інформацією, розвитку комп'ютерних технологій, різноманітні оглядові науково-інформаційні продукти з аналізом інформаційних масивів, пов'язаних із відображенням актуальних питань політичної та економічної розбудови української держави. Численні тематичні бюлетені інформаційно-аналітичних підрозділів НБУВ містять матеріали про еволюцію національного інформаційного простору, найбільш суспільно значимі події в житті України, напрями міжнародного співробітництва. Вони розсилаються у середовищі постійних користувачів та відображаються на сайті [http://nbuviap.gov.ua Центру досліджень соціальних комунікацій]. Там же відображені і результати спеціального напряму наукових досліджень&nbsp;— наукометричні та бібліометричні дослідження періодики в Україні.
  +
* Бібліотека видає періодичні фахові видання, що включені до списку Міністерства освіти і науки України, зокрема&nbsp;— науково-практичний і теоретичний журнал [[Бібліотечний вісник|«Бібліотечний вісник»]], інформаційно-аналітичний журнал [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=24&Itemid=184 «Україна: події, факти, коментарі»], тематичні бюлетені [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=30&Itemid=271 «Громадська думка про правотворення»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=31&Itemid=272 «Конституційний процес в Україні»] та ін., спеціалізовані тематичні збірники [http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/17076 «Українсько-македонський науковий збірник»], [http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95040 «Слов'янські обрії»] ([[Міжнародний комітет славістів|Міжнародного комітету славістів]]). [http://np.nbuv.gov.ua/ «Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського»], [[Рукописна та книжкова спадщина України|«Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів»]], [[Українська біографістика|«Українська біографістика»]], [http://ube.nplu.org/article/Библиотеки%20национальных%20академий%20наук:%20проблемы%20функционирования,%20тенденции%20развития «Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития»] (орган Ради директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів академій наук&nbsp;— членів Міжнародної асоціації академій наук&nbsp;— МААН), а також фахові видання НБУВ увійшли до міжнародних наукометричних баз даних.
  +
* НБУВ спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України формує базу даних [[Україніка наукова|«Україніка наукова»]] та щоквартально видає український реферативний журнал [http://nbuv.gov.ua/node/523 «Джерело»], який виходить у чотирьох галузевих серіях.
  +
* З 2017 року НБУВ формує електронний архів публікацій НБУВ&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib Репозитарій НБУВ (EverLib)].
   
  +
=== Міжнародна діяльність ===
[[1965]] року отримала назву ''Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР''.
 
  +
* НБУВ&nbsp;— член [[Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ|Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ]], [https://www.cenl.org/ Конфедерації європейських національних бібліотек], [https://www.iaml.info/ Міжнародної асоціації музичних бібліотек, архівів і документних центрів].
  +
* На базі НБУВ діють професійні об'єднання: Асоціація бібліотек України, Рада директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів академій наук&nbsp;— членів МААН та Українське біографічне товариство.
  +
* Бібліотека здійснює міжнародний книгообмін з 591 науковою установою у 62 країнах, щорічно проводить міжнародні конференції, симпозіуми, наради з актуальних питань розвитку діяльності бібліотек у сучасному світі, інформаційної діяльності наукових бібліотек та інформаційних центрів.
   
  +
=== Бібліотечне обслуговування ===
У [[1980]] її фонди нараховували понад 10&nbsp;млн назв, у тому числі 516 [[інкунабули|інкунабул]], близько 300 000 [[рукопис]]ів, понад 6 500 книг [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янським]] шрифтом 15&nbsp;— [[16 століття|16 ст.]] Найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).
 
 
[[19 лютого]] [[1988]] згідно з постановою Ради Міністрів УРСР Центральній науковій бібліотеці Академії наук УРСР було присвоєно ім'я академіка [[Вернадський Володимир Іванович|Володимира Івановича Вернадського]].
 
 
[[5 квітня]] [[1996]]&nbsp;р. указом [[Президент України|Президента України]]<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/law/96_lib.html Про надання Центральній науковій бібліотеці імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського статусу національної]: Указ Президента України від 5 квітня 1996 року N 244/96</ref> Бібліотеці надано статус [[національна бібліотека|національної бібліотеки]]. Тим самим указом у Бібліотеці утворено Фонд Президентів України.
 
 
У [[1998]]&nbsp;р. Бібліотека спільно з [[Інститут проблем реєстрації інформації НАН України|Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України]] розпочала формування реферативної бази даних «[[Україніка наукова]]» та видання українського реферативного журналу «Джерело».
 
 
[[25 серпня]] [[2004]]&nbsp;р. [[Кабінет міністрів України|Кабінетом міністрів України]] затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського на 2005—2010 роки, яка визначає Бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави. Завданнями програми, зокрема, є нарощення технологічної потужності установи та запровадження нових інформаційних технологій формування та використання документних ресурсів<ref name="prog" />.
 
 
=== Значна пожежа 1964 року ===
 
 
Під час [[Справа Погружальського|пожежі 1964 року]] згорів практично весь український фонд і відділ стародруків, вся україніка бібліотеки&nbsp;— приблизно 600 тисяч книг та рукописів. Загальні збитки держави сягнули 883 тис. карбованців.
 
 
== Організаційна структура ==
 
 
У структурі бібліотеки діють:<ref>[http://www.nbuv.gov.ua/node/19 Структура]</ref>
 
* п'ять інститутів (Бібліотекознавства, [[Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|Рукопису]], [[Інститут архівознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|Архівознавства]], [[Інститут книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|Книгознавства]], [[Інститут біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського|Біографічних досліджень]]);
 
* шість центрів (Центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій, Центр науково-бібліографічної інформації, Центр формування бібліотечно-інформаційних ресурсів, Науково-видавничий центр, Центр консервації і реставрації, Центр дослідження соціальних комунікацій);
 
* дев'ять окремих відділів;
 
* допоміжні та технічні підрозділи.
 
Працюють понад 880 співробітників, з них бібліотечних&nbsp;— 40&nbsp;%, наукових&nbsp;— 45&nbsp;% і допоміжних&nbsp;— 15&nbsp;%.
 
 
== Будівлі бібліотеки ==
 
[[Файл:Центральний вхід до Національної бібліотеки ім. Вернадського.JPG|міні|220пкс|''Центральний вхід до Національної бібліотеки ім. Вернадського, лютий [[2009]]'']]
 
[[Файл:НБУВ філія №1.JPG|міні|220пкс|Філія №&nbsp;1]]
 
[[Файл:НБУВ філія №1 збоку.JPG|міні|220пкс|Філія №&nbsp;1, вигляд з території університету]]
 
Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського є найбільшою за площею приміщень бібліотекою України<ref>{{cite web|url=http://www.nbuv.gov.ua/library/building.html|title=Основна будівля Бібліотеки|accessdate=2010-05-22|work=Веб-сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HdZCxXrs|archivedate=2013-06-25}}</ref>.
 
 
У [[1929]]–[[1930]]&nbsp;рр. за проектом архітекторів В.&nbsp;О.&nbsp;Осьмака та П.&nbsp;Ф.&nbsp;Альошина для '''Бібліотеки''' було споруджено [[Бібліотека по вулиці Володимирській 62 у Києві|будинок по вулиці Володимирська, 62]]. Архітектура [[будівлі]] витримана у стилі [[неокласицизм]]у. Цей будинок складає цілісний архітектурний ансамбль разом з будинком Наукової бібліотки імені М.Максимовича [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського національного університету імені Тараса Шевченка]] (вул. [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирська]], 58), що збудований за проектом тих же архітекторів у [[1939]]–[[1940]]&nbsp;рр., та Головним («Червоним») корпусом Університету. З [[1989]]&nbsp;р. у цьому приміщенні знаходиться Філія №&nbsp;1 '''Бібліотеки'''.
 
 
Основна будівля '''Бібліотеки''' України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського побудована [[1989]]&nbsp;р. на ділянці площею 3 га. за проектом архітекторів [[Київпроект|«Київпроекту»]] [[Гопкало Вадим Іванович|Вадима Гопкала]], [[Гречина Вадим Михайлович|Вадима Гречини]] і В.&nbsp;П.&nbsp;Песковського. Вертикальна частина споруди (книгосховище) налічує 27 поверхів, у горизонтальній частині розміщені читальні зали та службові приміщення бібліотеки.
 
{{main|Будинок Бібліотеки імені Вернадського}}
 
Інтер'єр основного приміщення оздоблений витворами образотворчого мистецтва значної художньої цінності.
 
 
У вестибулі Бібліотеки розташоване монументально-декоративне панно «Болі землі» (автори [[Пасивенко Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Пасивенко]] та [[Прядка Володимир Михайлович|В.&nbsp;М.&nbsp;Прядка]], площа 300 м²), виконане у техніці [[Енкавстика|енкаустики]]. Основною темою цієї композиції є розкриття головного призначення науки&nbsp;— захисту життя на Землі.
 
 
Фойє перед читальними залами прикрашає [[гобелен]]-[[триптих]] «Витоки слов'янської писемності» (автори [[Литовченко Марія имофіївна|М.&nbsp;Т.&nbsp;Литовченко]] та [[Литовченко Іван Семенович|І.&nbsp;С.&nbsp;Литовченко]], розмір 7×3,5&nbsp;м.), виконаний у техніці ручного [[Ткацтво|ткацтва]]. Матеріали&nbsp;— [[вовна]], люрекс. Композиційне рішення гобелену (триптих) обумовлене наявністю колон, які не дозволяють глядачу сприйняти всю площу полотна одночасно. У центральній частині на фоні яскравого вогню зображені [[Язичництво|язичницькі]] символи, які уособлюють образи створення світу та зародження писемності. Далі на зміну символічним образам приходять конкретні: [[Київська Русь|київський]] літописець та [[письменник]] [[Нестор-літописець|Нестор]], творці [[кирилиця|слов'янської азбуки]] [[Кирило і Мефодій]], [[лексикограф]], письменник і [[гравер]] [[Памво Беринда]]&nbsp;— автор першого [[друк]]ованого українського [[словник]]а, український і російський першодрукар [[Іван Федоров]], політичний і освітній діяч України [[Митрополити Київські|митрополит київський]] [[Петро Могила]]. Ліва та права частини триптиху присвячені еволюції засобів писемності в умовах [[Інформатизація|інформатизації]] суспільства.
 
 
Автори обох названих вище робіт 1998 року стали лауреатами [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Національної премії України імені Тараса Шевченка]].
 
 
Окрасою бібліотечного інтер'єру є скульптурні композиції авторського колективу під керівництвом [[Довгань Борис Степанович|Б.&nbsp;С.&nbsp;Довганя]]. У центральному вестибюлі встановлений бюст організатора і першого президента Української академії наук, фундатора бібліотеки В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. Вздовж [[пандус]]у (пологих сходів), що з'єднує перший і другий поверхи бібліотеки, встановлені 11 [[мармур]]ових бюстів видатних осіб, які внесли значний вклад у розвиток світової науки і культури: [[Ярослав Мудрий]], Іван Федоров, [[Михайло Ломоносов]], [[Григорій Сковорода]], [[Микола Лобачевський]], [[Олександр Пушкін]], [[Тарас Шевченко]], [[Дмитро Менделєєв]], [[Ілля Мечников]], [[Костянтин Ціолковський]] та [[Попов Олександр Степанович|Олександр Попов]].
 
 
== Фонди бібліотеки ==
 
 
=== Склад фондів ===
 
[[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 37.JPG|200px|міні|праворуч|Стелаж з газетними виданнями]]
 
Обсяг [[Бібліотечний фонд|фондів]]<ref>Виклад частини цього розділу за [http://www.history.org.ua/?termin=Biblioteka_Vernadskoho Статтею О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко «Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського» в електронній Енциклопедії історії України]</ref>&nbsp;— понад 15&nbsp;млн одиниць зберігання. Це унікальне зібрання джерел інформації, що включає [[книга|книги]], [[Періодичне видання|періодичні]] та [[Серіальне видання|серіальні]] видання, [[Карта (зображення)|карти]], [[ноти]], [[естамп]]и, [[Репродукція (образотворче мистецтво)|репродукції]] та інші [[Образотворче видання|образотворчі видання]], [[рукопис]]и, [[стародрук]]и, архіви історичних [[газета|газет]], документи на нетрадиційних носіях інформації. '''Бібліотека''' має найповніше в державі зібрання пам'яток [[слов'янська писемність|слов'янської писемності]] та [[Рукописна книга|рукописних книг]], [[автограф]]и та особисті архіви видатних діячів української й світової науки та культури. Складові фондів&nbsp;— бібліотечно-архівна колекція «Фонд Президентів України», архівний примірник творів друку України з 1917&nbsp;р., архівний фонд Національної академії наук України. З 1998&nbsp;р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами, з 2005&nbsp;— архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернет.
 
 
Щорічно до фондів надходять 160—180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). '''Бібліотека''' комплектується всіма українськими виданнями. Згідно з Законом України «Про обов'язковий примірник документів» та рядом інших законів та підзаконних актів, бібліотека отримує обов'язковий друкований примірник всіх тиражованих документів, виданих на території України. На практиці, починаючи з 1990-х рр. багатьма видавцями норми законів щодо обов'язкового примірника не виконуються<ref>{{cite web|url=http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=72967&cat_id=64654|title=Видавці масово порушують закон про обов'язковий примірник документів|accessdate=2010-07-25|publisher=Державний комітет телебачення і радіомовлення України|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HdZDidGz|archivedate=2013-06-25}}</ref>. Виключно Національна бібліотека України імені В. І.&nbsp;Вернадського отримує друкований примірник [[дисертація|дисертацій]], які захищаються на території України, та деякі види обов'язкового електронного примірника: [[автореферат дисертації|авторефератів дисертацій]] (з 1998&nbsp;р.) та [[наукове фахове видання|наукових фахових видань]] (з 2009&nbsp;р.).
 
 
Іншим джерелом комплектування є міжнародний [[книгообмін]], який бібліотека веде з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До '''Бібліотеки''' як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ (з 1969&nbsp;р.).
 
 
=== Фонд бібліотечних та історичних колекцій ===
 
У фонді бібліотечних та історичних колекцій зберігаються різні великі бібліотечні зібрання минулого (бібліотеки Київської духовної академії, Університету св. Володимира, Острозької академії та ін.) та менші за обсягом збірки історичних колекцій&nbsp;— систематизовані книжкові зібрання відомих осіб, які мають значну історико-культурну цінність. Серед найцікавіших історичних колекцій вирізняються: бібліотека останнього польського короля Станіслава-Августа Понятовського, відома під назвою Королівська бібліотека «Регія»; родове зібрання польського вченого і мецената князя Юзефа Олександра Яблоновського; колекція відомих польсько-литовських державних та освітніх діячів графів Йоахима та Адама Хрептовичів, яка складалася протягом 2-ї половини 18&nbsp;— початку 19 століття.
 
 
=== Зал картографії ===
 
Зал картографії&nbsp;— єдиний в Україні спеціалізований бібліотечний підрозділ, який обслуговує читачів картографічними виданнями й матеріалами з геодезії, картографії, геології, географії та інших наук про Землю. У масиві досить унікального картографічного фонду різноманітні карти, атласи, плани, картограми та інші матеріали 16 століття, вітчизняні й зарубіжні, різні за мовами, тематикою, призначенням і виготовленням.
 
 
=== Газетні фонди ===
 
Газетні фонди НБУВ&nbsp;— єдиний спеціалізований архів цього виду друку в Україні. Українські газети представлено від 1818 року&nbsp;— «Харьковские известия» (вид. Харків. університету), російські&nbsp;— від 1732 року («Санкт-Петербургские губернские ведомости»), іноземні&nbsp;— з 1728 року («Gazeta Warszawska»&nbsp;— «Варшавська газета»). Перша газета, що виходила українською мовою&nbsp;— «Хлібороб» (1905, Лубни). Загалом газетні фонди НБУВ налічують близько 182 тис. річних комплектів газет.
 
 
=== Зарубіжна україніка ===
 
Зібрання відділу зарубіжної україніки, заснованого 1991 року, стало доступним для широкого кола читачів після скасування тривалої державно-партійної (комуністичної) цензури та [[головліт]]івських заборон. Воно містить праці українців, видання українською мовою, дослідження про українців та Україну, виданих поза її сучасними межами.
 
 
=== Музичний фонд ===
 
Фонди відділу формування музичного фонду&nbsp;— найбільше нотосховище в Україні і одне з найбагатших у світі&nbsp;— налічує близько 225 тис. од. зб. Зібрання нот охоплює видання від 2-ї половини 17 століття, здебільшого це всі види нотної продукції, що видавалися й видаються в Україні. Особливою цінністю фонду є колекція нот із зібрання роду Розумовських. Вони датуються 2-ю половиною 18&nbsp;— серединою 19 століття і походять з більшості країн Європи. Багато з них рідкісні й унікальні, єдині в світі.
 
 
=== Фонд відділу образотворчого мистецтва ===
 
[[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 72.JPG|міні|Мідна гравюра І.Мигури та видання про колекцію гравюр в НБУВ]]
 
Фонд відділу образотворчих мистецтв містить понад 262 тис. од. зб. різноманітних мистецьких творів людства, зокрема й України, від 17 століття і до наших днів: лубки, гравюри, різноманітні ілюстрації місцевостей, архіт. пам'яток, істор. подій, книги, журнали, альбоми, репродукції мистецьких творів, листівки, плакати, портрети.
 
 
=== Юдаїка ===
 
Зібрання відділу юдаїки (бл. 142 тис. од. зб.) складається з багатьох колекцій єврейської літератури та рукописів. Тут зберігаються архіви єврейських товариств, що існували на теренах України, й приватні архіви, пам'ятки друку, книжкові, журнальні, газетні видання. Серед архівних фондів є документи та творчі матеріали А.Гаркаві, Н.Бакета, Шолом-Алейхема, М.Береговського та багатьох ін. діячів єврейської культури.
 
 
=== Скарби бібліотеки ===
 
[[Файл:Peresopnytske Gospel 04.jpg|150px|thumb|Мініатюра «[[Лука (євангеліст)|Святий Лука]]». [[Пересопницьке Євангеліє]] (1556—1561)]]
 
Виняткове науково-культурне значення має одне з найбагатших зібрань стародавніх пам'яток [[слов'янська писемність|слов'янської писемності]], [[рукопис|рукописних книг]] XI—XVIII&nbsp;ст., історичних документів XVI—XVIII&nbsp;ст. В бібліотеці зберігається також велике зібрання пам'яток слов'янського та західноєвропейського книгодруку XV—XVI&nbsp;ст., у тому числі колекція з 524 [[інкунабули|інкунабул]].
 
* [[Пересопницьке Євангеліє]] (1556—1561)&nbsp;— визначна рукописна пам'ятка [[староукраїнська мова|староукраїнської мови]] та мистецтва XVI&nbsp;ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія. Вважається найдорожчою духовною святинею [[Українці|українського народу]], на якій під час [[інавгурація|інавгурації]] присягають [[Президент України|Президенти України]].
 
* [[Київські листки|Київські глаголичі листки]] (X&nbsp;ст.)&nbsp;— одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності.
 
* Сліпченський Апостол (XII&nbsp;ст.)&nbsp;— рукопис на [[пергамент]]і.
 
* Оршанське Євангеліє (XIII&nbsp;ст.)
 
* Сербський Апостол (XIV&nbsp;ст.)
 
* «Трактат» Матвія Краківського (1459—1460)&nbsp;— пам'ятка книгодруку XV&nbsp;ст., видана у [[Майнц]]і (на батьківщині [[Йоганн Гутенберг|Йоганна Гутенберга]]) ще за його життя.
 
* «Історія тварин» [[Арістотель|Арістотеля]] ([[Венеція]], 1476), надрукована на пергаменті (один з двох відомих у світі пергаментних примірників).
 
* [[Києво-Печерський патерик]] (1553—1554)&nbsp;— пам'ятка оригінальної літератури [[Київська Русь|Київської Русі]], збірка житійних оповідань про історію [[Києво-Печерська Лавра|Києво-Печерської Лаври]] та перших її подвижників.
 
* «[[Апостол (книга)|Апостол]]» [[Іван Федоров|Івана Федорова]] (1564, 1574)&nbsp;— перша книга, надрукована в Україні.
 
<center><gallery widths="400px" heights="300px">
 
Файл:NBUV Vernadskogo 2015 24.JPG | [[Острозька Біблія]], 1581 р.
 
Файл:NBUV Vernadskogo 2015 27.JPG | [[Апостол (книга)|Апостол]], 1574 р.
 
</gallery></center>
 
* Зібрання фонографічних записів єврейського музичного фольклору (1912—1947). Колекція нараховує 1017 [[воскові фоноциліндри|воскових фоноциліндрів]] та значний за обсягом додатковий матеріал: нотні і текстові розшифровки до [[фонозапис]]ів<ref>{{cite web|url=http://www.archives.gov.ua/Publicat/Researches/Phonoarchive.php|title=Фоноархів єврейської музичної спадщини|accessdate=2008-04-07|work=Архіви України: Офіційний веб-сайт Державного комітету архівів України|last=Шолохова|first=Людмила|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HdZFXhKf|archivedate=2013-06-25}}</ref>. Пам'ятка включена до реєстру [[ЮНЕСКО]] «[[Програма ЮНЕСКО «Пам'ять світу»|Пам'ять світу]]“<ref>{{cite web|url = http://portal.unesco.org/ci/en/ev.php-URL_ID=17030&URL_DO=DO_TOPIC&URL_SECTION=201.html|title = Collection of Jewish Musical Folklore (1912-1947)|accessdate = 2008-04-07|work = Memory of the World Register of UNESCO|language = англійською}}</ref>.
 
 
== Бібліотечне обслуговування ==
 
 
[[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 49.JPG|міні|Читачі в залі Відділу газетних видань]]
 
[[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 49.JPG|міні|Читачі в залі Відділу газетних видань]]
 
Універсальними інформаційними ресурсами бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5&nbsp;млн документів. Щодня бібліотеку відвідує 2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Інтернет-портал бібліотеки щодоби відвідують понад 40 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів&nbsp;— інформаційні служби органів державної влади, серед яких [[Верховна Рада України]], [[Адміністрація Президента України]] і [[Кабінет Міністрів України]].
 
Універсальними інформаційними ресурсами бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5&nbsp;млн документів. Щодня бібліотеку відвідує 2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Інтернет-портал бібліотеки щодоби відвідують понад 40 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів&nbsp;— інформаційні служби органів державної влади, серед яких [[Верховна Рада України]], [[Адміністрація Президента України]] і [[Кабінет Міністрів України]].
   
== Довідково-пошуковий апарат ==
+
=== Довідково-пошуковий апарат ===
Пошуковий апарат '''Бібліотеки''' має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994&nbsp;р. наповнюється електронний каталог, з 1998&nbsp;— загальнодержавна реферативна база даних «Україніка наукова».
+
Пошуковий апарат НБУВ має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994&nbsp;р. наповнюється електронний каталог, з 1998&nbsp;— загальнодержавна реферативна база даних «Україніка наукова».
  +
У локальних інформаційних мережах бібліотеки знаходиться понад 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі&nbsp;— 3,5&nbsp;млн бібліографічних і 597 тис. реферативних записів, а також 580 тис. повних текстів документів. Пошук у електронних ресурсах здійснюється програмним модулем [[ІРБІС]] (БД SDS-ISIS ЮНЕСКО).
 
У локальних інформаційних мережах '''Бібліотеки''' знаходиться понад 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі&nbsp;— 3,5&nbsp;млн бібліографічних і 597 тис. реферативних записів, а також 580 тис. повних текстів документів. Пошук у електронних ресурсах здійснюється програмним модулем ІРБІС (БД SDS-ISIS ЮНЕСКО).
 
 
== Фонд Президентів України ==
 
'''Фонд Президентів України'''&nbsp;— структурний підрозділ '''НБУВ''', що діє на правах науково-дослідного інституту та забезпечує збирання, збереження та запровадження в науковий і культурний обіг документальних матеріалів (видань, архівних документів, кіно-відео-фотоматеріалів, електронних видань, баз даних тощо), які відображають державну, суспільно-політичну діяльність, творчість та життя [[Президент України|Президентів України]].
 
 
Науково-дослідна діяльність Фонду охоплює такі напрямки:
 
* історичні форми організації [[державна влада|державної влади]] на території України;
 
* [[процеси становлення та функціонування інституту президентства в Україні]];
 
* [[вибори Президента України]];
 
* [[біографістика]] [[Президент України|Президентів України]];
 
* діяльність [[громадська організація|громадських організацій]] і [[Фізична особа|осіб]], які так чи інакше пов'язані з реалізацією ідеї президентської влади в Україні, у тому числі Президентів України, обраних політичними об'єднаннями [[діаспора|діаспори]], президентів [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західноукраїнської Народної Республіки]], [[Карпатська Україна|Карпатської України]], кандидатів у Президенти України;
 
* функціонування інституту президентства за кордоном;
 
* діяльність президентів іноземних держав.
 
 
Фонд забезпечує<ref>{{cite web |url=http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=936%2F96&p=1267452064011738 |title=Про Положення про Фонд Президентів України: Указ Президента України від 11 жовтня 1996 року N 936/96}}</ref>:
 
* збирання, збереження документальних матеріалів та створення необхідних умов для користування ними;
 
* наукове опрацювання документів і створення науково-довідкового та довідково-пошукового апарату;
 
* формування системи електронних інформаційних ресурсів, зокрема, повнотекстової бази даних «Президент України: [[Послання Президента України|послання]], звернення, доповіді….» та фактографічної бази даних «Президенти країн світу»;
 
* інформування про систему електронних інформаційних ресурсів органів державної влади в Україні, електронних інформаційних ресурсів президентів держав світу та інформаційних ресурсів бібліотек президентів США;
 
* запровадження матеріалів у науковий, освітній, культурний обіг.
 
 
Для належного виконання своєї роботи Фонд одержує від [[Секретаріат Президента України|Секретаріату Президента України]], [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]], [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]], [[Органи державної влади|центральних та місцевих органів виконавчої влади]], державних органів, [[Місцеве самоврядування в Україні|органів місцевого самоврядування]], [[Підприємство|підприємств]], [[Установа|установ]] і [[Організація|організацій]], [[Громадянин|громадян]] відомості про наявність документів та інших матеріалів, пов'язаних з життям і діяльністю Президентів України; розробляє, за погодженням з [[Державний комітет архівів України|Держкомархівів України]] та Бібліотекою, нормативно-методичні документи, що стосуються роботи Фонду; скликає конференції, наради, семінари з питань роботи з документальними матеріалами Фонду; визначає, відповідно до законодавства, порядок користування документами та іншими матеріалами, що знаходяться на зберіганні.
 
 
Фонд має велику колекцію подарунків Президентам України [[Кравчук Леонід Макарович|Л.&nbsp;М.&nbsp;Кравчуку]], [[Кучма Леонід Данилович|Л.&nbsp;Д.&nbsp;Кучмі]] та [[Ющенко Віктор Андрійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Ющенку]]. Традиційно, на зберігання до Фонду надходить більшість подарунків главі української держави (офіційних та від простих громадян). Серед них [[книжка|книжки]] з дарчими написами, [[листівка|листівки]], [[холодна зброя]], [[монета|монети]], [[ювелірні вироби]] та витвори [[Образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]], почесні нагороди, «ключі від міст», предмети побуту та [[одяг]]у, власноручні вироби та твори дітей України тощо. Значне поповнення фонд подарунків отримав після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] (2004&nbsp;р.) за рахунок речей, подарованих на [[Майдан Незалежності|Майдані]] В.&nbsp;А.&nbsp;Ющенку простими громадянами<ref>{{Стаття | автор = Шеремета Е. | назва = Виктор Ющенко: «Наилучший подарок – общение с родными» | журнал = Факты и комментарии | випуск = 23.02.08, № 36 | сторінки = C. 4 | url = http://www.facts.kiev.ua/archive/2008-02-23/22985/index.html}}</ref>. В рамках експозиційної діяльності Фонду, деякі подарунки оформлюються у тематичні виставки. Особливо цінні подарунки зберігаються у спецсховищі Бібліотеки.
 
 
== Науково-дослідна діяльність ==
 
'''Бібліотека'''&nbsp;— [[науково-дослідний інститут]] у галузі науково-інформаційної діяльності, [[бібліотекознавство|бібліотекознавства]] та суміжних наук. Вона має [[аспірантура|аспірантуру]] і [[Спеціалізовані вчені ради|спеціалізовану раду]] по захисту дисертацій на здобуття ступенів кандидата та доктора наук зі спеціальностей:
 
* 07.00.08&nbsp;— Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство;
 
* 07.00.10&nbsp;— Документознавство, архівознавство;
 
* 05.13.06&nbsp;— Інформаційні технології.
 
   
  +
=== Науково-дослідна діяльність ===
  +
Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського&nbsp;— [[науково-дослідний інститут]] у галузі науково-інформаційної діяльності, [[бібліотекознавство|бібліотекознавства]] та суміжних наук. Вона має [http://www.nbuv.gov.ua/aspirantura аспірантуру] і [http://www.nbuv.gov.ua/node/21 спеціалізовану вчену раду] по захисту дисертацій на здобуття ступенів кандидата та доктора наук зі спеціальностей:
  +
* 27.00.02&nbsp;— документознавство, архівознавство (історичні дисципліни, соціальні комунікації)
  +
* 27.00.03&nbsp;— книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (історичні дисципліни, соціальні комунікації)
 
Бібліотека проводить щорічні міжнародні наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи.
 
Бібліотека проводить щорічні міжнародні наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи.
   
  +
== Фонди та електронні ресурси ==
== Науково-видавнича діяльність ==
 
Бібліотека видає ряд [[наукове фахове видання|наукових фахових видань]], зокрема збірники наукових праць «Наукові праці НБУВ», «[[Рукописна та книжкова спадщина України]]», «Українська [[біографістика]]» тощо;
 
   
  +
=== Фонди ===
З 1993 НБУВ видає низку періодичних та продовжуваних видань, зокрема:<ref>{{cite web | author = | url = http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/2229/1/Kulakovska.doc&gws_rd=cr&dcr=0&ei=hELFWZ2zJKSv6ATPi7_QDA | title = Науково-видавнича діяльність Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: стан та перспективи. Кулаковська Тетяна Леонтіївна | publisher = | date = | accessdate = }}</ref>
 
  +
* Фонди НБУВ&nbsp;— національна культурна спадщина України&nbsp;— нараховують майже 15,8&nbsp;млн одиниць зберігання та є універсальними як за змістом, так і за видами документів.
* науково-теоретичний і практичний журнал «[[Бібліотечний вісник]]» (з 1993&nbsp;р., 6 номерів на рік, гол. ред. академік НАН України О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко);
 
  +
* Універсальними інформаційними ресурсами бібліотеки користується близько 240 тис. читачів, яким щорічно видається майже 1&nbsp;млн документів.
* Український реферативний журнал «Джерело» (з 1999&nbsp;р., 4 галузеві серії, 24 номери, спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України, гол. ред. член-кореспондент НАН України В.&nbsp;В.&nbsp;Петров);
 
  +
* Щодня Бібліотеку відвідує близько 1 тис. науковців, аспірантів і студентів, фахівців різного профілю.
* інформаційно-аналітичний журнал «Україна: події, факти, коментарі» (з 1998&nbsp;р., 23 випуски, гол. ред. академік НАН України О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко).
 
  +
* Інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу (нових надходжень, вітчизняної й зарубіжної періодики, довідково-бібліографічних видань, публікацій ООН, Австрійської, Іранської бібліотек, дисертацій та видань на мікроносіях, картографічних видань, бібліотекознавчої літератури та ін.), а також у дев'яти залах корпусу по вул. Володимирській, 62, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Фонди рукописів, стародруків, рідкісних видань, історичних колекцій, архівний фонд та депозитарій НБУВ занесено до переліку наукових об'єктів, що становлять національне культурне надбання України.
Повні тексти статей, реферати і випуски цих видань представлено на порталі наукової періодики України, що функціонує на сайті НБУВ (http://192.168.2.2/portal/).
 
  +
* Інформація розташована на різних носіях&nbsp;— від [[Клинопис|клинописних табличок]] і єгипетських [[Папірус|папірусів]] до книг, журналів, продовжуваних видань, колекцій карт, нот, образотворчих матеріалів, рукописів, стародруків та рідкісних видань, газет, електронних бібліографічних баз даних та цифрового ресурсу книжкової культурної спадщини.
  +
* Бібліотека має найповніше в Україні зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг 10–12 ст., писемні пам'ятки культур різних народів, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури, в тому числі видатних українських письменників 19–20 ст., загальним обсягом близько 600 тис. одиниць зберігання.
  +
* [[Файл:Peresopnytske Gospel 04.jpg|200px|міні|праворуч|Мініатюра «[[Лука (євангеліст)|Святий Лука]]». [[Пересопницьке Євангеліє]] (1556—1561)]] Серед унікальних пам'яток писемності у НБУВ зберігаються: [[Київські глаголичні листки]] (10 ст.)&nbsp;— один із найдавніших вітчизняних рукописів; [[Пересопницьке Євангеліє]] (1556—1561), яке є символом української державності&nbsp;— на ньому присягають [[Президент України|президенти України]] під час інавгурації; грецькі, латинські, польські, єврейські, східні та інші рукописи 11–18 ст., колекції історичних документів.
  +
* [[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 27.JPG|200px|міні|праворуч| [[Апостол (книга)|Апостол]], 1574&nbsp;р.]] Представлені також пам'ятки західноєвропейського книгодрукування 15–16 ст., [[Інкунабула|інкунабули]], [[Палеотип|палеотипи]], книжкова продукція знаменитих європейських фірм&nbsp;— [[Альдини|Альдів]], [[Ельзевіри|Ельзевірів]], [[Робер Етьєн|Етьєнів]], [[Плантени|Плантенів]], одне з найбільших у країні зібрань книг кириличного друку, першодруки і стародруковані книги з Віленської, [[Друкарня Києво-Печерської лаври|Києво-Печерської]], [[Друкарня Ставропігійського інституту|Львівської братської]], Московської, [[Острозька друкарня|Острозької]], [[Новгород-Сіверська друкарня|Новгород-Сіверської]], [[Почаївська друкарня|Почаївської друкарень]], зокрема&nbsp;— {{нп|Апостол (книга, 1564)|московський «Апостол»|ru||}} (1564) і [[Апостол (книга)|«Апостол львівський»]] (1574) [[Іван Федоров|Івана Федорова]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001580 Віленське «Євангеліє»] [[Петро Мстиславець|Петра Мстиславця]] (1575), [[Требник Петра Могили|«Требник» Петра Могили]] (1646).
  +
* Унікальним стародруком є книга [[Геродот]]а [[Історія (Геродот)|«Історія»]] (видання 1494), в одному з розділів якої описане життя степових [[Скіфи-землероби|скіфів-землеробів]] та інших племен на території України в 5 ст. до н.&nbsp;е.
  +
* У '''фонді бібліотечних та історичних колекцій''' зберігаються різні бібліотечні зібрання просвітницьких установ та вищих навчальних закладів минулого (бібліотеки [[Київська духовна академія (1819—1918)|Київської духовної академії]], [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Університету Св. Володимира]], [[Національний університет «Острозька академія»|Острозької академії]] та ін.) та особисті бібліотеки історичних осіб, родові зібрання, колекції видатних науковців і діячів культури.
  +
* '''Зал картографії'''&nbsp;— найбільший в Україні спеціалізований бібліотечний підрозділ, який обслуговує читачів картографічними виданнями й матеріалами з геодезії, картографії, геології, географії та інших наук про Землю. У масиві унікального картографічного фонду&nbsp;— різноманітні карти, атласи, плани, картограми та інші матеріали 16 ст., вітчизняні й зарубіжні, різні за мовами, тематикою, призначенням і виготовленням.
  +
* [[Файл:NBUV Vernadskogo 2015 37.JPG|200px|міні|праворуч|Стелаж з газетними виданнями]] '''Газетні фонди НБУВ'''&nbsp;— найповніший спеціалізований архів цього виду друку в Україні, налічують близько 182 тис. річних комплектів газет. Українські газети представлені, починаючи з 1818 (найдавніші&nbsp;— [http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0001093 «Харьковские известия»], видання Харківського університету), іноземні&nbsp;— з 1778 ([https://pl.wikipedia.org/wiki/Gazeta_Warszawska_(1774) Gazeta Warszawska]).
  +
* '''Зібрання відділу зарубіжної україніки''', заснованого у 1991, містить праці українців, видані українською мовою, дослідження про українців та Україну, виданих поза її межами.
  +
* '''Фонд відділу формування музичного фонду''' має найбільше нотосховище в Україні і одне з найбагатших у світі&nbsp;— воно налічує близько 225 тис. одиниць зберігання. Зібрання нот охоплює видання від другої половини 17 ст., здебільшого це&nbsp;— всі види нотної продукції, що видавалися й видаються в Україні. Особливою цінністю фонду є колекція нот із зібрання роду [[Розумовські|Розумовських]]. Вони датуються другою половиною 18&nbsp;— серединою 19 ст. і походять із більшості країн Європи. Багато з них рідкісні й унікальні, єдині в світі.
  +
* '''Фонд відділу образотворчих мистецтв''' містить понад 262 тис. одиниць зберігання різноманітних мистецьких творів людства, у тому числі України, від 17 ст.&nbsp;— до наших днів: лубки, гравюри, різноманітні зображення місцевостей, архітектурних пам'яток, історичних подій, книги, журнали, альбоми, репродукції мистецьких творів, листівки, плакати, портрети.
  +
* '''Зібрання відділу фонду юдаїки''' (близько 142 тис. одиниць зберігання) складається з багатьох колекцій єврейської літератури та рукописів. Тут зберігаються архіви єврейських товариств, що існували на території України, й приватні архіви, пам'ятки друку, книжкові, журнальні, газетні видання.
  +
* У '''відділі науково-бібліографічної інформації''' зібрано понад 250 тис. одиниць зберігання найрізноманітніших джерел інформації: вітчизняні та зарубіжні енциклопедії, загальні й галузеві довідники і бібліографічні покажчики, національні бібліографії зарубіжних країн, бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні видання органів науково-технічної інформації міжнародних інформаційних центрів.
   
  +
=== Електронні ресурси ===
Бібліотека видає збірники наукових праць, серед яких загальнотематичні:
 
  +
* Починаючи з 1998 здійснюється цілеспрямоване формування фонду електронних ресурсів НБУВ. Мережеві інформаційні ресурси бібліотеки як науково-інформаційного центру вміщують: зібрання [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21CNR=20&Z21ID= «Наукова періодика України»] (900 тис. статей з 2600 журналів), електронні тексти (845 тис. документів, із них&nbsp;— 60 тис. [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ARD&P21DBN=ARD&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID= авторефератів дисертацій]), [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_siaz/cgiirbis_64.exe?I21DBN=SIAZ&P21DBN=SIAZ&S21REF=&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&2_S21P03=RA%3D&2_S21STR=J&S21SRW=name аналітичні матеріали] (5 тис. випусків оперативної інформації та інформаційно-аналітичних оглядів), [http://nbuv.gov.ua/node/554 каталоги та картотеки] (4&nbsp;млн бібліографічних записів і 5&nbsp;млн зображень карток генерального алфавітного каталогу); реферативну базу даних [[Україніка наукова|«Україніка наукова»]] (547 тис. записів), інформаційний портал [[Наука України: доступ до знань|«Наука України: доступ до знань»]], [[Україніка (електронна бібліотека)|електронна бібліотека «Україніка»]], [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ir/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB Цифрова бібліотека історико-культурної спадщини], а також реалізовані унікальні проекти, спільні з науковими установами та архівами, зокрема [http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/ «Електронний архів Михайла Грушевського»], [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eav/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=EAV&P21DBN=EAV&S21CNR=20&Z21ID= «В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадський»], [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eash/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=EASH&P21DBN=EASH&S21CNR=20&Z21ID= «Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко»] тощо.
* "Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського (з 1998&nbsp;р., 23 вип.),
 
  +
* Бібліотека бере активну участь у формуванні ресурсів інформаційно-аналітичної продукції: [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=28&Itemid=254 «Конституційна Асамблея: політико-правові аспекти діяльності»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=24&Itemid=184 «Україна: події, факти, коментарі»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=26&Itemid=187 «Соціальні мережі як чинник інформаційної безпеки»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=23&Itemid=183 «Резонанс»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=25&Itemid=186 «Шляхи розвитку української науки»], [http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=27&Itemid=189 «Безпека підприємництва»] та інші спеціальні видання згідно з потребами замовників.
* «Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів» (з 1993&nbsp;р., 12 вип.),
 
  +
* [http://nbuv.gov.ua/ Інтернет-портал НБУВ] щорічно використовують майже 3,5&nbsp;млн користувачів.
* «[[Українська біографістика]]» (з 1996&nbsp;р., 5 вип.).
 
   
  +
== Головний корпус ==
Ці видання, як і «Бібліотечний вісник», входять до переліку наукових фахових видань України, де можуть публікуватися результати дисертаційних досліджень на здобуття наукових ступенів.
 
  +
* Головний корпус НБУВ знаходиться за адресою: [[Київ]], [[Голосіївський проспект|проспект Голосіївський]], 3.
 
  +
* Будівля розташована на ділянці площею 3 га, здана в експлуатацію у 1989, зведена за проектом архітекторів [[Гопкало Вадим Іванович|Вадима Гопкала]], [[Гречина Вадим Михайлович|Вадима Гречини]] та Валерія Песковського.
== Керівники ==
 
  +
* Вертикальна частина споруди (книгосховище) налічує 27 поверхів, у горизонтальній частині розміщені читальні зали та службові приміщення бібліотеки.
З [[1992]]&nbsp;р. '''Бібліотеку''' очолював [[академік]] [[Національна академія наук України|НАН України]] [[Онищенко Олексій Семенович|О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко]]. На 1 січня 2009&nbsp;р. у Бібліотеці працює 880 (без сумісників) осіб, у тому числі 266 наукових працівників, з яких 16 мають учений ступінь доктора наук, 113&nbsp;— кандидата наук. Серед науковців 1 [[академік]] [[Національна академія наук України|НАН України]] ([[Онищенко Олексій Семенович|О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко]]) і 2 [[Член-кореспондент|член-кореспонденти НАН України]] ([[Дубровіна Любов Андріївна|Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна]] та [[Попик Володимир Іванович|В.&nbsp;І.&nbsp;Попик]]).
 
  +
* Висота будівлі&nbsp;— 76,7 м (78,6&nbsp;м зі шпилем).
 
  +
* Інтер'єр приміщення оздоблено творами образотворчого мистецтва значної художньої вартості.
З 2013 керівником бібліотеки є [[Попик Володимир Іванович]].
 
  +
* У центральному вестибюлі розташоване монументально-декоративне панно «Біль землі» (автори [[Пасивенко Володимир Іванович|Володимир Пасивенко]] та [[Прядка Володимир Михайлович|Володимир Прядка]], площа 300 м²), виконане у техніці [[Енкавстика|енкаустики]]. Основною темою композиції є розкриття головного призначення науки&nbsp;— захисту життя на Землі.
 
  +
* Фоє перед читальними залами прикрашає [[гобелен]]-[[триптих]] «Витоки слов'янської писемності» (автори [[Литовченко Марія Тимофіївна|Марія Литовченко]] та [[Литовченко Іван Семенович|Іван Литовченко]], розмір 7×3,5 м), виконаний у техніці ручного ткацтва. Матеріали&nbsp;— вовна, люрекс. Композиційне рішення гобелена обумовлене наявністю колон, які не дозволяють сприйняти всю площу полотна одночасно. У центральній частині на фоні яскравого вогню зображені язичницькі символи, які уособлюють образи створення світу та зародження писемності. На зміну символічним образам приходять конкретні: київський літописець [[Нестор-літописець|Нестор]], творці слов'янської азбуки [[Кирило і Мефодій]], лексикограф, письменник і гравер [[Беринда Памво|Памво Беринда]]&nbsp;— автор першого друкованого українського словника, український і російський першодрукар [[Іван Федоров]], політичний і освітній діяч України митрополит київський [[Петро Могила]]. Ліва та права частини триптиху присвячені еволюції засобів писемності в умовах інформатизації суспільства.
== Міжнародне співробітництво ==
 
  +
* Окрасою бібліотечного інтер'єру є скульптурні композиції авторського колективу під керівництвом [[Довгань Борис Степанович|Бориса Довганя]]. У центральному вестибюлі встановлено бюст організатора і першого президента Української академії наук, фундатора бібліотеки [[Вернадський Володимир Іванович|Володимира Вернадського]].
НБУВ є членом багатьох міжнародних та вітчизняних бібліотечних об'єднань: [[Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ|Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ]], [[Конфедерація європейських національних бібліотек|Конфедерації європейських національних бібліотек]], Бібліотечної асамблеї Євразії, Міжнародної асоціації музичних бібліотек, архівів і документних центрів.
 
 
На базі книгозбірні бібліотеки імені Вернадського діють професійні об'єднання: [[Асоціація бібліотек України]], Рада директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів академій наук&nbsp;— членів МААН та [[Українське біографічне товариство]].
 
 
Бібліотека здійснює книгообмінні зв'язки з 1105 науковими установами в 66 країнах світу, щорічно проводить міжнародні конференції, симпозіуми, наради з актуальних питань розвитку діяльності бібліотек в сучасному світі, інформаційної діяльності наукових бібліотек та інформаційних центрів.
 
 
==100-річний ювілей==
 
У [[2018]] році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам’ятної дати – 100 років з часу заснування Національної бібліотеки Української Держави (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського НАН України) (листопад [[1918]]).<ref>[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62855 Проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.)]</ref>
 
 
== Посилання ==
 
{{reflist}}
 
 
== Література ==
 
* Центральна наукова бібліотека імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського Академії наук України, 1918—1993&nbsp;рр.: Бібліографічний покажчик. К., 1993;
 
* Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. В кн.: Бібліотеки Національної Академії наук України. К., 1996;
 
* Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського в 1918—1988&nbsp;рр.: основні етапи розвитку. «Бібліотечний вісник», 1998, №&nbsp;5;
 
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/00000014.pdf Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1918—1941. К., 1998;]
 
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/00000015.pdf Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1941—1964. К., 2003];
 
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/00000016.pdf Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1965—1991. К., 2008];
 
* Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, 1918—1998: Бібліографічний покажчик літератури за 1993—1998&nbsp;рр., К., 1998;
 
* Онищенко О., Попроцька В. Основні підсумки наукової діяльності. Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. «Бібліотечний вісник», 2000, №&nbsp;2; *Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського (1941—1964). К., 2003.
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 227: Рядок 180:
 
* [[Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського]]
 
* [[Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського]]
 
* [[Вернадський Володимир Іванович]]
 
* [[Вернадський Володимир Іванович]]
  +
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist|2}}
  +
  +
== Література ==
  +
* Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського в 1918—1988&nbsp;рр.: основні етапи розвитку // «Бібліотечний вісник».&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С. 5–17.
  +
* Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського (1941—1964).&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— 357 с.
  +
* [http://history.org.ua/LiberUA/966-02-0702-6/966-02-0702-6.pdf Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1918—1941.&nbsp;— К., 1998.&nbsp;— 338 с.]
  +
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0010680 Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1941—1964.&nbsp;— К., 2003.&nbsp;— 358 с.]
  +
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0010681 Дубровіна Л. А., Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Історія Національної бібліотеки імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського. 1965—1991.&nbsp;— К., 2008.&nbsp;— 374 с.]
  +
* Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського // Бібліотеки Національної Академії наук України.&nbsp;— К., 1996.
  +
* [http://leksika.com.ua/18120524/legal/natsionalna_biblioteka_ukrayini_imeni_v_i_vernadskogo Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського] // {{Юридична енциклопедія|4}}
  +
* Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, 1918—1998: Бібліографічний покажчик літератури за 1993—1998&nbsp;рр.&nbsp;— К., 1998.&nbsp;— 180 с.
  +
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/er%2D0002188%2Epdf Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського: видання бібліотеки та література про її діяльність (2004—2018): Науково-бібліографічний покажчик] / ред.: Л.&nbsp;А.&nbsp;Дубровіна, Т.&nbsp;В.&nbsp;Добко.&nbsp;— Київ: Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського, 2018.&nbsp;— 598 с. [Електронне видання].
  +
* Онищенко О., Попроцька В. Основні підсумки наукової діяльності. Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського // Бібліотечний вісник.&nbsp;— 2000.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 3–14.
  +
* Центральна наукова бібліотека імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського Академії наук України, 1918—1993&nbsp;рр.: Бібліографічний покажчик.&nbsp;— К., 1993.&nbsp;— 300 с.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://www.nbuv.gov.ua/ www.nbuv.gov.ua]&nbsp;— [[Веб-сайт]] бібліотеки.
+
* [http://www.nbuv.gov.ua/ Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського].
  +
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua Електронні каталоги Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського].
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/ www.irbis-nbuv.gov.ua]&nbsp;— [[Електронний каталог|Електронні каталоги]] бібліотеки.
 
  +
* [http://leksika.com.ua/15460225/legal/natsionalna_yuridichna_biblioteka Національна юридична бібліотека] // [[Юридична енциклопедія]].
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/info_law.html]&nbsp;— Юридичні інформаційні ресурси Бібліотеки.
 
* &nbsp;[http://www.history.org.ua/?termin=Biblioteka_Vernadskoho Стаття О.&nbsp;С.&nbsp;Онищенко «Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського» в електронній Енциклопедії історії України]
+
* [http://www.history.org.ua/?termin=Biblioteka_Vernadskoho Онищенко О.&nbsp;С.&nbsp;Національна бібліотека України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського] // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс].
  +
* [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/EIR/elib.exe?C21COM=F&I21DBN=NAV&P21DBN=ENBUV Репозитaрій НБУВ (eVerLib)].
  +
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/info_law.html Юридичні інформаційні ресурси НБУВ].
   
 
{{Бібліотеки України}}
 
{{Бібліотеки України}}
 
{{Пам'ятки Києва}}
 
{{Пам'ятки Києва}}
  +
{{Бібліоінформація}}
   
 
{{ВП-портали|Україна|Київ|Наука|Книги}}
 
{{ВП-портали|Україна|Київ|Наука|Книги}}
Рядок 246: Рядок 218:
 
[[Категорія:Наукові бібліотеки України]]
 
[[Категорія:Наукові бібліотеки України]]
 
[[Категорія:Отримувачі першого примірника в Україні]]
 
[[Категорія:Отримувачі першого примірника в Україні]]
[[Категорія:Засновані 1918]]
+
[[Категорія:Засновані в Україні 1918]]
  +
[[Категорія:Споруди, збудовані 1989]]
 
[[Категорія:Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського]]
 
[[Категорія:Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського]]
 
[[Категорія:1918 у Києві]]
 
[[Категорія:1918 у Києві]]
[[Категорія:Пожежі в Україні]]
 

Поточна версія на 08:28, 30 травня 2020

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Основна будівля (головний корпус) Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Основні дані
Засновано 2 серпня 1918
Приналежність Національна академія наук України
Сфера архівознавство, бібліографознавство, бібліотекознавство, біобібліографія, біографістика, джерелознавство, документознавство, інформаційні технології, книгознавство, соціальні комунікації
Кількість співробітників понад 800
Контакт
Ключові особи Любов Дубровіна
Розташування Україна
Адреса 03039, Київ, просп. Голосіївський, 3
Телефон/факс +38-044-524-81-36
Веб-сторінка nbuv.gov.ua
E-mail library@nbuv.org.ua
Мапа

CMNS: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського у Вікісховищі

Націона́льна бібліоте́ка Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського (НБУВ) — головна всеукраїнська книгозбірня, загальнодержавний комплексний бібліотечно-інформаційний, науково-дослідний, науково-методичний та культурно-просвітницький центр, найбільше за обсягом документно-інформаційних ресурсів книгосховище України. Одна з найбільших національних бібліотек світу. Підпорядкована НАН України, входить до її Відділення історії, філософії й права. Як особливо цінний об'єкт культури перебуває під охороною держави.

Історія[ред. | ред. код]

Періодизація[ред. | ред. код]

Періодизацію історії НБУВ у загальнонаціональному контексті здійснили Олексій Онищенко та Любов Дубровіна, котрі виділили такі ключові етапи у становленні бібліотеки:

  • 1918 — початок 1941 — організаційний етап: заснування та розвиток установи у контексті процесу державотворення, духовного відродження та формування національної свідомості українців кінця 1910-х — кінця 1920-х років, а також — в умовах ідеологічного тиску, політичних репресій, Голодомору, фізичного знищення української інтелігенції;
  • 1941–1964 — процес деструкції бібліотеки у 1941—1943, спричинений німецько-радянською війною; відродження установи у повоєнний час; розвиток у 1950-х — на початку 1960-х як найбільшої державної публічної культурно-просвітницької бібліотечної установи України;
  • 1965–1991 — активізація процесів централізації та уніфікації, формування та обігу фондів, активізація культурно-масової діяльності тощо з метою забезпечення розвитку вітчизняної науки;
  • 1991 — по т. ч. — новітній етап розвитку бібліотеки, що безпосередньо пов'язаний з проголошенням Україною незалежності. Як підсумок, сьогодні НБУВ — одна з найбільших книгозбірень світу, головний науково-інформаційним центр держави. Активне формування власних електронних бібліотечно-інформаційних ресурсів сприяє трансформації її на інституцію відкритого типу з вільним доступом до інформації.

Хронологія[ред. | ред. код]

  • 1918–1923 — організаційний етап.
    • 1918, 2 серпня — офіційна дата заснування бібліотеки. Цього дня гетьман Павло Скоропадський підписав ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави», опублікований 8 серпня 1918 у газеті «Державний вістник» — офіційному органі гетьманської влади[1]
    • 1918, 5 жовтня — міністр народної освіти та мистецтва Микола Василенко затвердив Інструкцію Тимчасового комітету (ТК) для заснування Національної бібліотеки Української Держави, на який покладалися завдання з опрацювання концепції розвитку майбутньої національної книгозбірні та розроблення її правових засад, зокрема — Положення про бібліотеку та її Статуту. До складу Тимчасового комітету увійшли провідні українські вчені та діячі культури того часу: Сергій Єфремов, Гнат Житецький, Агатангел Кримський та Веніамін Кордт. Очолив ТК Володимир Вернадський, котрий заклав у модель створюваної бібліотеки організаційні принципи установ загальнонаціонального і світового значення, зокрема — ідею про триєдиний комплекс — бібліотечний, інформаційний та освітній, на базі якого має проводитися відповідна науково-дослідна робота.
    • 1918, 11 жовтня — оприлюднено концепцію Національної бібліотеки Української Держави, де, зокрема, наголошувалось: «Завдання бібліотеки, — закласти на Вкраїні велику книгозбірню всесвітнього типу, яка гуртувала б у собі все, що витворено людською думкою та знаттям по всіх науках; таку книгозбірню, щоб давала спромогу, не виїздячи з країни, познайомитися в найповнішій мірі з світовою літературою по всіх паростях людського знаття, писаною геть усіма мовами»[2] Окремою метою визначалася організація українського відділу (Ucrainica), щоб збирати все, що друкувалося будь-коли і будь-де українською мовою, літературу, писану всіма мовами про історію і культуру українського народу, про народи, які живуть на території України, про природу України та інше.
    • 1919 — прийнято перший статут Національної бібліотеки України, яким визначалися базові принципи її формування: різноманітність та повнота книжкового фонду; позаполітичність, публічність, загальнодоступність, безкоштовність і доступність до інформації. З ініціативи Володимира Вернадського було встановлено, що бібліотека одержує безплатно по два примірники всіх видів видань з усіх друкарень України.
    • 1919, початок — бібліотеці надано одну кімнату у будинку Міністерства освіти (Київ, вул. Терещенківська, 2).
    • 1919, березень — установа одержала тимчасове приміщення — головний корпус Колегії Павла Галагана на вулиці Фундуклеївській, 9. Згодом її було переведено до чотирьох кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць Пушкінської та Фундуклеївської).
    • 1923, 8 квітня — завершилась діяльність Тимчасового комітету для заснування бібліотеки.
  • 1923–1928 — бібліотека розгорнула діяльність у галузі організації фондів та системи каталогів, обслуговування читачів, створено концепцію фонду україніки, почалася робота з формування Українського бібліографічного репертуару та національної бібліографії, закладалися засади українського бібліотекознавства та книгознавства. Діяльність установи організовувалась та підтримувалась силами провідних учених і діячів культури, фахівців з бібліотечної та книжкової справи, зокрема: Дмитра Багалія, Юрія Іванова-Меженка, Євгена Ківлицького, Володимира Липського, Володимира Міяковського, Петра Стебницького, Павла Тутковського.
    • 1923 — бібліотека почала одержувати два обов'язкових примірники творів друку УРСР, розпочато створення фонду архівного примірника творів друку України.
  • 1929–1934 — цей проміжок часу характеризувався перетворенням книгозбірні на головну державну бібліотеку УРСР, цілеспрямованою переорієнтацією її діяльності на масового читача, трансформацією бібліотечної системи та виконання нею завдань т. зв. соціалістичного будівництва. Значно зросли обсяги передплати та закупівлі літератури суспільно-політичного, пропагандистського характеру, проводилося систематичне вилучення «ідеологічно шкідливих» видань.
  • 1935–1941 — етап у розвитку установи, який визначився уніфікацією її діяльності та перетворенням на бібліотеку загального типу, здатну сприяти як задоволенню потреб академічної науки, так і всебічному розвитку техніки, виробництва, різних галузей знання.
  • 1941–1948 — німецько-радянська війна та пов'язані з нею евакуація й окупація, котрі характеризувалися деструкцією діяльності бібліотеки, а також — повоєнне відновлення її функціонального стану. У період війни бібліотека була розділена — частина фондів та співробітників перебували в евакуації у місті Уфа (серпень 1941 — травень 1944), частина — працювала у Києві під німецькою окупацією, впродовж якої (вересень 1941 — листопад 1943) до Німеччини було вивезено понад 320 тис. унікальних, рідкісних, цінних видань і колекцій, з яких лише дещиця них повернулася до Києва у 1944—1946.
    • 1946 — починає виходити «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР».
  • 1948–1964 — виокремлення цього часового проміжку в окремий етап розвитку національної книгозбірні зумовлено перетворенням її на Державну публічну бібліотеку УРСР, що було вимушеним кроком, позаяк під час війни фактично всі столичні бібліотеки (у тому числі Державна публічна бібліотека, нині — Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), були зруйновані.
    • 1951 — починаючи з цього року до бібліотеки почали надходити по два обов'язкових примірники авторефератів та по одному — дисертацій, захист яких відбувся в наукових установах та вищих навчальних закладах України. Того ж року установа включилася до системи міжнародного абонементу, встановила зв'язки із зарубіжними науковими закладами.
    • 1960 — бібліотека розпочала виконання функцій депозитарію публікацій Організації Об'єднаних Націй в Україні.
    • 1964, 24 травня — у бібліотеці сталася велика пожежа, організована співробітником установи Віктором Погружальським. Значних збитків було завдано фонду вітчизняних періодичних видань, українським книжкам переважно радянського періоду, певній кількості зарубіжних журналів, частині дублетного фонду україніки. Всього було втрачено близько 10 % основного фонду, однак упродовж кількох наступних років за допомогою інших бібліотек його було відновлено. Пожежа, попри негатив, стимулювала вирішення багатьох питань діяльності бібліотеки: було побудовано додаткове книгосховище, відбулося раціональне розміщення фондів, вдосконалено організацію вітчизняного та іноземного комплектування, впроваджено нову систему обліку літератури, методів і форм обслуговування.
  • 1965–1991 — ці роки позначені розширенням і поглибленням функцій книгозбірні як головної наукової бібліотеки УРСР із колосальним бібліотечним фондом, висококваліфікованим персоналом, значною матеріально-технічною базою. Не відмовляючись від універсальності фондів, книгозбірня зменшила обсяг комплектування за рахунок деяких типів видань, зокрема, матеріалів патентної та нормативно-технічної документації, переданої до бібліотечних фондів УкрНТЕІ, інших спеціалізованих видів літератури. До бібліотеки прийшло нове покоління бібліотекарів, бібліографів, книгознавців, які зробили вагомий внесок щодо бібліографічного забезпечення розвитку науки і культури, зокрема у галузі шевченкіани та української літератури в цілому. Серед них — Лілія Бєляєва, Микола Візир, Лев Гольденберг, Давид Йофанов[3], Олександр Молодчиков, Степан Петров, Федір Сарана, Софія Сороковська, Федір Шимченко, а у 1980-х — 1990-х — Олена Апанович, Олексій Путро, Михайло Слободяник, Іван Шовкопляс та багато інших діячів вітчизняної бібліотечної справи, книгознавства та бібліографії, істориків та філологів.
    • 1971, травень — бібліотеці надано статус наукової установи, що сприяло активізації наукових досліджень у галузі книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, забезпечення розвитку науково-технічної інформації.
    • 1980 — фонди бібліотеки нараховували понад 10 млн назв, у тому числі — 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6500 книг 15–16 ст., писаних церковнослов'янською мовою; найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).
    • 1988, 19 лютого — постановою Ради Міністрів УРСР бібліотеці присвоєно ім'я одного з її фундаторів — академіка Володимира Вернадського. Вона отримала статус науково-дослідної установи, перетворилася на всеукраїнський центр книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства.
    • Центральний вхід до головного корпусу Національної бібліотеки ім. Вернадського, Київ, проспект Голосіївський, 3
      1989 — завершилось спорудження нового приміщення бібліотеки (Київ, просп. Голосіївський, 3), у якому було створено значно більш сприятливі умови для оптимізації формування та використання фондів, організації обслуговування читачів з урахуванням новітніх вимог до надання інформації. Тоді ж — наприкінці 1980-х — почалося опрацювання фондів, які у радянські часи з ідеологічних причин вважалися забороненими або неактуальними: були повернені з небуття до активного використання фонди української національної історії та культури, фонди польської культури та юдаїки, архіви багатьох учених і діячів культури, почалася підготовка нових каталогів та інформаційних видань для читачів, започаткований та плідно розвивається напрям історії бібліотечної справи, біографічні дослідження. Бібліотека першою в країні розпочала процес автоматизації своєї діяльності із запровадженням інформаційно-комунікативних технологій у бібліотечну практику, відбулося створення електронних каталогів, переорієнтація на нові комп'ютерні технології.
  • 1991 — по т. ч. — новітній період діяльності бібліотеки, який характеризується суттєвими змінами, зумовленими становленням незалежної України, формуванням ринкових відносин.
    • 1993 — розроблено нову концепцію структури і функцій бібліотеки, спрямовану на оптимізацію використання її багатоаспектних потенційних можливостей як загальнодержавного, науково-інформаційного комплексу, найзначнішого за документними ресурсами книжкового та рукописного державного сховища України, а також провідної науково-дослідної установи, яка вирішує коло взаємопов'язаних книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавчих, науково-інформаційних та інших питань. З цього ж року у бібліотеці діє аспірантура, докторантура та спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Станом на кінець 2018 було підготовлено 27 докторів і 167 кандидатів наук у галузі книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, інформатики, документознавства та архівознавства.
    • 1996, 5 квітня — указом Президента України Леоніда Кучми бібліотеці надано статус національної установи. Тим самим указом у бібліотеці утворено Фонд Президентів України (ФПУ), що досліджує інститут президентства у світі, а також збирає, зберігає і впроваджує у науковий і культурний обіг документні матеріали, які відображають політичну і державну діяльність та життя президентів України.
    • 1998 — бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних «Україніка наукова» та видання українського реферативного журналу «Джерело».

Назви[ред. | ред. код]

  • 1918 — Національна бібліотека Української Держави.
  • 1919 — Національна бібліотека України у місті Києві при Українській академії наук.
  • 1919—1920 — Всенародна бібліотека України при Всеукраїнській академії наук у місті Києві.
  • 1920—1934 — Всенародна бібліотека України у Києві.
  • 1934—1936 — Державна бібліотека Всеукраїнської академії наук.
  • 1936—1948 — Бібліотека Академії наук УРСР.
  • 1948—1965 — Державна публічна бібліотека УРСР.
  • 1965—1988 — Центральна наукова бібліотека АН УРСР.
  • 1988—1991 — Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського АН УРСР.
  • 1991—1994 — Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського АН України.
  • 1994—1996 — Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського НАН України.
  • 1996 — по т. ч. — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.

Очільники[ред. | ред. код]

  • 1918, серпень — 1919, вересень — Володимир Вернадський (як голова Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави).
  • 1919, вересень — 1920, вересень — Євген Ківлицький (як голова Ради бібліотекарів Всенародної бібліотеки України).
  • 1920, вересень — 1923, 26 березня — Юрій Іванов-Меженко.
  • 1923, 26 березня — 1929, 24 жовтня — Степан Постернак (перший офіційний директор бібліотеки).
  • 1929, 25 жовтня — 1930, 15 квітня — Віктор Іваницький (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1930, 15 квітня — 1933, 26 липня — Ничипір Миколенко.
  • 1933, 26 липня — 21 серпня — Антон Яременко[4] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1933, 21 серпня — 20 вересня — Максим Завальний[5] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1933, 21 вересня — 1936, 26 травня — Василь Іванушкін.
  • 1936, 26 травня — 1937, 11 жовтня — Зінаїда Ільницька (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1937, 11 жовтня — 1941, 15 червня — Олександр Михайличенко[6].
  • 1941, 15 червня — 1943, 15 листопада — Борис Зданевич.
  • 1943, 15 листопада — 1945, 10 червня — Тетяна Марковська[7] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1945, 11 червня — 1948, 31 січня — Юрій Іванов-Меженко.
  • 1948, 1 лютого — 7 травня — Георгій Плеський (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1948, 7 травня — 1949, 3 грудня — Іван Золотоверхий[8].
  • 1949, 3 грудня — 1951, 12 вересня — Катерина Грибівська[9] (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1951, 12 вересня — 1964, 15 червня — Віктор Дончак.
  • 1964, 16 червня — 16 вересня — Микита Рудь[10].
  • 1964, 16 вересня — 1969, 14 травня — Іван Черненко.
  • 1969, 15 травня — 1979, 14 червня — Степан Гутянський.
  • 1979, 15 червня — вересень — Лілія Бєляєва (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1979, вересень — 1984, 27 серпня — Борис Ковалевський.
  • 1984, 28 серпня — 1985, 5 серпня — Федір Шимченко (тимчасовий виконувач обов'язків директора).
  • 1985, 5 серпня — 1992, 15 липня — Микола Сенченко.
  • 1992, 23 липня — 2013, 15 березня — Олексій Онищенко.
  • 2013, 18 березня — 2018, 27 квітня — Володимир Попик.
  • 2018, 28 квітня — по т. ч. — Любов Дубровіна (до 7 листопада 2018 — виконувачка обов'язків генерального директора).

Сучасність[ред. | ред. код]

Структура[ред. | ред. код]

  • У сучасній структурі НБУВ функціонує понад 50 підрозділів, згрупованих за напрямами діяльності в науково-дослідні інститути — архівознавства, бібліотекознавства, біографічних досліджень, інформаційних технологій, книгознавства, рукопису.
  • Діють відділи: комплексного бібліотечного обслуговування, комплексного опрацювання документів, комплексного формування бібліотечних ресурсів, міжбібліотечного абонемента, організації та обслуговування основним фондом, формування та використання газетних фондів, допоміжні та технічні підрозділи.
  • Служба інформаційно-аналітичного забезпечення (СІАЗ НБУВ) здійснює комплексну аналітичну, прогностично-консультаційну роботу, покликану інформаційно забезпечувати процеси реформування українського суспільства і на базі документних матеріалів та електронних потоків інформації аналізувати політичні й соціально-економічні процеси в Україні, процеси державотворення тощо.
  • Національна юридична бібліотека (НЮБ) як структурний підрозділ НБУВ формує інформаційні ресурси у галузі законознавства та права.
  • На базі НБУВ сформовано Австрійську та Іранську бібліотеки, відбувається формування Китайської бібліотеки.
  • Бібліотека має статус всеукраїнського центру реставрації та консервації документів, є науково-методичним центром для мережі бібліотек та архівних підрозділів НАН України.
  • Фонд Президентів України — структурний підрозділ НБУВ, що діє на правах науково-дослідного інституту та забезпечує збирання, збереження та запровадження в науковий і культурний обіг документальних матеріалів (видань, архівних документів, кіно-відео-фотоматеріалів, електронних видань, баз даних тощо), які відображають державну, суспільно-політичну діяльність та життя Президентів України, функціонування інституту президентства за кордоном, діяльність президентів іноземних держав. Фонд володіє великою колекцією подарунків Президентам України Леонідові Кравчуку, Леонідові Кучмі та Вікторові Ющенку (традиційно більшість подарунків главі української держави — офіційних та від простих громадян — надходить на зберігання саме до Фонду Президентів України). В рамках експозиційної діяльності Фонду, деякі подарунки оформлюються у тематичні виставки. Особливо цінні подарунки зберігаються у спецсховищі НБУВ.

Персонал[ред. | ред. код]

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Міжнародна діяльність[ред. | ред. код]

Бібліотечне обслуговування[ред. | ред. код]

Читачі в залі Відділу газетних видань

Універсальними інформаційними ресурсами бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн документів. Щодня бібліотеку відвідує 2 тис. науковців, фахівців, аспірантів і студентів. Їх інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу, а також у 6 залах філії, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Інтернет-портал бібліотеки щодоби відвідують понад 40 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України.

Довідково-пошуковий апарат[ред. | ред. код]

Пошуковий апарат НБУВ має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 — загальнодержавна реферативна база даних «Україніка наукова». У локальних інформаційних мережах бібліотеки знаходиться понад 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн бібліографічних і 597 тис. реферативних записів, а також 580 тис. повних текстів документів. Пошук у електронних ресурсах здійснюється програмним модулем ІРБІС (БД SDS-ISIS ЮНЕСКО).

Науково-дослідна діяльність[ред. | ред. код]

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського — науково-дослідний інститут у галузі науково-інформаційної діяльності, бібліотекознавства та суміжних наук. Вона має аспірантуру і спеціалізовану вчену раду по захисту дисертацій на здобуття ступенів кандидата та доктора наук зі спеціальностей:

  • 27.00.02 — документознавство, архівознавство (історичні дисципліни, соціальні комунікації)
  • 27.00.03 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (історичні дисципліни, соціальні комунікації)

Бібліотека проводить щорічні міжнародні наукові конференції, науково-просвітницькі та інші заходи.

Фонди та електронні ресурси[ред. | ред. код]

Фонди[ред. | ред. код]

  • Фонди НБУВ — національна культурна спадщина України — нараховують майже 15,8 млн одиниць зберігання та є універсальними як за змістом, так і за видами документів.
  • Універсальними інформаційними ресурсами бібліотеки користується близько 240 тис. читачів, яким щорічно видається майже 1 млн документів.
  • Щодня Бібліотеку відвідує близько 1 тис. науковців, аспірантів і студентів, фахівців різного профілю.
  • Інформаційне обслуговування здійснюється в 16 галузевих та спеціалізованих залах основного бібліотечного комплексу (нових надходжень, вітчизняної й зарубіжної періодики, довідково-бібліографічних видань, публікацій ООН, Австрійської, Іранської бібліотек, дисертацій та видань на мікроносіях, картографічних видань, бібліотекознавчої літератури та ін.), а також у дев'яти залах корпусу по вул. Володимирській, 62, де розміщено найбільше в Україні зібрання газет, фонди рукописів, стародруків і рідкісних видань, естампів і репродукцій, нотних видань, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зібрання юдаїки, а також значна частина Архівного фонду Національної академії наук України. Фонди рукописів, стародруків, рідкісних видань, історичних колекцій, архівний фонд та депозитарій НБУВ занесено до переліку наукових об'єктів, що становлять національне культурне надбання України.
  • Інформація розташована на різних носіях — від клинописних табличок і єгипетських папірусів до книг, журналів, продовжуваних видань, колекцій карт, нот, образотворчих матеріалів, рукописів, стародруків та рідкісних видань, газет, електронних бібліографічних баз даних та цифрового ресурсу книжкової культурної спадщини.
  • Бібліотека має найповніше в Україні зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг 10–12 ст., писемні пам'ятки культур різних народів, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури, в тому числі видатних українських письменників 19–20 ст., загальним обсягом близько 600 тис. одиниць зберігання.
  • Серед унікальних пам'яток писемності у НБУВ зберігаються: Київські глаголичні листки (10 ст.) — один із найдавніших вітчизняних рукописів; Пересопницьке Євангеліє (1556—1561), яке є символом української державності — на ньому присягають президенти України під час інавгурації; грецькі, латинські, польські, єврейські, східні та інші рукописи 11–18 ст., колекції історичних документів.
  • Апостол, 1574 р.
    Представлені також пам'ятки західноєвропейського книгодрукування 15–16 ст., інкунабули, палеотипи, книжкова продукція знаменитих європейських фірм — Альдів, Ельзевірів, Етьєнів, Плантенів, одне з найбільших у країні зібрань книг кириличного друку, першодруки і стародруковані книги з Віленської, Києво-Печерської, Львівської братської, Московської, Острозької, Новгород-Сіверської, Почаївської друкарень, зокрема — московський «Апостол»[ru] (1564) і «Апостол львівський» (1574) Івана Федорова, Віленське «Євангеліє» Петра Мстиславця (1575), «Требник» Петра Могили (1646).
  • Унікальним стародруком є книга Геродота «Історія» (видання 1494), в одному з розділів якої описане життя степових скіфів-землеробів та інших племен на території України в 5 ст. до н. е.
  • У фонді бібліотечних та історичних колекцій зберігаються різні бібліотечні зібрання просвітницьких установ та вищих навчальних закладів минулого (бібліотеки Київської духовної академії, Університету Св. Володимира, Острозької академії та ін.) та особисті бібліотеки історичних осіб, родові зібрання, колекції видатних науковців і діячів культури.
  • Зал картографії — найбільший в Україні спеціалізований бібліотечний підрозділ, який обслуговує читачів картографічними виданнями й матеріалами з геодезії, картографії, геології, географії та інших наук про Землю. У масиві унікального картографічного фонду — різноманітні карти, атласи, плани, картограми та інші матеріали 16 ст., вітчизняні й зарубіжні, різні за мовами, тематикою, призначенням і виготовленням.
  • Стелаж з газетними виданнями
    Газетні фонди НБУВ — найповніший спеціалізований архів цього виду друку в Україні, налічують близько 182 тис. річних комплектів газет. Українські газети представлені, починаючи з 1818 (найдавніші — «Харьковские известия», видання Харківського університету), іноземні — з 1778 (Gazeta Warszawska).
  • Зібрання відділу зарубіжної україніки, заснованого у 1991, містить праці українців, видані українською мовою, дослідження про українців та Україну, виданих поза її межами.
  • Фонд відділу формування музичного фонду має найбільше нотосховище в Україні і одне з найбагатших у світі — воно налічує близько 225 тис. одиниць зберігання. Зібрання нот охоплює видання від другої половини 17 ст., здебільшого це — всі види нотної продукції, що видавалися й видаються в Україні. Особливою цінністю фонду є колекція нот із зібрання роду Розумовських. Вони датуються другою половиною 18 — серединою 19 ст. і походять із більшості країн Європи. Багато з них рідкісні й унікальні, єдині в світі.
  • Фонд відділу образотворчих мистецтв містить понад 262 тис. одиниць зберігання різноманітних мистецьких творів людства, у тому числі України, від 17 ст. — до наших днів: лубки, гравюри, різноманітні зображення місцевостей, архітектурних пам'яток, історичних подій, книги, журнали, альбоми, репродукції мистецьких творів, листівки, плакати, портрети.
  • Зібрання відділу фонду юдаїки (близько 142 тис. одиниць зберігання) складається з багатьох колекцій єврейської літератури та рукописів. Тут зберігаються архіви єврейських товариств, що існували на території України, й приватні архіви, пам'ятки друку, книжкові, журнальні, газетні видання.
  • У відділі науково-бібліографічної інформації зібрано понад 250 тис. одиниць зберігання найрізноманітніших джерел інформації: вітчизняні та зарубіжні енциклопедії, загальні й галузеві довідники і бібліографічні покажчики, національні бібліографії зарубіжних країн, бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні видання органів науково-технічної інформації міжнародних інформаційних центрів.

Електронні ресурси[ред. | ред. код]

Головний корпус[ред. | ред. код]

  • Головний корпус НБУВ знаходиться за адресою: Київ, проспект Голосіївський, 3.
  • Будівля розташована на ділянці площею 3 га, здана в експлуатацію у 1989, зведена за проектом архітекторів Вадима Гопкала, Вадима Гречини та Валерія Песковського.
  • Вертикальна частина споруди (книгосховище) налічує 27 поверхів, у горизонтальній частині розміщені читальні зали та службові приміщення бібліотеки.
  • Висота будівлі — 76,7 м (78,6 м зі шпилем).
  • Інтер'єр приміщення оздоблено творами образотворчого мистецтва значної художньої вартості.
  • У центральному вестибюлі розташоване монументально-декоративне панно «Біль землі» (автори Володимир Пасивенко та Володимир Прядка, площа 300 м²), виконане у техніці енкаустики. Основною темою композиції є розкриття головного призначення науки — захисту життя на Землі.
  • Фоє перед читальними залами прикрашає гобелен-триптих «Витоки слов'янської писемності» (автори Марія Литовченко та Іван Литовченко, розмір 7×3,5 м), виконаний у техніці ручного ткацтва. Матеріали — вовна, люрекс. Композиційне рішення гобелена обумовлене наявністю колон, які не дозволяють сприйняти всю площу полотна одночасно. У центральній частині на фоні яскравого вогню зображені язичницькі символи, які уособлюють образи створення світу та зародження писемності. На зміну символічним образам приходять конкретні: київський літописець Нестор, творці слов'янської азбуки Кирило і Мефодій, лексикограф, письменник і гравер Памво Беринда — автор першого друкованого українського словника, український і російський першодрукар Іван Федоров, політичний і освітній діяч України митрополит київський Петро Могила. Ліва та права частини триптиху присвячені еволюції засобів писемності в умовах інформатизації суспільства.
  • Окрасою бібліотечного інтер'єру є скульптурні композиції авторського колективу під керівництвом Бориса Довганя. У центральному вестибюлі встановлено бюст організатора і першого президента Української академії наук, фундатора бібліотеки Володимира Вернадського.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави» // Державний вістник. — 1918. — 8 серпня. — № 32. — С. 2.
  2. Ухвалений Радою Міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави» // Державний вістник. — 1918. — 11 жовтня. — № 57. — С. 3.
  3. Гарбар Л. В. Д. М. Йофанов — літературознавець, педагог, завідуючий відділом рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України. — 2010. — Вип. 14. — С. 73–84.
  4. Ковальчук Г. Керівники ВБУ — НБУВ (1918—1998) // Бібліотечний вісник. — 1998. — № 5. — С. 21
  5. Там само.
  6. Там само. — С. 22
  7. Там само. — С. 23
  8. Там само. — С. 24
  9. Там само.
  10. Тимошенко І. В. Книгознавець, бібліотекар і бібліограф Микита Потапович Рудь // Питання культурології: Зб. наук. пр. — К., 2011. — Вип. 27. — С. 175—180.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]